05 травня 2025 року справа №320/3628/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо встановлення та виплати з 01.07.2021 щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. до призначеної пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», без застосування обмежень максимального розміру пенсії, з розрахунку 90% відповідного грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві встановити та виплачувати з 01.07.2021 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» до призначеної пенсії ОСОБА_1 , згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», без застосування обмежень максимального розміру пенсії, з розрахунку 90% відповідного грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вказує, що 12.06.2023 вступило в законну силу рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №640/21717/22, яким зобов'язано ГУ ПФУ встановити та виплачувати з 01.07.2021 щомісячну допомогу у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб». Проте відповідач, здійснивши перерахунок пенсії позивача на виконання вказаного судового рішення, обмежив виплату пенсії максимальним розміром.
Позивач не погоджується з діями пенсійного органу щодо обмеження його пенсії максимальним розміром та вважає їх протиправними.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача у встановлений судом строк подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, та зазначив, що в оскаржуваних правовідносин діяв в межах повноважень, наданих йому законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).
Судом встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 640/21717/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві встановити та виплачувати ОСОБА_1 з 01.07.2021 щомісячну доплату у розмірі 2000,00 (дві тисячі) грн, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» до призначеної пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання зазначеного судового рішення відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, починаючи з 01.07.2021, після чого обмежено суму пенсії до виплати максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів.
Позивач не погоджується з діями пенсійного органу щодо обмеження його пенсії максимальним розміром та вважає їх протиправними.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Закон № 2262-ХІІ).
Згідно з ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами частин 2 та 3 статті 51 Закону № 2262-ХІІ, перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набрала чинності з 01.01.2017), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Водночас, як визначено статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (з урахуванням змін, внесених законами від 24.12.2015 № 911-VIII, від 06.12.2016 № 1774-VIII (надалі Закон № 3668-VI), максимальний розмір пенсії (...) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до (...) законів України (...) «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», (...), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Закон № 3668-VІ набрав чинності з 01.10.2011.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Законом № 3668-VI частину п'яту статті 43 Закону № 2262-ХІІ викладено у такій редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».
Спір у цій справі стосується правомірності дій пенсійного органу щодо обмеження пенсійної виплати позивача з 01.07.2021 встановленою законом величиною максимального розміру пенсії.
Аналізуючи обставини правомірності обмеження пенсії з 01.07.2021, суд виходив з наступного.
Так, обмеження пенсії позивача максимальним розміром мотивоване посиланням відповідача на ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ та ст. 2 Закону № 3668-VI.
У зв'язку з цим, суд звертає увагу на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнано неконституційними положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Системний аналіз норм законодавства з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 дає суду підстави для висновку про те, що з 20.12.2016 частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсії максимальним розміром 10 прожитковими мінімумами для непрацездатної особи, є нечинною та не підлягає застосуванню у спірних відносинах.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 08.08.2019 у справі № 522/3271/17, від 16.04.2020 у справі № 620/1285/19, від 09.02.2021 у справі № 1640/2500/18.
Внесені Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 09.11.2020 у справі № 813/678/18.
З огляду на викладене, частина 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
При цьому суд враховує, що положення ст. 2 Закону №3668-VІ є аналогічними за змістом положенням ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
До того ж Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо заборони обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким вона призначена відповідно до Закону № 2262-XII, зокрема у постановах від 09.02.2021 у справі №1640/2500/18, від 10.09.2021 у справі № 300/633/19 та від 24.09.2021 у справі № 370/2610/17.
Крім того, у постанові від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як визначено частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Отже, наведені вище висновки Верховного Суду мали бути враховані пенсійним органом під час обчислення та виплати пенсії позивача з 01.07.2021, а також враховуються судом при вирішення цієї справи.
За таких обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсії максимальним розміром, та відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин положень Закону № 3668-VI, суд дійшов висновку щодо протиправності дій відповідача, в частині обмеження максимальним розміром пенсії позивача з 01.07.2021.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує, що відповідач з 01.07.2021 здійснював нарахування пенсії позивача, однак обмежив розмір пенсії до виплати максимальним розміром.
Тобто, нарахування пенсійних виплат у спірних відносинах проведено, однак їх виплата в належному розмірі не здійснюється.
За наведених обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсійних виплат позивача з 01.07.2021, зобов'язавши ГУ ПФУ в м. Києві здійснити виплату пенсії позивачу з 01.07.2021 без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням вже виплачених сум.
В той же час, суд зауважує, що заявлення позовної вимоги шляхом її формулювання «виплачувати» не підлягає задоволенню, оскільки має на меті вчинення дій на майбутнє, а суд вирішує спір щодо правовідносин, які вже виникли. Суд захищає порушене право, а не те, яке можливо може бути порушене у майбутньому.
При цьому суд не вбачає за доцільне зобов'язувати відповідача виплачувати позивачу пенсію з розрахунку 90% відповідного грошового забезпечення, оскільки предметом спору у даній справі є обмеження виплати пенсії після здійснення перерахунку на виконання судового рішення максимальним розміром. Крім того, як вбачається з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , права позивача в цій частині не порушені.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.07.2021.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) виплату пенсії з 01.07.2021 без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням фактично виплачених сум.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.