про залишення позовної заяви без руху
06 травня 2025 року Справа № 480/3467/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної митної служби України в особі Сумської митниці про зобов'язання вчинити дії,
До Сумського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Державної митної служби України в особі Сумської митниці, і просить суд:
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середню заробітну плату з моменту виконання позивачем обов'язків добровольця територіальної оборони з 02.03.2023 по теперішній час;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середню заробітну плату за квітень 2024.
Крім того, позивач у позовній заяві просить поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду, у зв'язку з тим, що позивач протягом тривалого часу намагалась вирішити питання позасудовим шляхом, що підтверджується запізнілим наданням відповідачем зазначених в позові трьох довідок від 22.07.2024 про нарахування заробітної плати у 2021, 2022, 2023 роках, інформаційним листом Сумської обласної прокуратури від 14.10.24 № 31-1133 вих. 24, довідкою відповідача від 27.02.2025 №1820-25-02974 про нарахування заробітної плати позивачу у 2024 році та не нарахуванням заробітної плати у квітні 2024 року, а також не наданням відповідачем довідки про заробітну плату за поточний 2025 рік.
Суд залишає позовну заяву без руху, оскільки її подано з порушенням вимог ст. 160-161 КАС України, враховуючи наступне.
Зі змісту позовної заяви убачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі є неналежне нарахування та виплата позивачу заробітної плати з 02.03.2023 по теперішній час та не нарахування та виплата позивачу заробітної плати за квітень 2024 року.
Таким чином спірні правовідносини у даній справі є пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
У постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо питання про те, положення якої норми підлягають застосуванню у питанні визначення строку звернення до суду у справах, пов'язаних з порушенням закону про оплату праці у публічно-правових відносинах. У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначає, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час недопуску до продовження виконання повноважень) у разі порушення законодавства про оплату праці. В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівника.
Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що норма статті 233 Кодексу законів про працю України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
У період до 18.07.2022 ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначалось, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, з 19.07.2022 ст. 233 КЗпП України не містить зазначеної норми.
З 19.07.2022 стаття 233 КЗпП України має наступну редакцію. Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищого у порядку підлеглості органу.
Суд звертає увагу на те, що приписи частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України пов'язують відлік тримісячного строку звернення до суду з днем, коли особа (працівник, службовець) дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Проте, відповідно до пункту першого глави XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 30 червня 2023 р. на всій території України карантин.
Тримісячний строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 233 КЗпП України, фактично почав відліковуватись з 01.07.2023 (з дня скасування карантину) та мав закінчитись у жовтні 2023 р. (02.10.2023 - тримісячний строк з дня скасування карантину).
Отже, враховуючи те, що позивач отримує щомісяця заробітну плату, у період з березня 2023 року позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, то починаючи з квітня 2023 року позивач була обізнана про невиплату у повному обсязі відповідних спірних сум заробітної плати.
У даному випадку позивач звернулась до суду із даним позовом засобами поштового зв'язку 29.04.2025, а тому, з урахуванням ст. 233 КЗпП України у редакції, чинній з 19 липня 2022 року, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду із вимогами про:
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середню заробітну плату з моменту виконання позивачем обов'язків добровольця територіальної оборони з 02.03.2023 до 28.01.2025 включно;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середню заробітну плату за квітень 2024.
Також, суд зазначає, що про розмір виплаченої позивачу заробітної плати позивач дізнавалась щомісячно, і не була позбавлена права під час проходження публічної служби на звернення до відповідача про надання роз'яснень щодо складових виплаченої заробітної плати.
Суд звертає увагу на те, що 06.04.2023 Верховний Суд ухвалив рішення за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року, предметом спору якої також є недотримання законодавства про оплату праці. У вказаному рішенні сформовано наступні висновки: “До 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».
Отже, у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
До заявлених позовних вимог застосуванню підлягають приписи частини першої статі 233 Кодексу законів про працю України у редакції після 19 липня 2022 року, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Правова позиція щодо застосування до подібних правовідносин норми ст. 233 КЗпП України викладена у постанові Верховного Суду від 06.12.2024 по справі №400/5432/24.
Аналогічної правової позиції дотримується Другий апеляційний адміністративний суд, викладеної в постановах від 23.12.2024 по справі №480/8579/24, від 16.10.2024 по справі №480/5508/24, від 10.09.2024 по справі №480/5241/24, від 10.01.2025 по справі №480/9108/24.
Станом на день звернення позивача до суду існує вищенаведене нормативне регулювання строків звернення до суду із позовом у відносинах публічної служби, яке в силу вимог ч. 3 ст. 3 КАС України суд має застосовувати, при цьому в силу цієї ж норми відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин нечинної редакції ст. 233 КЗпП України.
Стосовно посилання позивача на те, що позивач протягом тривалого часу намагалась вирішити питання позасудовим шляхом, що підтверджується запізнілим наданням відповідачем зазначених в позові трьох довідок від 22.07.2024 про нарахування заробітної плати у 2021, 2022, 2023 роках, інформаційним листом Сумської обласної прокуратури від 14.10.24 № 31-1133 вих. 24, довідкою відповідача від 27.02.2025 №1820-25-02974 про нарахування заробітної плати позивачу у 2024 році та не нарахуванням заробітної плати у квітні 2024 року, а також не наданням відповідачем довідки про заробітну плату за поточний 2025 рік, суд зазначає, що вищезазначені доводи не можна вважати підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки при визначенні початку строку для звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.02.2019 у справі №805/3881/18-а.
Під поняттям “дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття ж “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Заробітна плата є щомісячною виплатою, її розмір щомісяця відомий особі, яка її отримує, та отримуючи її у неналежному на думку особи розмірі вона має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Крім того, навіть у випадку отримання позивачем від відповідача документів щодо належного нарахування заробітної плати за спірний період не змінює момент, з якого особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру грошового забезпечення тощо.
Крім того, суд зазначає, що довідки про розмір нарахованої та виплаченої заробітної плати №7.24-22-02-13/55, №7.24-22-02-13/56, №7.24-22-02-13/57 датовані 22.07.2024, а отже позивачем також пропущено 3 місячний строк звернення з 22.07.2024.
Також, суд наголошує, що згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, кримінальне провадження №42024200000000192 за заявою позивача від 27.09.2024 відкрито 27.09.2024, а отже позивачем також пропущено тримісячний строк звернення з 27.09.2024.
Таким чином, позивачу було відомо з 27.09.2024 про розмір та невиплачену заробітну плату за 2022-2024 роки.
Позивачем не зазначено обставин та не надано доказів поважності причин пропуску строку звернення у період з 27.09.2024 до 29.04.2025 включно.
Таким чином, позивачу необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, із зазначенням інших підстав пропуску строку звернення до суду та надати докази поважності причин його пропуску, із вимогами про:
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середню заробітну плату з моменту виконання позивачем обов'язків добровольця територіальної оборони з 02.03.2023 до 28.01.2025 включно;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середню заробітну плату за квітень 2024.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Так, суд зазначає, що позивач у позовній заяві в якості відповідача зазначив Державну митну службу України в особі Сумської митниці.
Однак, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за вказаним кодом (код ЄДРПОУ 44017631) зареєстрована інша юридична особа, а саме Сумська митниця. Суд зазначає, що Державна митна служба України є окремою юридичною особою.
Крім того, позивачем не зазначено про наявність або відсутність у ОСОБА_1 про наявність або відсутність електронного кабінету.
Враховуючи викладене, позивачу необхідно зазначити вірну назву відповідача по даній справі та зазначити про наявність про наявність або відсутність у сторін електронного кабінету.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної митної служби України в особі Сумської митниці про зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, позовна заява буде повернута позивачу.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С.М. Гелета