Справа №500/1770/25
05 травня 2025 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:
визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо не зарахування до пільгового розрахунку стажу роботи періоду 12.09.1985 по 31.12.1990, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 період його роботи з 12.09.1985 по 31.12.1990 в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах, а саме зарахувати один рік роботи в указаний період часу у районі Крайньої Півночі за один рік та шість місяців та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.02.2025 про зарахування стажу та перерахунок пенсії із врахуванням стажу роботи з 12.09.1985 по 31.12.1990 в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах, а саме зарахувати один рік роботи в указаний період часу у районі Крайньої Півночі за один рік та шість місяців, із застосуванням індивідуального коефіцієнту середньої заробітної плати в розмірі 3,56231, прийнявши відповідне рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15.01.2012 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стверджує, що на підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за віком при подачі заяви відповідачу позивачем було надано трудову книжку НОМЕР_1 від 03.07.1978 з відповідними записами про роботу, в тому числі і в умовах Крайньої Півночі. Також було надано довідки від 03.08.2010 видані Управлінням освіти Нерюнгринської районної адміністрації Республіки Саха (Якутія), які підтверджують його пільговий стаж роботи в умовах Крайньої Півночі в період з 12.09.1985 по 31.12.1990.
Однак, відповідачем при призначенні позивачу пенсії не було проведено зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі за один рік і шість місяців роботи при обчисленні його стажу, що дає право на отримання пенсії за віком за період роботи з 12.09.1985 по 31.12.1990.
У зв'язку з цим страховий стаж склав лише 34 роки 01 місяць 09 днів, тобто при розрахунку розміру пенсії відповідачем був застосований коефіцієнт страхового стажу 0,34083.
08 січня 2025 року позивачем була подана заява про перерахунок пенсії із урахуванням заробітної плати згідно довідок про заробітну плату за період з 01.09.1985 по 31.08.1992.
У відповідь на дану заяву отримав лист від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому було зазначено, що страховий стаж становить 34 роки 01 місяць 09 днів, пенсійна виплата становить 9393,46 грн (7994,47*3,44745*0,34083, де 7994,47 грн - показник середньої заробітної плати, 3,44745 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, 0,34083 - коефіцієнт страхового стажу із врахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%), пенсія призначена і перерахована відповідно до вимог чинного законодавства.
Не погоджуючись з даними розрахунками відповідача, позивачем 18.02.2025 була повторно надіслана відповідачу заява про зарахування стажу та перерахунок пенсії із проханням здійснити перерахунок його страхового стажу із врахуванням пільг передбачених для роботи в умовах Крайньої Півночі в період з 12.09.1985 по 31.12.1990, а також здійснити перерахунок розміру пенсії із врахуванням збільшеного стажу та застосуванням індивідуального коефіцієнту середньої заробітної плати в розмірі 3,56231. На думку позивача, при належному підрахунку страховий стаж має становити 36 років 09 місяців 08 днів, що відповідає коефіцієнту страхового стажу - 0,36750.
У відповідь на вказану заяву позивач отримав лист від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №1488-1272/Р-02/8-1900/25 від 05.03.2025, у якому повідомлялося про те, що йому було відмовлено у нарахуванні додаткового пільгового стажу та перерахунку пенсії за віком у зв'язку із відсутністю на уточнюючих довідках про пільговий характер роботи апостилю компетентного органу держави, в якій документ був складений.
Вважає дану відмову у зарахуванні пільгового стажу та у перерахунку пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області необґрунтованою та незаконною, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду 02.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
24.04.2025 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Вказує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про перерахунок пенсії із застосуванням індивідуального коефіцієнту середньої заробітної плати в розмірі 3,56231 та зарахування періоду роботи з 12.09.1985 по 31.12.1990 року у районі Крайньої Півночі на пільгових умовах.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області розглянуло звернення ОСОБА_1 від 18.02.2025, яке зареєстроване 19.02.2025 за вх. №1272/Р-1900-25, щодо пенсійного забезпечення та листом №1488-1272/Р-02/8-1900/25 від 05.03.2025 повідомило, що пенсія перерахована та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства.
Пенсію обчислено із середньомісячного заробітку за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 30.06.2011.
Страховий стаж становить 34 роки 01 місяці 09 днів (враховано по 31.10.2020). На даний час пенсійна виплата позивача становить 10473,70 грн (8913,83*3,44745*0,34083, де 8913,83 - показник середньої заробітної плати, 3,44745 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, 0,34083 - коефіцієнт страхового стажу із врахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%).
29.04.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючого судді у відпустці, в порядку черговості.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15.01.2012 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
18.02.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, зокрема, щодо зарахування періоду роботи з 12.09.1985 по 01.01.1991 року у районі Крайньої Півночі на пільгових умовах.
Листом від 05.03.2025 №1488-1272/Р-02/8-1900/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило, що стаж роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них до 1 січня 1991 року зараховується до страхового стажу у пільговому обчисленні на підставі таких документів: - трудова книжка, в якій є існуючий штамп підприємства про поширення пільг щодо обчислення стажу роботи (тільки запис в трудовій книжці про факт роботи в районах Крайньої Півночі не достатньо для обчислення стажу з урахуванням кратності); письмовий трудовий договір, або довідки підприємства, установи, організації, де працювала особа, в яких зазначено про факт роботи за строковим трудовим договором, період на який його було укладено і розповсюдження на особу пільг щодо обчислення стажу за цей період, укладеного не менше ніж на 3 роки; - свідоцтва про бронювання житла у зв'язку з роботою на Крайній Півночі на підставі строкового договору; - інших документів, які підтверджують роботу в зазначених місцевостях, на підставі строкового договору, укладеного на 3 роки.
Тому для врахування періодів роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі в півторакратному розмірі рекомендували надати один із вищевказаних документів, засвідчених апостилем.
Не погоджуючись з такою відповіддю, вважаючи її протиправною та такою, що порушує його право на соціальний захист, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до матеріалів справи період роботи з 12.09.1985 по 31.12.1990 у районі Крайньої Півночі зарахований до страхового стажу роботи позивача без пільгового обчислення, а саме один рік роботи за один рік та шість місяців, що є спірним в даному випадку.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Згідно статті 24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 5 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Згідно статті 62 Закону №1788-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Абзацом першим пункту 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Відповідно до пункту "д" статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про впорядкування для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 10.02.1960 працівникам, що переводяться, направляються, запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надати додаткові пільги - зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу надає право на отримання пенсії через старість і по інвалідності.
Згідно статті 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 26.09.1967 №1908-VІІ скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", з п'яти до трьох років.
Абзацом 2 пункту 2 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженим постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 16.12.1967 №530/П-28, передбачено, що пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10.02.1960 та статтею 3 Указу від 26.09.1967 надаються додатково працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі і в місця, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни (включаючи осіб, які прибули з власної ініціативи), при умові укладення ними трудових договорів, про роботу в цих районах, місцевостях на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Відповідно до статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Згідно частини першої, другої статті 6 цієї Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (далі Постанова №1328) Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди повинна виконувати зобов'язання, взяті згідно із Угодою.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України з 19 червня 2023 року.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в умовах Крайньої Півночі, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Окрім цього, згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської соціальної хартії та статті 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
01 грудня 2022 року прийнято Закон України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" №2783-IX (надалі - Закон №2783-IX), яким керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", зупинено у відносинах з Російською Федерацією та республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., №46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., №26, ст. 162). Вирішено керуючись положеннями статті 54 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 84 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", вийти з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., №46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., №26, ст. 162).
Отже, Законом №2783-IX зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчинену від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифіковану Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, а тому до документів, виданих на території російської федерації, при їх пред'явленні на території України застосовуванню підлягала вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, яка є чинною у відносинах України з російською федерацією.
Водночас 04 лютого 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №107 "Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав", якою установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Таким чином, під час дії воєнного стану, виготовлені на території російської федерації, установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою документи, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Законом України №2102-IX від 24 лютого 2022 року затверджено Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому відповідними Законами України неодноразово затверджувалися Укази Президента України про продовження строку дії воєнного стану в Україні та на час розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.
Станом на 24 лютого 2022 року документи, що оформлені на території російської федерації, приймалися на території України без спеціального посвідчення в силу Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, дія якої була зупинена лише Законом №2783-IX від 01 грудня 2022 року, а тому записи в трудовій книжці позивача щодо періодів роботи в російській федерації також підлягають прийняттю на території України без спеціального посвідчення.
Верховний Суд у справах №302/662/17-а, №263/13671/16-а, №352/1612/15а (2а/352/70/15), №348/2208/16-а, №265/6105/16-а дійшов висновку, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Судом встановлено, що факт роботи позивача в районах Крайньої Півночі у спірний період підтверджено записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.07.1978 та довідками від 03.08.2010 Управління освіти Нерюнгринської районної адміністрації Республіки Саха (Якутія), у якій міститься інформація про роботу та отриману заробітну плату в період з 01.09.1987 по 31.08.1992.
У постанові від 28 січня 2025 року у справі №620/3530/22 Верховний Суд зазначив, що не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивача до стажу, який враховується для призначення пенсії і припинення участі російської федерації в Угоді, адже такий стаж ним набутий до прийняття відповідних нормативних актів; надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу лише з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором..
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, позивач має право для зарахування періоду роботи з 12.09.1985 по 31.12.1990 в районах Крайньої Півночі у пільговому розрахунку як один рік роботи за один рік і шість місяців.
Отож, перевіряючи дії відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії на відповідність вимогам статті 2 КАС України, суд вважає, що такі дії відповідача є протиправними.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає до задоволення шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування позивачу спірного періоду роботи в півторакратному розмірі та зобов'язання повторно розглянути подану 18.02.2025 про перерахунок пенсії, зарахувавши період роботи з 12.09.1985 по 31.12.1990 в районі Крайньої Півночі в пільговому обчисленні.
Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача в порядку статті 139 КАС України.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно із статтею 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім цього, згідно з частинами другою, третьою статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як слідує з матеріалів справи, на підтвердження витрат на професійну правову допомогу позивачем долучені належним чином завірені копії наступних документів: Договір №19032510 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 19.03.2025, укладений між ТОВ Центр правової допомоги "Консультація юриста" та ОСОБА_1 , акт про приймання-передачі наданих послуг №19032510 до договору про надання правової допомоги/юридичних послуг №19032510 від 28.04.2025, а саме проектів двох заяв в інтересах замовника в розмірі 15000,00 грн.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18, від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Слід звернути увагу, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України дана адміністративна справа відноситься до справ незначної складності.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 15000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг. Надані адвокатські послуги охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання проектів двох заяв в інтересах позивача (позовної заяви і відповіді на відзив) без обґрунтування визначеного розміру. При цьому суд зазначає, що ця справа є справою незначної складності; адміністративними судами вирішено велику кількість подібних спорів та у Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні судові рішення у таких справах, а тому адвокат був обізнаним щодо нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, написання позову не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи. Також варто зауважити, що такі послуги як підготовка позову та складання процесуальних документів у справі по суті (зокрема відповідь на відзив) передбачають підготовку (оформлення) позовної заяви, тобто такі послуги дублюють одна одну.
Також суд враховує те, що розгляд даної справи здійснювався в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З урахуванням критерію співмірності зі складністю справи та обсягом виконаних відповідних робіт, суд дійшов висновку про те, що стягнута має бути сума витрат, пов'язаних з розглядом справи, на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування до пільгового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 12.09.1985 по 31.12.1990.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.02.2025 про перерахунок пенсії, зарахувавши до стажу ОСОБА_1 період його роботи з 12.09.1985 по 31.12.1990 в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу на суму 2000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 05 травня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
Головуючий суддя Мартиць О.І.