П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/35305/24
Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І.,
повний текст судового рішення
складено 26.12.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» звернулося з позовною заявою до Одеської митниці (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000133/1 від 07.11.2024 року.
Позовні вимоги мотивує тим, що 14.08.2019 року між компанією «Fresh and Good B.V.» (Барендрехт, Нідерланди) та ТОВ «Аквафрост» укладено контракт №14/08/19-20. На підставі вказаного контракту та супроводжувальних документів «Fresh and Good B.V.» здійснило на адресу ТОВ «Аквафрост» поставку товару - варено-морожене м'ясо мідії. Під час декларування товару позивачем відповідно до ст.ст.57, 58 МК України самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту. З метою митного оформлення товару та на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано до митного органу повний пакет документів, передбачений ст.53 МК України. Проте, за результатами розгляду поданих документів митний орган відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товару за заявленою декларантом митною вартістю, у зв'язку з чим оформив картку відмови у митному оформленні випуску №UA500110/2024/000343 з причин винесення рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000133/1 від 07.11.2024 року, яким за резервним методом скориговано митну вартість товарів. Вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийнято з порушенням вимог МК України, так як воно не містить передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, обґрунтованих підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості. При цьому, позивач не погоджується з обставинами, на які вказує в оскаржуваному рішенні відповідач, оскільки вони жодним чином не спростовують митної вартості, яка визначена позивачем у поданій митній декларації, і не є підставою для здійснення коригування її вартості. З огляду на викладене вважає, що висновок митного органу щодо не підтвердження ТОВ «Аквафрост» числового значення складових митної вартості товарів, заявлених за основним методом її визначення, є безпідставним, так як позивачем надано всі обов'язкові документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України.
Ухвалою від 14.11.2024 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.
28.11.2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що 07.11.2024 року декларантом до митниці було подано митну декларацію для здійснення митного оформлення товарів №24UA500110008710U7. Декларантом обрано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору. Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та всіх документів щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, у п.1.3 контракту від 14.08.2019 року №14/08/19-20 зазначено, що до товаросупровідних документів на кожну партію постачальник повинен надати пакувальний лист, проте до митного оформлення не наданого цього документа. Відповідно до п.5.4 контракту від 14.08.2019 року №14/08/19-20 оплата можлива як передплата, так і післяплата. У наданому інвойсі від 15.08.2024 року №1922 та документах відсутня інформація щодо умови здійснення оплати за товар. Таким чином, умови здійснення оплати за товар не визначені. Пунктом 3.3 контракту від 14.08.2019 року №14/08/19-20 визначено, що відвантаження товару покупцю повинно здійснюватись в терміни, обумовлені у додатках до цього контракту, проте до митного оформлення не наданого цього документа. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 року №599 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг не надано. У довідці про транспортні витрати відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу. У зв'язку з цим, позивачу було запропоновано надати додаткові документи: 1) рахунки про здійснення платежів за перевезення; 2) виписку з бухгалтерської документації, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) копію митної декларації країни відправлення; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 6) договір на перевезення. Декларантом надано лист від 07.11.2024 року, в якому повідомив, що подав всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надавати не буде. Отже, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, та не спростовано наявні розбіжності у документах. Тому митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням наявної в митниці інформації щодо аналогічних (подібних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Таким чином, оскаржуване рішення є правомірним і підстави для його скасування відсутні.
03.12.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає про безпідставність викладених у ній обставин, оскільки вони не спростовують доводи, викладені у позовній заяві.
06.12.2024 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в якій вказує на правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
Ухвалою від 26.12.2024 року відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» (68000, Одеська область, м.Чорноморськ, с.Бурлача Балка, вул.Центральна, буд.1-Е, код ЄДРПОУ 33798852) до Одеської митниці (65078, м.Одеса, вул.Лип Івана та Юрія, буд.21А, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 07.11.2024 року №UA500110/2024/000133/1.
Стягнуто з Одеської митниці (65078, м.Одеса, вул.Лип Івана та Юрія, 21А, код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» (68000, Одеська область, м.Чорноморськ, с.Бурлача Балка, вул.Центральна, буд.1-Е, код ЄДРПОУ 33798852) судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
На вказане рішення суду Одеська митниця подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Аквафрост» у повному обсязі. Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.
13.02.2025 року (вхід.№8173/25/25) на адресу суду апеляційної інстанції від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» - адвоката Прокопця Ігоря Вікторовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року по справі №420/35305/24 - без змін.
Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 14.08.2019 року між компанією «Fresh and Good B.V.» (Постачальник) та ТОВ «Аквафрост» (Покупець) укладено контракт №14/08/19-20, за умовами якого Постачальник поставляє за цим Договором Товар, який вказується в Додатках до цього Контракту. Поставка здійснюється на адресу Покупця. Покупець приймає Товар і бере на себе зобов'язання за розрахунками з Постачальником (п.п.1.1, 1.2 контракту).
Пунктом 1.3 контракту встановлено, що товаросупровідні документи, які Постачальник повинен надати Покупцю на кожну партію Товару: товарно-транспортна накладна (коносамент, СМR, авіанакладна, залізнична накладна) - 1 оригінал; сертифікат походження (загальної форми або ЕUR-1, якщо є) - 1 оригінал, 3 копії; якісний сертифікат виробника - 1 оригінал, 3 копії; декларація виробника - 1 оригінал, 3 копії; ветеринарний сертифікат затвердженої в Україні форми - 1 оригінал, виписаний на кожен контейнер/автомобіль окремо; пакувальний лист - 1 оригінал, 3 копії; інвойс - 3 оригінали.
Відповідно до п.3.2 контракту умови поставки за цим Договором визначаються Сторонами для кожної окремої партії товарів та фіксуються в Рахунках відповідно до Міжнародних умов Incoterms 2010.
Згідно п.п.4.1, 4.2 контракту ціни на поставлені товари повинні бути узгоджені Сторонами. Вони вказуються в інвойсах і/або додатках на кожну поставку товару.
Платежі повинні здійснюватися Покупцем на рахунки, зазначені Постачальником в інвойсах або в Додатку до Контракту на кожну поставку товарів. Сума, умови і валюта платежу також повинні вказуватися в інвойсах або Додатку до Контракту на кожну конкретну поставку Товару. Платежі по даному Контракту можуть здійснюватися як у вигляді передоплати, так і з відстрочкою платежу (п.п.5.1, 5.3, 5.4 контракту).
На виконання умов контракту компанією «Fresh and Good B.V.» поставлено ТОВ «Аквафрост» товар, а саме: №1 - варене-морожене м'ясо мідій, глазуроване ІQF, розмір 200-300 шт/кг (Mytilus chilensis) для промислової переробки, дата виготовлення 04.2024, термін придатності 2 роки, чиста вага 20000 кг, в картонних коробках по 10 кг в середині коробки поліетиленова плівка (+-10% глазур).
07.11.2024 року декларантом подано електронну митну декларацію для здійснення митного оформлення зазначеного товару - МД №24UА500110008710U7. Митна вартість товару визначена декларантом самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Для здійснення митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом надані наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) від 15.08.2024 р. № 1922; автотранспортну накладну від 28.10.2024 року б/н; сертифікат про походження товару від 24.10.2024 року №LT62428502; міжнародний ветеринарний сертифікат від 25.10.2024 року №LT0363056/L2-25709; декларацію виробника від 27.08.2024 року б/н; довідку, що підтверджує вартість перевезення товару від 29.10.2024 року №29/10/24; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 14.08.2019 року №04/08/19-20; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами від 29.10.2024 року №12071834.
За результатами перевірки МД №24UА500110008710U7 та поданих до неї документів, сформоване повідомлення від 07.11.2024 року, в якому вказано, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не подані всі документи, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувано додаткові документи: 1) рахунки про здійснення платежів за перевезення; 2) виписку з бухгалтерської документації, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) копію митної декларації країни відправлення; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 6) договір на перевезення.
07.11.2024 року уповноваженою особою позивача повідомлено, що ТОВ «Аквафрост» до митного органу було надано всі необхідні документи.
07.11.2024 року відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000133/1, відповідно до якого визначено вартість товару №1 - 3,1248 дол. США/кг, ніж заявлено декларантом 2,8663 дол. США/кг.
У рішенні про коригування митної вартості зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) відповідно до п.1.3 контракту від 14.08.2019 року №14/08/19-20 зазначено, що до товаросупровідних документів на кожну партію постачальник повинен надати пакувальний лист, проте до митного оформлення не наданого цього документа; 2) відповідно до п.5.4 контракту від 14.08.2019 року №14/08/19-20 оплата можлива як передплата, так і післяплата. У наданому інвойсі від 15.08.2024 року №1922 та документах відсутня інформація щодо умови здійснення оплати за товар. Таким чином, умови здійснення оплати за товар не визначені; 3) відповідно до п.3.3 контракту від 14.08.2019 року №14/08/19-20 зазначено, що відвантаження товару покупцю повинно здійснюватись в терміни, обумовлені у додатках до цього контракту, проте до митного оформлення не наданого цього документа; 4) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 року №599 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг не надано; 5) у довідці про транспортні витрати відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу. Враховуючи викладене, було витребувано додаткові документи: 1) рахунки про здійснення платежів за перевезення; 2) виписку з бухгалтерської документації, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) копію митної декларації країни відправлення; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 6) договір на перевезення. Декларантом надіслано лист ТОВ «Інтертранс» від 07.11.2024 року, в якому він повідомив, що подав всі наявні документи до митного оформлення і додаткові надавати не буду. Отже, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України та не спростовані наявні розбіжності у документах. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений до митного оформлення час з урахуванням вагових характеристик, є більшим та становить: товар № 1 - 3,1248 дол. США/кг (МД від 02.04.2024 року №UA209230/2024/029550), ніж заявлено декларантом 2,8663 дол. США/кг.
У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000133/1, відповідачем сформовано карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2024/000343.
Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся до суду із позовною заявою про його скасування.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.
Відповідно до вимог ст.246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з вимогами ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з вимогами ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до положень ст.318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів та зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до вимог ст.49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст.50 МКУ).
Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умовах повної ринкової конкуренції).
Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.
Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.
Відповідно до вимог ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.
При цьому, відповідно до вимог ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст.54 МК України).
Як встановлено вимогами ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з вимогами ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У той же час, відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з вимогами ч.ч.5 та 6 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Згідно з вимогами ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до вимог ч.4 ст.54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з вимогами ч.5 ст.54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).
Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).
Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (далі - Правила №598).
Так прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до вимог ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках визначених даною частиною.
У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року.
Відповідно до вимог ч.1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Частинами 1, 2 ст.64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття стало встановлення відповідачем тієї обставини, що складові митної вартості достовірно документально не підтверджено, подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а надані позивачем документи містять розбіжності:
- не надано пакувального листа;
- у п.3.3 контракту від 14.08.2019 року №14/08/19-20 зазначено, що відвантаження товару покупцю повинно здійснюватись в терміни, обумовлені у додатках до цього контракту, проте до митного оформлення не наданого цього документа;
- в інвойсі від 15.08.2024 року №1922 не вказані умови оплати, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
- надані до митниці документи для підтвердження витрат на транспортування товарів не містять всіх необхідних відомостей про вартість перевезення; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, не надано;
- у довідці про транспортні витрати відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу;
- не надано на вимогу митного органу рахунки про здійснення платежів за перевезення; виписку з бухгалтерської документації, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; договір на перевезення.
Стосовно ненадання пакувального листа, то колегія суддів зазначає, що пакувальний лист - це документ, у якому відображаються всі види й сорти товару, наявного в кожному товарному місці (наприклад, у контейнері, ящику, коробці), тобто він дає інформацію про кількість кожного сорту (число одиниць в упаковці) і номер упаковки (місця), а тому жодним чином не впливає на вартість товару, оскільки не містить вартісних показників.
Окрім цього, пакувальний лист не містяться в переліку документів, визначеному ч.2 ст.53 МК України, як такі, що підтверджують митну вартість товарів.
Доводи відповідача про не зазначення в інвойсі від 15.08.2024 року №1922 умов оплати за товар не відповідають дійсності, так як в даному інвойсі вказані умови оплати - «Payment Terms: 30 days (total credit limit 80,000.00)», що в перекладі означає: «Умови оплати: 30 днів (загальний кредитний ліміт 80000,00)».
Колегія суддів зазначає, що у процедурі контролю за митною вартість товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В той же час, умови, терміни та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, а тому відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю.
Аналогічна позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №803/3649/15.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.04.2018 року у справі №815/329/17, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійсненні).
Таким чином, вказані твердження митного органу не впливають на митну вартість товару.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про ненадання додатків до контракту з визначеними умовами (термінами) відвантаження товару, оскільки митний орган не зазначає, яким чином умови (терміни) відвантаження товару впливають на числові значення митної вартості товару. Термін відвантаження регулює виключно питання господарських правовідносин між постачальником та покупцем, а саме належного виконання зобов'язань сторонами контракту, та жодним чином не може слугувати як підтвердженням чи спростуванням заявленої митної вартості товару, так і не може бути підставою для зазначення про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Твердження відповідача про ненадання декларантом на вимогу митного органу документів на підтвердження витрат на перевезення є безпідставними, так як до митного оформлення надавалася довідка про транспортні витрати/послуги на перевезення вантажу від 29.10.2024 року №29/10/24 ФОП ОСОБА_1 , в якій визначено вартість транспортних витрат по перевезенню вантажу по маршруту Клайпеда (Литва) - Ягодин (Україна) у розмірі 55000 грн., страхування вантажу не проводилося, навантажувальні роботи за рахунок відправника.
Колегія суддів зауважує, що жодних зауважень щодо невідповідності вартості транспортних витрат задекларованій позивачем сумі рішення про коригування митної вартості товару не містить.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14 зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що надані позивачем митному органу документи є логічними та містять необхідні відомості про вартість перевезення оцінюваного товару згідно із положеннями ч.2 ст.53 МК України для визначення вартості товару.
При цьому, ненадання позивачем під час митного оформлення товарів договору від 17.10.2023 року №17/10/2023 про перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/вба міжнародному сполученням з ФОП ОСОБА_1 , на який є посилання у довідці про транспортні витрати/послуги на перевезення вантажу від 29.10.2024 року №29/10/24, не свідчить про неповноту документів або розбіжності в наданих документах, оскільки не впливає на митну вартість товару.
Доводи відповідача про відсутність у довідці від 29.10.2024 року №29/10/24 посилання на договір перевезення вантажу також не відповідає дійсності, оскільки в даній довідці вказано, що її складено на виконання договору №17/10/2023 від 17.10.2023 року.
Відповідач неправомірно наголошує на тому, що документами, які підтверджують витрати на перевезення, можуть бути лише рахунки, акти наданих послуг та банківські платіжні документи, так як ці документи позивач не міг надати на час декларування товару, оскільки момент виконання зобов'язань сторін на момент декларування щодо перевезення (здачі вантажу) та оплати не настав, виходячи з умов оплати, визначених п.6.2 договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях від 17.10.2023 року №17/10/2023, укладеного між ТОВ «Аквафрост» ФОП ОСОБА_1 .
Стосовно доводів відповідача про ненадання декларантом виписки з бухгалтерської документації, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прай-листів) виробника, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, копію митної декларації країни відправлення, то колегія суддів вважає їх безпідставними, так як такі документи згідно ч.2 ст.53 МК України не є обов'язковими, а враховуючи, що надані декларантом документи підтверджували всі складові митної вартості, не містили розбіжностей та/або явних ознак підробки, тому у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 року у справі №810/5295/15, від 06.02.2020 року у справі №540/2219/18.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно відхилив вищевказані доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованого товару з підстав, наведених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, оскільки надані позивачем до митного органу вище перелічені документи, підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей не містять.
Разом із тим, підставою для коригування відповідачем митної вартості товарів слугувала інформація з цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби щодо митного оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості.
Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.
Відповідно до вимог ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 07.11.2024 року №UA500110/2024/000133/1 відповідачем використано для коригування митної вартості товару МД від 02.04.2024 року №UA209230/2024/029550.
В той же час приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, відповідач лише зазначив цю МД однак не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем ч.2 ст.55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Аналогічна позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2020 року у справі №804/6243/14.
Враховуючи викладене, позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Таким чином, з урахуванням викладеного, рішення про коригування митної вартості товарів від 07.11.2024 року №UA500110/2024/000133/1 не відповідає ознакам правомірності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з вимогами ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. В той же час позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач протиправно прийняв спірне рішення №UA500110/2024/000133/1 від 07.11.2024 року про коригування митної вартості товарів, а тому позовні вимоги ТОВ «Аквафрост» підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька