Справа № 420/10768/25
05 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванова Е.А. розглянувши в письмовому провадженні справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,-
Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі відповідач) № ВП 75303970 від 03.04.2025 про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що покладені рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 року у справі № 420/36841/23, зобов'язання виконані пенсійним органом в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої щомісячної доплати буде здійснена після виділення Головному управлінню коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.
Ухвалою суду від 15.04.2025 року адміністративний позов залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою від 28.04.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено, що справи буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження Залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ..
Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позов.
Третя особа не скористалась правом на надання пояснень.
Дослідивши зміст позовної заяви, надані до суду письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 року у справі № 420/36841/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській областізадоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо нездійснення виплати щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до призначеної пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн до призначеної пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з 01.07.2021року, з урахуванням вже виплачених сум.
22.05.2025 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №420/36841/23.
Як вбачається з наданих перерахунків пенсії, рішенням №ЮО101798 від 20.06.2024 року ОСОБА_1 з 01.07.2021 року поновлено нарахування щомісячної доплати до 2000грн. відповідно до постанови КМУ №713 від 14.07.2021р. за рішенням суду.
Сума доплати за період з липня 2021 року по червень 2024 року -72000грн. обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації .
14.06.2024 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Семиразумом Є.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимог виконавчого листа № 420/36841/23, виданого Одеський окружним адміністративним судом.
Вказаною постановою боржнику надано десять робочих днів для виконання рішення суду.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.06.2024 року повідомлено державного виконавця про часткове виконання рішення суду.
Зі змісту вищезазначеного листа вбачається, що рішення суду виконано частково, а саме: в частині проведення донарахування доплати до пенсії. В обґрунтування неможливості виконати рішення суду в частині виплати нарахованої доплати пенсії боржник посилається на відсутність відповідних коштів, які спрямовуються на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
03.04.2025 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. у № ВП 75303970.
В даній постанові також зазначено вимогу державного виконавця щодо необхідності виконання рішення суду протягом десяти робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016р. встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до п. 1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII, визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Згідно ч.5 ст. 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Частиною 6 ст.26 Закону №1404-VIII визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з ч.ч.1,2 ст.63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону №1404-VІІІ передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.
Відповідно до цієї норми, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, невиконання боржником рішення суду, за яким він зобов'язаний вчинити певні дії у строки, визначені законодавством, без наявності для цього поважних причин, тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. (для юридичних осіб), а у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин у вигляді штрафу у подвійному розмірі 10200,00 грн.
Згідно зі змістом ст.75 Закону №1404-VIII підставою для застосування штрафу до боржника є невиконання у встановлений виконавцем строк рішення саме без поважних причин, з огляду на наступне.
Поважними в розумінні норм Закону №1404-VІІІ можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Приписами статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Згідно із пунктами 1, 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду. Управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду і головних управлінь Фонду.
Пунктом 3 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, визначено, що основними завданнями управління Фонду є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; виконання інших завдань, визначених законом.
Відповідно до пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Отже, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.05.2022 року у справі №360/940/20.
Суд наголошує, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Вказана позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 23.04.2020 у справі № 560/523/19 (реєстраційний № в Єдиному державному реєстрі судових рішень 88886054), Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 20.12.2018 по справі № 810/878/18 (реєстраційний № в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78852599) та П'ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 18.06.2020 по справі № 1540/4759/18 наголосили, що виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України, тому у діях начальника Головного управління відсутні ознаки вини та умислу щодо невиконання у повному обсязі судового рішення. Вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, немає правових підстав.
В подальшому старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області 14.06.2024 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75303970 за виконавчим листом №420/36841/23, виданого 22.05.2024.
Як зазначалось судом, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.06.2024 року повідомлено державного виконавця про часткове виконання рішення суду.
Таким чином, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду № 420/36841/23 Пенсійним фондом здійснено нарахування доплати до пенсії відповідно до резолютивної частини судового рішення.
Згідно з вимогами п.п.1, 3 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Судом встановлено, що приймаючи акт індивідуальної дії суб'єктом владних повноважень не досліджено питання наявності чи відсутність відповідного фінансового забезпечення та відповідно наявності чи відсутності коштів, виділених бюджетом та спрямованих на виконання рішення суду за відповідними виплатами.
Державним виконавцем не вчинялося жодних дій щодо одержання належних та допустимих доказів на підтвердження чи спростування позиції органу Пенсійного фонду України стосовно відсутності фінансування для виконання рішення суду.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що державний виконавець достеменно не пересвідчився у наявності/відсутності поважних причин, які перешкоджали органу Пенсійного фонду виконати рішення суду, та, як наслідок, передчасно прийняв спірну постанову про накладення штрафу.
У зв'язку з викладеним, позовні вимоги Пенсійного фонду про визнання протиправними та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у ВП №77032955 від 24.02.2025 року про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає позов обгрунтованим, та таким що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи наведене, з урахуванням приписів ч.2 ст. 139 КАС України судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, - 10, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № ВП 75303970 від 03.04.2025 року про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 272 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 287 ч.6, 293, 295КАС України протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385.
Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Разумовська, 37, м.Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 43315529).
Третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ).
Суддя Е.А.Іванов