Провадження № 11-кп/803/1539/25 Справа № 205/736/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
30 квітня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора (в режимі
відеоконференції) ОСОБА_6 ,
захисників (в режимі
відеоконференції) ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинуваченого (в режимі
відеоконференції) ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , на ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 березня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040000000741 від 02 жовтня 2020 року, щодо
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м.Кривий Ріг Дніпропетровської
області, зареєстрованого та проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.2 ст.27, ч.4 ст.28 ч.2 ст.307 КК України,
ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м.Новомосковськ Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28 ч.2 ст.307 КК України,
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 березня 2025 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено зокрема стосовно обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_9 строк тримання під вартою до 15 травня 2025 року включно. Визначено обвинуваченому ОСОБА_10 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
Свої рішення судмотивував тим, що застосований до обвинувачених запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованих їм діянь, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м'який. Зазначив, що посилання обвинуваченого ОСОБА_10 на наявність у нього чисельних захворювань та хворої матері враховуються судом при вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою. В той же час, на даний час у суду відсутні будь-які матеріали, що об'єктивно свідчили б про неможливість тримання ОСОБА_10 під вартою за станом здоров'я.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подавали.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї обвинувачений ОСОБА_10 просить застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги обвинувачений посилається на те, що суд першої інстанції порушує вимоги ст.ст. 28, ч.1 ст.318 КПК України, оскільки наявне недотримання розумних строків розгляду цього кримінального провадження. Наголошує на тому, що за час тримання під вартою стан його здоров'я значно погіршився та на його утриманні знаходиться матір пенсійного віку, яка потребує постійного нагляду у зв'язку зі станом здоров'я. Вказує на те, що стороною обвинувачення не було доведено продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , діючий в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , просить скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_3 , або визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою. Наголошує на тому, що зазначені стороною обвинувачення ризики, передбачені ст.177 КПК України, є формальними, оскільки обвинувачений усвідомлює наслідки та не має наміру переховуватися від суду, на даному етапі всі письмові матеріали справи досліджено, допитано свідків. Наголошує на тому, що обвинувачений хворіє на тяжку хворобу ВІЛ, має міцні соціальні зв'язки, а саме матір 1965 року народження, яка має безстрокову інвалідність. Звертає увагу на те, що матір обвинуваченого має здатність внести заставу у розмірі 80прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисники та обвинувачені підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив ухвалу суду залишити без зміни.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у апеляційних скаргах доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених
ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до матеріалів справи в провадженні Ленінського районного суду м.Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження зокрема за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.2 ст.27, ч.4 ст.28 ч.2 ст.307 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28 ч.2 ст.307 КК України.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , мотивуючи свою позицію тим, що ризики, які були враховані судом при обранні їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінились, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинувачених не з'явилось.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_9 .
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились й виправдовують тримання обвинувачених під вартою.
Так, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, та за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років. Таким чином, з огляду на покарання, яке може бути призначене обвинуваченим у разі визнання їх винуватими, суд дійшов висновку про існування реального ризику того, що вони можуть здійснити спроби переховування від суду.
Також існує ризик того, що обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_9 можуть вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачуються, оскільки вони є раніше неодноразово судимими особами, що свідчить про їх схильність до вчинення злочинів. При цьому, апеляційним судом враховується, що обвинувачений ОСОБА_9 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення в період відбування покарання за вироком суду.
Крім того, обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_9 можуть вжити заходів щодо впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки на даний час не всі свідки були допитані в суді.
При встановленні наявності вказаного ризику апеляційний суд враховує встановлений КПК України порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
При цьому, зазначені ризики об'єктивно збільшуються з урахуванням введення в Україні військового стану через агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, крім даних про суворість покарання, передбаченого за злочини, в яких обвинувачують ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , взяв до уваги і інші обставини кримінального провадження, а саме підвищену суспільну небезпечність, що в сукупності є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику їх переховування, можливого впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На підставі наведеного апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинувачених перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Також апеляційний суд зважає на тривалість строку застосування щодо обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в той же час, на думку апеляційного суду, у цьому провадженні продовжують існувати ознаки суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступлення від принципу поваги до особистої свободи, а також забезпечує не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 під вартою, та в апеляційних скаргах не доведені.
Доводи захисників про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ,встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.
Щодо посилання сторони захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_9 хворіє на тяжку хворобу ВІЛ, має міцні соціальні зв'язки, а саме матір 1965 року народження, яка має безстрокову інвалідність, обвинувачений ОСОБА_10 має чисельні захворювання та хвору матір, слід зазначити, що вказані обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки та вже були досліджені під час обрання останнім запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що жодних відомостей щодо протипоказань для перебування обвинувачених в умовах слідчого ізолятора не було надано, як під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційних скарг в суді апеляційної інстанції.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особи обвинувачених, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданих апеляційних скарг, апеляційним переглядом не встановлено.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає необхідним ухвалу суду залишити без зміни, а апеляційні скарги захисників - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 ,залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 березня 2025 рокупро продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_9 - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4