06 травня 2025 року Справа № 480/633/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/633/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , і просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування «щомісячної додаткової грошової винагороди» та «індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2015, 2016, 2017 рік;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування «індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 етап і 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2018, 2019 рік;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування «індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування «індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною З статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2015, 2016, 2017 рік з урахуванням «щомісячної додаткової грошової винагороди» та «індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року у справі № 480/5005/21;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною З статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2018, 2019 рік з урахуванням «індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року у справі № 480/5005/21;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням «індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року у справі № 480/5005/21;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням «індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року у справі № 480/5005/21.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії повернуто позивачу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 по справі № 480/633/24 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Справа повернулась з Другого апеляційного адміністративного суду до Сумського окружного адміністративного суду 30.07.2024.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при обрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення відповідач протиправно не врахував щомісячну додаткову винагороду та індексацію грошового забезпечення, а при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за неотримані дні додаткової відпустки протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення. Водночас, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.11.2021 по справі №480/5005/21 поновлено право позивача на отримання індексації грошового забезпечення в повному обсязі, виплату якої було здійснено відповідачем 26.12.2024, проте перерахунок спірних виплат здійснено не було. Відтак, позивач вважає, що такі дії відповідача призвели до отримання не в повному обсязі спірних виплат, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позивачем не доведено факт отримання ним одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 2 ст. 15 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки. А тому не можна вказувати на протиправну бездіяльність відповідача при здійсненні вказаних виплат, не доводячи при цьому сам факт отримання таких виплат.
Крім того, зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідно до вимог пункту 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 05.12.2012 № 825) не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Таким чином, протиправності в діях військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування щомісячної додаткової грошової винагороди при нарахуванні позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2015, 2016 та 2017 роки не вбачається.
Також зазначає, що статтею 2 Закону «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. В свою чергу, грошова допомога на оздоровлення має разовий характер, тобто не підлягає індексації.
З врахуванням того, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України в період з жовтня 2013 року по 01.08.2019 (підтверджується долученим до даного відзиву витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 25.07.2019 № 110-РС), то загальний строк його вислуги, очевидно, що менший за 10 років, тому при звільненні з військової служби з військової частини НОМЕР_1 , позивач не набув права на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби і відповідно вказану виплату не отримував.
Таким чином, вказана у позовній заява вимога про доплату одноразової грошової допомоги передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011- ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням «індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року у справі №480/5005/21 є неправомірною та такою, що не підлягає задоволенню.
Звертає увагу на те, що позивач ніяким чином не підтверджує факт отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки , передбаченої п. 12 ч. 1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», долучений до позовної заяви витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.08.2019 № 167 не містить підтвердження факту отримання позивачем вказаної вище виплати, крім того відсутні будь-які підтвердження взагалі наявності самого права на отримання даної компенсації, так як позивачем у позовній заяві не підтверджено статус учасника бойових.
Таким чином не є правомірним вимога визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування «індексації грошового забезпечення» при обрахунку позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», беручи до уваги той факт, що сам факт виплати вказаної вище компенсації не підтверджений. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що наказом командира військової частина НОМЕР_1 від 01.08.2019 №167 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення (а.с. 6).
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 у справі №480/4244/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01.08.2019.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення позивача з військової служби 01.08.2019.
На виконання вищезазначеного рішення суду відповідачем 27.05.2020 виплачено на користь позивача грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у сумі 26272,71 грн. (а.с. 94).
Також, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 по справі №480/10748/21 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 станом на день звільнення - 01.08.2019 р. - одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні 01.08.2019 р. з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
На виконання вищезазначеного рішення суду відповідачем 23.06.2023 виплачено на користь позивача одноразову грошову допомогу у розмірі 28149,33 грн. (а.с. 93).
Крім того, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.11.2021 по справі №480/5005/21 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року, із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
На виконання вищезазначеного рішення суду відповідачем 26.12.2024 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення.
Проте, позивач вважає, що йому в неповному обсязі здійснено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2015 - 2019 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, а також грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, а саме, при обрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2015 - 2019 роки не враховано щомісячну додаткову грошову винагороду та індексацію грошового забезпечення, а при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги та компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій не враховано індексацію грошового забезпечення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1-4 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011 -XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту - Закон №2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом другим частини 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Частиною 2 статті 15 Закону №2011-XII встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
З аналізу наведених норм вбачається, що обрахунок грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби здійснюється виходячи з місячного грошового забезпечення.
Предметом розгляду даної справи є питання включення до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення грошової допомоги на оздоровлення щомісячної додаткової винагороди та індексації грошового забезпечення, а також включення до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби - індексації грошового забезпечення, яка відповідачем не виплачувалася та була виплачена на виконання рішення суду по справі №480/5005/21.
Щодо розрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, суд зазначає наступне.
Суд враховує, що підпунктами 1, 2 пункту 1 Постанови № 889 (чинної до 28.02.2018) встановлено, що така винагорода виплачується:
1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби), зокрема: з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 Постанови № 889).
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачу у період з 2015 року по 2017 рік виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода (а.с.76-78).
Отже, зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалася позивачу щомісяця до втрати чинності Постановою № 889, тобто мала постійний (систематичний) характер.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 26.02.2021 по справі № 620/3346/19, відповідно до якого оскільки останні 15 місяців перед звільненням на підставі Постанови № 889 додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, то підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Водночас, в пункті 8 Інструкції № 595 визначено, що грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно п. 9 зазначеної Інструкції розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони (Головного управління розвідки Міністерства оборони) в Державному бюджеті України на відповідний рік.
У подальшому, тотожне регулювання цього питання запроваджено з прийняттям Інструкції, яка застосовувалася протягом 2016-2018 років.
У той же час, застосовуючи Інструкції № 595 та № 550 як спеціальні нормативно-правових актів, що визначають структуру і склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку і розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Як зазначено судом вище, ознаки щомісячної додаткової грошової винагороди, визначені Постановою № 889, відповідають ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечить вимогам указаного Закону.
Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 30.04.2021 у справі № 620/561/20.
Окремо слід звернути увагу, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17.
У постанові від 06.02.2019 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Отже, оскільки додаткова грошова винагорода нараховувалася і виплачувалася позивачеві щомісяця, то підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Такий висновок узгоджується з позицією, що викладеною в постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 826/14564/17, від 22.10.2019 у справі № 520/3505/19, від 24.10.2019 у справі № 820/3211/17, від 05.12.2019 у справі № 295/5200/18, від 14.04.2020 у справі № 820/3719/18, від 24.03.2020 у справі № 810/2734/17, від 14.07.2020 у справі №820/1784/17, від 16.10.2020 у справі № 826/4043/16, від 29.12.2020 у справі 240/1095/20, які стосуються правил обчислення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.
Отже дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2015-2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889 є безпідставними.
Щодо розрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби без урахування індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року №2017-ІІІ (далі по тексту - Закон №2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина 2 статті 19 Закону №2017-ІІІ).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі по тексту - Закон №1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Відповідно до статті 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (в редакції до 01.01.2016 року в розмірі 101 відсоток).
У разі виникнення обставин, передбачених статті 4 Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Відповідно до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі по тексту - Порядок №1078) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення.
Відповідно до пункту 1.1 Порядку №1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. До 01.01.2016 року поріг індексації встановлювався в розмірі 101 відсоток (внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року №77).
Пунктом 5 Порядку №1078 (редакції від 15.12.2015 року, вступив в дію з 01 грудня 2015 року) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Суд зазначає, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Отже, незважаючи на наявність спеціального законодавства, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення, грошова компенсація за невикористані календарні дні відпустки та одноразова грошова допомога при звільненні, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону №2017-ІІІ, Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані календарні дні відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 03.04.2019 року у справі №638/9697/17, від 11.12.2019 у справі №638/5794/17, від 27.12.2019 у справі №643/11749/17, предметом розгляду яких було, зокрема, включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації грошового забезпечення.
Так, Верховним Судом у постанові від 03.04.2019 у справі №638/9697/17 зазначено, що при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема, щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
При обчисленні грошової допомоги на оздоровлення та грошової компенсації за невикористані календарні дні відпустки також не враховуються одноразові види грошового забезпечення. Обчислення даних виплат здійснюється виходячи з місячного грошового забезпечення, тобто з виплат які мають щомісячний характер.
Верховний Суд в постанові від 11.12.2019 у справі №638/5794/17 зазначив, що не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Верховним Судом у постанові від 29.04.2020 року у справі № 240/10130/19 враховано, що при вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону №2017-ІІІ, Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078. Отже, наявні правові підстави для включення індексації до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні позивача.
Верховним Судом у постанові від 21.12.2021 року у справі №820/3423/18 зазначено, що субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.
Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі №638/9697/17, від 30.12.2020 року у справі №359/8843/16-а.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що позивачем не доведено факт отримання ним одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 2 ст. 15 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, оскільки матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем вказаних виплат (а.с.93,94).
Також суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що грошова допомога на оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби не входять до складу грошового забезпечення, мають разовий характер, а тому у відповідності до ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» не підлягають індексації.
Суд звертає увагу на те, що спірним питанням в цій справі є дії відповідача щодо розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки без урахування, зокрема, індексації грошового забезпечення.
Тобто, дослідженню підлягають обставини включення сум індексації до розрахунку таких виплат, як одноразова грошова допомога при звільненні, грошова допомоги на оздоровлення та грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки, а не включення цих виплат до складу грошового забезпечення військовослужбовця та їх індексації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.03.2020 у справі №820/5286/17 та від 26.02.2021 у справі №620/3346/19, в яких також розглядалося питання врахування індексації при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що індексація повинна бути врахована при обрахунку вищезазначених видів грошового забезпечення, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо посилання відповідача на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду із даним позовом, суд зазначає наступне.
Так, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ внесено зміни до ст. 233 КЗпП України та викладено її в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті". Закон України від 01.07.2022 №2352-ІХ набрав чинності з 19.07.2022.
Враховуючи те, що виплата позивачу індексації грошового забезпечення здійснена 26.12.2024, а до суду із даним позовом позивач звернувся 30.01.2025, суд доходить висновку, що позивачем строки звернення до суду із зазначеними позовними вимогами не порушені, а тому, суд, з урахуванням висновків, які викладені в ухвалі Верховного Суду від 22.01.2024 по справі №990/235/23, а також у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21.03.2025 по справі №460/21394/23, не приймає вказані доводи відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії. - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015 - 2017 роки.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову допомогу на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2015 - 2017 роки, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015 - 2019 роки.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову допомогу на оздоровлення за 2015 - 2019 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразову грошову допомогу, передбачену частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбачену п.12 ч.1 ст.12 Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька