Провадження № 11-сс/803/745/25 Справа № 932/2762/25 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
30 квітня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді -доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваної ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Центральної окружної прокуратури м.Дніпра ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 березня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042150000340 від 18 березня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м.Дніпропетровськ,
зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України,
Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 березня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 , яке погоджене прокурором Центральної окружної прокуратури м.Дніпра ОСОБА_5 , про застосування стосовно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосовано до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 18 травня 2025 року включно, та поклавши на неї наступні обов'язки: цілодобово не залишати місце постійного проживання: квартиру АДРЕСА_2 без дозволу слідчого, прокурора або суду, за винятком випадків необхідності в отриманні невідкладної медичної допомоги; прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками по даному кримінальному провадженню; не вчиняти інших правопорушень. Виконання ухвали доручити ВП №4 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність існування обґрунтованої підозри вчинення підозрюваною злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, та встановлено наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України. Разом з тим, стороною обвинувачення не було доведено, що відносно підозрюваної необхідно застосувати запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою, і недостатньо застосування інших, більш м'яких заходів.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги прокурор посилається на те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою. Вказує на те, що в ході досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваної у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлена наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування; незаконно впливати на свідків та потерпілих; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється. На переконання сторони обвинувачення запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив задовольнити вимоги його апеляційної скарги та скасувати ухвалу слідчого судді, підозрюваної та її захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили ухвалу слідчого судді залишити без зміни, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В силу ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його проживання, в тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1(с) Конвенції.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Розглядаючи клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 , запобіжного заходу, слідчий суддя заслухав доводи сторін кримінального провадження і дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк до 18 травня 2025 року з покладанням на неї певних обов'язків у відповідності до вимог ст.194 КПК України, посилаючись на наявність обставин, передбачених ст.178 КПК України.
Як слідує з матеріалів провадження, в провадженні СВ ВП №4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042150000340 від 18 березня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.263 КК України.
18 березня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, що виразилося у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмету спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
З наданих матеріалів вбачається, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: протоколами допиту потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 від 18 березня 2025 року; протоколом обшуку від 18 березня 2025 року, протоколами проведення слідчих експериментів від 18 березня 2025 року, висновком експертизи під № СЕ-19/104-25/10949-ВТХ від 18 березня 2025 року, а також іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
Слідчий звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Застосовуючи до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, відповідно до вимог ст. 178 КПК України слідчий суддя врахував вагомість доказів винуватості підозрюваної, тяжкість покарання за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі до семи років, доведеність ризику, передбаченого ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що остання може переховуватися від слідства та суду, а також те, що ОСОБА_7 є раніше не судимою особою, заміжня, має постійне місце проживання, на обліку у медичних закладах не перебуває, та прийшов до висновку, що доцільно застосувати щодо неї запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки прокурором належним чином не було доведено неможливість застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на наявність ризиків, передбачених п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваної незаконно впливати на учасників кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, оскільки в матеріалах справи відсутні та під час апеляційного перегляду не надано доказів на підтвердження вчинення підозрюваною дій, спрямованих на здійснення впливу на свідків, потерпілих, або наявність будь-якого наміру продовжити вчинення кримінальних правопорушень у майбутньому.
При цьому, апеляційним судом враховується, що слідчим суддею покладено на підозрювану обов'язок цілодобово не залишати місце свого постійного проживання, а саме квартири АДРЕСА_2 . Контроль за виконанням ухвали було доручено ВП №4 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області.
Вищевикладені обставини, на думку суду апеляційної інстанції, свідчать про маловірогідність можливості підозрюваної незаконно впливати на учасників кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення.
У рішенні по справі “Александровська проти України» від 25 березня 2021 року ЄСПЛ відзначив, що Конвенція вимагає, щоб під час обрання запобіжного заходу суди розглядали також і не пов'язані з позбавленням свободи заходи. При цьому рішення про тримання під вартою чи його продовження не може ґрунтуватися винятково на серйозності висунутих обвинувачень, а його обґрунтування не може бути абстрактним, узагальненим чи стереотипним.
Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його «пілотному» рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29 вересня 2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
На переконання апеляційного суду, зазначені в апеляційній скарзі прокурора доводи про неможливість застосування до ОСОБА_7 іншого більш м'якого запобіжного заходу та підстави, згідно з якими він просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження, не аргументовані переконливими обставинами та носять формальний характер, здебільшого посилаючись на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя при обранні запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_7 у відповідності до вимог ст.ст. 193, 194 КПК України дослідив та достатньою мірою взяв до уваги фактичні обставини, що підлягають врахуванню згідно ст.178 КПК України. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що всі обставини, враховані судом, у сукупності дають достатні підстави для обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається, обраний судом запобіжний захід щодо підозрюваної ОСОБА_7 відповідає вимогам ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, тому апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що не підлягає скасуванню, а отже в задоволенні вимог апеляційної скарги прокурора слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Центральної окружної прокуратури м.Дніпра ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 березня 2025 року про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та застосуванні щодо неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _________________ ______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3