06 травня 2025 року м. Дніпросправа № 340/64/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року (суддя Петренко О.С.) у справі №340/64/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті йому за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, з визначенням місяців, в яких було підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008,
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити йому за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення з застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМУ від 15.01.2004 за №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у даній справі та справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 позов залишено без руху, відповідно до приписів ч.13 ст. 171 КАС України, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку із зазначенням підстав пропуску строку звернення до суду та підтверджуючих доказів.
10.03.2025 на адресу суду від позивача надійшла заява на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху (вх.№5927/25). В обґрунтування пропущення строку
зазначено, що в даних правовідносинах строк не застосовується з огляду на ст. 233 КЗпП України.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року адміністративний позов залишено без розгляду.
Підставою для залишення позову без розгляду стали висновки суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення з позовом до суду, який визначений ст.233 КЗпП України.
Такі висновки суд обгрунтував тим, що у спірних відносинах підлягають застосуванню положення ст.233 КЗпП України, в редакції з 19.07.2022, якими встановлено тримісячний строк звернення з позовом до суду.
З цих підстав суд першої інстанції, прийнявши до уваги дату закінчення дії карантину (30.06.2023), на строк дії якого продовжувалися строки, визначені ст.233 КЗП України, зазначив, що тримісячний строк звернення до суду сплив 30.09.2023, в той час як позивач звернувся з позовом до суду лише 06.01.2025.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду для продовження розгляду. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ст.233 КЗпП України. Позивач зазначає, що до внесення змін до вказаної норми, які набрали чинності з 19.07.2022, законодавство не обмежувало право строком звернення з позовом до суду щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення). Також, позивач вказує на те, що відповідач має обов'язок повідомляти про виплачені суми грошового забезпечення, але такий обов'язок ним виконано не було, відповідних повідомлень позивачу надано не було, що і призвело до необізнаності позивача про розмір складових грошового забезпечення, яке йому виплачувалося.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Так, індексація грошового забезпечення є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у справі №160/8332/20 (постанова від 29 вересня 2021 року).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, положення ст.233 КЗпП України підлягають застосуванню у правовідносинах щодо індексації грошового забезпечення військовослужбовцям.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
У спірному випадку позивач просив перерахувати грошове забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Отже, враховуючи те, що право позивача було порушено до внесення змін до статті 233 КЗпП України, а у відповідності до ст..58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, то застосування положень ст.233 КЗпП України в новій редакції до правовідносин, які фактично виникли до 19.07.2022 буде суперечити Основному закону.
Правові питання застосування положень ст.233 КЗпП України були предметом дослідження Верховним Судом у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №460/21394/23 (постанова від 21.03.2025).
Верховним Судом, зокрема, зроблено такий висновок: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Отже, враховуючи обсяг заявлених позивачем вимог, які стосувалися індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строків звернення з позовом до суду.
З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 320, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі №340/64/25 - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 06.05.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк