06 травня 2025 року Справа № 280/10377/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянувши в письмовому проваджені адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження
за позовом - ОСОБА_1
до - ІНФОРМАЦІЯ_1
до - Військової частини НОМЕР_1
до - Військової частини НОМЕР_2
про визнання бездіяльності протиправною, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
08.11.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач), Військової частини НОМЕР_1 (далі за текстом - відповідач 2), Військової частини НОМЕР_2 (далі за текстом- відповідач 3) в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) № 252 від 26 липня 2024 року в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Шевченківський РВ УМВС України у Запорізькій області 19.11.1998).
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) щодо зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 до навчального взводу навчальної роти.
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) в частині зарахування до списків військової частини НОМЕР_2 та призначення на посаду ОСОБА_1 та приступлення його до виконання службових обов'язків за посадою.
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що починаючи з 20.07.2024, позивач перебував у щорічній основній відпустці, під час якої здійснював туристичну подорож Західною Україною. 24.07.2024, у місті Чернівці, позивача було зупинено особами, які, як він обґрунтовано вважав, були представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки (надалі - ТЦК та СП). Зазначені особи без належних правових підстав примусили позивача проїхати до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час зупинки позивач надав особам, які її здійснили, усі необхідні документи для ідентифікації та перевірки, повідомивши про свій статус вчителя закладу загальної середньої освіти. Позивач обґрунтовано вважав, що відповідно до положень чинного законодавства він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації як педагогічний працівник закладу загальної середньої освіти. Також позивач зазначив про наявність законних підстав для відстрочки від призову на військову службу, про що невідкладно повідомив і представників ІНФОРМАЦІЯ_3 , куди його було доставлено. Однак, викладені позивачем обставини та надані ним документи не були належним чином враховані службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач додаткового зазначає, що мобілізація позивача проведена незаконно та на порушення статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а тому позивач підлягає виключенню зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . З урахуванням викладеного просить позов задовольнити.
19.11.2024 ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без руху. 25.11.2024 до суду надійшла уточнена позовна заява.
Ухвалою суду від 03.12.2024 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.
Відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що згідно з поіменним списком № 1254 ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28 липня 2024 року, солдата ОСОБА_1 , було направлено для проходження військової служби (навчання) під час мобілізації, в особливий період, до військової частини НОМЕР_1 . Відтак, з 28.07.2024, а саме з дня його відправлення до військової частини з ІНФОРМАЦІЯ_4 , солдат ОСОБА_1 набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України, у зв'язку з чим на нього поширюються усі права та обов'язки, передбачені законодавством для військовослужбовців. Таким чином, враховуючи вищевикладене, Наказ Командира військової частини від 29.07.2024 № 215 (по стройовій частині) в частині зарахування солдата ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , постановки на всі види забезпечення та призначення на посаду курсанта, є правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. Вказаний наказ видано Командиром військової частини в межах наданих йому повноважень, а отже, відсутні правові підстави для визнання його протиправним та скасування з підстав, наведених позивачем у позовній заяві. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
23.01.2025 представник ІНФОРМАЦІЯ_1 подав на відзив, в яких зазначив, що позивачем не було надано жодних належним чином оформлених документів, які б підтверджували його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період. Також, позивачем не надано жодних доказів, які б спростовували законність його призову. Крім того зазначено, позивач не скористався своїм правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до моменту виникнення спірних правовідносин, а саме до 24.07.2024. Позивач також не вчинив жодних дій, спрямованих на реалізацію свого права на відстрочку шляхом подання відповідної заяви до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де він перебував на військовому обліку. За таких обставин, ІНФОРМАЦІЯ_5 , діючи в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, правомірно здійснив заходи щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі, з огляду на наступне.
Позивач є педагогічним працівником, а саме вчителем англійської мови та літератури у закладі загальної середньої освіти, що знаходиться у місті Запоріжжі, а саме у Спеціалізованій школі «Хабад Любович».
26.07.2024 позивача взято на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 , де йому оформлено та видано військовий квиток серії НОМЕР_4 .
ОСОБА_1 проведено медичний огляд військово-лікарською комісією де було встановлено, що позивач придатний до військової служби.
На підставі Наказу Командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.07.2024 № 215, солдата ОСОБА_1 , військовослужбовця, призваного на військову службу під час мобілізації та прибулого 29.07.2024 для проходження перепідготовки за новою військово-обліковою спеціальністю, з 29.07.2024 зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта.
Підставою для зарахування солдата ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та постановки на всі види забезпечення слугував Поіменний список № 1254 ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.07.2024. Відповідно до відомостей, що містяться у вказаному списку, військовозобов'язаного солдата ОСОБА_1 було призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, ІНФОРМАЦІЯ_7 , що свідчить про набуття ним статусу військовослужбовця.
Позивач, не погодившись з правомірністю його призову на військову службу, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу вимог статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 ст. 1 Закону України"Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) (тут і далі в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. (ч. 3 ст. 1 Закон № 2232-XII)
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст.1 Закону № 2232-XII).
Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
За приписами частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України. (ч. 2 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ)
Згідно із ч. 6 ст. 2 Закону № 2232-XII, одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
За приписами ст. 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 № 1932-XII (тут і далі в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» (затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ) постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено та триває мобілізація.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (тут і далі в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України підлягають, крім іншого, військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.
Згідно з абзацами 1, 2 ч. 1 ст. 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ) (тут і далі в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 2 ст. 4 Закону № 3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов'язані, окрім іншого, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). (абз. 1 ч. 5 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ).
Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, тобто період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, належить до військової служби за призовом.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154, тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом положень пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:
ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Судом встановлено, що позивач згідно з Висновком військово-лікарської комісії від 26.07.2024 № 2039, позивача було піддано медичному огляду, за результатами якого його визнано придатним до військової служби за окремими військовими спеціальностями, а саме: у частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, підрозділах охорони та логістики.
Відповідно до Наказу Командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.07.2024 № 215, позивача, військовослужбовця, призваного на військову службу під час мобілізації та прибулого 29.07.2024 для проходження перепідготовки за новою військово-обліковою спеціальністю, з 29.07.2024 було зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта.
При цьому, позивач вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_8 не мав права призивати його на військову службу у звязку із наявністю у останнього права на відстрочку.
Статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, згідно ст. 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, яка надається, зокрема, члени сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я). У разі відсутності членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім'ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.
Відповідно до ч.7 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ, перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі - Порядок № 560).
Відповідно до п. 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Згідно з п. 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (пункт 59 Порядку № 560).
За правилами пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Суд вказує, що відповідно до пп. 8 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, встановлено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Зазначене також підтверджується правовою позицією Верховного суду у справі № 520/7954/22 (постанова від 11.04.2024), де зазначено, що «право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом, зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця».
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною в постановах від 22.05.2023 № 260/1851/22, від 18.01.2024 у справі № 280/6033/22, від 11.04.2024 у справі № 520/7954/22.
За даними облікової картки з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, судом також встановлено, що у зазначеному реєстрі відносно позивача відсутня інформація про наявність у нього відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що він звертався до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з заявами про надання відстрочки, та що йому було надано відстрочку від призову на військову служу у встановлений законодавством спосіб.
Водночас, суд зауважує, що наявність у позивача права на відстрочку не є безумовним свідченням того, що таке право ним буде реалізовано.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи, беручи до уваги норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивач будучи військовозобов'язаним підлягав призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п. 81 Порядку № 560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.
З огляду на вищезазначене, суд зазначає, що у спірних правовідносинах позивач, не надав належних доказів протиправності оскаржуваного наказу, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Щодо похідної позовної вимоги про визнання протиправними та скасування наказів командирів військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .
В той же час, за результатами розгляду справи судом не встановлено порушення порядку призову позивача на військову службу за мобілізацією
Окрім того, порушення порядку призову позивача на військову службу за мобілізацією не є взаємопов'язаним із діяннями командування військової частини щодо зарахування позивача до списків частини.
Інші підстави незаконності вказаного наказу позивачем не зазначені, відтак, суд дійшов висновку, що підстави для скасування вказаного наказу відсутні, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання виключити позивача зі списків особового складу.
Суд зауважує, як свідчать матеріали справи позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .
Відтак, позивач почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації та набув статусу військовослужбовця.
При цьому, підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період визначені частиною 4 статті 26 Закону № 2232.
Отже, після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008. Цими актами законодавства не передбачено звільнення чи виключення з військової служби шляхом скасування наказів про призов. Цей наказ вже реалізований, та позивач був зарахований до військової частини та приступив до виконання службових обов'язків за посадою, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 06 травня 2025 року.
Суддя Р.В. Сацький