Справа № 420/34572/24
05 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 24.06.2000 р. по 28.02.2003 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 1998 року, за період з 01.03.2003 р. по 31.12.2007 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2003 року, за період з 01.01.2008 р. по 30.11.2015 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 24.06.2000 р. по 28.02.2003 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 1998 року, за період з 01.03.2003 р. по 31.12.2007 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2003 року, за період з 01.01.2008 р. по 30.11.2015 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. № 889 за період з 01.04.2013 р. до 30.11.2015 р. включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. № 889 за період з 01.04.2013 р. до 30.11.2015 р. включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період з 24.06.2000 р. по 27.08.2018 р. проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . З отриманих на адвокатський запит карток особового рахунку позивачу стало відомо, що за період з 24.06.2000 р. по 30.11.2015 р. відповідачем не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення. Вважає таку бездіяльність військової частини НОМЕР_1 протиправною, оскільки індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих цін і послуг. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляції) є обов'язком для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. При цьому, виходячи з нормативно-правового регулювання у відповідній сфері правовідносин, позивач мав право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 24.06.2000 р. по 28.02.2003 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 1998 року, за період з 01.03.2003 р. по 31.12.2007 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2003 року, за період з 01.01.2008 р. по 30.11.2015 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року. Крім того, в період з 01.04.2013 р. по 30.11.2015 р. позивачу виплачено додаткову грошову винагороду згідно Постанови № 889, при розрахунку розміру якої відповідачем не враховано індексацію грошового забезпечення, яка взагалі не нараховувалася та не виплачувалася позивачу. В той же час, індексація грошового забезпечення має систематичний характер, а тому повинна включатися до складу місячного грошового забезпечення, з якого розраховується додаткова винагорода. Також зазначає, що виплата грошового забезпечення повинна бути здійснена відповідачем з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб згідно п.2 Порядку № 44.
Ухвалою від 11.11.2024 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк для подання до суду відзиву на позовну заяву та витребувано у відповідача докази.
25.11.2024 р. від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження, яке мотивоване тим, що у військової частини НОМЕР_1 відсутні витребувані судом відомості, а відповідь Галузевого державного архіву Міністерства оборони України на лист відповідача щодо отримання останніх наразі не надано.
Ухвалою від 08.01.2025 р. витребувано в Галузевого державного архіву Міністерства оборони України належним чином засвідчені копії довідки про нараховану та виплачену ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 24.06.2000 р. по 28.02.2003 р., з 01.03.2003 р. по 31.12.2007 р., з 01.01.2008 р. по 30.11.2015 р. з помісячною розбивкою та із зазначенням базових місяців та доказами того, що вказані місяці є базовим; довідки про нараховану та виплачену ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. № 889, за період з 01.04.2013 р. до 30.11.2015 р. з відображенням складових, врахованих при визначенні її розміру з помісячною розбивкою. До отримання витребуваних доказів провадження у справі зупинено.
15.01.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що за змістом п.5 Постанови № 1078 (в редакції від 15.09.2015 р. і в попередніх редакціях включно і з 2008 року) базовий місяць змінювався при зростанні грошових доходів населення. До грудня 2015 року при обчисленні індексу споживчих цін для індексації заробітної плати працівників відповідно до п.5 Постанови № 1078 використовувався такий термін як "базовий місяць". Базовий місяць визначався для кожного працівника окремо. Нарахування індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень відповідача. Крім того, згідно абз.3 п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим іречовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. В той же час, позивач із наказом про виключення його зі списків особового складу військової частин НОМЕР_1 погодився та його не оскаржував. Також зауважує, що індексація грошового забезпечення має тимчасовий характер та не входить до складу грошового забезпечення, з якого розраховувалася додаткова винагорода, передбачена Постановою № 889. Вимоги позивача щодо виплати грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб є передчасною, так як за приписами Порядку № 44 право на таку компенсацію виникає одночасно із виплатою нарахованої суми грошового забезпечення, яка в даному випадку ще не здійснена.
22.01.2025 р. на виконання ухвали до суду від Галузевого державного архіву Міністерства оборони України надійшли витребувані документи, у зв'язку з чим ухвалою від 27.01.2025 р. поновлено провадження у справі.
Ухвалою від 27.01.2025 р. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01.08.2000 р. по 29.08.2018 р. проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
26.07.2024 р. представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом, в якому, серед іншого, просив надати довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 із зазначенням окремо всіх складових, інформацію щодо розрахунку індексації грошового забезпечення з вказівкою щомісячного нарахування та виплати індексації із зазначенням базового місяця (місяця підвищення), взятого для обрахунку індексації, за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
Листом від 04.09.2024 р. № 2125 відповідач надав картки особового рахунку ОСОБА_1 за період служби з 2014 по 2023 роки.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 24.06.2000 р. по 30.11.2015 р., у зв'язку з чим індексацію грошового забезпечення не включено до розрахунку додаткової грошової допомоги, передбаченої Постановою № 889, за період з 01.04.2013 р. по 30.11.2015 р., звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч.сч.2, 3 ст.9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні гарантії" від 05.10.2000 р. № 2017-ІІІ № (далі - Закон № 2017-ІІІ) визначено, що з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до ст.19 Закону № 2017-ІІІ державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності.
Згідно ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 р. № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
За приписами ст.2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтями 3 та 4 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 105 відсотків (у період з 07.05.1998 р. по 01.07.2002 р.), 101 відсоток (у період з 01.07.2003 р. по січень 2016 р.), 103 відсотка (з 01.01.2016 р.). Обчислення індексу споживчих цін з наростаючим підсумком для індексації грошових доходів громадян починається з 1 січня 1997 року.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (ч.2 ст.5 Закону № 1282-XII).
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч.6 ст.5 Закону № 1282-XII до 11.10.2017 р.).
Відповідно до положень ст.6 Закону № 1282-ХІІ Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
07.05.1998 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 663 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів громадян" (далі - Порядок № 663), відповідно до якого регулювався порядок проведення індексації грошових доходів населення з дати його прийняття і до 17.07.2003 р. (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення").
Отже, індексація доходів позивача у період з 01.08.2000 р. (а не з 24.06.2000 р. як вказує позивач, оскільки згідно послужного списку позивача призначено на посаду у військовій частині НОМЕР_1 з 31.07.2000 р.) по 01.07.2002 р. повинна була здійснюватися відповідно до приписів Порядку № 663.
Згідно з пунктом 1 Порядку № 663 (в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який обчислюється з наростаючим підсумком у разі, коли він перевищив 105 відсотків (величину порога індексації). Базою для обчислення індексу споживчих цін є січень 1998 року.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 663 індексації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Пунктом 4 Порядку № 663 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян у межах трикратної величини вартості межі малозабезпеченості; частина доходу, що не перевищує вартісну величину межі малозабезпеченості, індексується повністю; дохід в частині, яка більше одного розміру вартісної величини межі малозабезпеченості, але не перевищує подвійну величину вартості межі малозабезпеченості, індексується в розмірі 80 відсотків; дохід в частині, яка більше подвійного розміру вартісної величини межі малозабезпеченості, розмірі 70 відсотків; частина грошового доходу, що перевищує трикратну величину вартості межі малозабезпеченості, індексації не підлягає.
З 01.11.2000 р. замість величини вартості межі малозабезпеченості законодавцем введено прожитковий мінімум.
За приписами пункту 5 Порядку № 663 індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для здійснення подальшої індексації грошових доходів громадян починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив 105 відсотків. Для здійснення індексації грошових доходів громадян застосовується індекс споживчих цін, зменшений на величину порогу індексації. У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати/посадового окладу та мінімальної пенсії, місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим для обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів громадян.
Водночас, Законом № 3027-III від 07.02.2002 р., який набрав чинності з 01.07.2002 р. статтю 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" викладено у наступній редакції: індексація грошових доходів громадян провадиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсоток. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів громадян провадиться з наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Тобто, з 01.07.2002 р. встановлено новий поріг індексації у розмірі 101 %.
Таким чином, у період спірних правовідносин (з 01.07.2002 р. по 17.03.2003 р. до втрати чинності Порядку № 663) одночасно діяли 3акон № 1282-ХІІ в редакції Закону України "Про внесення змін до 3акону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 07.02.2002 р. № 3027-ІІІ, згідно якого поріг індексації встановлюється в розмірі 101 %, і Порядок № 663 з величиною порогу індексації у розмірі 105 %.
Виходячи з визначених у ч.4 ст.7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, слід застосовувати не Порядок № 663, а Закон № 1282-ХІІ в редакції Закону України "Про внесення змін до 3акону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 07.02.2002 р. № 3027-ІІІ, який має вищу юридичну силу.
Згідно з даних Укрдержстату, за період з 01.08.2000 р. по 30.11.2002 р. індекс споживчих цін не перевищував показник у 105 %, а перевищив граничний поріг у 101 % лише в грудні 2002 року, січні, лютому, березні 2003 року.
Отже, аналізуючи норми права та діючи вимоги законодавства, за період 01.08.2000 р. по 30.11.2002 р. грошові доходи населення не підлягали індексації, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
В той же час за період з 01.12.2002 р. по 17.03.2003 р. відповідач повинен був нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення внаслідок перевищення індексу споживчих цін граничного порогу 101 %. Між тим, з архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України слідує, що у даний період ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалася, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
У подальшому Порядок № 663 втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення", відповідно до якого регулюється порядок проведення індексації грошових доходів населення з 17.07.2003 р. по 31.12.2015 р. (до внесення змін у Порядок № 1078).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
Отже, індексація доходів позивача у період з 17.07.2003 р. по 30.11.2015 р. (внесення змін до Закону № 1282-ХІІ) повинна була здійснюватися відповідно до приписів Порядку № 1078.
Так, відповідно до ст.4 Закону № 1282-ХІІ (в редакції станом на 01.07.2002 р.), індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток.
Згідно з ст.5 Закону № 1282-ХІІ порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати/посадового окладу, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 (в редакції до 01.12.2015 р.) виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно з даними Укрдержстату, за період з 17.07.2003 р. по 30.11.2015 р. індекс споживчих цін 56 разів перевищив показник у 101 % (жовтень, листопад, грудень 2003 року, січень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2004 року, січень, березень, листопад 2005 року, січень, лютий, вересень, жовтень, листопад 2006 року, червень, липень, вересень, жовтень. листопад, грудень 2007 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року, січень, лютий, березень, червень, листопад 2009 року, січень, лютий, серпень, вересень 2010 року, березень, квітень 2011 року, березень, квітень, травень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, вересень, листопад 2015 року).
Отже, аналізуючи норми права та діючи вимоги законодавства, за період 17.07.2003 р. по 30.11.2015 р. грошові доходи населення підлягали індексації з наростаючим підсумком на підставі Порядку № 1078. Таким чином, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 17.07.2003 р. по 30.11.2015 р.
Водночас з наданої до суду архівної довідки за період з серпня 2000 року по грудень 2013 року, карток особового рахунку за 2014, 2015 років вбачається, що ОСОБА_1 тільки в окремі періоди нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення, а саме:
- у період з липня 2003 року по квітень 2007 року індексація не нараховувалася та не виплачувалася;
- у травні 2007 року виплачено індексацію у розмірі 359 грн.;
- за період з червня по вересень 2007 року індексація не нараховувалася;
- у жовтні 2007 року виплачено індексацію у розмірі 39,27 грн.;
- у листопаді 2007 року виплачено індексацію у розмірі 23,86 грн.;
- у грудні 2007 року виплачено індексацію у розмірі 40,90 грн.;
- за період з січня 2008 року по грудень 2009 року індексація не нараховувалася;
- у січні 2010 року виплачено індексацію у розмірі 18,60 грн.;
- за період з лютого по травень 2010 року індексація не нараховувалася;
- у червні 2010 року виплачено індексацію у розмірі 395,77 грн.;
- за період з липня по серпень 2010 року індексація не нараховувалася;
- у вересні 2010 року виплачено індексацію у розмірі 6,26 грн.;
- у листопаді виплачено 2010 року індексацію у розмірі 454,26 грн.;
- у січні 2011 року виплачено індексацію у розмірі 103,51 грн. та у розмірі 201,19 грн. (за жовтень, грудень 2010 року);
- у березні 2011 року виплачено індексацію у розмірі 120,45 грн. та 120,45 грн. (за лютий 2011 року);
- у травні 2011 року виплачено індексацію у розмірі 144 грн. (за квітень 2011 року) та 159,36 грн.;
- у червні 2011 року виплачено індексацію у розмірі 173,76 грн.;
- у липні 2011 року виплачено індексацію у розмірі 173,76 грн.;
- у серпні 2011 року виплачено індексацію у розмірі 187,20 грн.;
- у вересні 2011 року виплачено індексацію у розмірі 6,26 грн.;
- у жовтні 2011 року виплачено індексацію у розмірі 192,08 грн.;
- у грудні 2011 року виплачено індексацію у розмірі 195,78 грн.
- у січні 2012 року виплачено індексацію у розмірі 209,24 грн.;
- у червні 2012 року виплачено індексацію у розмірі 210,21 грн.;
- у липні 2012 року виплачено індексацію у розмірі 224,25 грн.;
- у серпні 2012 року виплачено індексацію у розмірі 214,89 грн.;
- у вересні 2012 року виплачено індексацію у розмірі 214,89 грн.;
- у жовтні 2012 року виплачено індексацію у розмірі 218,01 грн.;
- у лютому 2012 року нараховано індексацію у розмірі 209,24 грн.;
- у березні 2012 року нараховано індексацію у розмірі 209,24 грн.;
- у квітні 2012 року нараховано індексацію у розмірі 210,21 грн.;
- у травні 2012 року нараховано індексацію у розмірі 210,21 грн.;
- у січні 2013 року виплачено індексацію у розмірі 223,67 грн.;
- у лютому 2013 року виплачено індексацію у розмірі 223,67 грн.;
- у березні 2013 року виплачено індексацію у розмірі 223,67 грн.;
- у червні 2013 року нараховано індексацію у розмірі 628,08 грн.;
- у липні 2013 року нараховано індексацію у розмірі 675,15 грн.;
- у серпні 2013 року нараховано індексацію у розмірі 653,85 грн.;
- у вересні 2013 року нараховано індексацію у розмірі 675,15 грн.;
- у період з жовтня 2013 року по листопад 2015 року індексація не нараховувалася та не виплачувалася.
При цьому, жодних доказів визначення базових місяців у тих періодах, у яких нараховувалася та виплачувалася індексації грошового забезпечення, відповідачем до суду не надано, а надана Галузевим державним архівом Міністерства оборони України архівна довідка за період з серпня 2000 року по грудень 2013 року таких відомостей не містить.
На підставі вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно та необґрунтовано не нараховувалась та не виплачувалась у повному обсязі індексація грошового забезпечення позивача у період з 17.07.2003 р. по 30.11.2015 р., а тому бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 17.07.2003 р. по 30.11.2015 р. є протиправною.
Суд зауважує, що в даному випадку протиправною є саме бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , так як ОСОБА_1 в окремих періодах нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення, однак не у повному обсязі, в деяких періодах індексація нараховувалася, але не виплачувалася, а у решті періоду індексація не нараховувалася та не виплачувалася взагалі, що свідчить про бездіяльність відповідача.
Разом з тим, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.
Враховуючи обставини, встановлені під час надання правової оцінки бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2002 р. по 30.11.2015 р., суд з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2002 р. по 28.02.2003 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 1998 року, за період з 01.03.2003 р. по 31.12.2007 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2003 року та за період з 01.01.2008 р. по 30.11.2015 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року.
Між тим, оскільки, як було встановлено вище, частина сум індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2000 р. по 30.11.2015 р. була нарахована та виплачена відповідачем у добровільному порядку, то у даному випадку наявні підстави для зобов'язання відповідача вчинити зазначені вище дії із застереженням, а саме з урахуванням раніше виплачених сум.
При цьому при визначені базових місяців суд виходить з того, що за період з 01.12.2002 р. по 28.02.2003 р. базовим місяцем є січень 1998 року, про що безпосередньо зазначено у пункті 1 Порядку № 663, за період з 01.02.2003 р. по 31.12.2007 р. базовим місяцем є березень 2003 року, що визначено пунктом 1-1 Порядку № 1078, за період з 01.01.2008 р. по 30.11.2015 р. базовим місяцем є січень 2008 року, так як 01.01.2008 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 р. № 1294, якою було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців, та яка втратила чинність 01.03.2018 р. з дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704 (далі - Постанова № 704), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Доводи відповідача про те, що питання визначення суми індексації, базового місяця належать до виключної компетенції відповідача та є його дискреційним повноваженням, суд не бере до уваги, оскільки у постанові від 29.11.2021 р. у справі № 120/313/20-а Верховний Суд сформував такий правовий висновок: "стосовно дискреційних повноважень, Суд неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Наведені висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17. Також Верховний Суд раніше вже звертав увагу на те, що місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації (пункт 26 постанови від 5 лютого 2020 року у справі № 825/565/17). У цьому контексті Суд додатково зауважує, що за змістом пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов'язати до її вчинення у судовому порядку. Застосовуючи ці підходи, Верховний Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що зобов'язання відповідача нарахувати й виплатити індексацію грошового забезпечення з одночасним визначенням базового місяця для цієї індексації є втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень".
При цьому, визначення базового місяця судом не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а є лише заходом спрямованим на остаточне вирішення спору між сторонами та повне відновлення порушених прав та законних інтересів позивача.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.05.2022 р. у справі № 400/4491/20.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.
У пункті 164.6 статті 164 ПК України, яка визначає базу оподаткування, зазначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.
Згідно пункту 1 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44 (далі - Порядок № 44), цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Пункти 4, 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище норм Порядку № 44 дає підстави для висновку про те, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Як уже зазначалось судом вище, індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, і як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
При цьому, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання та фактичних обставин справи, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Правовий висновок з цього питання, викладений у постанові Верховного Суду від 27.07.2023 р. у справі № 380/813/22.
Що стосується позовних вимог в частині неврахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (чинної у період спірних правовідносин) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 р. (далі - Постанова № 889) (чинної на час виникнення спірних правовідносин) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду:
1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
4) військовослужбовцям Національної гвардії (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
5) військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
6) співробітникам кадрового складу (військовослужбовцям) Служби зовнішньої розвідки - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Відповідно до пункту 2 Постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
На виконання Постанови № 889 наказом Міністерства оборони України від 15.11.2010 р. № 595 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (чинна на час виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція № 595), якою визначено порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).
Так, пунктом 2 Інструкції № 595 визначено, що виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям:
2.1. До 100 відсотків місячного грошового забезпечення:
військовослужбовцям, які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил України;
військовослужбовцям, які займають посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил України відповідно до переліку, наведеного в додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби надзвичайних ситуацій» (із змінами);
військовослужбовцям, які займають посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил Збройних Сил України та Сухопутних військ Збройних Сил України за Переліком посад військовослужбовців - наземних авіаційних спеціалістів, які забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил Збройних Сил України та Сухопутних військ Збройних Сил України, згідно з додатком 1 до цієї Інструкції;
військовослужбовцям, які займають посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил України за Переліком військових частин і підрозділів високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил України, згідно з додатком 2 до цієї Інструкції;
військовослужбовцям, які проходять військову службу на посадах льотного складу у військових частинах, установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), в організаціях, а також у штабах і управліннях з'єднань і вище.
2.2. Військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту):
з 01 квітня 2013 року - до 20 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 01 вересня 2013 року - до 40 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 01 січня 2014 року - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 3 Інструкції № 595 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
Згідно з пунктом 5 Інструкції № 595 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Таким чином, щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. № 889, є складовою грошового забезпечення, розмір якої залежить від місячного грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові 26.02.2021 р. у справі № 620/3346/19.
Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 р. у справі № 522/2738/17, від 10.11.2021 р. у справі № 825/997/17.
Незважаючи на наявність спеціального законодавства, якими імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 03.04.2019 р. у справі № 638/9697/17, від 11.12.2019 р. у справі № 638/5794/17, від 27.12.2019 р. у справі № 643/11749/17, предметом розгляду яких було, зокрема, включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації грошового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 р. у справі № 638/5794/17 зазначив: "В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.".
Крім того, питання включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення безпосередньо одноразової грошової допомоги при звільненні, було предметом розгляду Верховним Судом.
Так, Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 р. у справі № 240/10130/19 зазначив, що при вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078.
Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 р. у справі № 820/3423/18, також вказав на те, що субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.
Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 30.12.2020 р. у справі № 359/8843/16-а, від 19.03.2020 р. у справі № 820/5286/17, від 26.02.2021 р. у справі № 620/3346/19.
З огляду на викладене, суд вважає, що наявні підстави для включення індексації до місячного грошового забезпечення при розрахунку розміру щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, позивача.
Відповідно до карток особового рахунку за 2014, 2015 роки ОСОБА_1 в період з 01.01.2014 р. по 30.11.2015 р. (період, який є спірним в межах позовних вимог позивача) щомісяця, за виключенням березня 2014 року, нараховувалася та виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889, при розрахунку якої до складу місячного грошового забезпечення не включалася індексації грошового забезпечення, яка, як вже встановлено судом, у цей період протиправно не нараховувалася та не виплачувалася позивачу.
Тобто, позовні вимоги в цій частині фактично є похідними від вимог щодо визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 стосовно не нарахування та невиплати, в тому числі і за період з 01.01.2014 р. по 30.11.2015 р., індексації грошового забезпечення, які судом визнано частково обґрунтованими. А тому визнання судом протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за цей період є підставою для визнання протиправною бездіяльність відповідача і щодо не включення індексації грошового забезпечення до складу місячного грошового забезпечення, з якого у 2014, 2015 роках позивачу розраховувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889.
В той же час позовні вимоги стосовно визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати щомісячної додаткової грошової винагороди без врахування індексації за період з 01.04.2013 р. по 31.12.2013 р. задоволенню не підлягають, оскільки у наданій Галузевим державним архівом Міністерства оборони України архівній довідці відсутні відомості щодо виплати ОСОБА_1 у цей період даної винагороди.
Таким чином, позовні вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, за період з 01.01.2014 р. по 30.11.2015 р. та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, за період з 01.01.2014 р. по 30.11.2015 р. з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для її обрахунку індексації грошового забезпечення.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Позивач звільнений від сплати судового збору, інших витрат не поніс, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2002 р. по 30.11.2015 р.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2002 р. по 28.02.2003 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 1998 року, за період з 01.03.2003 р. по 31.12.2007 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2003 року, за період з 01.01.2008 р. по 30.11.2015 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо неврахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. № 889, за період з 01.01.2014 р. по 30.11.2015 р.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. № 889, за період з 01.01.2014 р. по 30.11.2015 р. з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для її обрахунку індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко