П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/33829/24
Головуючий І інстанції: Попов В.Ф.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 07.01.2025р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
31.10.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Херсонській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Херсонській області щодо визначення їй стажу судді (у відставці) у розмірі 24 роки 4 місяці 23 дні;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області визначити їй стаж судді станом на 09.10.2024р. у розмірі 29 років 9 місяців 12 днів з виплатою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 68% місячної суддівської винагороди працюючого судді з 09.10.2024р.;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області провести перерахунок її щомісячного грошового утримання судді у відставці виходячи зі стажу судді 29 років 9 місяців 12 днів в розмірі 68% місячної суддівської винагороди працюючого судді з 09.10.2024р., із урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання (у разі наявності таких на час набуття рішення суду законної сили).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила про те, що рішенням ВРП від 01.10.2024р. №2873/0/15-24 її звільнено з посади судді Херсонського апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку, після чого вона подала до пенсійного органу документи для призначення та виплати довічного утримання судді у відставці. Однак, на переконання позивача, відповідачем, при призначенні довічного грошового утримання, протиправно та безпідставно не зараховано до стажу роботи на посаді судді стаж роботи на посаді адвоката 3 (три) роки, як вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а також половину (1/2) строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.
Ухвалою суду 1-ї інстанції від 10.12.2024р. залучено другим відповідачем у справі ГУ ПФУ у Київській області.
Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправним рішення відповідача №213050041245 від 24.10.2024р. про визначення стажу судді у розмірі 24 роки 4 місяці 23 дні судді у відставці ОСОБА_1 . Зобов'язано ГУ ПФУ у Київській області визначити позивачці стаж судді станом на 09.10.2024р. у розмірі 29 років 9 місяців 12 днів з виплатою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 68% місячної суддівської винагороди працюючого судді з 09.10.2024р. Зобов'язано ГУ ПФУ у Київській області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці виходячи зі стажу судді 29 років 9 місяців 12 днів в розмірі 68% місячної суддівської винагороди працюючого судді з 09.10.2024р., з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання. Стягнуто ГУ ПФУ в Київській області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ у Київській області 08.01.2025р. подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, порушено норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просило скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.01.2025р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Зокрема, апелянт не заперечує про наявність стажу роботи у позивачки адвокатом та її навчання на денній формі університету, але вважає, що він не може бути врахований як стаж роботи на посаді судді.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ у Київській області та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
26.02.2025р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач - ОСОБА_1 . Указом Президента України від 30.03.2000р. №551/2000 призначена на посаду судді Комсомольського районного суду м.Херсона строком на 5 років.
07.04.2005р. постановою Верховної Ради України №2534-IV позивачка обрана на посаду судді апеляційного суду Херсонської області безстроково.
Указом Президента України від 28.09.2018р. №297/2018 переведена на роботу на посаді судді Херсонського апеляційного суду.
01.10.2024р. рішенням ВРП №2873/0/15-24 позивачка звільнена з посади судді Херсонського апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до вказаного рішення, ВРП встановлено, що на час розгляду заяви про відставку, загальний стаж який дає право на відставку ОСОБА_1 становить 29 років 9 місяців 12 днів, в тому числі:
- час роботи безпосередньо на посаді судді - 24 роки 4 місяці 16 днів;
- половина строку навчання у Ленінградському державному університеті - 2 роки 4 місяці 26 днів;
- стаж роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, (адвокат Херсонської колегії адвокатів) 3 роки.
14.10.2024р. ОСОБА_1 подала до органів ПФУ заяву з пакетом необхідних документів для призначення та виплати довічного утримання судді у відставці.
Однак, 24.10.2024р. ГУ ПФУ у Київській області рішенням №213050041245 не зарахувало до стажу роботи на посаді судді стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а також половину строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.
У рішенні від 24.10.2024р. №213050041245 зазначено тривалість стажу: страховий стаж (повний) 40 років 8 місяців 3 дні, страховий стаж до 01.01.2004р. - 20 років, 2 місяці, 3 днів, страховий стаж після 01.04.2004р. - 20 років 6 місяців, в тому числі судді - 24 років 4 місяці 23 днів.
Не погоджуюсь із таким обрахуванням стажу та не включенням до нього періоду половини строку навчання у вищому навчальному закладі, а також роботи яка передувала призначенню на посаду судді адвокатом протягом трьох років, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд 1-ї інстанції виходив з обґрунтованості і доведеності заявлених позовних вимог та, відповідно, наявності законних підстав для їх задоволення.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами ч.1 ст.126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Так, організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VIII.
Відповідно до ст.116 Закону №1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається згідно зі ст.137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
У силу ст.137 цього Закону, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Як уже встановлено судом, загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає їй право на відставку, становить 29 років 9 місяців 12 днів.
Зазначене підтверджується як рішенням ВРП від 01.10.2024р. №2873/0/15-24 так і розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 08.10.2024р. №08-32/120/2024.
Водночас, ГУ ПФУ у Київській області при розгляді заяви ОСОБА_1 від 14.10.2024р. про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону №1402-VII в розрахунку розміру щомісячного грошового утримання вказано лише 24 роки 4 місяці 23 днів.
Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з абз.4 р.34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Таким чином, зазначена норма права пов'язує застосування законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи судді, з часом призначення чи обрання суддею. Відповідно, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.
Щодо врахування до суддівського стажу позивача половини часу навчання у Ленінградському державному університеті.
На день призначення позивачки на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювався ч.4 ст.43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992р. №2862-ХІІ і Указом Президента України від 10.07.1995р. №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Відповідно до абз.2 ч.4 ст.43 Закону №2862-ХІІ, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Як передбачено абз.2 ст.1 Указу Президента України №584/95, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Тобто, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, також і половина навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Верховний Суд у постанові від 15.11.2021р. у справі № 580/6051/20 дійшов висновку про те, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби. Не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Зазначена вище позиція суду також узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.03.2023р. у справі №280/2167/21.
У силу ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто, до стажу роботи, що дає позивачці право на звільнення у відставку та на одержання щомісячного грошового утримання, зараховується і половина строку навчання в Ленінградському державному університеті з 01.09.1983р. до 22.06.1988р. - 2 роки 4 місяці 26 днів.
Щодо врахування до стажу роботи на посаді судді іншого стажу, визначеного законом, який надає право для призначення на посаду судді.
Відповідно до ч.2 ст.137 Закону №1402-VIII (у чинній редакції), до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв'язку з абз.4 п.34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII дає підстави для висновку, що у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до ст.137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Наведена позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 22.11.2018р., яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019р. у справі № 901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що ч.2 ст.137 Закону №1402-VIII потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №2862-XII (у редакції, чинній на момент призначення на посаду судді) право на зайняття посади судді має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Наведене свідчить про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково трьох років роботи в галузі права після здобуття вищої юридичної освіти, а саме - роботу адвокатом Херсонської обласної колегії адвокатів юридичної консультації Дніпровського району міста Херсона, що підтверджується копією трудової книжки (із 01.09.1991р. до 01.09.1994р.).
Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає їй право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання підлягають зарахуванню як безпосередній стаж роботи на посаді судді - 24 роки 4 місяці 16 днів, так і визначений законом інший стаж, який враховується до стажу судді, а саме: половина строку навчання у Ленінградському державному університеті - 2 роки 4 місяці 26 днів та стаж роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, (адвокат Херсонської колегії адвокатів) - 3 роки, а загалом загальний стаж роботи на посаді судді становить 29 років 9 місяців 12 днів.
Натомість, безпідставне не зарахування відповідачем 2 спірних періодів роботи до суддівського стажу позивача призвело до того, що обрахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці проводиться в значно меншому розмірі, ніж це передбачено Законом №1402-VIII.
Як наслідок, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі відповідача.
Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 05.05.2025р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко