Рішення від 05.05.2025 по справі 380/2352/25

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 рокусправа № 380/2352/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР-БУД ТРЕЙД» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР-БУД ТРЕЙД» (місце знаходження: 81134, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Липники, вул.Угрина, буд. 17, код ЄДРПОУ: 42454019) звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343), в якому просить суд:

-визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400137/2 від 05.08.2024;

-визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400148/2 від 19.08.2024;

-визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA 209000/2024/000508/2 від 03.09.2024;

-визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400164/2 від 19.09.2024;

-визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000585/2 від 03.10.2024.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. На думку позивача, Львівською митницею, усупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої митної декларації та документів, протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Зазначає, що в оскаржуваних рішеннях не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості і, як наслідок - до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Позивач не погоджується із зазначеними в оскржуваних рішеннях доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять усі відомості, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Ухвалою від 06.02.2025 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Відповідач, Львівська митниця, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару позивача, було встановлено, що подані ним документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. У зв'язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Відповідач зазначив, що згідно з положеннями Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 року, частиною шостою статті 54 МК України, у зв'язку з неподанням повного переліку документів відповідно до частин другої-четвертої статті 53 МК України, митниця може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю. За результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару митницею прийняті рішення № UA209000/2024/400137/2 від 05.08.2024, №UA209000/2024/400148/2 від 19.08.2024, №UA 209000/2024/000508/2 від 03.09.2024, №UA209000/2024/400164/2 від 19.09.2024, №UA209000/2024/000585/2 від 03.10.2024 про коригування митної вартості, застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Відповідач вважає, що ним правомірно застосовано Генеральну угоду з тарифів і торгівлі, як джерело інформації при винесені письмових рішень про коригування митної вартості №UA209000/2024/400137/2 від 05.08.2024, №UA209000/2024/400148/2 від 19.08.2024, №UA 209000/2024/000508/2 від 03.09.2024, №UA209000/2024/400164/2 від 19.09.2024, №UA209000/2024/000585/2 від 03.10.2024. З огляду на наведене вище, вважає рішення про коригування митної вартості такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Також представник відповідача зазначив, що вирішуючи вимоги позивача про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнятих на підставі оскаржуваних рішень, суд повинен виходити з того, що відповідно до ст. 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Отже, картки відмови лише містять інформацію про причини відмови та роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує здійснення митного оформлення, не є за своєю природою рішенням контролюючого органу та не породжує жодних правових наслідків. Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Представником позивача до суду подано відповідь на відзив. Вказав, що у позовній заяві зазначено та не спростовано відповідачем те, що декларантом було подано всі наявні документи, що визначає ч. 2 ст. 53 Митного кодексу. На переконання представника, митниця була зобов'язана зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Позивач вказує, що дослідивши надані відповідачем митні декларації, що слугували джерелами інформації для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів, наявні безліч розбіжностей. Вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Суд встановив таке.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР-БУД ТРЕЙД» зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основний вид господарської діяльності: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); 43.32 Установлення столярних виробів; 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 47.53 Роздрібна торгівля килимами, килимовими виробами, покриттям для стін і підлоги в спеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.11 Рекламні агентства; 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; 74.10 Спеціалізована діяльність із дизайну; 45.40 Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 81.21 Загальне прибирання будинків; 81.22 Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів; 81.29 Інші види діяльності із прибирання.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР-БУД ТРЕЙД» (Покупець) та Компанією «POLI-ECO TWORZYWA SZTUCZNE» sp. z o.o. (Продавець) 20.02.2019 укладено Контракт №20/02/EW/2019, згідно з умовами якого Покупець зобов'язується оплачувати, а Продавець постачати на умовах цього Контракту Товари, виготовлені Продавцем: профілі та фурнітура із пластмаси ПВХ; зразки плінтусів із ПВХ; кромка ПВХ; іменовані надалі - Товар. Товар постачається партіями. Кількість та асортимент Товару по кожній партії погоджується сторонами на підставі замовлення розміщеного Покупцем та підтвердженого Продавцем.

22.01.2020 між сторонами було укладено додаткову угоду до Контракту №2, якою доповнили асортимент товару згідно з Контрактом, а саме: профілі і фурнітура з пластмаси ПВХ, взірці плінтусів з ПВХ, підлогові панелі SPC, підложка РЕ під панелі.

Компанія Poli-Eco Tworzywa Sztuczne Sp. z o. o. є одним з найбільших європейських виробників оздоблювальних виробів із полівінілхлориду (ПВХ).

Компанія «POLI-ECO TWORZYWA SZTUCZNE» sp. z o. o. є одним з європейських виробників пластикових оздоблювальних виробів, зокрема виробляє плінтуси, планки для стільниць, кромки меблеві, гранули та сухі суміші ПВХ, технічні профілі та інше.Місцезнаходження Продавця: Республіка Польща, 68-200, місто Жари, вулиця Переможців, 7.

У відповідності з умовами Контракту, позивач придбає Товар у Продавця та з метою митного оформлення подаває митному органу документи, що посвідчують підстави придбання Товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, що в сукупності повною мірою дають змогу підтвердити митну вартість імпортованого Товару.

Так, було здійснено поставки товарів, відповідно до рахунків-фактур №2461000500 від 31.07.2024, №2461000532 від 14.08.2024, №2461000520 від 09.08.2024, №2461000569 від 30.08.2024, №2461000615 від 16.09.2024, рахунку-фактури № 2461000655 від 30.09.2024.

З метою митного оформлення товару, позивачем подано до митного органу митну декларацію №24UA209140021954U2, у якій митна вартість товару визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та документи, зазначені в гр. 44 декларації, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, разом з копіями документів, що підтверджують їх заявлену митну вартість, зокрема: пакувальний лист (Packing list) 2461000500 від 31.07.2024, рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №2461000500 від 31.07.2024, Автотранспортна накладна (Road consignment note) №240731 від 31.07.2024, декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №2461000500 від 31.07.2024, Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1), PL/MF/AR 0328932 від 31.07.2024, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №183 від 31.07.2024, Документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 31.07.2024, рейскурант (прайс-лист) виробника товару №1 від 01.02.2024, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 28.11.2019, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 22.12.2020, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №20/02/EW/2019 від 20.02.2019, Договір про надання послуг митного брокера б/н від 01.02.2021, Договір (контракт) про перевезення 01 02.01.2023, Договір (контракт) про перевезення №11/01/2023 від 11.01.2023, Договір (контракт) про перевезення б/н від 04.08.2020, Договір (контракт) про перевезення Заявка №104 від 30.07.2024, Інші некласифіковані документи Картка обліку АТЗ №ПТ000287737 04.08.2024, Копія митної декларації країни відправлення №24PL412020E0917267 від 31.07.2024.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця 05.08.2024 надіслала повідомлення від митниці декларанту наступного змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та до да тки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок спла чено, - банківські платіжнідокументи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс- листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; -висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нихдокументидля підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

На виконання вимоги відповідача позивачем було надано такі документи: прайс-лист; рішення суду.

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2024/000688.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400137/2 від 05.08.2024 в графі 33 якого вказано: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Відповідно до п.1 ч.4 та ч.2 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, щодо визначення митної вартості товару.

Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:

-у гр..3 ЦМР вказане місце розвантаження-Липники, тоді як, у рахунку на перевезення зазначено маршрут- Жари-Шегині-Львів. Протиріччя у зазначених відомостях не дозволяє перевірити правильність розрахунку витрат на транспортування;

-до митного оформлення надано рахунок-фактуру на оплату витрат на транспортування, рахунок датований 31.07.2024, проте, відповідно до відміток на товаросупровідних документах (ЦМР) вантаж перетнув кордон 02.08.2024. Тобто, на момент складання рахунку витрати на транспортування вантажу до кордону України не були відомі у повному обсязі;

-у п.2.2 контракту купівлі-продажу зазначено, що одиничні ціна на товар вказані у прайс-листі, якій є додатком №1 до Контракту. Прайс-лист до митного оформлення не надано, натомість наявний додаток №1 від 28.11.2019 до Конракту, щодо внесення змін у реквізити сторін та №3 щодо продовження терміну дії контракту;

- товар «Покриття пластмасові для підлоги,самоклейні або несамоклейні» відсутній серед переліку товарів в п.1.1. контракту №20/02/EW/2019 від 20.02.2019;

Таким чином, митницею виявлено розбіжності та відсутність належних документів, що підтверджують всі складові митної вартості.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана:

Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів:

1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

9) виписку з бухгалтерської документації;

10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

11) копію митної декларації країни відправлення;

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Додатково декларантом надано такі документи:

-прайс-лист;опис товару наведений у прайс-листі не ідентифікується із описомтовару, що постачається. У прайс-листі не зазначено умови, на яких відбувається формування цін, що не дає можливості зробити висновки щодо об'єктивних умов визначення ціни при здійснені зовнішньоекономічної операції; не засвідчений стороною покупця;

-рішення суду;

Інші документи дублюють надані при митному оформленні;

Для визначення митної вартості товарів неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) . Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД від28.06.2024р. № UA209140/2024/18454, де митна вартість такого товару становить 2,31 дол. США за кг. Коригування на розмір партії товару та комерційні рівні не здійснювалося».

Крім того, на підставі Контракту № 20/02/EW/2019 від 20.02.2019 та згідно із інвойсом (Customs Invoice) №2461000532 від 14.08.2024 Покупець придбав у Продавця Продукт, загальною вартістю 39025,56Євро.

З метою митного оформлення товару, позивачем подано до митного органу митну декларацію 24UA209140023300U7 від 19.08.2024 у якій митна вартість товару визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та документи, зазначені в гр. 44 декларації, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, разом з копіями документів, що підтверджують їх заявлену митну вартість, зокрема: пакувальний лист (Packing list) №2461000500 від 31.07.2024, рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №2461000500 від 31.07.2024, автотранспортна накладна (Road consignment note) №240731 від 31.07.2024, декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №2461000500 від 31.07.2024, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) №PL/MF/AR 0328932 від 31.07.2024, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №183 від 31.07.2024, Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 31.07.2024, прейскурант (прайс-лист) виробника товару №1 від 01.02.2024, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 28.11.2019, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 22.12.2020, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №20/02/EW/2019 від 20.02.2019; договір про надання послуг митного брокера №б/н від 01.02.2021, договір (контракт) про перевезення №01 від 02.01.2023, договір (контракт) про перевезення №11/01/2023 від 11.01.2023, договір (контракт) про перевезення №б/н від 04.08.2020, договір (контракт) про перевезення Заявка №104 від 30.07.2024, інші некласифіковані документи Картка обліку АТЗ №ПТ000287737 від 04.08.2024, копія митної декларації країни відправлення №24PL412020E0917267 від 31.07.2024, митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA209140021954U2 від 05.08.2024.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту наступного змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та до да тки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжнідокументи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс- листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; -висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нихдокументидля підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

На виконання вимоги відповідача позивачем було надано такі документи: прайс-лист; рішення суду.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400148/2 від 19.08.2024 в графі 33 якого було вказано: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

-у гр..23 ЦМР відсутній підпис перевізника;

-до митного оформлення надано рахунок-фактуру на оплату витрат на транспортування, рахунок датований 13.08.2024, проте, відповідно до відміток на товаросупровідних документах (ЦМР) вантаж перетнув кордон 16.08.2024. Тобто, на момент складання рахунку витрати на транспортування вантажу до кордону України не були відомі у повному обсязі;

Відповідно до ч. 2 статті 53 Митного кодексу України Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару №: 2

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційих послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат.

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі неподання документів зазначених у ч. 2 статті 53 Митного кодексу України, Вам необхідно протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи :

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 254 Митного кодексу України Вам необхідно надати переклад документів поданих до митного оформлення. ТОВАР 2 Додатково декларантом надано такі документи:

-рішення суду;

Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу в та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості у митного органу . Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД від28.06.2024р. № UA209140/2024/18454, де митна вартість такого товару становить 2,31 дол. США за кг. Коригування на розмір партії товару та комерційні рівні не здійснювалося».

Також на підставі Контракту № 20/02/EW/2019 від 20.02.2019 та згідно із інвойсом (Customs Invoice) №2461000569 від 30.08.2024 Покупець придбав у Продавця Продукт, загальною вартістю 39803,00 Євро.

З метою митного оформлення товару, позивачем подано до митного органу митну декларацію 24UA209140024631U5 від 02.09.2024 у якій митна вартість товару визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та документи, зазначені в гр. 44 декларації, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, разом з копіями документів, що підтверджують їх заявлену митну вартість, зокрема: пакувальний лист (Packing list) №2461000569 від 30.08.2024, рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №2461000569 від 30.08.2024, Автотранспортна накладна (Road consignment note) №393297 від 30.08.2024, декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №2461000569 від 30.08.2024, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) №PL/MF/AR 0328947 від 30.08.2024, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №4881 від 30.08.2024, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 29.08.2024, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 28.11.2019, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 22.12.2020, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №20/02/EW/2019 від 20.02.2019, договір про надання послуг митного брокера б/н від 01.02.2021, договір (контракт) про перевезення №03 від 27.01.2023, договір (контракт) про перевезення №03/2019 від 03.02.2019, інші некласифіковані документи Картка обліку АТЗ №ПТ000289834 від 02.09.2024, копія митної декларації країни відправлення №24PL412020E1028613 від 30.08.2024, митна декларація за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA209140024631U5 від 02.09.2024.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту наступного змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та до да тки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжнідокументи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс- листи) виробника товару; - копію митної декларації країнивідправлення; -висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нихдокументидля підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

На виконання вимоги відповідача позивачем було надано такі документи: прайс-лист; рішення суду.

Львівською митницею відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2024/000806.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000508/2 від 03.09.2024 в графі 33 якого було вказано: «В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Відповідно до п.1 ч.4 та ч.2 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, щодо визначення митної вартості товару.Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:

- відповідно до п.1.2. Контракту, товар поставляється партіями. Кількість і асортимент товару по кожній партії узгоджується сторонами на підставі замовлення виставленого Покупцем і підтвердженого Продавцем. П.4.1. Контракту, передбачає відправку заявки Покупцем з інформацією про конкретний асортимент та кількість товару. Такі замовлення і заявки до митного оформлення не подавались; - додатком від 22.12.2020 № 3 внесено зміни у п.8.3. яким продовжено термін дії Контракту до 31.12.2021, або до закінчення взаєморозрахунків між сторонами, однак до митного оформлення не надано жодних документів для підтвердження дії Контракту;

- у п.2.2. Контракту обумовлено, що ціни товару вказані в прайс-листі який являється додатком № 1 до Контракту, однак наданий митниці Додаток № 1 від 28.11.2019 не містить зазначеної інформації;

- у п.2.3. Контракту зазначено що інвойс-фактура повинен містити обовязкові реквізити: серед іншого посилання на номер і дату дійсного Контракту. Проте у рахунку-фактурі від 30.08.2024 № 2461000569 дана умова не виконана - контракт не зазначено; - відповідно до інформації у гр. 23 CMR перевізником є «NGW TRANS Sp. z o.o.», рахунок на перевезення виданий ПП «ВМВ ТРАНС», документів, що підтверджують взаємовідносини названих сторін не надано;

- рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.08.2024 № 4881 містить посилання на договір від 30.05.0019 № 08, що не відповідає наданим до митного оформлення договорам про перевезення від 27.01.2023 № 03 та від 03.02.2019 № 03/2019 (дійсний до 31.12.2019);

- вищезазначений рахунок не містить відомостей про особу відповідальну за надану інформацію;

- договір про перевезення від 27.01.2023 № 03 не містить жодних відомостей про Експедитора - відомості про особу-представника/керівника, та відомості про юридичну адресу;

- разові договори-заявки згідно п.2 договору № 03 не надано. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості (транспортування та страхування) містять розбіжності, не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.Таким чином, митницею виявлено розбіжності та відсутність належних документів, що підтверджують всі складові митної вартості.

Відповідно до ст.53 МКУ декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Додатково декларантом надано такі документи:-додаток №1 від 01.02.2024 (Ценник) до контракту. Поданий додаток до контракту не підписаний стороною угоди, не зазначено умови поставки товару, на яких відбувається формування цін, а також у ньому відсутні відомості щодо імпортованих артикулів товару (SPeCtra Floor Мрамор Bianco 5,0mm 120x60, Solid Floor Scandi Дуб Hovden 5,0mm, Solid Floor Scandi Дуб Filan 5,0mm) що не дає можливості зробити висновки щодо об'єктивних умов визначення ціни при здійснені зовнішньоекономічної операції;- рішення суду від 04.07.2023 №380/19027/22, яке не стосується імпортованої партії товару.

Таким чином, митницею встановлено розбіжності в поданих документах, відсутність належних документів, що підтверджують складові митної вартості. У додатково наданих декларантом документах не усунуто та не роз'яснено виявлені розбіжності. Це є, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю. Для визначення митної вартості товарів неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, не застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу і декларанта інформації про подібні товари; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу необхідних даних для розрахунку. Використано метод 2 ґ. Джерелом інформації для коригування митної вартості товарів слугували: товар № 1 - МД від 29.07.2024 № 110130/2024/17100, де рівень митної вартості товарів зі схожими характеристиками становить 2,10 дол.США за кг; товар № 2 - МД від 28.06.2024 № 209140/2024/18454, де рівень митної вартості товарів зі схожими характеристиками становить 2,31 дол. США за кг. Коригування на розмір партії товару та комерційні рівні не здійснювалося».

Також на підставі Контракту № 20/02/EW/2019 від 20.02.2019 та згідно із інвойсом (Customs Invoice) №2461000615 від 16.09.2024 Покупець придбав у Продавця Продукт, загальною вартістю 11226,30 Євро.

З метою митного оформлення товару, позивачем подано до митного органу митну декларацію 24UA209140026360U5 від 18.09.2024 у якій митна вартість товару визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та документи, зазначені в гр. 44 декларації, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, разом з копіями документів, що підтверджують їх заявлену митну вартість, зокрема: пакувальний лист (Packing list) №2461000615 від 16.09.2024, рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №2461000615 від 16.09.2024, автотранспортна накладна (Road consignment note) №849386 від 16.09.2024, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) №PL/MF/AR 0328604 від 16.09.2024, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №5291 від 16.09.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 16.09.2024, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 28.11.2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 22.12.2020, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №20/02/EW/2019 від 20.02.2019, договір про надання послуг митного брокера №б/н від 01.02.2021, договір (контракт) про перевезення Заявка №149 від 13.09.2024, Інші некласифіковані документи Картка обліку АТЗ №ПТ000291130 від 18.09.2024; копія митної декларації країни відправлення №24PL412020E1095602 від 16.09.2024, Митна декларація № 24UA209140026360U5 від 18.09.2024 за якою було відмовлено у випуску товарів.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту наступного змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та до да тки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжнідокументи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс- листи) виробника товару; - копію митної декларації країнивідправлення; -висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нихдокументидля підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

На виконання вимоги відповідача позивачем було надано такі документи: прайс-лист; рішення суду.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400164/2 від 19.09.2024 в графі 33 якого було вказано: «В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Відповідно до п.1 ч.4 та ч.2 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, щодо визначення митної вартості товару.Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах.

За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:

- у гр. 23 CMR містяться реквізити двох фірм є «NGW TRANS Sp. z o.o.», та ПП «ВМВ ТРАНС», документів, що підтверджують взаємовідносини названих сторін не надано;

- рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг містить посилання на договір від 30.05.0019 № 08, проте зазначений документ до митного оформлення не надано. вищезазначений рахунок не містить відомостей про особу відповідальну за надану інформацію;

- до митного оформлення надано заявку на перевезення №149 від 13.09.24, у якій зазначено, що відповідно до цього документу перевозиться вантаж «ламінат» вага 8т.

Таким чином, відомості щодо складових митної вартості (транспортування та страхування) містять розбіжності, не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.Таким чином, митницею виявлено розбіжності та відсутність належних документів, що підтверджують всі складові митної вартості.

Відповідно до ст. 53 МКУ декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів: Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди контракту);

9) виписку з бухгалтерської документації;

10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

11) копію митної декларації країни відправлення;

12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товаів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Товари (1) Додатково декларантом надано такі документи:

-додаток №1 від 01.02.2024 (Ценник) до контракту. Поданий додаток до контракту не підписаний стороною угоди, не зазначено умови поставки товару, на яких відбувається формування цін, а також у ньому відсутні відомості щодо імпортованих артикулів товару що не дає можливості зробити висновки щодо об'єктивних умов визначення ціни при здійснені зовнішньоекономічної операції;

-заявка на транспортні послуги;

- рішення суду від 04.07.2023 №380/19027/22, яке не стосується імпортованої партії товару.

Таким чином, митницею встановлено розбіжності в поданих документах, відсутність належних документів, що підтверджують складові митноївартості. У додатково наданих декларантом документах не усунуто та не роз'яснено виявлені розбіжності. Це є, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю. Для визначення митної вартості товарів неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, не застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу і декларанта інформації про подібні товари; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу необхідних даних для розрахунку. Використано метод 2 ґ. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД від28.06.2024р. № UA209140/2024/18454, де митна вартість такого товару становить 2,31 дол. США за кг. Коригування на розмір партії товару та комерційні рівні не здійснювалося».

Крім того, на підставі Контракту № 20/02/EW/2019 від 20.02.2019 та згідно із інвойсом (Customs Invoice) №2461000655 від 30.09.2024 Покупець придбав у Продавця Продукт, загальною вартістю 13442,38 Євро.

З метою митного оформлення товару, позивачем подано до митного органу митну декларацію №24UA209140026360U5 18.09.2024 у якій митна вартість товару визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та документи, зазначені в гр. 44 декларації, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, разом з копіями документів, що підтверджують їх заявлену митну вартість, зокрема: пакувальний лист (Packing list) 2461000615 від 16.09.2024, рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №2461000615 від 16.09.2024, автотранспортна накладна (Road consignment note) №849386 від 16.09.2024, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) №PL/MF/AR 0328604 від 16.09.2024, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №5291 від 16.09.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 16.09.2024; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 28.11.2019, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 22.12.2020, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №20/02/EW/2019 від 20.02.2019, договір про надання послуг митного брокера №б/н від 01.02.2021, Договір (контракт) про перевезення, заявка №149 від 13.09.2024, Інші некласифіковані документи Картка обліку АТЗ №ПТ000291130 від 18.09.2024, копія митної декларації країни відправлення №24PL412020E1095602 від 16.09.2024, митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA209140026360U5 від 18.09.2024.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту наступного змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та до да тки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжнідокументи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс- листи) виробника товару; - копію митної декларації країнивідправлення; -висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нихдокументидля підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

На виконання вимоги відповідача позивачем було надано такі документи: прайс-лист; рішення суду.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000585/2 від 03.10.2024 в графі 33 якого було вказано: «В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

Відповідно до п.1 ч.4 та ч.2 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, щодо визначення митної вартості товару. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах.

За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:

- товар «Покриття пластмасові для підлоги,самоклейні або несамоклейні» відсутній серед переліку товарів в п.1.1. контракту № 20/02/EW/2019 від 20.02.2019 (далі - Контракт);- відповідно до п.1.2. Контракту, товар поставляється партіями. Кількість і асортимент товару по кожній партії узгоджується сторонами на підставі замовлення виставленого Покупцем і підтвердженого Продавцем. П.4.1. Контракту, передбачає відправку заявки Покупцем з інформацією про конкретний асортимент та кількість товару. Такі замовлення і заявки до митного оформлення не подавались;

- додатком від 22.12.2020 №3 внесено зміни у п. 8.3. яким продовжено термін дії Контракту до 31.12.2021, або до закінчення взаєморозрахунків між сторонами, однак до митного оформлення не надано жодних документів для підтвердження дії Контракту; - у п.2.2. Контракту обумовлено, що ціни товару вказані в прайс-листі який являється додатком № 1 до Контракту, однак наданий митниці Додаток № 1 від 28.11.2019 не містить зазначеної інформації; - у п.2.3. Контракту зазначено що інвойс-фактура повинен містити обов'язкові реквізити: серед іншого посилання на номер і дату дійсного Контракту. Проте у рахунку-фактурі від дана умова не виконана -контракт не зазначено. До митного оформлення надано заявку на перевезення №161 від 30.09.24, у якій зазначено, що відповідно до цього документу перевозиться вантаж «плінтус» вага 6,5 т. Поданий додаток №1 від 01.02.2024 (Ценник) до контракту не підписаний стороною угоди, не зазначено умови поставки товару, на яких відбувається формування цін, а також у ньому відсутні відомості щодо імпортованих артикулів товару що не дає можливості зробити висновки щодо об'єктивних умов визначення ціни при здійснені зовнішньоекономічної операції. Експортна декларація країни відправлення №24PL412020E1160735 від 01.10.2024 не містить відміток митних органів країни відправлення, що, в свою чергу, не може підтверджувати факт експорту оцінюваних товарів саме на підставі такої митної декларації. На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою та чинні з 01.01.11, при умовах поставки FCA продавець на власному складі, підприємстві чи в іншому зазначеному покупцем місці передає товар перевізнику, здійснює всі витрати, пов'язані із завантаженням товару, і сплачує митні платежі у країні-експортері. Відповідно до даних умов поставки до митної вартості включаються фактурна вартість товару, витрати на страхування, транспортні витрати до кордону України.

Відповідно до наданих товаросупровідних документів, відсутні відомості щодо наявності/відсутності витрат на страхування вантажу. Крім того, відсутні дані щодо завантаження товару. Імовірно вартість навантаження товару не включена у вартість товару та не підтверджена документально, що унеможливлює обчислення числового значення вартості такої послуги. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості (транспортування та страхування) не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 ст. 58 МКУ.

Відповідно до ст. 53 МКУ декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів: Відповідно до

частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунокпроформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ;5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ4. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;3) розрахунок ціни (калькуляцію).Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Додатково декларантом надано такі документи: - рішення суду від 04.07.2023 №380/19027/22, яке не стосується імпортованої партії товару, інші надіслані документи подавалися до митного оформлення.

Таким чином, митницею встановлено розбіжності в поданих документах, відсутність належних документів, що підтверджують складові митної вартості. У додатково наданих декларантом документах не усунуто та не роз'яснено виявлені розбіжності. Це є, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю. Для визначення митної вартості товарів неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, не застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу і декларанта інформації про подібні товари; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу необхідних даних для розрахунку. Використано метод 2 ґ. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД від 28.06.2024р. №24UA209140018454U0, де митна вартість такого товару становить 2,31 дол. США за кг. Коригування на розмір партії товару та комерційні рівні не здійснювалося».

Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів та прийнятими за їх наслідками картками відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в У країні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Частиною 1 статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини 5, 7 статті 58 МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 5 статті 53 містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7)копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 1статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина 4, 5 статті 55 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Частиною 8 статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Частиною 2 статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Як зазначено в частині 4 статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до частини 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно з частиною 2 статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів», постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18;

- « … витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації», постанова від 17.07.2019 у справі № 809/872/17;

- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом», постанова від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15;

- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів», постанова від 05.03.2019 у справі № 815/143/174;

- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства», постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17. В цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов'язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про: обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості; причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Як встановив суд, декларантом одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу.

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас суд зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст.53 МК України) заборонено (Постанова ВС КАС від 05 березня 2019 року у справі №815/5791/17, адміністративне провадження №К/9901/55081/18 (ЄДРСРУ№ 80269839).

Суд проаналізував зміст наданих декларантом документів та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.

Суд наголошує, що повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив постановах, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19).

Як видно з оскаржуваних рішень, то в них відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Однак, оцінюючи аргументи відповідача у цій справі на підтвердження обґрунтованості сумніву посадової особи митниці в задекларованій митній вартості товару, суд ураховує, що позивач на електронне повідомлення митного органу щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої вартості товару надіслало митниці повідомлення про надання додаткових документів щодо митних декларацій, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг.

Тобто відповідач витребував визначені у ст. 53 Митного кодексу України документи, однак не надав доказів того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржуване рішення у зв'язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п.2 ч.4 ст.54 МК України та спричиняють те, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, не має можливості адекватно реагувати та усунути такі розбіжності (недоліки) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.

Щодо аргументів відповідача, що товар «Покриття пластмасові для підлоги, самоклейні або несамоклейні» відсутній серед переліку товарів в п.1.1. контракту №20/02/EW/2019 від 20.02.2019», то суд зазначає таке.

22.01.2020 позивач та продавець уклали додаткову угоду №2 до Контракту, якою доповнили асортимент Товару згідно з Контрактом, а саме: профілі і фурнітура з пластмаси ПВХ, взірці плінтусів з ПВХ, підлогові панелі SPC, підложка PE під панелі.

SPC (англ. Stone Polymer Composite - кам'яно-полімерний композит) - покриття, ключовими складниками якого є камінь (перетертий в борошно вапняк) і полімер (полівінілхлорид (ПВХ)), а відтак суд зазначає, що покриття пластмасові для підлоги, самоклейні або несамоклейні відносяться до підлогових панелей SPC.

Таким чином, серед товарів, що постачалися за Контрактом, наявні покриття пластмасові для підлоги, самоклейні, несамоклейні.

Щодо аргументів відповідача, що у гр.3 ЦМР вказане місце розвантаження-Липники, тоді як, у рахунку на перевезення зазначено маршрут: Жари-Шегині-Львів. Протиріччя у зазначених відомостях не дозволяє перевірити правильність розрахунку витрат на транспортування, то суд зазначає таке.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Так, до транспортних документів можуть належати: рахунок-фактура, акт виконаних робіт від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат.

Тобто, Міжнародна транспортна накладна СMR виписується на виконання Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року. Чітких вимог до заповнення певних граф дана Конвенція не містить. На рівень митної вартості впливає лише доставка до кордону України, а не по території України. Зазначена обставина, а також норми ст. 19 Конституції України і обумовлюють, що законним є зазначення лише країни доставки вантажу без конкретизації міста. Жодним нормативно-правовим актом з питань митної справи не визначено яка саме інформація повинна зазначатись в графі 3 СMR. У матеріалах справи наявні достатні докази, зокрема, сама CMR, митна декларація, рахунок-фактура щодо витрат на транспортування, рахунок-фактура (комерційний інвойс).Наведені обставини вказують на те, що поставка товару відбувалась відповідно до умов договору.

Крім того, суд зазначає, що між ТОВ «СТАР-БУД ТРЕЙД» та МПП «Соломія» було укладено договір на транспортне обслуговування № 01 від 02.01.2023.

Згідно з заявкою на транспортні послуги №104 від 30.07.2024, адресою розвантаження є м.Львів, вул. Зелена, буд. 411.

У рахунку-фактурі № 183 від 31.07.2024 зазначено маршрут: м. Жари (Польща) - митний перехід Шегині - м. Львів (Україна).

Зокрема, у довідці калькуляції транспортних витрат від 31.07.2024 вказано маршрут м. Жари (Польща) - Державний кордон України (Шегині) - м. Львів (Україна).

З огляду на вказне, суд зазначає, що наведені документи підтверджують витрати на транспортування товару, містять чіткий повний маршрут слідування товару та усувають які-небудь сумніви у достовірності даних щодо транспортування товарів.

Водночас, CMR, тобто автотранспортна накладна (Road consignment note), за своєю суттю є документом, що використовується для автомобільних перевезень та містить інформацію про вантаж, відправника, одержувача, маршрут, кількість, вагу та інші деталі перевезення.

В автотранспортних накладних №240731 від 02.08.2024, №368805 від 16.08.2024 відправником зазначено населений пункт, у якому зареєстроване місцезнаходження ТОВ «СТАР-БУД ТРЕЙД» - Липники, хоча транспортування товарів, згідно з вищенаведеними документами, здійснювалося до міста Львів, тому позивач (декларант) не може нести відповідальність за дії відправника товару щодо зазначення чи незазначення в автотранспортній накладній тих чи інших відомостей.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат н перевезення згідно умов МК України, зокрема у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 вказано: «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи)».

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові Касаційного адміністративного суду ВС від 20.06.2023 у справі №380/1221/20, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на ціну товару. У зв'язку з чим, самі по собі недоліки щодо оформлення вантажних накладних ЦМР (міжнародної автомобільної накладної) не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів. Якщо аспекти оформлення вантажних накладних ЦМР, на які вказує митний орган як на дефект, були пояснені позивачем і випливають із правовідносин продавця товару щодо його зберігання та відвантаження, то відсутні нормативно та фактично обґрунтовані підстави для відмови у визнанні задекларованої митної вартості.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, складанням вантажної накладної підтверджується договір перевезення. Таким чином, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на ціну товару. У зв'язку з чим, самі по собі недоліки щодо оформлення вантажних накладних ЦМР, не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів.

Відтак зазначення в автотранспортній накладній у графі 3 «Місце доставки товару» населеного пункту, у якому зареєстроване місцезнаходження юридичної особи - покупця, не створює жодних протиріч у відомостях щодо реального маршруту товару, а відтак не перешкоджає митному органу перевірити правильність розрахунку витрат на транспортування. Особливо з урахуванням того, що позивачем подано до митного оформлення достатній пакет документів на підтвердження вартості транспортування товару по всьому маршруту його транспортування.

Більше того, товарно-транспортна накладна (CMR) у розумінні приписів ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, інформація з якого впливає на визначення митної вартості товарів. Таким чином інформація, зазначена у накладній, не впливає на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів. Оскільки недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, вказаного у товарно-транспортній накладній, митним органом не виявлено, як наслідок вказане не може бути підставою для коригування митної вартості.

Щодо аргументів відповідача, що до митного оформлення надано рахунок-фактуру на оплату витрат на транспортування, рахунок датований 31.07.2024, проте, відповідно до відміток на товаросупровідних документах (CMR) вантаж перетнув кордон 02.08.2024. Тобто, на момент складання рахунку витрати на транспортування вантажу до кордону України не були відомі у повному обсязі, то суд зазначає таке.

Зазначене не може трактуватися митним органом як розбіжність, яка має вплив на правильність визначення митної вартості. Видання рахунку-фактури до того, як фактичні витрати на транспортування до кордону стають остаточно відомими, є звичною практикою в контексті міжнародних перевезень, оскільки рахунок може видаватися на основі попередніх оцінок і умов поставки (FCA Жари), а не на підставі точних даних на момент оформлення рахунку.

Наявність відміток на товаросупровідних документах (CMR) про перетин кордону 02.08.2024 не означає, що витрати на транспортування до цього моменту не могли бути визначені.

Зокрема, рахунок-фактура може бути виданий до фактичного виконання послуги чи постачання товару, якщо це узгоджено сторонами, а тому факт датування рахунку до дати перетину кордону не суперечить вимогам законодавства, якщо є підтвердження про попереднє узгодження вартості.

Крім того, рахунок №183 від 31.07.2024 виставлений відповідно до заявки № 104 від 30.07.2024, а згідно з заявкою на транспортні послуги № 104 від 30.07.2024, вартість фрахту і умови оплати - 50 000 грн (перерахунок) на протязі 2 банк. днів після одержання належним чином оформлених оригіналів документів.

Також встановлено дати розмитнення/розвантаження 02.08.2024 - 03.08.2024.

З оглдяу на вказане, суд дійшов висновку, що позивач і перевізник наперед обумовили розмір витрат на перевезення, що узгоджується в поданих документах.

Таким чином, дата на рахунку - 31.07.2024 - свідчить про те, що витрати на транспортування були оцінені і погоджені до моменту фактичного перетину кордону, а рахунок-фактура, датований 31.07.2024, складений на основі попередньої оцінки витрат на транспортування, навіть якщо вантаж перетнув кордон 02.08.2024. Це не є розбіжністю, а скоріше відображає звичайну практику в міжнародних перевезеннях.

Щодо аргументів відповідача на те, що у п.2.2 контракту купівлі-продажу зазначено, що одинична ціна на товар вказані у прайс-листі, якій є додатком №1 до Контракту. Прайс-лист до митного оформлення не надано, натомість наявний додаток №1 від 28.11.2019 до Конракту, щодо внесення змін у реквізити сторін та №3 щодо продовження терміну дії контракту, то суд зазначає таке.

Прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, а є довідником цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, крім того, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей чи на відсутність такого документа як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.10.2020 у справі № 810/690/17, від 08.12.2022 у справі № 420/2792/19 та від 01.03.2023 у справі №420/18880/21.

Щодо аргументів відповідача, що у гр.23 (CMR) відсутній підпис, то суд зазначає таке.

Як вказано вище, товарно-транспортна накладна (CMR) у розумінні приписів частини 2 cтатті 53 Митного кодексу не є документом, інформація з якого впливає на визначення митної вартості товарів. Таким чином, зазначена у CMR інформація не впливає на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів. Оскільки недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, вказаного у вантажній накладній, митним органом не виявлено, як наслідок не може бути підставою для коригування митної вартості. Крім цього, в даній графі містяться печатка перевізника з усіма необхідними реквізитами, які дають змогу його ідентифікувати.

У договорі на перевезення п. 1 зазначено, що істотні умови перевезення кожної окремої партії товару зазначається у заявках, які є невід'ємною частиною договору. Заявка до митного оформлення не надана.

З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової на заявлених комерційних умовах поставки FСА, до митного контролю було надано: рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №2461000500 від 31.07.2024, автотранспортна накладна (Road consignment note) №240731 від 31.07.2024, декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №2461000500 від 31.07.2024, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) №PL/MF/AR 0328932 від 31.07.2024, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №183 від 31.07.2024, Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 31.07.2024, прейскурант (прайс-лист) виробника товару №1 від 01.02.2024, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 28.11.2019, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 22.12.2020, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №20/02/EW/2019 від 20.02.2019; договір про надання послуг митного брокера №б/н від 01.02.2021, договір (контракт) про перевезення №01 від 02.01.2023, договір (контракт) про перевезення №11/01/2023 від 11.01.2023, договір (контракт) про перевезення №б/н від 04.08.2020, договір (контракт) про перевезення Заявка №104 від 30.07.2024, інші некласифіковані документи Картка обліку АТЗ №ПТ000287737 від 04.08.2024, копія митної декларації країни відправлення №24PL412020E0917267 від 31.07.2024, митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA209140021954U2 від 05.08.2024.. Отже, подані декларантом документи підтверджують заявлену митну вартість товару.

Окрім того, подані до митного оформлення Рахунки на оплату містять інформацію про те, що вони видані на підставі заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом, яку додатково було надано.

Щодо аргументів відповідача, що до митного оформлення надано рахунок-фактуру на оплату витрат на транспортування, рахунок датований 13.08.2024, проте, відповідно до відміток на товаросупровідних документах (CMR) вантаж перетнув кордон 16.08.2024. Тобто, на момент складання рахунку витрати на транспортування вантажу до кордону України не були відомі у повному обсязі», то суд повторно зазначає таке.

Наявність відміток на товаросупровідних документах (CMR) про перетин кордону 16.08.2024 не означає, що витрати на транспортування до цього моменту не могли бути визначені.

Рахунок-фактура може бути виданий до фактичного виконання послуги чи постачання товару, якщо це узгоджено сторонами. Тому факт датування рахунку до дати перетину кордону не суперечить вимогам законодавства, якщо є підтвердження про попереднє узгодження вартості.

Відповідно до заявкина транспортні послуги №116 від 13.08.2024, вартість фрахту і умови оплати 50000грн (перерахунок) на протязі 2 банк. днів після одержання належним чином оформлених оригіналів документів. Також у заявці зазначається, що датами розмитнення/розвантаження є 16.08.2024-17.08.2024.

Тобто, позивач і перевізник наперед обумовити розмір витрат на перевезення, що узгоджується в поданих документах.

Таким чином, дата рахунку - 13.08.2024 - свідчить про те, що витрати на транспортування були оцінені і погоджені до моменту фактичного перетину кордону.

Рахунок-фактура, датований 13.08.2024, складений на основі попередньої оцінки витрат на транспортування, навіть якщо вантаж перетнув кордон 16.08.2024. Це не є розбіжністю, а звичайну практику в міжнародних перевезеннях.

Щодо аргументів відповідача, що рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.08.2024 № 4881 містить посилання на договір від 30.05.0019 №08, що не відповідає наданим до митного оформлення договорам про перевезення від 27.01.2023 № 03 та від 03.02.2019 № 03/2019 (дійсний до 31.12.2019), то суд зазначає таке.

Договори про перевезення не є обов'язковими згідно з ч. 2 ст. 53 МК України для подання митному органу, витрати на транспортні послуги можуть підтверджуватися іншими документами, що були подані декларантом у цьому випадку.

Посилання на договір в рахунку не обов'язково означає, що сам договір мав бути наданий до митного оформлення, якщо це не передбачено конкретними вимогами законодавства або митних органів.

Неподання до митного оформлення Договору № 08 на транспортне обслуговування від 30.05.2019 не спричинило для відповідача неможливості визначити митну вартість товарів у цьому випадку. Адже цей договір є майже ідентичним за змістом з договором №03 на транспортне обслуговування від 27.01.2023, який було поданодекларантом до митного оформлення, і з яким митний орган мав ознайомитись.

Схожий зміст згаданих договорів обумовлений звичною діловою практикою між Позивачем і ППФ «ВМВ-Транс», яка триває уже багато років.

Що стосується наголошення митного органу на дійсності договору від 03.02.2019, то воно не має ніякого значення з огляду, зокрема, на те, що відповідно до п.9.2 цього договору на виконання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 03/2019 від 03.02.2019 р., «Якщо жодна із сторін за 20 (двадцять) діб до закінчення дії терміну договору не повідомить іншу сторону в письмовій формі про свої наміри розірвати даний договір, термін його дії продовжується на кожен наступний календарний рік».

Тобто у цьому договорі сторони встановили положення про його пролонгацію. У зв'язку з цим договір не припиняється 31.12.2019, а продовжує діяти, якщо сторони не заявлять про інше. Відтак договір є чинним та підлягає виконанню.

Крім того, рахунок №4881 від 30.08.2024 містить печатку та підпис уповноваженої ППФ «ВМВ-Транс» особи. Проте в будь-якому випадку наявність чи відсутність відомостей про особу, відповідальну за надану інформацію, жодним чином не впливає на визначення та підтвердження митної вартості товару.

Щодо аргументів відповідача, що договір про перевезення від 27.01.2023 №03 не містить жодних відомостей про Експедитора - відомості про особу-представника/керівника, та відомості про юридичну адресу, то суд зазначає таке.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Отже, чинне законодавство України не визначає конкретного документу, яким повинна підтверджуватись транспортна складова митної вартості товару.

Вимогою для транспортних документів є змога ідентифікувати вартість перевезення товару, а не наявність юридичної адреси чи банківських реквізитів перевізника.

Згідно з договором № 03 на транспортне обслуговування від 27.01.2023, сторонами договору є експедитор Приватне підприємство фірма «ВМВ-Транс» та замовник Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР-БУД ТРЕЙД».

У договорі зазначено повне найменування сторони перевізника - Приватне підприємство фірма «ВМВ-Транс», а також прикладено печатку з найменуванням перевізника та його кодом ЄДРПОУ - 32328001, за яким юридичну адресу (місцезнаходження) перевізника можна знайти в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також цей договір підписано уповноваженою особою перевізника.

Більше того, юридична адреса та банківські реквізити, а також інша інформація про перевізника зазначені в інших поданих документах, а саме: рахунок на оплату №4881 від 30.08.2024, заявка на транспортні послуги №134 від 28.08.2024.

Згідно з рахунком на оплату №4881 від 30.08.2024, а саме: «Приватне підприємство фірма "ВМВ-Транс"» п/р НОМЕР_1 у банку ПАТ «ПУМБ», м. Київ, вул. Драгана, буд. №26, кв. 105, м. Львiв 79049, тел.: (032) 241-80-28, код за ЄДРПОУ 32328001, ІПН 323280013049, № свiд. 17849469».

Цих даних є цілком достатньо для виконання замовником своїх зобов'язань перед експедитором.

Таким чином, інформація про юридичну адресу і банківські реквізити сторони договору - експедитора була відома митному органу з інших документів, наданих позивачем до митного оформлення, договір на транспортне обслуговування № 03 від 27.01.2023 був підписаний стороною - перевізником з прикладенням печатки із зазначенням коду ЄДРПОУ, чого є достатньо для ідентифікації перевізника.

Проте, як уже зазначалося, зазначення чи незазначення у договорі перевезення юридичної адреси та/або банківських реквізитів не впливає на змогу ідентифікувати вартість перевезення оцінюваних товарів.

Судом встановлено з матеріалів справи, що на підтвердження понесених транспортних витрат позивачем були надані такі документи, а саме: довідка калькуляція транспортних витрат від 29.08.2024, рахунок-фактура (iнвойс) № 2461000569 від 30.08.2024, заявка на транспортні послуги №134 від 28.08.2024, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № PL/MF/AR 0328947 від 30.08.2024, автотранспортна накладна №393297 від 30.08.2024, рахунок №4881 від 30.08.2024. А також договір на виконання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 03/2019 від 03.02.2019 на підтвердження договірних відносин із перевізником.

Тобто, всі наявні документи підтверджують вартість і умови оплати послуг транспортування.

Також позивач підтвердив транспортні витрати, подані документи містять відомості про умови перевезення, митний перехід, дані про вантаж, відомості про вантажовідправника та вантажоодержувача, дату і час завантаження, точну адресу, контактні дані відповідальних осіб перевізника та замовника.

Відповідно до п. 5 ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; до митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, - витрати на транспортування після ввезення.

Отже, наявність чи відсутність у договорі юридичної адреси та/або банківських реквізитів перевізника не може вплинути на рівень митної вартості оцінюваного товару та не може бути підставою для коригування митної вартості.

Щодо аргументів відповідача, що разові договори-заявки згідно з п.2 договору №03 не надано. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості (транспортування та страхування) містять розбіжності, не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.Таким чином, митницею виявлено розбіжності та відсутність належних документів, що підтверджують всі складові митної вартості, то суд зазначає таке.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант

подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, у тому числі транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Між тим, відповідачем не вірно розтлумачено положення Наказу від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», адже відповідно до п.20, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних Товарів.

До зазначених документів можуть належати: 1) рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору(контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; 2)банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; 3) калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Верховний Суд у справі № 804/16553/14 досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов Митного кодексу України та зазначив: «Суд зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/ або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».

Тобто, допустимими доказами підтвердження транспортних витрат є будь-які документи, що можуть підтверджувати витрати на транспортування оцінюваних Товарів.

При цьому, на підтвердження понесених транспортних витрат позивачем надано наступні документи: довідка калькуляція транспортних витрат від 29.08.2024, рахунок на оплату №4881 від 30.08.2024, договір № 03 про перевезення від 27.01.2023, копія митної декларації країни відправлення 24PL412020E1028613 від 30.08.2024.

З даних документів у повному обсязі чітко відображається інформація про ціну Товару та про вартість понесених позивачем транспортних витрат.

Крім того, суд зазнаяає, що заявка до договору перевезення в кінцевому підсумку не формує остаточну вартість понесених витрат на транспортування Товару, оскільки формує орієнтовну суму витрат на перевезення Товару, яка у випадку розрахунку за таку послугу у валюті залежить від курсу валюти на дату здійснення поставки.

Згідно п. 11, 12 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Такими документами можуть бути, зокрема міжнародна автомобільна накладна (CMR).

Тобто законодавством не вичерпано перелік документів, якими можуть бути підтверджені транспортні витрати, відтак, надані позивачем документи є належними доказами, що детально відображають і шлях прямування товару від пункту його відправлення до пункту призначення і понесених витрат на транспортування.

Окрім того, відповідачем не зазначено, в чому саме полягає необхідність надання разової заявки до договору.

З огляд на вказане, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належним чином наявності обставин, які обумовили виникнення обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості.

Щодо аргументів відповідача, що відповідно до п.1.2. Контракту, товар поставляється партіями. Кількість і асортимент товару по кожній партії узгоджується сторонами на підставі замовлення виставленого Покупцем і підтвердженого Продавцем. П.4.1. Контракту, передбачає відправку заявки Покупцем з інформацією про конкретний асортимент та кількість товару. Такі замовлення і заявки до митного оформлення не подавались; - додатком від 22.12.2020 № 3 внесено зміни у п.8.3. яким продовжено термін дії Контракту до 31.12.2021, або до закінчення взаєморозрахунків між сторонами, однак до митного оформлення не надано жодних документів для підтвердження дії Контракту, то суд зазначає.

Згідно з пунктом 4.1 Контракту, у письмовій заявці Покупець зобов'язується вказати конкретний асортимент Товару і його кількість. Заявка Покупця на постачання партії Товару вважається прийнятою Продавцем до виконання, якщо протягом 5 робочих днів Продавець не сповістить Покупця про відхилення такої заявки або не надішле спростування за окремими пунктами.

Відтак, у заявці (замовленні) не йдеться про ціну Товару, а вказується саме асортимент і кількість Товару, що замовляється Покупцем.

При цьому, заявка (замовлення) на поставку партії Товару не формує митну вартість Товару, оскільки є попереднім замовленням Позивача, а відтак не є документом із остаточною інформацію про Товар, його ціну і в майбутньому може коригуватись та змінюватись.

Тобто, заявка лише свідчить про майбутню угоду та поставку і не містить відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Крім цього, ч. 2 ст. 53 МК України визначено вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості Товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до пункту 4.1 Контракту, заявка до договору складається у електронному вигляді та надсилається по факсу чи електронною поштою. Надання декларантом заявки на поставку Товару не розглядається в розумінні митного законодавства, як обов'язковий документ для митного оформлення.

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Ця норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на Товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Зокрема, суд зазначає, що органи доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю обчислення декларантом митної вартості товару мають право витребувати додаткові документи не в усіх випадках, а лише в тих, які передбачені частиною третьою статті 54 МК України.

Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може відбуватися тільки за наявності підстав для обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснене.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 02.07.2019 у справі №804/1416/16, від 30.07.2018 у справі №804/16582/14, від 05.06.2018 у справі №804/475/16, від 02.06.2022 у справі № 460/2674/20 тощо.

Необхідно також зауважити, що Законом України №227-V від 05 жовтня 2006 року «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" Верховна Рада України постановила: Приєднатися до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, вчиненого 26 червня 1999 року в м.Брюсселі, в тому числі Додатку I та Додатку II до нього, прийнявши Спеціальні додатки (додаток III до Протоколу).

Відповідно до Стандартного правила 8 Розділу 1 Спеціального додатку А «Додатку III до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Спеціальні додатки)» у випадках, коли митна служба вимагає документи в зв'язку з представленням їй товарів, інформація, що міститься у цих документах, обмежується лише даними, необхідними для ідентифікації товарів та транспортного засобу.

Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №18 «Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі» 26-29 березня 2001 року вимагають, щоб документарні вимоги були зведені до мінімуму.

Відповідно до Стандартного правила 3.16. Розділу 3 Загального додатку Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) від 18 травня 1973 року: "На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства".

Отже, митний орган може додатково вимагати лише ті документи, які можуть усунути обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару.

Вирішуючи даний спір, суд зазначає, що відповідно до встановлених обставин справи, за результатами розгляду поданих позивачем документів Митниця направляла декларанту повідомлення про необхідність подання додаткових документів, водночас вказане повідомлення не містило жодної інформації про виявлені розбіжності у поданих документах, у тому числі, що стосуються складових митної вартості.

Крім того, суд вважає, що вказані митним органом в оскаржуваному рішенні розбіжності в поданих документах не могли бути підставою для витребування додаткових документів та коригування заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки подані позивачем для митного оформлення товару документи були достатніми для підтвердження задекларованої митної вартості і у своїй сукупності не викликали сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про ціну товару та інші складові митної вартості.

Щодо аргументів відповідача, що рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг містить посилання на договір від 30.05.0019 №08, проте зазначений документ до митного оформлення не надано, вищезазначений рахунок не містить відомостей про особу відповідальну за надану інформацію, то суд зазначає таке.

Посилання на договір в рахунку не обов'язково а означає, що сам договір мав бути наданий до митного оформлення, якщо це не передбачено конкретними вимогами законодавства або митних органів.

Неподання до митного оформлення Договору № 08 на транспортне обслуговування від 30.05.2019 не спричинило для відповідача неможливості визначити митну вартість товарів у цьому випадку. Рахунок №5291 від 16.09.2024 містить печатку та підпис уповноваженої ППФ «ВМВ-Транс» особи.

Проте в будь-якому випадку наявність чи відсутність відомостей про особу, відповідальну за надану інформацію, жодним чином не впливає на визначення та підтвердження митної вартості товару.

Щодо аргументів відповідача, що до митного оформлення надано заявку на перевезення №149 від 13.09.24, у якій зазначено, що відповідно до цього документу перевозиться вантаж «ламінат» вага 8т., то суд зазначає, що це не є розбіжністю в документах і повністю відповідає опису товару, що імпортувався.

У заявці на транспортні послуги №149 від 13.09.2024 зазначено: «Вантаж ламінатна паллетах Маса т 8 Об'єм, м3 30».

Ламінат традиційно є підлоговим матеріалом, що складається з кількох шарів: основа з деревини або її похідних матеріалів, декоративний шар і захисний шар.

Згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) №2461000615 від 16.09.2024, товаром, що імпортувався у цьому випадку, є «SPeCtra Floor Кальцит Бежев. 5,0 мм 120х60», «Solid Floor Scandi Дуб Hovden 5,0 mm», «Пол Solid Floor Дуб Prospero 5,0 mm»,«SPeCtra Floor Мрамор Bianco 5,0 mm 120х60», «SpeCtra Floor Бетон Светлий 0,5 mm120х60».

Цей товар є таким різновидом вінілової підлоги, як - кварц-вініловий ламінат, його часто називають «вінілова підлога», «ПВХ підлога», «вініловий ламінат». Це покриття для підлоги часто відносять до ламінату через його багатошарову структуру, легкість укладання, декоративні властивості і можливість імітації природних матеріалів.

Щодо аргументів відповідача, що експортна декларація країни відправлення №24PL412020E1160735 від 01.10.2024 не містить відміток митних органів країни відправлення, що, в свою чергу, не може підтверджувати факт експорту оцінюваних товарів саме на підставі такої митної декларації», то суд зазначає.

Митна декларація країни відправлення в розумінні частини 2 статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини 6 статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням.

Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною 3 статті 53 МК України.

Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.

Тобто, експортна декларація країни відправлення №24PL412020E1160735 від 01.10.2024 не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, вичерпний перелік яких зазначений у ч. 2 ст. 53 МК України.

Як зазначалось вище, подані позивачем документи для підтвердженням митної вартості товарів не містять розбіжностей, натомість вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

Водночас, експортна декларація країни відправлення №24PL412020E1160735 від 01.10.2024 має форму електронного документа та містить усі необхідні ідентифікатори створення цього електронного документу країною відправлення (зокрема штрих-кодовий ідентифікатор), що в свою чергу надає митному органу право, відповідно до приписів п. 5 ч. 5 ст. 54 МКУ, перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів Республіки Польщі із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості, а не покладати на декларанта не передбачені законодавством обов'язки щодо підтвердження виконання уповноваженими установами інших країн встановлених ними процедур.

Крім того, в цій частині митний орган не наводить правових обґрунтувань, які б підтверджували необхідність подання вказаного документа (створеного в електронній формі) із наявністю у такому документі відмітки (печатки) митних органів країни відправлення, а тому в цій частині аргументи митного орану є необґрунтованими.

Таким чином, посилання відповідача про те, що не можна підтвердити факт експорту товарів на підставі митної декларації, що не містить відміток митних органів країни відправлення, спростовується вищенаведеним обґрунтуванням, а відтак не може слугувати підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Щодо аргументів відповідача, що до митного оформлення надано заявку на перевезення №161 від 30.09.24, у якій зазначено, що відповідно до цього документу перевозиться вантаж «плінтус» вага 6,5 т», то суд зазначає, що відповідні складові митної вартості товару підтверджуються й іншими документами, поданими до митного оформлення.

Так, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Отже, чинне законодавство України не визначає конкретного документу, яким повинна підтверджуватись транспортна складова митної вартості товару. Вимогою для транспортних документів є змога ідентифікувати вартість перевезення товару.

Судом встановлено, що декларантом до митного оформлення було подано, окрім заявки на транспортні послуги №161 від 30.09.2024, ще й довідку калькуляцію транспортних витрат від 01.10.24, автотранспортну накладну (CMR) №240930S від 01.10.2024, договір № 01 на транспортне обслуговування від 02.01.2023, договір транспортно-експедиційного обслуговування від 04.08.2020, рахунок-фактуру №265 від 01.10.2024, рахунок-фактуру (інвойс) №2461000655 від 30.09.2024, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № PL/MF/AR 0328611 від 01.10.2024.

Наведені документи у своїй сукупності підтверджують відповідні складові митноївартості імпортованого товару.

Щодо аргументів відповідача, що відповідно до наданих товаросупровідних документів, відсутні відомості щодо наявності/відсутності витрат на страхування вантажу. Крім того, відсутні дані щодо завантаження товару. Імовірно вартість навантаження товару не включена у вартість товару та не підтверджена документально, що унеможливлює обчислення числового значення вартості такої послуги. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості (транспортування та страхування) не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 ст. 58 МКУ, то суд зазначає таке.

Так, суд враховує, що у п.2 специфікації №6 сторони погодили, що поставка товару здійснюється на умовах FCA-Hаmburg (відповідно до Правил INCOTERMS в редакції 2020 року).

Відповідно до Правил INCOTERMS в редакції 2020 року FCA (Free Carrier (… named place), франко-перевізник (… назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання тоді, коли товар випущений, завантажений на транспортний засіб перевізника, зазначений покупцем у зазначеному місці. Умови постачання FCA покладають на продавця обов'язки щодо завантаження товару на транспорт у погодженому місці відправлення та виконання експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит та інших зборів, проте продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури під час ввезення. Контрактна ціна за товар включає суму вартості самого товару та експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит та інших зборів, без вартості доставки (фрахту) до покупця. На умовах FCA страхування товару не здійснюється.

Таким чином, згідно умов поставки FCA завантаження товару є обов'язком продавця і вартість завантаження не включається у контрактну вартість товару, а страхування згідно умов поставки FCA не здійснюється взагалі, про що також і вказано у довідці перевізника про транспортні витрати. Як наслідок, зазначені відомості не впливають на визначення числового значення митної вартості товару за даних умов поставки.

Щодо означеного, то Верховний Суд уже висловлював правову позицію, згідно з якою наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься (постанова від 02.06.2022 року у справі №460/2674/20).

Стосовно тверджень митного органу про відсутності відомостей щодо наявності/відсутності витрат на страхування вантажу суд зазначає, що здійснення страхування вантажу не є обов'язковим відповідно до умов поставки FCA. Відтак Сторони Контракту не були зобов'язані здійснювати таке страхування.

Згідно з Контрактом, Сторони не встановили обов'язку зі здійснення страхування вантажу.

Згідно з п. 7 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично ьсплачена або підлягає сплаті: витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відтак страхові документи і документи, які містять відомості про вартість страхування, декларант зобов'язаний подати виключно у випадку, коли здійснювалося страхування. Тоді як у випадку, коли таке страхування не здійснювалось. Декларант не зобов'язаний і об'єктивно не може подати такі документи до митного оформлення, зокрема й через те, що таких документів не існує.

У пункті 5 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2, якщо за твердженням декларанта страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість якщо митниця стверджує, що страхування все ж такі здійснювалося (а значитьвитрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.

Відповідачем не наведено жодних аргументів чи доказів на підтвердження здійснення страхування вантажу у цьому випадку, такяк страхування не здійснювалося.

Відтак витрат на страхування не було понесено, у зв'язку з чим позивач не зобов'язаний надавати митному органу відомості щодо наявності/відсутності витрат на страхування вантажу.

Стосовно тверджень митного органу про те, що відсутні дані щодо завантаження товару. Імовірно вартість навантаження товару не включена у вартість товару та не підтверджена документально, що унеможливлює обчислення числового значення вартості такої послуги», то суд зазначає, що вказані зауваження митного органу є безпідставними та необґрунтованими.

Так, відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Отже, у разі включення витрат на навантаження товару до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, їхня вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс, які були прийняті Міжнародною торговою палатою при умовах поставки FCA продавець на власному складі, підприємстві чи в іншому зазначеному покупцем місці передає товар перевізнику, здійснює всі витрати, пов'язані із завантаженням товару, і сплачує митні платежі у країні-експортері. Тобто продавець зобов'язаний здійснити завантаження товару на транспортний засіб покупця. Це означає, що транспортний засіб покупця під'їжджає до платформи продавця, а персонал та обладнання продавця здійснюють його завантаження товаром.

Відповідно до п. 4.2 Контракту, Продавець зобов'язується відвантажити Товар протягом 14 календарних днів з моменту отримання заявки від Покупця.

Згідно з п.4.3 Контракту, Продавець зобов'язується поставити Покупцю Товар на умовах поставки - FCA (Жари) Польща. (INCOTERMS 2010). Покупець зобов'язується надати своєму перевізнику відповідні повноваження на прийом замовленого товару або вислати Продавцю електронною поштою повноваження на відвантаження конкретному перевізнику і на конкретний вид транспорту.

Згідно з п. 5.2 Контракту, Продавець несе відповідальність за всі пошкодження товару, спричинені неналежним упакуванням і завантаженням.

Таким чином, згідно з контрактом Продавець зобов'язується завантажити товар на транспортний засіб Покупця чи його перевізника та несе відповідальність за неналежне завантаження товару.

З аналізу цих положень вбачається, що додаткових витрат по навантаженню товару позивач не поніс, оскільки за умовами Контракту товар навантажує саме Продавець, а відтак ціна товару вже включає його навантаження. Саме тому ці витрати (на навантаження) не підлягають додаванню як складової митної вартості.

Між ТОВ «СТАР-БУД ТРЕЙД» і МПП «Соломія» було укладено договір № 01 на транспортне обслуговування від 02.01.2023.

Згідно з п. 1 цього договору, по даному Договору Експедитор доручає, а Замовник бере на себе зобов'язання здійснювати завантаження автомобілів Експедитора. Конкретні умови завантажень зазначаються в разових договорах-заявках на перевезення, які передаються по факсимільному зв'язку.

Відповідно до цього договору завантаження транспортного засобу віднесено до обов'язків Замовника. Тому додаткових витрат на навантаження товару Позивач експедитору МПП «Соломія» нездійснив.

Отже, дані щодо завантаження товару відомі - вони чітко зазначені в Контракті, договорі, заявці на транспортні послуги, що були подані декларантом до митного оформлення, вартість навантаження товару включена у вартість товару та підтверджена документально. А відтак припущення митного органу є хибним і таким, що не ґрунтується на жодних підтверджених даних та доказах.

Щодо аргументів відповідача, що додатком від 22.12.2020 №3 внесено зміни у п.8.3. яким продовжено термін дії Контракту до 31.12.2021, або до закінчення взаєморозрахунків між сторонами, однак до митного оформлення не надано жодних документів для підтвердження дії Контракту», то суд зазначає таке.

Такі документи, як - «документи для підтвердження дії Контракту» не містять відомостей про ціни на імпортовані товари, прямо не підтверджують митної вартості товарів. Такі відомості містяться в інших документах, поданих до митного оформлення, які у своїй сукупності є достатніми для визначення митної вартості товарів за обраним декларантом методом. З огляду на це подання чи неподання документів для підтвердження дії Контракту до митного оформлення не може вважатися розбіжністю, яка має вплив на правильність визначення митної вартості.

Контракт № 20/02/EW/2019 від 20.02.2019 р. є чинним для Сторін, за ним проводяться взаєморозрахунки між Сторонами, відбуваються поставки.ї

Більше того, у кожному з цих випадків сторона-продавець, тобто компанія «POLI-ECO

TWORZYWA SZTUCZNE» sp. z o. o., виставляла покупцю, тобто Позивачу, рахунок-фактуру із зазначенням усіх відомостей про поставлюваний товар та його вартість.

Рахунки-фактури та інші документи, що були подані декларантом до митного оформлення, містять відомості, які дозволять визначити митну вартість імпортованих товарів. щодо митної вартості імпортованих товарів

Щодо аргументів відповідача, що у п. 2.3. Контракту зазначено що інвойс-фактура повинен містити обов'язкові реквізити: серед іншого посилання на номер і дату дійсного Контракту. Проте у рахунку-фактурі від дана умова не виконана - контракт не зазначено, то суд зазначає таке.

Що стосується інвойсу, то інвойс - це первинний документ у міжнародній торгівлі, який супроводжує вантаж на всьому шляху закордон. Його створює продавець та надсилає покупцю водночас з вантажем, оскільки без цього документа жоден перевізник не буде транспортувати товар. В інвойсі вказується, які саме послуги надані клієнту, та вартість за виконані послуги чи наданий товар.

Також необхідно зазначити, що затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Згідно загальносвітової практики, інвойс має містити: дату складання; найменування та реквізити продавця; найменування та реквізити покупця; найменування товарів; ціну товарів; загальну вартість; валюту оплати. Також, можуть вказуватися і інші реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка.

Крім цього, інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, є належним та допустимим засобом доказування митної вартості, якщо орган доходів та зборів не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року, у справі № 420/4820/19).

Незазначення контракту в рахунках-фактурах (інвойсах) не впливає на можливість митного органу правильно визначити митну вартість товару, що імпортується.

Зв'язок відповідного рахунку-фактури (інвойсу) з відповідним контрактом можна ідентифікувати за іншими ознаками, ніж пряме зазначення повної назви, номеру і дати контракту.

Так, в рахунках фактурах (інвойсах) №2461000569 від 30.08.2024 , №2461000615 від 16.09.2024, №2461000655 від 30.09.2024 зазначено Сторони Контракту, їх найменування, місцезнаходження, місце відвантаження (місто Жари, в якому знаходиться продавець), умови поставки (FCA, як і в пункті 4.3 Контракту), валюта контракту (EUR, тобто євро, як і в пункті 3.2 Контракту), а також, що не менш важливо, відомості про товар, що є предметом Контракту та перелічений в пункті 1.1 Контракту (з урахуванням додаткової угоди від 01.02.2023), а також конкретні найменування якого вказані в Додатку №1 до Контракту від 01.02.2024, який подавався до митного оформлення.

Попри таке незначне недотримання умови договору, яке не має впливу на визначення коригування митної вартості товарів, в рахунках-фактурах (інвойсах), поданих до митного оформлення відсутні яке-небудь порушення законодавства, що унеможливлювали б його здатність підтверджувати митну вартість.

Рахунок-фактура (інвойс) є первинним документом, адже містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, рахунки-фактури (інвойси), подані до митного оформлення, складені у повній відповідності з чинним законодавством України, належно підтверджують митну вартість товарів, не містять розбіжностей, містять об'єктивні відомості, що піддаються обчисленню, та підтверджуються також іншими поданими документами, а відтак вони повинні бути враховані митним органом.

З огляду на вказане, суд вважає, що наданий до митного оформлення інвойс дозволяє ідентифікувати поставку товару та містить відомості про вартість товару.

Крім того, митним органом не вказано, як означена обставина унеможливлює ідентифікувати імпортований товар із супровідними документами та визначити його митну вартість за ціною договору, оскільки така обставина сама по собі не є ані розбіжністю у документах, ані недостатністю документів, поданих для розмитнення, як це визначено статтею 53 МК України. Застосування означеної підстави для коригування митної вартості товару є безпідставним та явно необґрунтовано.

Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 у справі № 0840/3083/18 (адміністративне провадження №К/9901/13897/19) виснував, що «відсутність у рахунку посилання на контракт не є підставою вважати, що такий рахунок не пов'язаний з контрактом...».

У постанові Верховного Суду від 02.11.2018 у справі №821/3874/15-а, за аналогічних обставин, виснувано: «До того ж наведена обставина (в інвойсі відсутня інформація щодо номера/дати договору та інша інформація щодо умов поставки) не може бути визнана як достатня підстава для висновку про неможливість ідентифікувати інвойс із товаром, оскільки відсутність в інвойсі вказівки на реквізити зовнішньоекономічного контракту сама собою не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації інвойсу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару».

Надані позивачем до митного оформлення документи дають можливість ідентифікувати поставлений товар, а тому висновки митного органу у цій частині є безпідставними. Також, сплачуючи вартість товару, Продавець у призначенні платежу посилався саме на ці інвойси та контракт.

Суд також наголошує на тому, що інвойс створює продавець та надсилає покупцю водночас з вантажем, при цьому, затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено, що в свою чергу, свідчить, що наявність чи відсутність певної інформації, яка не має впливу на ідентифікацію імпортованого товару та впливу для числового визначення складових митної вартості товару не може бути підставою для коригування митної вартості товару заявленої декларантом за першим методом.

Усі витрати на товар, які понесло Товариство за Контрактом № 20/02/EW/2019 від 20.02.2019 включені у заявлену митну вартість.

Відтак, наявність чи відсутність інформації в інвойсах про банківські реквізити продавця чи наявність фрази, що цей документ не є інвойсом в розумінні закону про податок та послуги жодного впливу та значення для числового визначення складових митної вартості товару не має та не може бути підставою для коригування митної вартості товару заявленої декларантом за першим методом. Натомість позивачем подано до митного контролю документи згідно переліку та відповідно до умов ч. 2 ст. 53 МКУ

Крім цього, у визначені строки та на підставі ч. 8 ст. 55 МКУ, Львівській митниці до митного контролю для підтвердження оплати за товар та зарахування коштів на рахунок, банківські реквізити якого вказані в Контракті № 20/02/EW/2019 від 20.02.2019 по зазначеним інвойсам Позивачем було додано такі документи як банківські платіжні документи (Swift) та платіжні інструкціїв іноземній валюті.

Однак, Львівська митниця маючи усі повноваження на самостійне скасування не скасувала спірні рішення про коригування митної вартості товарів, не взяла до уваги подані банківські платіжні та інші документи, а лише надала зауваження, які жодного впливу на визначення складових митної вартості товару не могли мати та не мають.

Щодо аргументів відповідача, що у гр. 23 CMR перевізником є «NGW TRANS Sp. z o. o.», рахунок на перевезення виданий ПП «ВМВ ТРАНС», документів, що підтверджують взаємовідносини названих сторін не надано», то суд зазначає таке.

Між Приватним підприємством фірмою «ВМВ-ТРАНС» і NGW TRANS Sp. z o. o. укладено договір на виконання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №03/2019 від 03 лютого 2019 року.

Згідно з п. 1 цього договору, Замовник (ПП «ВМВ ТРАНС») доручає, а Перевізник (NGW TRANS Sp. z o. o.) приймає до виконання транспортні послуги, які полягають в перевезенні вантажів автомобільним транспортом до вказаних Замовником одержувачів.

Цей договір є договором про перевезення і його було подано декларантом разом з іншими документами, він підтверджує взаємовідносини ПП «ВМВ ТРАНС» і «NGW TRANS Sp. z o. o.». Зокрема сам митний орган і визнає, що цей договір було подано декларантом.

Щодо аргументів відповідача, що поданий додаток №1 від 01.02.2024 (Ценник) до контракту не підписаний стороною угоди, не зазначено умови поставки товару, на яких відбувається формування цін, а також у ньому відсутні відомості щодо імпортованих артикулів товару що не дає можливості зробити висновки щодо об'єктивності умов визначення ціни при здійсненні зовнішньоекономічної операції», а також у рішенні №UA209000/2024/400137/2 від 05.08.2024 р. - «опис товару наведений у прайс-листі не ідентифікується із описом товару, що постачається», то суд зазначає таке.

Прайс-лист (прейскурант) не є обов'язковим документом, що підтверджує митну вартість товару, згідно з ч. 2 ст. 53 МК України. Вимоги до його змісту та форми не встановлені в чинному законодавстві, а відтак немає загальнообов'язкового переліку відомостей чи умов, які повинні бути вміщені в прайс-листі (прейскуранті), що унеможливлює подальше посилання суб'єкта владних повноважень на недотримання форми чи змісту прайс-листа як на причину для коригування митної вартості.

До переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція).

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Положеннями пункту 4 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, умов поставки, не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі умови поставки.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.01.2018 у справі №816/747/15-а.

Крім цього, аналогічної позиції доходить Верховний Суд у постанові від 23.10.2020 у справі № 810/690/17, зазначаючи, що прайс-лист, по - перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по - друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по - третє, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Також у постанові від 08.12.2022 у справі № 420/2792/19 Верховний Суд повторно

наголошує, що так, до переліку додаткових документів, визначених частиною 3 статті 53 МК України, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-листів, а й інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для його ідентифікації.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. При цьому, прайс-лист є документом довільної форми й чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд; наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, лише сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товарів.

Відтак посилання відповідача на відсутність підпису сторони контракту на прайс-листі, умов поставки товару, на яких відбувається формування цін, чи будь-яких інших відомостей, які не стосуються товарів і цін на них, є недоречними та не можуть лягати в основу прийнятих рішень.

Окрім прайс-листа, поданого декларантом до митного оформлення, митна вартість товарів у кожному конкретному випадку підтверджується ще й значним обсягом документів.

Крім того, Відповідач лише констатував ту обставину, що із прайс-листа не вбачається на яких умовах поставки відбувається формування цін. Разом з тим, відповідач не навів доводів, на підставі яких він вважає, що до ціни товару, перелік якого наведений в прайс-листі, включені не всі складові вартості цього товару або будь-яких інших доводів в обґрунтування критичної оцінки цього документа.

Жодним нормативно-правовим актом не встановлено затвердженої форми, змісту чи

вимог до прайс-листа. Законодавчої дефініції «прайс-лист» не існує, а відтак вимог до оформлення прайс-листів також немає. Відтак продавець товару не позбавлений можливості оформлювати прайс-лист в якості додатка до договорів, окрім інших форм його оформлення. Оскільки прайс-лист є довідником цін та способом розповсюдження інформації, враховуючи відсутність затвердженої форми, продавець товару вправі самостійно обирати формат та зразок прайс-листа. Оформлення прайс-листа в якості додатку до контракту не виключає права продавця оформити його в інший спосіб, тобто викласти його в інших формах.

Крім того, між позивачем та продавцем укладено Контракт від 20.02.2019, що свідчить про тривалу співпрацю між ними, тож саме по собі зазначення реквізитів позивача у прайс-листі є проявом ділового спілкування і не несе необ'єктивного характеру умов визначення цін при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.

У даному випадку продавець направив позивачу прайс-лист, який містить усю необхідну інформацію щодо цін на товари за власним зразком, і до митного контролю був поданий прайс-лист, отриманий у Продавця. Вказана обставина не може лугувати підставою для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів.

Також в оскаржуваних рішеннях відповідач зазначає, що у прайс-листі «відсутні відомості щодо імпортованих артикулів товару», однак не наводить, які саме імпортовані артикули товару відсутні у поданому позивачем до митного оформлення прайс-листі.

Проте суд зазначає, що законодавством не передбачено вимог до форми та змісту прайс-листа, в тому числі не передбачено обов'язковості зазначення артикулів товару, відтак у прайс-листі може зазначатися назва видів, груп товарів, колекцій, що пропонуються до продажу продавцем.

Конкретні артикули зазначені тільки в рішенні №UA 209000/2024/000508/2 від 03.09.2024 р. («SPeCtra Floor Мрамор Bianco 5,0mm 120x60, Solid Floor Scandi Дуб Hovden 5,0mm, Solid Floor Scandi Дуб Filan 5,0mm»), хоча і в цьому випадку твердження відповідача хибне з огляду на те, що прайс-лист містить відомості про зазначений товар.

Також суд зазначає, що у додатку № 1 від 01.02.2024 до Контракту, поданому позивачем до митного оформлення, наведено таку групу товарів, як SPC Solid Floor 5 mm. До цієї групи товарів належать покриття пластмасові для підлоги, самоклейні або несамоклейні, у рулонах або пластинах; покриття пластмасові для стін або стелі.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України, рахунок-фактура (інвойс) є документом, який підтверджує митну вартість товарів.

До митного оформлення було подано рахунок-фактуру (iнвойс) №2461000569 від 30.08.2024, згідно з яким, постачалися в тому числі такі товари за за наступними кодами УКТ ЗЕД:- SPeCtra Floor Мрамор Bianco 5,0 mm 120x60 - 39181090; Solid Floor Scandi Дуб Hovden 5,0 mm - 39181090; Solid Floor Scandi Дуб Filan 5,0 mm - 39181090.

Згідно з розділом VII «Полімерні матеріали, пластмаси та вироби з них; каучук, гума та вироби з них» Додатку до Закону України «Про Митний тариф України» від 19 жовтня 2022 року № 2697-IX, код 39181090 означає «Покриття пластмасові для підлоги, самоклейні або несамоклейні, у рулонах або пластинах; покриття пластмасові для стін або стелі: з полімерів вінілхлориду».

Товари під назвами «Solid Floor Scandi Дуб Hovden 5,0 mm» та «Solid Floor Scandi Дуб Filan 5,0 mm» належать до однієї і тої самої колекції товарів від торговельної марки Korner - Solid Floor, що прямо зазначена в прайс-листі, що є додатком №1 від 01.02.2024 до Контракту.

Товар під назвою «SPeCtra Floor Мрамор Bianco 5,0 mm 120x60» належить до тієї ж категорії товарів - покриття пластмасові для підлоги, самоклейні або несамоклейні, тієї ж торговельної марки Korner, що і вищезазначені товари SPeCtra Floor Мрамор Bianco 5,0 mm 120x60 пропонується до продажу компанією «POLI-ECO TWORZYWA SZTUCZNE» sp. z o.o. згідно з Контрактом та додатковою угодою № 2 до Контракту від 22.01.2020.

У рішенні № UA209000/2024/400137/2 від 05.08.2024 зазначено, що «опис товару наведений у прайс-листі не ідентифікується із описом товару, що постачається, однак не наведено жодних аргументів на користь правдивості цього твердження, не зазначено, який конкретно товар із тих, що поставлявся, не ідентифікується із групами товарів з прайс-листа.

Як уже було встановлено, товар за кодом 3918109000 «Покриття пластмасові для підлоги, самоклейні або несамоклейні, у рулонах або пластинах виготовлені із полімерів вініл хлориду» ідентифікується з групами товарів, наведеними в прайс-листі.

Таким чином, опис товару, що наведений у прайс-листі, цілком ідентифікується із описом товару, що постачався. Прайс-лист не є обов'язковим документом, який в розумінні норм МК України визначає та/або впливає на числові значення складових митної вартості товару. Прайс-лист за своїм призначенням є способом розповсюдження продавцем інформації про товар та не впливає на числові показники митної вартості товару, він не є ані єдиним, ані основним документом, що підтверджує митну вартість товарів.

Вартість таких товарів, як SPeCtra Floor Мрамор Bianco 5,0 mm 120x60, Solid Floor Scandi Дуб Hovden 5,0 mm, Solid Floor Scandi Дуб Filan 5,0 mm, крім прайс-листа, чітко зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) №2461000569 від 30.08.2024, що подавався до митного оформлення.

Отже, стверджувана митним органом неможливість зробити висновки щодо об'єктивних умов визначення ціни цих товарів при здійсненні зовнішньоекономічної операції не відповідає дійсності.

Відтак, суд зазначає, що вказане зауваження митного органу є таким, що не має впливу та не може бути підставою для сумнівів щодо правильності визначення митної вартості товару за основним методом.

Оскільки позивачем подано митниці достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої Позивачем за першим методом, то заявлена митна вартість за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 Митного кодексу України.

Також, в спірних рішеннях про коригування митної вартості посадова особа митного органу зазначає посилаючись на п.2 ст. VII ГААТ, щодекларантомне надано документів, які вказують на зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару грунтується на дійсній вартості.

Однак, з даного приводу слід зазначити, що декларантом з митною декларацією подано згідно до переліку та відповідно до умов визначених ст. 53 МКУ документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, вказували на ціну товару, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору. Положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару (така ж позиція викладена постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019 у справі №1.380.2019.001982).

Декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

В свою чергу, митним органом не наведені обставини та докази, яким чином документи, надані позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті. Більш того, відповідно до положень Митного кодексу України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. ст. 58-63 цього кодексу.

Ураховуючи наведе, митним органом здійснено формальний підхід до аналізу документів, наданих декларантом для підтвердження складової митної вартості товару за основним методом та не проаналізовано їх повній мірі, крім того акцентовано увагу на даних, які не мають впливу на визначення складової митної вартості товару в розумінні норм ст.ст. 49-50, 53, 54, 55, 58 МКУ, а посилання митного органу на порушення позивачем митного законодавства при декларуванні товару не можуть вважатись розбіжністю у розумінні частини 3 ст.53 МК України і не можуть бути підставою коригування митної вартості.

Щодо посилання відповідача на п.2 ст. VII ГААТ, що позивачем не надано документів, які вказують на зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару грунтується на дійсній вартості, то суд зазначає таке.

Позивачем разом з митною декларацією подано згідно з переліком та відповідно до умов визначених ст. 53 МКУ документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, вказували на ціну товару, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору. Положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару (така ж позиція викладена постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019 у справі №1.380.2019.001982).

В свою чергу, митним органом не наведені обставини та докази, яким чином документи, надані позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті.

Більш того, відповідно до положень Митного кодексу України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. ст. 58-63 цього кодексу.

Стосовно тверджень митного органу про те, що надані позивачем документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, то такі, на думку суду, є безпідставними, адже позивач надав Митниці повний пакет документів на підтвердження достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, натомість відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Суд вважає, що надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень п.2 ч.6 ст.54, ч.2 ст.256 МК України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.

Крім того, варто також зауважити, що своїм повідомленням митний орган витребував у позивача навіть ті документи, які вже були подані ним до митного оформлення на підтвердження заявленої митної вартості декларованого товару (рахунок-фактуру (інвойс), банківські платіжні документи, транспорті (перевізні) документи).

Стосовно доводів відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оспорюваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару (зеленої кави в зернах з кофеїном для харчової промисловості), що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі №809/257/17.

Враховуючи наведе, митним органом здійснено формальний підхід до аналізу документів, наданих декларантом для підтвердження складової митної вартості товару за основним методом та не проаналізовано їх повній мірі, крім того акцентовано увагу на даних, які не мають впливу на визначення складової митної вартості товару в розумінні норм ст.ст. 49-50, 53, 54, 55, 58 МКУ, а посилання митного органу на порушення позивачем митного законодавства при декларуванні товару не можуть вважатись розбіжністю у розумінні частини 3 ст.53 МК України і не можуть бути підставою коригування митної вартості.

Відтак, суд вказує, що вищевказані зауваження митного органу є безпідставними.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Також оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В оскаржених рішеннях про коригування митної вартості товарів:

- відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г;

- застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації для товару №1-МД від 29.07.2024 №110130/2024/17100, де рівень митної вартості товарів зі схожими характеристиками становить 2,10 дол.США за кг; товар № 2 - МД від 28.06.2024 № 209140/2024/18454, де рівень митної вартості товарів зі схожими характеристиками становить 2,31 дол. США за кг.

В графі 33 оскаржених рішень про коригування митної вартості вказані номер та дата митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості. При цьому відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цих декларацій в якості джерела інформації для визначення митної вартості, а не будь-яких інших. Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка з неочевидних суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, у спірних рішеннях митний орган лише вказав номер та дату митних декларацій, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими.

На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості.

При цьому суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.12.2020 в справі №804/4906/15.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд переконаний, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, а також прийняті на їх підставі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Щодо питання розподілу судового збору, то відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що суд задовольняє позов повністю, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 12112,00грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат пов'язаних з перекладом документів в сумі 40750,00 суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п'ятої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

При цьому, частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на залучення перекладача підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд встановлює розмір витрат на залучення перекладача на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Витрати на залучення перекладача мають бути документально підтверджені та доведені договором, рахунками, платіжним документом про оплату таких послуг тощо.

Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №160/7049/19, відповідно до яких склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивач на підтвердження понесення витрат на послуги з перекладу з польської мови на українську мову надав рахунок ФОП ОСОБА_1 № 889 від 08.11.2024 та платіжну інструкцію № 1573 від 08.11.2024 про оплату послуг перекладу документів згідно рахунку.

Проте суд зазначає, що ні Львівською митницею ні судом не вимагалися/витребовувалися у позивача документи з перекладом, які надавалися під час митного оформлення. Переклад здійснений позивачем за власною ініціативою та без вимоги митного органу та суду, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат, пов'язаних з перекладом документів в сумі 40750,00грн з відповідача.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР-БУД ТРЕЙД» (місце знаходження: 81134, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Липники, вул.Угрина, буд. 17, код ЄДРПОУ: 42454019) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400137/2 від 05.08.2024.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400148/2 від 19.08.2024.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA 209000/2024/000508/2 від 03.09.2024.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400164/2 від 19.09.2024.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000585/2 від 03.10.2024.

Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР-БУД ТРЕЙД» (місце знаходження: 81134, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Липники, вул.Угрина, буд. 17, код ЄДРПОУ: 42454019) 12112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) грн 00 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лунь З.І.

Попередній документ

127127898

Наступний документ

127127900

Інформація про рішення:

№ рішення:	127127899
№ справи:	380/2352/25
Дата рішення:	05.05.2025
Дата публікації:	08.05.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Львівський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (18.12.2025)
Дата надходження:	16.12.2025
Предмет позову:	визнання протипраним та скасування рішення