про повернення позовної заяви
06 травня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/819/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., перевіривши матеріали за позовною заявою адвоката Мандрика Владислава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
21.04.2025 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Мандрика Владислава Володимировича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, за періоди з 01.10.2022 по 22.11.2022, з 03.12.2022 по 31.12.2022, з урахуванням фактично сплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену додаткову грошову винагороду, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, за періоди з 01.10.2022 по 22.11.2022, з 03.12.2022 по 31.12.2022, з урахуванням фактично сплачених сум.
Ухвалою суду від 25 квітня 2025 року позовну заяву адвоката Мандрика Владислава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом 5-ми (п'яти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду: клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважності причин такого пропуску та доказів на їх підтвердження, заяву про залучення до участі у справі третьої особи (якщо позивач вважає за необхідне залучити до участі у справі третю особу), із зазначенням, на яких підставах третю особу належить залучити до участі у справі.
01 травня 2025 року до суду надійшла сформована 30 квітня 2025 року в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» заява адвоката Мандрика В.В. про усунення недоліків позовної заяви, до якої представник позивача долучив клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду, в якій зазначив таке.
Оскільки позивач не одержував письмове повідомлення про відмову у здійсненні нарахування додаткової грошової винагороди за безпосередню участь у бойових діях від військової частини НОМЕР_1 , представник позивача вважає, що моментом, коли позивачу стало відомо про порушене право на отримання всіх належних виплат є дата отримання належної відповіді на запит - 30.01.2025. А тому в розумінні статті 233 КЗпП вважає, що трьох місячний строк звернення до суду закінчується 30.04.2025.
До моменту отримання відповіді від відповідача, позиції відповідача позивачу відомі не були, оскільки командуванням військової частини - військовослужбовцю не роз'яснювались.
Крім того, представник позивача зауважує про наявність ймовірності, що позивач мав можливість отримати і позитивний для нього висновок шляхом досудового врегулювання спору, що взагалі б виключало необхідність звернення до суду.
Представник позивача посилається на правову позицію Верховного суду у справі №380/13595/24 від 06.03.2025 та просить врахувати правові висновки у цій справі.
На підставі вищенаведеного, представник позивача просить поновити позивачу строк звернення до суду.
02.05.2025 від відповідача через підсистему (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» до суду надійшли заперечення на клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду, в яких заначено, що згідно наказу начальника загону від 05.08.2023 №508-ОС «Про особовий склад» позивач призначений на посаду лікаря медичного пункту першої прикордонної комендатури швидкого реагування.
Спірні правовідносини виникли у період з 01.10.2022 по 31.12.2023, тому строк звернення до суду позивачем пропущений.
Відповідач вказує, що щомісячно отримуючи грошове забезпечення за спірний період, а саме: з 01.10.2022 по 31.10.2022 у листопаді 2022 року, з 01.11.2022 по 30.11.2022 у грудні 2022 року, з 01.12.2022 по 02.12.2022 у січні 2023 року, з 16.12.2022 по 31.12.2022 січні 2023 року, в меншому розмірі, позивачу було достеменно відомо про факт не нарахування додаткової грошової винагороди.
Відповідач звертає увагу, що позивач не був постійно не залучений до виконання завдань.
Так, 30.04.2023 військова частина НОМЕР_2 виключена зі складу сил ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та вибула в межі населеного пункту Черкаси з метою реалізації заходів із переформування НОМЕР_3 прикордонного загону та створення на його базі прикордонного загону з підвищеною бойовою спроможністю для подальшого виконання завдань визначених відповідними розпорядження в межах ділянки відповідальності (всі накази має гриф обмеження, тому не надаються). Тобто, з 30.04.2023 всі військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 вибули за межі Донецької та Луганської областей. Місце тимчасової дислокації визначено місто Черкаси.
Згідно наказу начальника загону від 03.05.2023 №116-ВВ «Про особовий склад» позивач перебував у відпустці за сімейними обставинами в АДРЕСА_1 , з 22.08.2023, до виконання службових обов'язків приступив 06.09.2023.
Згідно наказу начальника загону від 22.11.2023 №206-ВВ «Про особовий склад» позивач перебував у щорічній відпустці в місті Чернігові, з 04.05.2023, до виконання службових обов'язків приступив 15.05.2023.
Згідно наказу начальника загону від 03.07.2023 №165-ВВ «Про особовий склад» позивач перебував у щорічній відпустці в місті Чернігові, з 17.07.2023, до виконання службових обов'язків приступив 28.07.2023.
Згідно наказу начальника загону від 09.09.2023 №221-ВВ «Про особовий склад» позивач перебував у щорічній відпустці в смт. Тростянець, Одеської області, з 18.09.2023, до виконання службових обов'язків приступив 28.09.2023.
Згідно наказу начальника загону від 05.07.2024 №171-ВВ «Про особовий склад» позивач перебував у щорічній відпустці в місті Чернігові, з 14.07.2024, до виконання службових обов'язків приступив 29.07.2024. Згідно наказу начальника загону від 02.11.2024 №277-ВВ «Про особовий склад» позивач перебував у щорічній відпустці в місті Чернігові, з 20.11.2024, до виконання службових обов'язків приступив 05.12.2024.
Відповідач вважає, що позивач перебуваючи у відпусках мав змогу самостійно або за допомогою адвоката засобами поштового зв'язку або електронною поштою звернутися до суду.
Відповідач також зазначає, що представник позивача неодноразово звертався з адвокатськими запитами від 26.09.2024, 27.11.2024, 24.12.2024 (до третьої особи) та від 24.10.2023, 20.01.2025, в якому порушенні питання нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168. Разом з тим, звернення до відповідача із адвокатським запитом свідчить, лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, та не змінює момент, з якого позивач мав дізнатися про порушення своїх прав у відповідній частині вимог. Окрім того, адвокат звернувся з адвокатським запитом майже через місяць після укладання договору про надання правової допомоги.
На підставі викладеного, у задоволенні заяви предстаника позивача про поновлення строку звернення до суду просить відмовити.
Розглянувши заяву представника позивача про поновлення строку, дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Згідно із частиною першою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частина перша статті 120 КАС України).
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки КАС України не визначає строків звернення до суду з позовами щодо грошового забезпечення (заробітної плати) осіб, що перебувають на публічній службі, тому таким законом в даному випадку є Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).
У відповідності до частин першої та другої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, позивач має право звернутися до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (частина перша статті 233 КЗпП України).
Предметом оскарження у цій справі є бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період: з 01.10.2022 по 22.11.2022 з 03.12.2022 по 31.12.2022.
В обґрунтування наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, представник позивача посилається на лист-відповідь військової частини НОМЕР_1 , з якого, на його думку, позивачу стало відомо про порушення своїх прав та відповідно про позицію відповідача щодо невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Окрім того, представник позивача зазначає, що позивач до отримання цієї відповіді мав сподівання щодо досудового врегулювання спору з відповідачем.
Водночас, суд звертає увагу, що виплата спірної додаткової винагороди, зокрема військовослужбовцям, за постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 передбачена на час дії воєнного стану.
За приписами пункту 8 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міноборони від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Таким чином, щомісячно отримуючи грошове забезпечення за спірний період, а саме: з 01.10.2022 по 31.10.2022 у листопаді 2022 року, з 01.11.2022 по 22.11.2022 у грудні 2022 року, з 02.12.2022 по 31.12.2022 у січні 2023 року, в меншому розмірі, позивачу було достеменно відомо про факт не нарахування йому військовою частиною НОМЕР_1 додаткової грошової винагороди.
Відтак доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 стало відомо про порушення його прав виключно з листа відповідача від 30.01.2025 є безпідставними та на увагу не заслуговують.
Так, звернення позивача до відповідача із листом та отримання відповіді на нього не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли останній почав вчиняти активні дії щодо захисту своїх прав, і ця дата не пов'язана з початком перебігу строку звернення до суду із позовною заявою.
Також суд звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено обов'язкового порядку досудового врегулювання спору в спірних правовідносинах.
Щодо посилання представника позивача на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06 березня 2025 року у справі № 380/13595/24, суд зазначає, що у цій позивач оскаржував бездіяльність військової частини щодо нескладення та невидачі позивачу довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402.
Верховний Суд у цій справі наголосив, що при застосуванні положень статей 122 та 123 КАС України у справах щодо відмови у видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком 5 до наказу МОЗ № 402, слід враховувати наступне: початком перебігу строку оскарження є дата отримання військовослужбовцем офіційної відмови, а не дата подання рапорту чи запиту; умови проходження військової служби в період воєнного стану в конкретних випадках мають враховуватися судами як обставина під час визначення своєчасності звернення.
Верховний суд дійшов такого висновку з огляду на таке: «59. Якщо командування військової частини відмовляє у видачі довідки або ухиляється від її оформлення, військовослужбовець має право звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав. Відповідно до положень наказу Міністерства оборони України № 402, законодавство не встановлює конкретного строку, протягом якого військовослужбовець зобов'язаний звернутися до військової частини для отримання довідки про обставини поранення, контузії або іншої травми. Це означає, що звернення за довідкою може відбутися у будь-який час після отримання поранення, і таке звернення не може бути визнане несвоєчасним або необґрунтованим. Ключовим моментом є те, що відсутність довідки не є провиною військовослужбовця.
60. Затримка у зверненні за довідкою може бути спричинена низкою об'єктивних обставин, серед яких: тяжкий стан здоров'я військовослужбовця, що унеможливлює своєчасне оформлення документів; перебування у зоні бойових дій або виконання інших службових завдань, що не дозволяє звернутися до командування частини одразу після отримання поранення; відсутність належного інформування про порядок отримання довідки; неправомірна бездіяльність командування військової частини, яке мало би оформити довідку, але не зробило цього.
61. Окрім цього, відповідно до статті 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, довідка про обставини поранення повинна оформлюватися начальником медичної служби військової частини. Якщо поранення спричинене діями противника, службове розслідування не проводиться, а довідка має бути складена автоматично протягом п'яти днів.
62. Ключовим аспектом у розгляді даної категорії справ є визначення моменту, з якого слід обчислювати строк звернення до суду. Відповідно до принципу правової визначеності, реалізація права на судовий захист в цьому випадку має ґрунтуватися на моменті, коли особа отримала об'єктивну можливість усвідомити порушення своїх прав. У випадку невидачі довідки про обставини поранення (в контексті правовідносин, що є предметом судового дослідження) таким моментом є дата офіційного повідомлення військовослужбовця про відмову у її видачі. До цього часу позивач об'єктивно був позбавлений можливості оскаржити бездіяльність компетентного органу».
Отже, у цій справі, Верховний суд дійшов висновку, що у контексті відмови у видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) таким моментом є не дата подання рапорту, а саме дата отримання офіційної відмови військовою частиною.
Суд звертає увагу, що викладена у справі № 380/13595/24 правова позиція Верховного суду не може бути застосовною у спірних правовідносинах, з огляду на те, що по перше, у справі інший предмет позову та правове регулювання, зважаючи на те, що порядок звернення за отриманням довідки про обставини травми врегулюваний окремим Порядком, по друге, у цій справі Верховний суд дійшов висновку про передчасність висновків суду про залишення позову без розгляду зважаючи також на те, що «… суди не взяли до уваги, що позивач у зв'язку із пораненням довготривалий період перебував на лікуванні, що підтверджується медичними довідками, які подані до позовної заяви, а також, що позивач перебував у зоні бойових дій, що є об'єктивною підставою для поновлення строку звернення до суду».
Водночас, Верховний суд у справі № 380/13595/24 від 06.03.2025 вказав: «Правозастосовна практика вимагає уникнення надмірного формалізму, який може призвести до обмеження доступу до правосуддя. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що застосування строків не може бути суто механічним. Процесуальні норми повинні враховувати фактичні можливості особи для реалізації права на судовий захист, особливо якщо йдеться про військовослужбовців, які виконують службові завдання у складних умовах.
70. Надмірний формалізм у застосуванні строків звернення до суду може розцінюватися, зокрема, як необґрунтоване обмеження права на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це може свідчити про відхід від принципу верховенства права та порушення процесуальних гарантій, які забезпечують ефективний судовий контроль за діями суб'єктів владних повноважень.
71. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду також наголошує, що в умовах воєнного стану, запровадженого у зв'язку із збройною агресією РФ, необґрунтоване формальне застосування строків може мати ознаки обмеження доступу до правосуддя. Військовослужбовці, які беруть безпосередню участь у бойових діях, стикаються з об'єктивними перешкодами, які можуть ускладнювати або унеможливлювати своєчасне звернення до суду. Отже, суди повинні оцінювати не лише формальні аспекти процесуальних строків, але й фактичні умови, у яких перебуває військовослужбовець».
В контексті наведеної правовї позиції, суд враховує доводи представника позивача, про те, що позивач на момент виникнення спірних правовідносин є військовослужбовцем і проходить військову службу.
Проте, представник позивача не надає будь-яких доказів перебування і виконання позивачем обов'язків військової служби у віддалених, у тому числі й небезпечних місцях, місцях активних бойових дій, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, участі військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях, або наявності інших обставин, пов'язаних з проходженням військової служби, які перешкоджали позивачу звернутися до суду у строк, визначений процесуальним законом.
До того ж, як слідує з заперечень представника відповідача на заяву про поновлення строку звернення до суду позивач не був постійно не залучений до виконання завдань, перебував на службі у спірному періоді за межами Луганської і Донецької областей.
Оскільки жодних доказів існування обставин, які були б об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, представник позивача у заяві не навів, тому суд визнає зазначені представником позивача підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду неповажними та відмовляє у поновленні строку звернення до суду.
Щодо аргументів представника позивача про обмеження його у праві доступу до правосуддя суд зауважує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач самостійно позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, оскільки не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Як свідчать обставини справи, позивачу неодноразово надавалася у спірних періодах відпустка, в період проходження служби позивач звертався за правовою допомогою, в свою чергу представник позивача звертався з адвокатськими запитами від 26.09.2024, 27.11.2024, 24.12.2024 (до третьої особи) та від 24.10.2023, 20.01.2025 щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Вказані обставини свідчать, що позивач був обізнаний про порушення свого права і міг своєчасно звернутися до суду, в тому числі через представника позивача.
Таким чином, суд дійшов висновку, вказані представником позивача обставини не доводять поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду.
Звертаючись із заявою про поновлення пропущеного строку для звернення до суду із позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , представником позивача не наведено поважних причин для його пропуску та не надано відповідних доказів на підтвердження їх існування.
З урахуванням викладеного, підстави, зазначені представником позивача у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, судом визнаються неповажними.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Так, частиною першої зазначеної статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною другою статті 123 КАС України визначено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, позовна заява адвоката Мандрика Владислава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст. ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду, зазначені представником позивача у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Повернути позовну заяву адвоката Мандрика Владислава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяО.В. Захарова