(про відмову у роз'ясненні судового рішення)
05 травня 2025 року м. Житомир
справа № 240/6239/24
категорія 10400000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Лятошинського Бориса, 5, заяву відповідача про роз'яснення рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 у справі №240/6239/24, яке постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2025 залишено без змін, позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України задоволено частково:
- визнано протиправними дії Державної казначейської служби України щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне перерахування коштів на виконання рішення суду у справі №295/6172/21;
- зобов"язано Державну казначейську службу України, відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-VI, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми на виконання рішення суду у справі №295/6172/21, починаючи з дня закінчення тримісячного строку з дня надходження необхідних документів та відомостей до Державної казначейської служби України - 04.01.2023 до моменту виконання виконавчих листів - 20.02.2024, та інфляційні втрати на суму простроченого грошового зобов'язання, за період з 01.12.2022 по 01.02.2024.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп.
25 квітня 2025 року до Житомирського окружного адміністративного суду від Державної казначейської служби України надійшла заява (за вх.№32187/25) про роз"яснення рішення суду від 04.11.2024 у справі №240/6239/24, у якій позивач просить роз'яснити рішення суду, у зв"язку з тим, що не має підстав і можливості нарахувати інфляційні втрати на суму простроченого грошового зобов'язання, оскільки Закон про гарантії не передбачає підстав такого нарахування, а Порядок №845 не визначає механізму нарахування інфляційних втрат.
Тому просить суд роз"яснити відповідачу судове рішення від 04.11.2024 у справі №240/6239/24 у частині нарахування інфляційних втрат на суму простроченого грошового зобов'язання за період з 01.12.2022 по 01.02.2024, а саме визначення конкретної (чіткої) суми коштів у вигляді інфляційних втрат на суму простроченого грошового зобов'язання за період з 01.12.2022 по 01.02.2024, що підлягає виплаті ОСОБА_1 .
Частиною 3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.
Зважаючи на те, що рішення у даній справі прийнято у письмовому провадженні та керуючись приписами частини третьою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає за можливе розглянути заяву про роз"яснення судового рішення у порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами справи.
Розглянувши подану заяву, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 129-1 Конституції України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Положеннями статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У пункті 19 Постанови "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 року № 7 Пленум Верховного Суду України зазначає, що роз'яснення судового рішення можливо тоді, коли воно є незрозумілим. Поставлені у заяві питання розглядаються тільки судом, який ухвалив судове рішення. За правовою природою роз'яснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про роз'яснення є його складовою, тому заява про роз'яснення судового рішення розглядається у тому ж провадженні, в якому було ухвалене судове рішення, про роз'яснення якого ставиться питання. В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Тобто, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Отже, рішення суду повинно бути зрозумілим. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.
Підставою для роз'яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто, процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.
Суд зазначає, що необхідність роз'яснення судового рішення може бути зумовлена нечіткістю судового акту за змістом, тобто коли певний судовий акт є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких ухвалений такий акт, так і для тих осіб, котрі будуть здійснювати виконання цього судового акту.
Разом з тим, конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а зміст закону свідчить, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Отже, критерієм для роз'яснення судового рішення є встановлення судом факту того, що рішення є незрозумілим, тобто зі змісту його резолютивної частини не можна зробити висновки про обсяг прав та обов'язків учасників справи у спірних правовідносинах.
Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.
Однак, суд вважає за необхідне вказати, що в описовій частині рішення суду від 04.11.2024 у даній адміністративній справі зазначено:
"За даними Державної служби статистики України у 2022 році індекс інфляції склав: жовтень 102,5 %, листопад 100,7 %, грудень 100,7; у 2023 році індекс інфляції склав: січень 100,8 %, лютий -100.7 %; березень -101,5 %, квітень -100,2 %, травень -100,5 %, червень -100,8 %, липень - 99,4 %, серпень - 98,6 %, вересень -100,5 %, жовтень -100,8 %, листопад - 100,5%, грудень - 100,7%, у 2024 році індекс інфляції склав: січень - 100,4%, лютий - 100,3 %.
Суд бере до уваги, що прострочення виконання рішення суду у жовтні 2022 та лютому 2024 року було понад 15 днів, що має значення для врахування індексу інфляції в обох цих місяцях.
З огляду на викладене інфляційні втрати позивача від прострочення виконання судового рішення у справі №295/6172/21 складає за період з 04.10.2022 по 20.02.2024".
Щодо доводів заявника про "визначення конкретної (чіткої) суми коштів у вигляді інфляційних втрат на суму простроченого грошового зобов'язання за період з 01.12.2022 по 01.02.2024", суд наголошує, що в описовій частині рішення суду від 04.11.2024 у даній адміністративній справі, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції, зазначено: "Суд також, звертає увагу позивача, що нарахування суми компенсації за невиконання рішення суду (3% річних) та інфляційних втрат є виключною компетенцією відповідача, тому суд не може перебирати на себе повноваження відповідача та втручатись в його дискреційні повноваження. Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень не можуть бути виправдані з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних відносин.".
Зі змісту рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 слідує, що воно в цілому, як і його резолютивна частина, є чітким та зрозумілим, містить виклад встановлених судом обставин та мотивів, з яких суд виходив при його прийнятті, а також посилання на положення закону, якими він керувався.
Окрім того, суд зауважує, що незгода зі змістом прийнятого рішення не є підставою для його роз"яснення. У разі незгоди учасника справи зі змістом прийнятого рішення, положеннями ст.293 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява Державної казначейської служби України про роз'яснення рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 у справі №240/6239/24 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 243, 248, 254, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
ухвалив:
1. У задоволенні заяви відповідача про роз"яснення рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
2. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями) та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.В. Горовенко