справа№380/9825/24
30 квітня 2025 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/9825/24 за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Львівської міської ради, в якому просить:
- Визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради, що полягає у неприйнятті нею рішення про надання земельної ділянки площею 0,0714 га, на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610137500:07:003:0330) в користування гр. ОСОБА_1 та не затвердженні нею проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0714 га на АДРЕСА_1 в оренду гр. ОСОБА_1 ;
- Зобов'язати Львівську міську раду прийняти рішення про надання земельної ділянки площею 0,0714 га, на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610137500:07:003:0330) в користування гр. ОСОБА_1 та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0714 га на АДРЕСА_1 в оренду гр. ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:07:003:0293, площею 0,0241 га, за адресою АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці розташований належний Позивачу житловий будинок площею 156,8 кв.м. Поруч із вказаною ділянкою розташована земельна ділянка площею 0,0714 га (кадастровий номер 4610137500:07:003:0330). Ця земельна ділянка фактично перебувала в сім'ї ОСОБА_1 (його баби з дідом а потім і мами з тіткою) ще з періоду до другої Світової війни.
В подальшому, 10.08.1954, відповідно до рішення виконкому Львівської міської ради №1051 (наявне у матеріалах проекту землеустрою), ця ділянка в складі земельної ділянки площею 1135,50 кв.м., була залишена у користуванні сім'ї ОСОБА_1 .
В період часу з 09.07.2009 по 09.07.2014 земельна ділянка площею 0,0714 га за адресою АДРЕСА_1 перебувала в оренді у тітки Позивача - ОСОБА_2 . Остання, в подальшому, надала нотаріальну згоду, якою не заперечувала щоб вищезгадана ділянка була передана ОСОБА_1 в користування.
Необхідність отримання ОСОБА_1 відповідної земельної ділянки у користування зумовлена тим, що саме ця ділянка дає можливість заїзду та обслуговування будинку Позивача, оскільки у нього наявний лише захід до власного будинку, а не заїзд. Захід знаходиться зі сторони АДРЕСА_1 , яка є надто вузькою і тупиковою, що унеможливлює проїзд нею. Відтак, затребувана земельна ділянка (з кадастровим номером 4610137500:07:003:0330) надала б можливість Позивачу належно обслуговувати будинок та створити доступу для заїзду пожежної машини, служби МНС, швидкої допомоги, поліції, газової служби тощо.
Вищевказані обставини зумовили звернення Позивача до Львівської міської ради з проханням передати у користування земельну ділянку площею 0,0714 га (кадастровий номер 4610137500:07:003:0330).
22.04.2021 року Ухвалою Львівської міської ради №728 Позивачу було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0714 га на вул. Варшавській 143-к в оренду для обслуговування житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови.
Після розроблення проекту землеустрою у період часу починаючи з 2021 року Позивач неодноразово звертався до Львівської міської ради із заявою про його затвердження. Останній раз вказане звернення було зареєстрованим 10.01.2024 року від імені представника Позивач - його дружини ОСОБА_3 .
Відповідно до витягу з протоколу постійної комісії землекористування та агломерації Львівської міської ради №73 від 06.02.2024 року, комісія вирішила підтримати звернення Позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0714 га на вул. Варшавській 143-к в оренду та рекомендувала управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування прийняти відповідні дії згідно чинного законодавства по заяві гр. ОСОБА_1 .
Поряд з цим, листом від 13.03.2024 року №2403-вих-33359 Управлінням земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради представнику Позивача - ОСОБА_3 , було повідомлено, що відповідно до їхнього звернення ще від 18.02.2022 року №3-П-13820/АП-2403 та поданого проекту землеустрою управлінням було підготовлено проект ухвали «Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 ».
Однак, згідно з пп. 5 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом;
Зважаючи на викладене, на думку Відповідача, надання вільних земельних ділянок в оренду у період воєнного стану на даний час не врегульовано, внаслідок чого, «питання оформлення землекористування даною земельною ділянкою може бути розглянуте по суті після завершення воєнного стану на усій території України та повторного звернення у міську раду щодо вирішення питання затвердження проекту землеустрою на дану земельну ділянку».
На думку позивача така відповідь є необґрунтованою та протиправною і свідчить про незаконну бездіяльність Львівської міської ради, оскільки законодавством України належним чином врегульовано питання надання в оренду (користування) громадянам земельних ділянок комунальної власності, і жодних змін, заборон чи обмежень, що були б пов'язані із правовим режимом «воєнного стану», в контексті вказаних правовідносин запроваджено не було.
Покликання Відповідача на п.п. 5 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, як на підставу для відтермінування розгляду мого клопотання, є необґрунтованим, адже, як вбачається із відповідної норми, вона регулює правовідносини, пов'язані із передачею земель комунальної власності у приватну власність, а у цьому випадку йде мова про передачу земельної ділянки не у власність, а в оренду (користування).
Критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що Львівська міська рада є колегіальним органом, вона приймає нормативні та інші акти у формі рішень на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради в порядку, визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
07.04.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» № 2145-IX від 24.03.2022 року.
Законом № 2145-IX від 24.03.2022 року Розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України було доповнено п. 27 відповідно до якого під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням особливостей.
Зокрема, п.п. 5 п. 27 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (із змінами) встановлено, що під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього закону не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом (до 2002 року).
Твердження позивача про те, що земельна ділянка площею 0,0714 га (кадастровий номер 4610137500:07:003:0330) перебувала у власності тітки позивача, не відповідає дійсності.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137500:07:003:0330.
Позивачем не долучено до позовної заяви документів, які б підтверджували укладення договору оренди на вищезазначену земельну ділянку між Львівською міською радою та гр. ОСОБА_2 (тіткою позивача), яка в подальшому, за його словами передала гр. ОСОБА_1 вказану земельну ділянку в оренду.
Земельна ділянка площею 0,0714 га (кадастровий номер 4610137500:07:003:0330) є вільною від забудови, питання оформлення землекористування даною земельною ділянкою може бути розглянуто Львівською міською радою по суті після завершення воєнного стану на всій території України та повторного звернення позивача у міську раду щодо вирішення питання про затвердження проекту землеустрою на дану земельну ділянку, оскільки надання вільних земельних ділянок в оренду в період воєнного стану на даний час не врегульовано законом.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 14.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Судом встановлені наступні обставини:
22.04.2021 ухвалою Львівської міської ради за № 728 «Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 », якою відповідач надав дозвіл позивачу саме на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0714 га на АДРЕСА_1 в оренду для обслуговування житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови.
15.09.2021 позивачем виготовлено відповідний проєкт землеустрою.
10.01.2024 позивач в черговий раз звернувся до відповідача із заявою наступного змісту:
«Мій чоловік ОСОБА_1 являється учасником бойових дій, який з початком повномасштабного вторгнення вступив до Збройних сил України. З серпня 2022 року перебуває на фронті, водночас з 2019 року домогтися заїзду до власного будинку не може.
У його власності є земельна ділянка площею 0,0241(га) та будинок до якого немає заїзду.
09.12.2019 було подано звернення щодо відведення земельної ділянки у приватну власність на АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, оскільки ОСОБА_1 тут проживає з народження, а також дана ділянка перебувала в користуванні з 1954 року згідно рішення виконкому Львівської міської ради від 10.08.1954 №1051.
Ухвалою Львівської міської Ради від 22.04.2021 надано громадянину ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0714 га на АДРЕСА_1 в оренду для обслуговування житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови.
Станом на сьогоднішній день проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка б надала змогу заїзду до нашого будинку не розглянутий.
Зазначаю, що саме ця ділянка дає можливість заїзду та обслуговування нашого будинку, оскільки на праві власності маю лише захід до власного будинку, а не заїзд. Захід знаходиться зі сторони вул. Варшавської, яка є надто вузькою і непрохідною жодна служба сюди не заїде.
Вищевказана ділянка надала б можливість мені належно обслуговувати будинок, також жити в час війни і не мати доступу заїзду пожежної машини, служби МНС, швидкої допомоги, поліції, газової служби, вкрай небезпечно, такі ситуації вкрай важливі мали б першочергово розглядатися міською радою. Оскільки в країні війна. Крім того зазначаю зі мною проживає двоє дітей і вже мала таку ситуацію коли швидка немала можливості під'їхати під будинок де існує захід будинку бо вулиця надто вузька і непрохідна.
Також в облаштуванні заїзду перешкоджає дитячий майданчик, який встановили самочинно в жовтні місяці під час війни на червоних лініях міста без жодних документів за адресою м. Львів вул. На Нивах 13 а поблизу чотирьох поверхового будинку. Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України дана ділянка належить до земель комунальної власності.
Відповідно до детального плану території, плану меж земельної ділянки, по землі на якій облаштований дитячий майданчик проходить дорога, отже майданчик збудований на непередбаченій для цієї мети земельній ділянці.
Зазначене підтверджує лист від 14.11.2023 №0006-вих-140655 з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, в якому вказано, що згідно відомостей Реєстру будівельної діяльності, дозвільні документи, які надають право виконання будівельних робіт з будівництва дитячого майданчику на вул. На Нивах 13а у м. Львові відсутні.
Мною також подано звернення в поліцію на гарячу лінію міста також департамент містобудування і ДП ДІПМ «Містопроект».
Даний майданчик встановлений 03.10.2023 року в поліції на даний час питання відкрите оскільки на їхні запити офіційні відповіді не надходили. З гарячої лінії міста Львова запит скеровано в Шевченківську адміністрацію даного листа що майданчик встановлений без жодних документів і на червоних лініях не достатньо з слів представниці Шевченківської адміністрації мали б створити комісію з управління землеустрою та чітко встановити межі.
Прошу мені допомогти у вирішенні цього питання, оскільки з 19.10.2023 року встановлений дитячий майданчик без жодних документів на червоних лініях міста, а також коли відбувся виїзд з Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю та Шевченківської районної адміністрації мешканцями цього чотирьох поверхового будинку повідомлено, що незабаром буде встановлений шлагбаум, який теж встановлять на червоних лініях міста, тобто зроблять закриту територію біля будинку, що унеможливить цей заїзд.
Знаючи про порушений факт ніхто до цього часу не вчинив жодних відповідних дій ні з боку департаменту містобудування Львівської міської ради ні і боку Шевченківської адміністрації.
Вище вказаний дитячий майданчик створює мені перешкоду в облаштуванні даного заїзду, оскільки знаходиться на дорозі, яка б надала можливість заїзду до власного будинку.
Прошу розглянути затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0714 га на вул. Варшавській, 143 к в оренду для обслуговування житлового будинку. Оскільки в мене буде змога зробити заїзд до власного будинку та належно обслуговувати даний будинок, а також доступ заїзду пожежної, машини, служби МНС, швидкої допомоги, поліції, газової служби, і т.д.»
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірну бездіяльність протиправною та такою що не відповідає вимогам законодавства, як наслідок просить зобов'язати вчинити пені дії.
Судом частково враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірної бездіяльності з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 3 Законом України «Про звернення громадян», під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Згідно із ст. 4 цього ж Закону, до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:
порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);
створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;
незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Згідно із ст. 5 цього ж Закону, звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Згідно із ст. 7 цього ж Закону, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Судом враховуються аргументи позивача про протиправну бездіяльність відповідача, що полягає у неприйнятті ним рішення про надання земельної ділянки площею 0,0714 га, на вул. Варшавській 143-к (кадастровий номер 4610137500:07:003:0330) в користування гр. ОСОБА_1 та не затвердження ним проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0714 га на АДРЕСА_1 в оренду гр. ОСОБА_1 , оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вирішення відповідачем питання про надання позивачу вищевказаної земельної ділянки в оренду.
Посилання відповідача на п.п. 5 п. 27 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (із змінами), судом не враховується, оскільки вказана норма регулює питання того, що під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Наявний у справі проект землеустрою саме щодо відведення земельної ділянки у оренду на виконання ухвали відповідача від 22.04.2021 за № 728 «Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 », якою відповідач надав дозвіл позивачу саме на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0714 га на АДРЕСА_1 в оренду для обслуговування житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови.
Відповідно в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідач не вчинив жодних дій для вирішення спірного питання позивача саме оренди згаданої вище земельної ділянки.
Щодо позовних вимог позивача зобов'язати відповідача прийняти рішення про надання земельної ділянки площею 0,0714 га, на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610137500:07:003:0330) в користування гр. ОСОБА_1 та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0714 га на вул. Варшавській 143-к в оренду гр. ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 123 ЗК України (в редакції на час розгляду справи):
1. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі:
проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) та/або надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок у разі поділу та/або об'єднання земельних ділянок.
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.
Інвестор із значними інвестиціями, з яким укладено спеціальний інвестиційний договір у порядку, передбаченому Законом України «Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями», та який заінтересований в одержанні у користування земельної ділянки державної або комунальної власності, визначеної спеціальним інвестиційним договором як необхідна для реалізації інвестиційного проекту із значними інвестиціями, має право замовити розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж такої земельної ділянки в натурі (на місцевості) без надання дозволу органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, що передає земельну ділянку у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, про що він зобов'язаний письмово повідомити відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування протягом п'яти робочих днів. До письмового повідомлення додається копія договору про виконання робіт із землеустрою щодо встановлення меж такої земельної ділянки в натурі (на місцевості) та копія укладеного спеціального інвестиційного договору.
2. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за документацією із землеустрою, звертається з заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У заяві зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
У разі звернення з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки особи, яка є державним партнером (концесієдавцем) відповідно до законів України «Про державно-приватне партнерство», «Про концесію» та зацікавлена в отриманні в користування земельної ділянки для здійснення державно-приватного партнерства, у тому числі реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії, або уповноваженої нею особи до заяви додається копія рішення про доцільність здійснення державно-приватного партнерства, зокрема у формі концесії.
Якщо з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки звертається інвестор із значними інвестиціями, з яким укладено спеціальний інвестиційний договір у порядку, передбаченому Законом України «Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями», або уповноважена ним особа, то до заяви додається копія укладеного спеціального інвестиційного договору та копія документів, що підтверджують повноваження уповноваженої особи.
3. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає заяву і дає дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації заяви Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, і якій належить право власності на об'єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
У разі надання дозволу на розроблення документації із землеустрою Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність та користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення документації із землеустрою без надання дозволу на її розроблення, передбаченого цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Умови і строки розроблення документації із землеустрою визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем відповідних робіт.
У разі встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або формування земельної ділянки, необхідної для здійснення державно-приватного партнерства (реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії), замовником документації із землеустрою є державний партнер (концесієдавець), а також за його дорученням державне або комунальне підприємство, установа, організація чи господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі.
6. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання документації із землеустрою приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
7. Якщо земельна ділянка надається у користування за погодженням з Верховною Радою України, документація із землеустрою (якщо відповідно до цього Кодексу така документація підлягає погодженню - після такого погодження) подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, які із своїми пропозиціями подають зазначену документацію до Кабінету Міністрів України, який розглядає ці матеріали та подає їх до Верховної Ради України для прийняття відповідного рішення.
8. Якщо земельна ділянка надається у користування за рішенням Кабінету Міністрів України або за погодженням з Кабінетом Міністрів України, документація із землеустрою (якщо відповідно до цього Кодексу така документація підлягає погодженню - після такого погодження) (крім проектів землеустрою щодо відведення у користування земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) подається відповідно до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, які розглядають її і в місячний строк подають зазначену документацію зі своїми пропозиціями до Кабінету Міністрів України для прийняття відповідного рішення.
Документація із землеустрою, що розробляється з метою передачі у користування земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, подаються до Кабінету Міністрів України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення, разом із пропозиціями.
9. Якщо земельна ділянка надається у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, документація із землеустрою (якщо відповідно до цього Кодексу така документація підлягає погодженню - після такого погодження) подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яка розглядає її і в місячний строк подає зазначену документацію із своїми пропозиціями до Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
10. Якщо земельна ділянка надається в оренду для здійснення державно-приватного партнерства, зокрема концесії, погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, замовником якого був державний партнер, концесієдавець або за його дорученням державне або комунальне підприємство, установа, організація чи господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді або іншому господарському товариству, подається приватним партнером, концесіонером до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У разі якщо земельна ділянка державної або комунальної власності формується до проведення конкурсу з визначення приватного партнера, концесійного конкурсу, передача її в оренду здійснюється після укладення концесійного договору або іншого договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства.
Якщо така земельна ділянка перебуває у постійному користуванні, рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про передачу її в оренду приватному партнеру, концесіонеру для здійснення державно-приватного партнерства, концесії є одночасно рішенням про припинення права постійного користування такою земельною ділянкою.
Поділ земельної ділянки державної або комунальної власності, яка перебуває у постійному користуванні, здійснений до проведення конкурсу з визначення приватного партнера, концесійного конкурсу з метою подальшої передачі однієї чи декількох земельних ділянок, сформованих внаслідок такого поділу, в оренду приватному партнеру, концесіонеру для здійснення державно-приватного партнерства, концесії, не припиняє права постійного користування до прийняття рішення про передачу її в оренду приватному партнеру, концесіонеру.
Земельні ділянки, необхідні для здійснення державно-приватного партнерства, зокрема концесії, підлягають передачі в оренду приватному партнеру, концесіонеру на строк дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, або концесійного договору.
11. Якщо земельна ділянка надається в користування інвестору із значними інвестиціями, з яким укладено спеціальний інвестиційний договір у порядку, передбаченому Законом України «Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями», то погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, подається інвестором із значними інвестиціями до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У разі якщо земельна ділянка державної або комунальної власності формується до укладення спеціального інвестиційного договору в порядку, передбаченому Законом України «Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями», передача її в користування інвестору із значними інвестиціями здійснюється після укладення такого договору на умовах, визначених Законом України «Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями» та спеціальним інвестиційним договором.
Земельна ділянка державної або комунальної власності, сформована органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, для реалізації інвестиційного проекту із значними інвестиціями в порядку, передбаченому Законом України «Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями», до підписання спеціального інвестиційного договору не може бути поділена, приватизована, передана в користування третій особі або іншим чином відчужена до моменту передачі такої земельної ділянки інвестору із значними інвестиціями, з яким укладено спеціальний інвестиційний договір.
У разі якщо земельна ділянка державної або комунальної власності, необхідна для реалізації інвестиційного проекту із значними інвестиціями, формується до укладення спеціального інвестиційного договору, обмеження щодо відчуження такої земельної ділянки органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на користь третіх осіб втрачає силу після спливу 12 місяців з дати її формування, якщо впродовж зазначеного строку спеціальний інвестиційний договір не укладено.
Земельні ділянки, визначені спеціальним інвестиційним договором як необхідні для реалізації інвестиційного проекту із значними інвестиціями, передаються в користування виключно інвестору із значними інвестиціями, з яким укладено спеціальний інвестиційний договір у порядку, встановленому Законом України «Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями», на строк дії такого договору.
12. Рішенням про надання земельної ділянки у користування здійснюються:
затвердження документації із землеустрою;
вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);
надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат лісогосподарського виробництва.
13. У разі надання земельних ділянок державної власності у постійне користування підприємствам, установам, організаціям комунальної власності одночасно здійснюється передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність і навпаки.
14. На підставі рішення про передачу будівлі, споруди, іншого об'єкта нерухомого майна державної власності у комунальну власність приймається рішення про передачу у комунальну власність земельної ділянки, на якій розміщений об'єкт передачі.
На підставі рішення про передачу будівлі, споруди, іншого об'єкта нерухомого майна комунальної власності у державну власність, також передається у державну власність земельна ділянка, на якій розміщений об'єкт передачі.
15. Підставою відмови у затвердженні документації із землеустрою може бути лише її невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
16. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення заяви без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Згідно із ст. 124 ЗК України:
1. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
2. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
3. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
4. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
5. Передача в оренду земельних ділянок акціонерному товариству, товариству з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, встановлених статтею 120-1 цього Кодексу.
З позиції викладеної у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року по справі № 910/3009/18 - Ефективний спосіб захисту прав повинен: 1) забезпечити поновлення порушеного права 2) в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування 3) такий захист повинен бути повним (тобто не частковим) 4) забезпечувати мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії 5) забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, одне право має захищатися одним позовом.
Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті і захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду потрібно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення - це означає, що обраний спосіб захисту (який часто зумовлений обмеженнями, що діють у певній юрисдикції) є неефективним.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, який набрав чинності 30 березня 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Прецедентний характер рішень ЄСПЛ потребує ретельного аналізу національного законодавства щодо його узгодженості з правовою позицією Суду в процесуальних питаннях. Конвенція не гарантує захисту теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie), заява № 6694/74, від 13 травня 1980). Право на ефективний засіб юридичного захисту кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Захист права - це використання передбачених законом способів (можливостей, інструментів) для поновлення свого порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість акта індивідуальної дії, що визнається протиправним і скасовується, інше рішення, яке б відповідало закону, а також давати вказівки, що б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Згідно із ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за можливим зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача від 10.01.2021 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0714 га на АДРЕСА_1 в оренду для обслуговування житлового будинку.
Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
З цих же по суті підстав, судом не враховуються заперечення відповідачів.
Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, ЄДРПОУ 04055896) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, - задоволити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради, що полягає у неприйнятті нею рішення про надання земельної ділянки площею 0,0714 га, на вул. Варшавській 143-к (кадастровий номер 4610137500:07:003:0330) в користування гр. ОСОБА_1 та не затвердженні нею проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0714 га на АДРЕСА_1 в оренду гр. ОСОБА_1 .
Зобов'язати Львівську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.01.2021 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0714 га на АДРЕСА_1 в оренду для обслуговування житлового будинку.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Рішення складено в повному обсязі 05.05.2025 року.
Суддя Гавдик З.В.