П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 травня 2025 р. м.ОдесаСправа №420/20374/24
Головуючий І інстанції Тарасишина О.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Осіпова Ю.В., суддів: Коваля М.П., Скрипченка В.О., розглянувши клопотання позивача про закриття апеляційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України та третіх осіб - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправним та скасовано п.63 рішення Міністерства оборони України, оформлений протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 15.03.2024р. №10/д про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168 доньці загиблого - ОСОБА_2 внаслідок захисту Батьківщини солдата ОСОБА_3 . Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити на користь доньки загиблого - ОСОБА_2 , в інтересах якої діє мати ОСОБА_1 , як законний представник, одноразову грошову допомогу, у розмірі передбаченому п.2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168 та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей» у рівних частках особам, які звернулися за нею, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця солдата ОСОБА_3 під час виконання обов'язків військової служби внаслідок захисту Батьківщини.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_3 28.01.2025р. подав апеляційну скаргу.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2025р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2025р. відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
08.04.2025р. позивач подав клопотання про закриття апеляційного провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.305 КАС України. В обґрунтування заявленого клопотання позивач послався на те, що спірне рішення Міністерства оборони України (п.63) про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги не стосується прав, свобод чи інтересів ІНФОРМАЦІЯ_4 .
За результатами розгляду зазначеного клопотання колегія суддів вважає за необхідне у його задоволенні відмовити з огляду на таке.
Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Реалізуючи передбачене ст.55 Основного Закону право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється в його володільця у момент порушення чи оспорення останнього.
Водночас, суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною, а тому, суд повинен встановити, серед іншого, в чому полягає порушення прав особи, яка подає апеляційну скаргу, оскаржуваним судовим рішенням.
Пункт 8 ч.2 ст.129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Апеляційний суд звертає увагу, що Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. ст.55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011р. №19-рп/2011 зокрема вказував, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.2 ст.3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Утвердження правової держави, відповідно до приписів ст.1, другого речення ч.3 ст.8, ст.55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Реалізацію права особи на судовий захист може бути здійснено також шляхом апеляційного оскарження актів судів першої інстанції, оскільки їх перегляд у такому порядку гарантує відновлення порушених прав людини і громадянина. Право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті ч.ч.1,2 ст.55, п.8 ч.3 ст.129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду будь-якої інстанції відповідно до закону (рішення Конституційного Суду України від 08.07.2010р. №18-рп/2010).
Щодо питання доступу до суду Європейський суд з прав людини зазначив в ухвалі щодо прийнятності заяви ;6778/05 «МПП «Голуб» проти України» від 18.10.2005р., що процедурні гарантії, закріплені ст.6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов'язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (справа «Ґолдер проти Сполученого Королівства», рішення від 21.02.1975р., серія А №18, п.п.28-36).
ЄСПЛ наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте, право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з п.1 ст.6 Конвенції, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Brulla Gomez de la Torre v. Spain» від 19.12.1997р., п.33).
Застосовуючи правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 23.11.2020р. у справі №826/3508/17, колегія апеляційного суду наголошує, що право на звернення до суду (в контексті права на судовий захист) охоплює широке поле різноманітних категорій, стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.
У КАС України конституційне право на звернення до суду конкретизоване в ч.1 ст.5, згідно з якою кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Обов'язковою умовою надання правового захисту є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист має особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.
У відповідності до п.8 ч.1 ст.4 КАС України, особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, набуває процесуального статусу позивача у справі.
Одним із процесуальних засобів, встановлених нормами КАС України, які забезпечують право на звернення до адміністративного суду (право на судовий захист у сфері публічно-правових відносин), є право на апеляційне оскарження судових рішень суду першої інстанції. Право на апеляційне оскарження, на відміну від права на звернення до суду (права на судовий захист), - процесуальне право, характерними ознаками якого є те, що його елементи (суб'єкт, зміст) визначаються процесуально-правовою нормою.
В силу приписів ч.1 ст.293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
Водночас, доцільно буде відзначити, що у розумінні ч.ч.1 та 2 ст.42 КАС України, учасниками справи є сторони, треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
На відміну від інших учасників адміністративного процесу, учасники справи здійснюють свої процесуальні права та виконують обов'язки в адміністративному процесі для того, щоб досягнути певного правового результату, в якому вони зацікавлені. Така зацікавленість обумовлена їх поведінкою як суб'єкта в матеріально-правових відносинах, щодо прав і обов'язків в яких виник спір, вирішення якого з ініціативи одного з цих суб'єктів перенесено в площину процесуального регулювання.
Права учасників справи визначені ч.3 ст.44 КАС України, в тому числі, право оскаржувати судове рішення у визначених законом випадках.
Як вказував Верховний Суд у згаданій постанові від 23.11.2020р. у справі № 826/3508/17, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести свій правовий зв'язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію, як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов'язок, як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір.
Такий зв'язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним та опосередкований іншими правовідносинами.
Згідно з п.3 ч.1 ст.305 КАС України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Таким чином, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.305 КАС України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Повертаючись до обставин даної справи, колегія суддів звертає увагу, що ІНФОРМАЦІЯ_3 апеляційну скаргу подано саме як учасником справи (третьою особою у справі), а не особою, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, у зв'язку з чим підстави для застосування вимог п.3 ч.1 ст.305 КАС України відсутні.
Отже, в контексті спірних правовідносин, а також їх правового регулювання варто зазначити, що клопотання позивача про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_4 не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.241-246,305,310,321,325,328 КАС України, апеляційний суд,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження у справі - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Судді Осіпов Ю.В. Коваль М.П. Скрипченко В.О.