05 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/2129/25
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Бойко Ольги Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як сину померлого військовослужбовця Збройних сил України ОСОБА_3 , викладене у витязі з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, № 29/в від 25.10.2024.
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 , сину померлого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 , передбачену ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, його частку від 500-кратного розміру прожиткового мінімуму доходів громадян, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, в якому здійснюватиметься виплата у рівних частках сину та матері померлого військовослужбовця.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 , батько ОСОБА_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 27.02.2022 по 30.11.2022. За довідкою від 15.05.2023 він брав участь у заходах із забезпечення оборони України. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у Баштанській багатопрофільній лікарні. Згідно з висновком експерта № 4737 від 02.12.2022 причиною смерті став цироз печінки, ускладнений печінково-нирковою недостатністю та кровотечею з вен стравоходу. Позивач зазначає, що 03.07.2023 регіональна військово-лікарська комісія встановила зв'язок захворювання та смерті з проходженням військової служби. ОСОБА_2 15.03.2024 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги сину померлого. 25.10.2024 комісія Міністерства оборони України відмовила у виплаті, посилаючись на перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння. Позивач вважає відмову протиправною, оскільки смерть настала через захворювання, а не через дії в стані сп'яніння.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).
У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 28.02.2025, Міністерство оборони України зазначило, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 унаслідок цирозу печінки, ускладненого кровотечею з вен стравоходу. Відповідач посилається на медичну характеристику від 27.11.2022, де вказано, що ОСОБА_3 вживав наркотичні та токсичні речовини. 26.11.2022, за актом розслідування № 9544 від 14.12.2022, він перебував у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджують свідчення військовослужбовців. Судово-токсикологічне дослідження від 02.12.2022 виявило етиловий спирт у крові в концентрації 0,74%. Відповідач стверджує, що смерть настала через дії ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння, що є підставою для відмови у виплаті допомоги. 25.10.2024 комісія прийняла рішення № 29/в про відмову у виплаті. Відповідач вважає рішення законним, оскільки цироз печінки розвинувся через зловживання алкоголем.
Позивач 03.03.2025 подав відповідь на відзив, у якій вказав, що твердження відповідача про вживання ОСОБА_3 наркотичних речовин є безпідставними. Медична характеристика від 27.11.2022 не містить даних про алкогольне сп'яніння під час огляду 27.11.2022, а лише зазначає скарги на слабкість і цироз печінки. Позивач підкреслює, що ОСОБА_3 27.11.2022 не отримав належної медичної допомоги, зокрема госпіталізації. Акт розслідування від 14.12.2022 не підтверджений доказами, передбаченими законодавством, як-от протоколами чи медичними довідками. Позивач посилається на протокол від 30.11.2022, де вказано введення препаратів із етанолом перед взяттям крові, що могло вплинути на результат токсикологічного дослідження. Висновок експерта № 4737 від 02.12.2022 підтверджує смерть через цироз печінки, а не через алкогольне сп'яніння. Позивач наполягає, що смерть пов'язана з військовою службою, а відмова у виплаті є протиправною.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 05.05.2022 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . У графі «батьки» зазначено: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_4 .
У відповідності до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 28.02.2020 Житомирським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), 28.02.2020 ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) зареєстрували шлюб. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка, дружини - ОСОБА_6 .
27.02.2022 ОСОБА_3 був призваний на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_6 . Наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 44 від 27.02.2022, старшого солдата ОСОБА_3 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_7 під час проведення загальної мобілізації, призначено на посаду відповідального виконавця групи секретного документального забезпечення служби охорони Державної таємниці військової частини НОМЕР_4 Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв"язку з військовою агресією російської федерації проти України, виданою в/ч НОМЕР_1 за № 1/2187/Г від 15.05.2023, ОСОБА_3 , дійсно в період з 16.07.2022 по 30.11.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Відповідно до витягу з наказу (по особовому складу) командира НОМЕР_5 окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, від 08.05.2023 за № 127-РС, старшого солдата ОСОБА_3 , спеціаліста-оператора відділення протидії технічним засобам розвідки служби охорони державної таємниці, виключено зі списків особового складу Збройних Сил України у зв'язку зі смертю.
01.12.2022 за фактом смерті ОСОБА_3 Баштанським районним відділом поліції розпочато кримінальне провадження № 12022152140000456 за ч. 1 ст. 115 КК України.
02.12.2022 Миколаївським обласним бюро судово-медичної експертизи видано висновок експерта № 4737, згідно з яким смерть ОСОБА_3 настала 30.11.2022 внаслідок цирозу печінки, ускладненого прогресуючою печінково-нирковою недостатністю та кровотечею з варикозно розширених вен стравоходу. Судово-токсикологічне дослідження № 3639 виявило етиловий спирт у крові в концентрації 0,74%, що відповідає легкому ступеню алкогольного сп'яніння.
23.12.2022 слідчим Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області лейтенантом поліції Владовим В.О. винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12022152140000456 через відсутність складу кримінального правопорушення.
У витязі з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій. травм каліцтв зазначено таке:
"Протокол № 2266 від 03.07.2023.
Захворювання колишнього військовослужбовця, старшого солдата ОСОБА_3 , 1985 року народження, одержане ним під час проходження військової служби, що підтверджено наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2022 № 1195, "Кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу. Цироз печінки", послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть № 4737, виданим 02.12.2022 Миколаївським обласним бюро судово-медичної експертизи та свідоцтвом про смерть НОМЕР_6 , виданим 21.12.2022 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький). Захворювання та причина смерті, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби".
15.03.2024 ОСОБА_2 як законний представник малолітнього ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_8 із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги сину померлого військовослужбовця у розмірі частки від 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня року виплати.
25.10.2024 комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, рішенням, оформленим протоколом № 29/в, відмовила у призначенні виплати матері та сину ОСОБА_3 . Підставою відмови вказано перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння на момент смерті, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи від 17.02.2023 № 4337 та актом розслідування № 9544 від 14.12.2022.
Вважаючи рішення комісії Міністерства оборони України від 25.10.2024 № 29/в протиправним, ОСОБА_2 звернулася до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України від 25.02.1993 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
За приписами статті 41 Закону № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Згідно з пунктом 1 статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:
загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (підпункт 1);
смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби (підпункт 2);
загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві (підпункт 3).
Згідно зі статтею 16-1 Закону № 2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Згідно з підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;
500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Згідно з пунктами 1, 6, 8 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Водночас статтею 16-4 Закону № 2011-ХІІ визначені випадки, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються - якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ).
Так, на виконання Закону № 2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 (далі - Порядок № 975).
Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Пунктом 4 Порядку № 975 визначено, одноразова грошова допомога призначається у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до пункту 10 Порядку № 975 члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:
заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:
заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;
витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);
витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії:
документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;
свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста;
свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);
свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);
документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім'ї, з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);
свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);
рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста);
рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.
Пунктами 15, 19 Порядку № 975 визначено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком:
вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Суд встановив, що згідно з витягом із протоколу № 2266 від 03.07.2023 засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій. травм захворювання колишнього військовослужбовця, старшого солдата ОСОБА_3 , 1985 року народження, одержане ним під час проходження військової служби, що підтверджено наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2022 № 1195, "Кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу. Цироз печінки", послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть № 4737, виданим 02.12.2022 Миколаївським обласним бюро судово-медичної експертизи та свідоцтвом про смерть НОМЕР_6 , виданим 21.12.2022 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький). Захворювання та причина смерті, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби.
Отже, смерть військовослужбовця настала у результаті кровотечі з розширених вен стравоходу, цирозу печінки, у період проходження військовослужбовцем військової служби та є пов'язаною із захистом Батьківщини.
Втім, відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 25.10.2024 № 29/в відмовлено у призначенні виплати матері та сину ОСОБА_3 оскільки останній перебував у стані алкогольного сп'яніння на момент смерті, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи від 17.02.2023 № 4337 та актом розслідування № 9544 від 14.12.2022.
При цьому, у спірному рішенні наявне посилання на статтю 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за якою призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю, або дій у стані алкогольного сп'яніння.
Надаючи оцінку такій відмові, суд наголошує на тому що за змістом частини першої статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ та пункту 19 Порядку № 975, зазначена допомога не призначається з підстав, наведених такими нормами, лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп'яніння, а саме вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп'яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).
Водночас, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 640/6477/19 від 29.06.2022.
Отже, у такому випадку необхідно встановити причинно-наслідковий зв'язок між станом сп'яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю).
Суд звертає увагу, що у постанові про закриття кримінального провадження від 23.12.2022 вказано, що 30.11.2022 до ЧЧ Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області надійшло повідомлення від медсестри прийомного відділення Баштанської КНП про те, що 30.11.2022 об 14:10 було доставлено військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_9 , з діагнозом на підозру кишкової кровотечі та коми. Під час проведення реанімаційних заходів останній помер.
В ході досудового розслідування не було отримано свідчень та доказів, що відносно ОСОБА_3 були здійснені насильницькі дії або завдання тілесних ушкоджень з необережності.
Кримінальне провадження за № 12022152140000456 від 01.12.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, закрито у зв'язку з встановленням відсутності його складу.
Згідно з висновком експерта № 4737 від 02.12.2022, виданим Миколаївським Бюро СМЕ, смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , настала 30.11.2022 внаслідок наявного цирозу печінки, яке ускладнилось прогресуючою печінково-нирковою недостатністю з кровотечею із розширених вен стравоходу. Суд наголошує, що відомостей про перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння.
Витяг з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців протокол від 03.07.2023 № 2266 також не містить інформації, ні про перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння, ні про те, що такий стан знаходиться у причинному зв'язку з його смертю.
Відповідно до п. 1.1, 1.3 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема, визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Згідно з п. 21.30 розділу І Положення № 402 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, і причину смерті приймається в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II Положення.
Тобто військово-лікарська комісія встановлює причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця.
Відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження скасування чи внесення змін до рішення військово-лікарської комісії № 2266 від 03.07.2022 по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв ОСОБА_3 .
Суд критично ставиться до посилань відповідача на те, що на момент смерті військовослужбовець ОСОБА_3 перебував в стані алкогольного сп'яніння, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що смерть військовослужбовця ОСОБА_3 є наслідком вчинення ним дій у стані наркотичного або токсичного сп'яніння суду не надано.
Суд звертає увагу, що відповідно до медичної характеристики від 27.11.2022 ОСОБА_3 звертався 27.11.2022 за медичною допомогою зі скаргами на загальну слабкість, погане самопочуття, нудоту та головний біль. Як зазначено у вказаній довідці ОСОБА_3 хворіє гепатитом С та цирозом печінки. Загальний стан середньої важкості, при наданні першої домедичної допомоги. Перебуває на диспансерно-динамічному обліку у лікаря (фельдшера) частини. Відомостей про факт перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння на момент проведення огляду характеристика не містить.
З акту проведення розслідування нещасного випадку військової частини НОМЕР_1 від 14.12.2022 № 9544, вбачається що 26.11.2022 ОСОБА_3 перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим, було викликано співробітників Військової служби правопорядку, які склали акт огляду на стан сп'яніння. Разом із тим, суд наголошує на тому що Акт розслідування стосується 26.11.2022, а не дня смерті військовослужбовця.
Крім цього відповідно до протоколу переводу хворого на штучну вентиляцію легенів від 30.11.2022 о 14 годині 07 хвилин ОСОБА_3 проведено комплекс заходів:
- премедикація: атропін, димедрол, лідокаїн;
- седація: сібазон;
- наркоз: кетамін, оксибутират, тіопентал, профопол;
- міоплегія: дітілін, ардуан.
Лікарські засоби які вводились ОСОБА_3 перед взяттям крові на токсилогічне дослідження, зокрема «Сибазон», містить допоміжну речовину «етанол» 96%, про що свідчить інструкція медичного застосування препарату.
Суд зазначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч. 2 ст. 2 КАС України, а у силу ч. 2 ст. 77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
З положень частин 1 і 2 ст. 77 КАС України у поєднанні з приписами ч. 4 ст. 9, абз. 2 ч. 2 ст. 77, частин 3 і 4 ст. 242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».
За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не доведений факт вчинення військовослужбовцем дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Також відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про те, що настання смерті ОСОБА_3 (цироз печінки, ускладнений печінково-нирковою недостатністю та кровотечею з вен стравоходу) перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із вчинення померлим певних активних дій у стані алкогольного сп'яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).
Тому суд зазначає, що факт перебування ОСОБА_3 на момент смерті у стані алкогольного сп'яніння є необґрунтованою підставою для відмови у призначенні та виплаті членам сім'ї померлого військовослужбовця одноразової грошової допомоги.
Отже, під час судового розгляду справи відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав належних, достатніх та достовірних доказів, які б свідчили про правомірність прийнятого рішення, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 08.04.2008, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15.09.2009). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Зобов'язання судом відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу у зв'язку зі смертю військовослужбовця може мати місце лише у випадку, якщо суд встановив відсутність інших підстав для відмови у призначенні та виплаті такої допомоги, які передбачені законом.
При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки, а прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у її виплаті буде передчасним.
За таких обставин, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 та додані до неї документи про призначення та виплату малолітньому ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_3 , що пов'язана із захистом Батьківщини, у порядку і розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Вказаний правовий висновок в частині обрання належного способу захисту порушеного права узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.01.2024 у справі № 480/4122/22.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
У зв'язку з відсутністю документально підтверджених судових витрат питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов Бойко Ольги Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 25.10.2024 № 29/в, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 .
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Леміщак
Повний текст складено: 05 травня 2025 р.
05.05.25