Справа № 420/4885/25
05 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщені суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення, -
Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду у якому просить суд визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 28.01.2025 № 4253/19-32-07-06-20; визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 28.01.2025 № 4248/15-32-07-06-20, мотивуючи це тим, що відповідач без наявності підстав (інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування) провів фактичну перевірку, та застосував фінансові санкції за помилку в адресі за якою був зареєстрований реєстратор розрахункових операцій а саме замість вірного АДРЕСА_1 було помилкова вказано АДРЕСА_1 без літери «А», через що на вся сума операцій проведених через ПРРО не було враховано, як проведена через зареєстрований РРО, також штраф 1020грн. накладений за ненадання документів на запит перевіряючих, проте на запиті була відсутня печатка, що є порушенням п.73.3 ст.73 ПКУ а тмоу податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як необгрунтовані.
Ухвалою судді від 18.02.2025 року відкрито позовне провадження в адміністративній справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
05.03.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позов у якому він вимоги не визнає, з підстав того, що підставою для прийняття даного наказу слугувала наявна податкова інформація, отримана в рамках проведеного аналізу, що свідчить про можливі порушення при проведенні розрахункових операцій без забезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів. Згідно даних Z-звітів оплати суб'єктів господарювання про роботу РРО/ПРРО Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій було відслідковано, що ФОП ОСОБА_1 проводить лише готівкові розрахункові операції.
У результаті проведеного аналізу відділом фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області, згідно інформації ІКС «Податковий блок» та Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОД РРО), встановлено наступне.
Основний вид діяльності: 46.36 - оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами. Суб'єкт господарювання знаходиться на спрощеній системі оподаткування.
У суб'єкта господарювання зареєстровано ПРРО за адресою: АДРЕСА_1 , № 4000684897 від 04.10.2023. Сума виторгу у жовтні 2024 становить 10 640 грн., а середньоденний виторг у жовтні 2024 склад 354 грн. Кількість співробітників, середня зарплата: платник не звітує до контролюючого органу.
Відповідна інформація була викладена у доповідній записці Головного управління ДПС в Одеській області від 27.11.2024 року № 7032/15-32-07-06-11, складеної у відповідності до вимог п.п. 1.2.2. п. 1.2 розділу І наказу Державної податкової служби України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків» від 4 вересня 2020 року № 470 (із змінами і доповненнями; далі за текстом - Методичні рекомендації № 470). Головне управління ДПС в Одеській області на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 04.12.2024 № 12465-п та відповідно направлень від 04.12.2024 № 24728/15-32-07-06-15 та від 04.12.2024 № 24729/15-32-07-06-15 проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , з 04 грудня 2024 року тривалістю 10 діб, за період діяльності з 08.06.2023 року - по дату закінчення фактичної перевірки, з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Як вбачається зі змісту наказу Головного управління ДПС від 07.12.2023 № 10289-п, він відповідає вимогам податкового законодавства, як і приписам ч.2 ст.2 КАС України, що висуваються до рішень суб'єкта владних повноважень. у наказі зазначена юридична підстава для проведення фактичної перевірки - п.п. 80.2.2. п. 80.2 ст. 80 ПК України, та розкривається її фактична підстава - отримання інформації з електронних баз даних, що свідчить про можливі порушення при проведенні розрахункових операцій без забезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів. Це є мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстав для проведення перевірки. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2024 у справі № 120/14157/23. У зв'язку з відсутністю 04.12.2024 у суб'єкта господарювання документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, йому надано запит про надання документів, який було отримано власноручно під особистий підпис. Від суб'єкта господарювання отримано електронний лист, копію договору оренди від 01.10.2024 № 01/10 БЄ та копію акту прийому передачі нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 укладеного між ТОВ «Друга інвестиційна компанія» та ФОП ОСОБА_1 . Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно власником нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_2 є ТОВ «Друга інвестиційна компанія» (код ЄДРПОУ 39322729).
У ході перевірки встановлено, що нежитлові об'єкти знаходяться за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , є різними будівлями, які розташовані окремо одна від одної і є самостійними об'єктами права на нерухоме майно. Перевіркою було зафіксовано факт непроведення через зареєстрований належним чином програмний реєстратор розрахункових операцій, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , розрахункових операцій за період з 01.10.2023 по 13.12.2024року та видачу розрахункових документів не встановленої форми та змісту. Загальна сума порушень проведення розрахункових операцій становить 740 547 грн., яку встановлено згідно інформації Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій ДПС України.
Окрім цього, суб'єктом господарювання не подано до контролюючого органу повідомлення про об'єкт оподаткування або через який провадиться діяльність форми 20-ОПП, а саме на складське приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (згідно наданого договору оренди).
У ході проведення фактичної перевірки суб'єктом господарювання не надано у повному обсязі документи, що є предметом перевірки, а саме: банківські виписки, облік доходів за період перевірки. Отже, з вищевикладеного можна зробити висновок, що ФОП ОСОБА_1 було допущено порушення відповідно до п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265), а саме зафіксовано факт непроведення через ПРРО/РРО та невидачі розрахункового документа встановленої форми і змісту, а також п. 85.2 ст.85 ПК України, тобто вимоги надати посадовим (службовим) особам контролюючого органу необхідні документи. За результатами фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 складено акт від 16.12.2024р. № 54428/15/51/РРО/ НОМЕР_1 , в якому викладені порушення, які зафіксовані під час проведення фактичної перевірки.
Дослідивши заяви по суті справи, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 перебуває як платник податків на спрощеній системі оподаткування та здійснює підприємницьку діяльність за адресою АДРЕСА_1 , та використовує у своєї діяльності реєстратор розрахункових операцій.
04.12.2024 Головним управлінням ДПС у Одеській області прийнятий наказ № 12465-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 », на підставі пп. 19-1.4. пп 19-1.1.8 п. 19-1.1 ст. 19-1, ст. 20, пп.75.1.3 п.75.1 ст. 75, пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80, пп. 69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755, у зв'язку з наявною податковою інформацією, отриманою в рамках проведеного аналізу, що свідчить про можливі порушення при проведенні розрахункових операцій без забезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, призначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 , за податковою адресою: АДРЕСА_3 , адреса господарського об'єкту: АДРЕСА_1 з 04.12.2024 тривалістю 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 08.06.2023 по дату закінчення фактичної перевірки з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
На підстав направлень на перевірку від 04.12.2024 року №24728/15-32-07-06-15 та №24729/15-32-07-06-15 перевіряючими головним державним інспектором відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС в Одеській області Яковенко Д.Ю. та головним державним інспектором відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС в Одеській області Багмут О.М. 04.12.2024 року позивачу було вручено запит про надання документів (копій документів) пояснень у якому просили надати: облік доходів, накази про призначення на посаду, трудові договору, табеля обліку робочого часу(графіки змінності) привила внутрішнього трудового розпорядку, документи що підтверджують право власності або право користування господарською одиницею, виписки щодо руху грошових коштів по рахункам відкритих в банківських або інших фінансових установ.
За результатами проведеної фактичної перевірки 13.12.2024 року складений акт №54428/15/52/РРО/ НОМЕР_1 у висновках якого встановлено порушення п.1.2 ст.№ Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, та послуг», п.85.2 ст.85 Податкового Кодексу України, вимоги Наказу Міністерства фінансів України від 21.01.2016р. №13.
Позивач не погодився з висновками акту перевірки та подав на нього заперечення.
Рішенням відповідача від 27.01.2025 року вих №1251/КПР/15-32-07-06-06 залишено без змін висновки акту фактичної перевірки, а заперечення без задоволення.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 28.01.2025 № 4253/15-32-07-06-20 яким за порушення п.1 п.2 ст.3 Закону України №265/95 від 06.07.1995 року та застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 370148,50грн., Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 28.01.2025 № 4248/15-32-07-06-20 яким за порушення п.85.2 Податкового кодексу України до позивача застосований адміністративний штраф у розмірі 1020грн.
З вищевказаними податковими повідомленнями -рішеннями позивач не погодився та звернувся до суду з позовом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Статтею 80 Податкового кодексу України визначені підстави для призначення фактичної перевірки, порядок її проведення та оформлення результатів. Також встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Щодо аргументу позивача про відсутності підстав для призначення перевірки суд зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Одним з видів податкового контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавств відповідно до статті 75 ПК України є право контролюючих органів на проведення камеральної, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичної перевірки.
Так, підпунктом 75.1.3. пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.
Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Пункт 80.2 статті 80 ПК України, передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов'язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.
У цій справі в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України (правова підстава).
За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Щодо обов'язку у контролюючого органу у повному обсязі розкривати в наказі про призначення перевірки зміст наявної (отриманої) інформації та відображати факти, які вказують на можливе порушення платником податків законодавства, тобто конкретизацію фактичної підстави (яка саме інформація отримана із посиланням на норми права, які можливо порушив платник, з зазначенням доказів такого порушення) то Верховний суд по справі №420/9909/23 від 26 березня 2024 року зазначив правову позицію, що: «У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
Юридичною підставою для проведення перевірки у наказі відповідачем зазначено пп.80.2.2 п.80.2. ст.80 ПКУ .
Та як зазначено у наказі №12465 від 04.12.2024 року підставою для призначення фактичної перевірки була наявна податкова інформація, отримана в рамках проведеного аналізу, що свідчить про можливі порушення при проведенні розрахункових операції без забезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктами 62.1- 62.3 статті 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: 62.1.1. ведення обліку платників податків; 62.1.2. інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; 62.1.3. перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; тощо.
Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій (п. 71.1 ст. 71 ПК України).
Відповідно до пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла:
72.1.1. від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: 72.1.1.3. про фінансово - господарські операції платників податків;
72.1.1.4. про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів. Для цілей цього підпункту терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Наказом Міністерства фінансів України від 05 серпня 2020 року № 477 було затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - Порядок).
Згідно пунктів 1, 2, 3, 4, 7 розділу ІІ даного Порядку, СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.
СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.
СОД РРО складається із сервера додатків та бази даних.
СОД РРО забезпечує: 1) функціонування у цілодобовому режимі; 2) інтеграцію та обмін даними з фіскальним сервером контролюючого органу та іншими інформаційними системами ДПС; 3) обробку даних, отриманих від Системи збору і зберігання даних РРО, побудованої за технологією Національного банку, та від фіскального сервера контролюючого органу; 4) збереження даних про реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації РРО/ПРРО; 5) збереження документів: створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи; створених ПРРО, що зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу, або створених в режимі офлайн з присвоєними ПРРО фіскальними номерами з діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, та переданих до фіскального сервера контролюючого органу після завершення режиму офлайн у порядку, встановленому статтею 7 Закону; 6) можливість надання через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, даних про розрахунковий документ на запит покупця (споживача).
Доступ будь-яких компонентів до бази даних СОД РРО здійснюється виключно через сервер додатків.
Таким чином, інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека.
Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.
Використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.
Аналогічне правозастосування викладене у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2024 року у справі № 280/6832/23.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач під час проведення фактичної перевірки, мав правову можливість використовувати податкову інформацію, яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо перевірки наявності (відсутності) обов'язкових реквізитів розрахункового документа, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій проведених позивачем у відповідний перевіряємий період.
Та саме у доповідній записці начальника управління податкового аудити ГУ ДПС в Одеській області від 27.11.2024 року вих №7032/15-32-07-06-11 складеної за аналізом інформації ІКС «Податковий блок» та системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, вказано про наявність інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, та дана підстава підпадає під підстави які зазначені у пп.82.2.2 п.80.2 ст.80 ПКУ та посилання позивача тільки на те, що вона призначається за умови отримання інформації тільки від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства є звуженням змісту даного пункту, а тому є помилковим та судом не приймається до уваги.
Також суд не приймає до уваги посилання позивача на постанови Верховного суду по справі №820/4895/18 від 18.12.2028р. , № 820/4893/18 від 05.03.2019 року , №821/1274/18 від 04.09.2020р., №120/4873/20-а від 08.11.2023р, які не є релевантними за обставинами цієї справи.
Як встановлено судом до позивача застосовані штрафні санкції за не проведення розрахункових операцій через зареєстрований належним чином програмний РРО за адресою АДРЕСА_1 , тоді як наявний при перевірці ПРРО був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 за період з 01.10.2023 року по 13.12.2024 року. на загальну суму 740547грн. та видачу розрахункового документу не встановленої форми та змісту.
Приписами статті 2 Закону № 265/95-ВР визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21 січня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350.
Відповідно до пункту 1 розділу I Положення № 13, визначено форму і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов'язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.
Згідно з пунктом 2 розділу 2 Положення № 13 визначено обов'язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги), який повинен містити, в тому числі: найменування суб'єкта господарювання (рядок 1); назва господарської одиниці - найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею і відповідає довіднику «Типи об'єктів оподаткування» та повідомлене ДПС формою 20-ОПП (рядок 2); адреса господарської одиниці - адреса, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею (назва населеного пункту, назва вулиці, номер будинку/офісу/квартири) та повідомлена ДПС формою 20-ОПП (рядок 3) та інш..
Пунктом 3 розділу І Положення № 13 передбачено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.
Отже, розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного Положення.
Сторонами визнається що позивачем не подавалась до податкового органу звітність форми 20-ОПП з відображенням ведення господарської діяльності за адресою АДРЕСА_1 , а подавалась в 2023 році форма 20-ОПП з адресою АДРЕСА_1 , по якій фактична господарська діяльність не ведеться.
Відсутність обов'язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб'єктом господарювання, позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону України № 265/95-ВР.
Верховний Суд зазначає, що розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного вище Положення, тому відсутність обов'язкових реквізитів у фіскальних касових чеках на товари (послуги) є свідченням створення суб'єктом господарювання невідповідних розрахункових документів, відповідно, проведення розрахункових операцій через РРО без видачі розрахункового документа встановленої форми та змісту тягне за собою застосування фінансової санкції, передбаченої Законом № 265/95-ВР.
Водночас як встановлено вище судом адреса ведення господарської діяльності в ПРРО зазначена, але неповна -відсутні літера «А», та ця помилка була виправлена позивачем вже після проведення перевірки.
При цьому відповідачем не заперечується той факт, що всі операції через ПРРО встановлений за місцем веденням господарської діяльності адресою АДРЕСА_1 , були проведені та інформація про них наявна у відповідача в СОД РРО.
Відповідно до п.1 та п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Відповідальність за порушення п.1 та п.2 ст.3 Закону України«ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачена п.1 ст.17 цього Закону відповідно до якого у разі встановлення в ході перевірки факту таких порушень, як : проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання, то це тягне за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше, та 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Та суд погоджується з аргументом позивача, що мета штрафних санкцій встановлених Законом України ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є перш за все боротьба з укриттям від обліку отриманих доходів під час продажу товарів.
За відсутність в адресі літери «а» до позивача застосовані штрафні санкції у розміру 50% від суми проведеної операції.
Верховний суд у постанові від 5 грудня 2011 року по справі 21-242а-11 зазначив наступне: ()Статтею 8 Закону № 265/95-ВР передбачено, зокрема, що форма, зміст розрахункових документів, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
На виконання приписів цієї норми останньою було прийняте Положення, у пункті 3.2 якого зазначено, зокрема, що касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити, як назву та адресу господарської одиниці, а пунктом 2.1 встановлено, що у разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.
Водночас недолік реквізиту розрахункового документа не прирівняний в Положенні до відсутності розрахункового документа.
Виданий позивачем 4 березня 2009 року під час здійснення розрахункової операції в приміщенні, яке належить йому на праві власності за адресою, указаною в свідоцтві про право власності, чек № НОМЕР_2 містив назву господарської одиниці, а саме: “14 філія ПІІ “Білла-Україна» та її адресу: м. Краматорськ, вул. Ювілейна, 50 а.
При встановленні факту роздрукування та видачі під час перевірки чека № 143, який був предметом оцінки у цій справі і відповідав визначенню розрахункового документа, містив назву господарської одиниці та підтверджував виконання розрахункової операції, притягнення особи до зазначеної відповідальності суперечить закону.()
Та в акті перевірки та матеріалах справи не міститься інформації щодо непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО, а також обставин невидачі розрахункового документа, обставин відповідності такого вимогам щодо форми і змісту, з урахуванням вимог вказаного законодавства.
Тому суд вважає, що нарахування позивачу на підставі п.1 ст.17 закону про РРО штрафної санкції на суму 370148,50грн.,00 грн. за відсутність у фіскальних чеках в адресі літери «а» є недотримання принципу пропорційності встановленого п.8 ч.1 ст.2 КАС України, а саме не дотримання необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями на досягнення яких спрямоване це рішення.
Так ЕСПЛ у справі «Садоха проти України» від 11.07.2019року (Заява № 77508/11) вказав: ()27. Інше питання, яке Суд має вирішити, чи забезпечило втручання необхідний справедливий баланс між захистом права власності та вимогами загального інтересу з огляду на свободу розсуду, якою наділена держава у цій сфері. Необхідний баланс не буде досягнуто, якщо на відповідного власника майна буде покладено «індивідуальний та надмірний тягар».
31. Суд повторює, що для того, щоб втручання було пропорційним, воно має відповідати серйозності вчиненого правопорушення, а санкція - серйозності злочину, який вона має покарати, у цій справі - недотримання вимоги щодо декларування (див. згадані рішення у справах «Гирлян проти Росії» (Gyrlyan v. Russia), пункт 28 і «Габріч проти Хорватії» (Gabriж v. Croatia), пункт 29).
32. Дійсно, конфіскована сума була значною для заявника. Проте немає жодних доказів, що заявник міг завдати якоїсь серйозної шкоди державі: він не ухилявся від сплати мита або будь-яких інших зборів і не завдав державі будь-якої іншої матеріальної шкоди.
43.Суд зазначає, що підставою для встановлення порушеннястатті 1 Першого протоколу до Конвенції у цій справі був непропорційний характер накладеного на заявника стягнення, що не означає, що заявник не повинен був нести жодної відповідальності за вчинене ним порушення національного законодавства.()
Та виходячи з встановлених судом обставин застосування відповідачем до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу на суму 370148,50грн. безумовно є надмірним тягарем для позивача та на думку суду було непропорційною вчиненому правопорушенню.
При цьому суд враховує, що позивачем після отримання акту перевірки усунуто недолік в програмуванні ПРРО, а тому позовні вимоги в цій часині підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 28.01.2025 року №4253/15-32-07-06-20 підлягає скасуванню.
Щодо скасування ППР №4248/15-32-07-06-20 від 28.01.2025 року на суму 1020грн, за ненадання документів за запитом перевіряючих під час проведення перевірки, то суд зазначає наступне.
Пунктом 85.2. ст.85 ПКУ визначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки..
Відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПКУ незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Відповідно до п. 73.3. ст.73 ПКУ контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і має містити:
1)підстави для надсилання запиту відповідно до цього пункту із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
2)перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
3)печатку контролюючого органу.
Сторона позивача, зазначає, що запит про надання документів(копій документів, пояснень, довідок, інформації тощо... від 04.12.2024, в якому проставлено відмітки в полях щодо документів, які контролюючий орган вимагав надати до перевірки не відповідав вимогам п. 73.3 ст. 73 ПКУ.
Та як вбачається з копії запиту від 04.12.2024 року наявному у матеріалах справи на ньому відсутня печатка ГУ ДПС в Одеській області.
Відповідно до положень п. п 73.3.4. п.73.3 ст.73 ПКУ у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу, платник податків звільняється від обов'язку надання відповіді на такий запит.
Вимагаючи від платника податків дотримання законодавства контролюючий орган, повинен також вчиняти дії в межах та у спосіб встановлений Законом, зокрема положеннями ПКУ, та запит на отримання документів має бути наданий в установленій формі, та відповідати вимогам ПКУ.
Та недотримання відповідачем вимог ст.73 ПКУ, які висуваються до запиту призводить до звільнення платника податку від обов'язку надати відповідь на такий запит, та як наслідок відсутність відповідальності за ненадання документів за запитом, а тому суд вважає, що відповідачем безпідставно прийнято ППР №4248/15-32-07-06-20 від 28.01.2025 року на суму 1020грн, а тому воно підлягає скасуванню.
Враховуючи вищенаведене суд доходить висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів належними та допустимими доказами правовірності оскаржуваних рішень, та позовні вимоги є обґрунтованими.
Згідно з позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню тому судові витрати позивача по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
При цьому суд враховує, що згідно підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подачу позову підлягало до сплати 1% від суми майнових вимог, та з урахуванням того, що позов поданий через систему Електронний суд застосовується коефіцієнт- 0,8, тому сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача становить 2969,34грн.
Керуючись статтями 2, 6-11,139, 241-246 КАС України, суд,
Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 28.01.2025 № 4253/15-32-07-06-20.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 28.01.2025 № 4248/15-32-07-06-20.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2969,34грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) рнокпп НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) код ЄДРПОУ ВП 44069166.
Суддя Е.А.Іванов