06 травня 2025 року Справа № 480/3434/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування постанови,
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області звернулося до Сумського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, і просить суд визнати протиправними та скасувати постанов державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ричкалем Сергієм Павловичем від 25.04.2025 ВП №77887001 у частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області виконавчого збору та мінімальних витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державним виконавцем 25.04.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №77887001 з примусового виконання виконавчого листа №480/10681/23 та постанови про стягнення виконавчого збору з боржника у розмірі 32 000,00 грн, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 329,50 грн. Позивач вважає постанови відповідача про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, оскільки виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя", у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. У зв'язку з цим виконання зазначеного рішення суду можливо лише за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" Державною казначейською службою України.
На думку позивача, у даному випадку, виконання рішення щодо зобов'язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI, а тому виконавчий збір на підставі п. 3 ч. 5 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується. А тому постанова про стягнення виконавчого збору в сумі 32 000,00 грн та постанова про стягнення мінімальних витрат є безпідставними та підлягають скасуванню.
Представники відповідачів подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що позиція позивача про те, що виконання пред'явленого до відділу примусового виконання рішень виконавчого листа № 480/10681/23 виданий 29.01.2024 Сумським окружним адміністративним судом має здійснюватися відповідно до правових норм, викладених в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 є безпідставною та суперечить положенням безпосередньо самого Порядку і правовим позиціям висловленим в постанові Верховного Суду від 03.03.2021 по справі 340/1916/20.
Так у вищевказаній постанові зазначено, що «вимоги про «стягнення» заборгованості з виплати суддівської винагороди та «зобов'язання нарахувати та виплатити» суддівську винагороду (з урахуванням вимог статті 135 Закону №1402-VІІІ) є двома різними способами захисту порушеного права (що, окрім іншого, передбачає відмінний механізм їх виконання/реалізації)».
Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» розділяє особливості виконання рішень «про стягнення коштів» статті 1-6 Закону та особливості виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна «рішення зобов'язального характеру».
У свою чергу п. 1 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 передбачає, що цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Відповідно до абзацу 4 п. 2 вищевказаного порядку виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Виконавчий лист №480/10681/23 виданий 29.01.2024 Сумським окружним адміністративним судом зобов'язує боржника вчинити дії, та має відмінний механізм виконання від рішень про стягнення коштів.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін з урахуванням особливостей розгляду даної категорії справ, передбачених ст. ст. 268, 269, 270-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України. Залучено у даній справі співвідповідачем Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
У судове засідання представники сторін не з'явилися, про час та місце розгляду даної справи повідомлені належним чином, позивач просить справу розглядати без їх участі. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання у справі не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 в адміністративній справі №480/10681/23 визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за січень-серпень 2023 року, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 1 січня 2023 року в розмірі 2102 гривні. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області донарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з січня по серпень 2023 року суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення відповідно до вимог ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2023 року складає 2684 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
На виконання вищезазначеного рішення суду 29.01.2024 Сумський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист.
Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ричкалем Сергієм Павловичем 25.04.2025 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №77887001 з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа. Зазначена постанова позивачем не опорюється, є чинною.
У подальшому, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ричкалем Сергієм Павловичем 25.04.2025 прийнято постанову про стягнення виконавчого збору з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області у розмірі 32000,00 грн (а.с. 10) та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 329,50 грн (а.с. 11-12).
Не погоджуючись із прийнятими постановами про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).
За приписами частин 5 та 6 статті 26 вказаного Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом десяти робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин 14 статті 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості зі сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
З аналізу вказаних норм Закону слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку з імовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 28 квітня 2020 року в справі № 480/3452/19.
Так, Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, і приймаються відповідні виконавчі документи до виконання органами Державного казначейства України.
Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону виконавчий збір не стягується: 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Згідно з ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" він встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.
Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.
Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Тобто, в порядку з ч. 5 ст. 27 Закону для відповідності умовам звільнення від сплати виконавчого збору необхідно, щоб виконання здійснювалося не просто за рахунок коштів Державного бюджету України, а за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
На даний час у матеріалах справи відсутні докази того, що стягнення за виконавчим листом Сумського окружного адміністративного суду у справі №480/10681/23 здійснюється за бюджетною програмою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, позивачем такі докази не надані.
Суд зауважує, що виконанню рішення про зобов'язання виплатити позивачем стягувачу суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення, яке здійснюється, як стверджує позивач, за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", передує виконання встановленого рішенням суду Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Сумській області обов'язку нарахувати стягувачу суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за спірний період, і виконання рішення суду щодо такого зобов'язання ніяким чином не пов'язане з тим, що виплата нарахованих коштів здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З врахуванням викладеного у суду відсутні підстави для висновку про те, що відповідачем допущено порушення законодавства при винесені оскаржуваних постанов про стягнення виконавчого збору та виконавчих витрат з позивача.
Матеріалами справи підтверджується, що до відповідача надійшов виконавчий лист на виконання рішення суду зобов'язального характеру, а тому державним виконавцем правомірно, з дотриманням вимог статей 26, 27 Закону №1404-VIII було прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та виконавчих витрат.
Враховуючи те, що виконання рішення у повному обсязі не відбулося, державним виконавцем правомірно розпочато примусове виконання виконавчого документа.
Отже, суд вважає, що відповідач правомірно, за наявності підстав, передбачених статтею 27 Закону, прийняв оскаржену постанову про стягнення виконавчого збору та виконавчий витрат.
Також суд зазначає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 04.08.2020 у справі № 200/13920/19-а, від 02.06.2021 у справі №160/4481/20, законодавець пов'язав можливість отримання виконавцем виконавчого збору (основної винагороди) не виключно з вчиненням ним певних виконавчих дій протягом усього часу тривання виконавчого провадження, яке призвело до фізичного стягнення коштів на користь стягувача з боржника.
Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.01.2019 по справі №703/1086/17, від 28.04.2020 по справі №480/3452/19 та від 21.05.2020 по справі №336/2056/17, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.
Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору достатньо самого факту відкриття виконавчого провадження.
Позивачем не оспорюється постанова про відкриття виконавчого провадження, тобто на даний час виконавче провадження триває, рішення суду не виконано боржником.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд доходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності та наведені положення чинного законодавства, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ричкалем Сергієм Павловичем від 25.04.2025 ВП №77887001 у частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області виконавчого збору та мінімальних витрат - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Гелета