П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/17721/24
Головуючий І інстанції: Вовченко О.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 09.12.2024р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області про визнання протиправним і скасування рішення, -
06.06.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Харківській області та ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 19.04.2024р. №/ПС156050011279 про відмову йому в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області (як територіального органу ПФУ за місцем його проживання) під час призначення пенсії за віком врахувати його статус як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській AEC у 1986р. категорія 2 відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 , учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986р. категорія 2, 11.04.2023р. звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак, 19.04.2024р. позивач отримав в ГУ ПФУ в Одеській області рішення №/ПС156050011279 про відмову в призначенні пенсії за віком, що, на його переконання, є протиправним та порушує право на гідне пенсійне забезпечення, передбачене чинним законодавством.
Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 19.04.2024р. №/ПС156050011279 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.04.2024р. про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Харківській області 07.01.2025р. подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, порушено норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просило скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2024р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Позивач правом на апеляційне оскарження вказаного судового рішення не скористався.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Харківській області та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
22.01.2025р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
03.02.2025р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 рр. (категорія 2), що підтверджується посвідченням Серія НОМЕР_1 від 30.07.2021р.
Відповідно до копії архівної довідки виписки з наказу Одеського радіотрансляційного вузла від 21.10.1986р. №110, ОСОБА_1 був відряджений в м.Чорнобиль, Київської області, строком на 18 днів з 22.10.1986р. по 08.11.1986р. для радіофікації об'єкту.
Згідно з копією перепустки №015102, ОСОБА_1 мав право в'їзду з закриту зону організації РУС з терміном дії до 10.11.1986р.
03.02.1999р. рішенням Суворовського районного суду м.Одеси у справі №2-749 (набрало законної сили 24.02.1999р.) встановлено факт, що має юридичне значення в тому, що ОСОБА_1 і ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), уродженець м.Пинска Брестської області, росіянин, є однією і тією ж особою і вказана перепустка №015102 на ім'я ОСОБА_1 від 10.11.1986р. належить ОСОБА_1
11.04.2024р. позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із урахуванням ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За принципом екстериторіальності було визначено ГУ ПФУ в Харківській області, як орган, що розглядає заяву позивача від 11.04.2024р. про призначення пенсії.
19.04.2024р. ГУ ПФУ в Харківській області розглянута заява ОСОБА_1 від 11.04.2024р. про призначення пенсії та прийнято рішення №/ПС 156050011279 про відмову у призначенні пенсії.
Так, у цьому рішенні від 19.04.2024р. №/ПС 156050011279 відповідачем зазначено, що вік заявника 62 роки. До загального страхового стажу зараховано всі періоди. Водночас, в поданих документа відсутня довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988р. №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, чи довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Враховуючи вищезазначене, відповідачем було відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі зниженням пенсійного віку згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з відсутність довідки про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Вважаючи протиправними дії та рішення ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови йому у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позовні вимоги, суд 1-ї інстанції виходив з обґрунтованості і доведеності заявлених позовних вимог та, відповідно, наявності підстав для їх задоволення.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормою ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій визнано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV.
Згідно із ч.1 ст.26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017р.
Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01.01.2024р. по 31.12.2024р. - не менше 31 року; з 01.01.2025р. по 31.12.2025р. - не менше 32 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796-XII.
Як передбачено у ст.9 Закону №796-XII, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є, зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до положень абз.1 п.1 ч.1 ст.55 Закону №796-XII, особам, які працювали або ж проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
У силу вимог абз.2-3 п.1 ч.1 ст.55 Закону №796-XII, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали: у зоні відчуження з моменту аварії до 01.07.1986р. незалежно від кількості робочих днів, а з 01.07.1986р. по 31.12.1986р. - не менше 5 календарних днів, мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 років.
Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що правовою підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є одночасна сукупність наступних умов:
1) наявності статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
2) наявності необхідного періоду роботи у зоні відчуження, зокрема: робота у зоні відчуження з 01.07.1986р. по 31.12.1986р. - не менше 5 календарних днів;
3) наявності страхового стажу не менше 15 років.
Згідно з пп.7 п.2.1 розділу II «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV» (затв. постановою правління ПФУ від 25.11.2005р. за №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку додаються наступні документи: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988р. №122, або ж довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, при зверненні за призначенням пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності до п.1 ч.1 ст.55 Закону № 796-XII особа, яка має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, має додати до заяви про призначення пенсії своє посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та документи, які підтверджують період її участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. При цьому, таким документом може бути, один з наступних перелічених:
- довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988р. №122;
- довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
- довідка архівної установи,
- інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
При цьому, зі змісту ст.10 Закону №796-ХІІ слідує, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987р.р. незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990р.р. - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986р. на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Як визначено ч.1 ст.15 Закону №796-XII, підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Відповідно до ч.3 ст.65 Закону №796-ХІІ, документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У цьому контексті, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з п.2 «Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018р. №551), посвідчення являється документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом №796-XII, іншими актами законодавства.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що документом, який підтверджує статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, у тому числі й призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС».
Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях, тощо, є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.03.2018р. у справі №588/538/16-а, від 23.05.2018р. у справі №398/3509/16-а та від 22.01.2019р. у справі №295/1087/17.
Відповідно до п. 4 Порядку №551, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 01.07.1986р. - незалежно від кількості робочих днів, з 01.07.1986р. по 31.12.1986р. - не менше п'яти календарних днів, а в 1987р. - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році (категорія 2) серії А синього кольору.
Таким чином, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2) серія А видається особам, зокрема, які працювали з 01.07.1986р. по 31.12.1986р. - не менше п'яти календарних днів.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів акцентує увагу на тому, що ОСОБА_1 беззаперечно має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986р., що підтверджується посвідченням (категорія 2) серія НОМЕР_1 від 30.07.2021р.
Як правильно відзначив суд попередньої інстанції, вказане посвідчення позивача недійсним не визнавалось, а правовий статус позивача як ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не оспорюється. Під час видачі позивачу вказаного посвідчення уповноваженим органом перевірялись обставини праці позивача у зоні відчуження у 1986р., а саме не менше п'яти календарних днів з 01.07.1986р. по 31.12.1986 р.
До того ж, з матеріалів даної справи вбачається, що період участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується й архівною довідкою виписки з наказу Одеського радіотрансляційного вузла №110 від 21.10.1986р., з якої вбачається, шо ОСОБА_1 був відряджений в м.Чорнобиль, Київської області, строком на 18 днів з 22.10.1986р. по 08.11.1986р. для радіофікації об'єкту, а також перепусткою №015102, за якою, із урахуванням рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 03.02.1999р. у справі №2-749, позивач мав право в'їзду з закриту зону організації РУС з терміном дії до 10.11.1986р.
Отже, позивачем безспірно дотримано всі вищезазначені умови, необхідні для призначення йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
З огляду на це, судова колегія погоджується з висновками суду 1-ї інстанції щодо протиправності рішення територіального органу ПФУ про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ, а також щодо наявності підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 11.04.2024р. про призначення йому пенсії за віком відповідно до вказаного Закону.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 08.06.2022р. у справі №805/3752/18-а, від 15.01.2021р. у справі №520/7546/17 та від 12.02.2020р. у справі №497/1830/16-а.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, що викладені в постановах Верховного Суду.
Як наслідок, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі відповідача.
Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 05.05.2025р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко