06 травня 2025 року Справа № 280/1517/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 204900120), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд.10, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13.01.2025 року №104650020657;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.04.1991 по 31.12.1997 роки згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_2 від 12.10.1983 року та призначити пенсію за віком з 06.01.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що, у зв'язку із досягненням віку 60 років, звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою та документами для призначення пенсії. Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13.01.2025 року №104650020657 за результатами розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності, було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки. До страхового стажу позивача не був зарахований період роботи до страхового стажу відповідно до записів трудової книжки и НОМЕР_2 від 12.10.1983 року, з 01.04.1991 по 29.05.2009, у зв'язку з недотриманням вимог п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, яка була чинна на той час, а саме у графі 3 розділу "Відомості про роботу", як заголовок не зазначено повне найменування підприємства. При цьому зазначає, що згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 20.02.2025 року, частково стаж зараховано за період з 01.01.1998 по 29.05.2009 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Відтак, незарахований період роботи з 01.04.1991 по 31.12.1997 року, який становить 6 років 9 місяців. Із наведених підстав, просить задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою суду від 10.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
26.03.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема, вказує, що 06.01.2025 позивачка подала заяву та документи на призначення пенсії за віком. Відповідно до статі 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу 32 роки. Вік заявниці 60 років 4 дні. Страховий стаж особи складає 26 років 06 місяців 23 дні. За результатами розгляду документів доданих до заяви не зараховано: період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 12.10.1983 з 01.04.1991 по 29.05.2009, оскільки в записі про зарахування стажу відсутня назва підприємства на якому заявниця працювала. Рішенням від 13.01.2025 № 104650020657 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю страхового стажу. Відповідач вважає, що оскільки органом Пенсійного фонду не допущені порушення при здійсненні владних повноважень щодо позивача, то підстави для задоволення позовних вимог відсутні, отже немає законних підстав для призначення пенсії.
Третя особа правом на подання пояснень щодо суті спору не скористалась.
Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступні обставини.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивач 06.01.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою та документами для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізький області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
За результатами розгляду заяви позивача 13.01.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізький області прийняло рішення №104650020657 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Страховий стаж особи складає 26 років 06 місяців 23 дні.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 12.10.1983 з 01.04.1991 по 29.05.2009, у зв'язку з недотриманням вимог п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, яка була чинна на той час, а саме у графі 3 розділу "Відомості про роботу", як заголовок не зазначено повне найменування підприємства.
Про прийняте рішення позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 20.02.2025 року, в якому також вказано про те, що частково стаж зараховано за період з 01.01.1998 по 29.05.2009 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Вважаючи протиправними рішення відповідача, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі Закон №1058-VI).
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-VI періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-VI передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Стаття 4 Закону №1058-VI зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону №1058-VI страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-VI встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 26 Закону №1058-VI визначено умови призначення пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу… з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 року.
Соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки гарантує Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (Інструкція №162) трудова книжка є основним документом про трудової діяльності робітників та службовців.
За п. 2.2. Інструкції №162 у трудову книжку вносяться, зокрема :відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Наприклад, якщо робітника або службовця прийнято на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується: "1984.05.01", у трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.: "05.01.84".
Записи виконуються акуратно, пір'яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору (п. 2.3. Інструкції №162).
2.13. У графі 3 розділу " Відомості про роботу " як заголовка пишеться повне найменування підприємства.
Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 вказується дата прийому на роботу.
У графі 3 пишеться: "Прийнято або призначено в такий цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво" із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади та присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, провадяться: для робітників - відповідно до найменувань професій, зазначених у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників - відповідно до найменувань посад, зазначених у Єдиній номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу.
В подальшому наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 N 58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58) з акналогічними положеннями.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ( Порядок №637).
За п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Приписами п. 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 12.10.1983 позивачки встановлено, що вона була заповнена за першим місцем роботи відповідальними особами Військової частини № НОМЕР_4 де і працювала в період з 10.10.1983 по 29.05.2009. Згідно запису трудової книжки НОМЕР_2 від 12.10.1983 за №7-12, позивачку 01.04.1991 року було прийнято на посаду «фармацевта медичноого пункту», з 19.02.1992 року переведено на посаду «молодшої медсестри» медункту, з 01.06.1994 року переведено на посаду «фармацевта медичноого пункту (з лазаретом)», з 01.05.2006 року присвоєно 8-й розряд 2 категорія фармацевта, з 02.06.2009 року присвоєно 9-й розряд 1 категорія фармацевта та 29.05.2009 року було звільнено за власним бажанням.
Вказані записи містять дату прийому та звільнення з роботи, номери та дати наказів, відбиток печаток підприємства при прийнятті та звільненні з роботи.
Радою Міністрів СРСР і ВЦСПС від 06.09.1973 г. №656 прийнято постанову «Про трудові книжки робітників і службовців».
Відповідно до п.18 Постанови №656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яку призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналогічні норми були встановлені в подальшому і в постанові Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників'відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Виходячи з наведених правових норм на працівника не може бути покладена відповідальність за ведення трудової книжки.
Верховний Суд у постановівід 06.02.2018 у справі №677/277/17 вказав, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи,яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права, а відтакнедотримання роботодавцем усіх вимог при заповненні трудової книжки, не може бути беззаперечною підставою для відмови в призначенні пенсії, особи, яка звернулася за такою.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідач при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не було позбавлено можливості витребувати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати (п. 2 ч. 1 ст. 64 Закону №1058).
Верховний Суду у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 вказав, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 01.0.2021 у справі № 423/757/17 та від 31.03.2021 у справі № 242/5696/16-а, за умови підтвердження пільгового стажу, позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що відповідач безпідставно і протиправно не зарахував період з 01.04.1991 по 31.12.1997 до страхового стажу позивача.
Як наслідок, вказаний період роботи підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Отже, провівши правовий аналіз законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що оскаржене рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо обраного позивачем способу захисту, то суд зазначає наступне.
Так, здійснення призначення пенсії та визначення розміру пенсії, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідачів і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачами. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно, обраний позивачем спосіб захисту шляхом зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 06.01.2025 є передчасним.
Відтак, враховуючи положення частини 3 статті 245 КАС України щодо права суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також положення частини 2 статті 9 КАС України щодо права суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд вважає за необхідним у цій справі вийти за межі позовних вимог і з метою надання ефективного захисту порушеному права позивача, зобов'язати відповідача:
- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.01.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, з урахуванням висновків викладених у мотивувальній частині цього рішення.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню частково з підстав викладених у його мотивувальній частині.
Щодо належного структурного підрозділу Пенсійного фонду України, якому належить вчинити дії щодо зарахування позивачу до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки та повторно розглянути заяву про призначення пенсії, то суд зазначає, що аналіз пункту 4.2 розділу IV Порядку у подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, свідчить про те, що рішення про призначення пенсії приймає той орган, що визначений за принципом екстериторіальності. Тобто всі дії щодо призначення пенсії вчиняє саме даний територіальний підрозділ Пенсійного фонду України. Натомість на територіальний підрозділ Пенсійного фонду України за місцем реєстрації (проживання) особи, після прийняття рішення про призначення пенсії та отримання електронної пенсійна справи через засобами программного забезпечення.
Таким чином, дії щодо зарахування спірних періодів роботи позивача до її страхового стажу та повторного розгляду заяви про призначення пенсії належить вчинити саме ГУ ПФУ в Запорізькій області, якому за принципом екстериторіальності передано на розгляд заяву позивача від 06.01.2025 року про призначення пенсії.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 204900120), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд.10, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13.01.2025 року №104650020657 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.04.1991 по 31.12.1997 згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_2 від 12.10.1983.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.01.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, з урахуванням висновків викладених у мотивувальній частині цього рішення.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 06.05.2025.
Суддя А.В. Сіпака