про продовження строку залишення позовної заяви без руху
05 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/9127/25
категорія 112010200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Приходько О.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якій позивачка просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо застосування при обчисленні пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки;
- зобов'язати відповідача призначити пенсію з 09 лютого 2024 року відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021, 2022, 2023 роки.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року позовну заяву залишено без руху з підстав звернення до суду в частині заявлених вимог за період з 09 лютого 2024 року по 25 вересня 2024 року поза межами шестимісячного строку звернення до суду у такій категорії спорів з наданням десятиденного строку для подання обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доданням належних доказів у підтвердження відповідних обставин.
30 квітня 2025 року до суду надійшла заява позивачки про поновлення пропущеного строку звернення до суду, у якій в обґрунтування поважності причин пропуску встановленого строку звернення до суду у відповідній частині заявлених вимог позивачка посилається на невдалі спроби потрапити на прийом до органу Пенсійного фонду у відділ обслуговування громадян № 2 через повітряну тривогу, під час якої припиняється прийом громадян, черги, які пов'язані з даними обставинами та неможливістю чекати, так як позивачка тривалий час доглядає за інвалідом першої групи. На підтвердження викладеного позивачкою додано довідку Баранівської міської ради та посвідчення, яке підтверджує першу групу інвалідності особи, за якою здійснює догляд позивачка.
Надаючи оцінку доводам позивачки з урахуванням наданих доказів в аспекті поважності причин пропуску строку звернення до суду із позовними вимогами за період з 09 лютого 2024 року по 25 вересня 2024 року для визнання їх достатніми підставами для поновлення строку звернення до суду із означеними вимогами суд виходить, насамперед, з того, що за сталою та послідовною практикою Верховного Суду позивач, звертаючись до суду із пропуском встановленого строку, повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Як зверталось увагу позивачки у вказаній ухвалі від 04 квітня 2025 року, Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 викладено правові висновки щодо строку звернення до адміністративного суду у такій категорії спірних правовідносин.
Верховний Суд зауважив на тому, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
При цьому акцентовано, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом "Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt", згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
З цих підстав не видаються обґрунтованими доводи позивачки щодо відсутності жодних припущень з її боку щодо невірного обрахунку щомісячно отримуваної пенсійної виплати.
Інших обставин на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 09 лютого 2024 року по 25 вересня 2024 року у поданій заяві позивачкою не наведено.
Щодо доводів позивачки про незастосування строку, визначеного у статті 122 КАС України щодо спору про виплату недоотриманої з вини пенсійного органу пенсії, яка, як стверджує позивачка, має проводитися без обмеження будь-яким строком, суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а.
У цій постанові Велика Палата врахувала, що норми щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії містяться у, зокрема, статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, статтях 51, 55 Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII. Буквальне тлумачення цих норм, як зазначила Велика Палата, дає підстави вважати, що вони стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ.
З огляду на це Велика Палата Верховного Суду у згаданій постанові зробила висновок, що вказані норми підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила на тому, що питання застосування строків звернення до адміністративного суду, що передує вирішенню спору по суті, слід розмежовувати з питанням щодо застосування строку (періоду), за який проводиться перерахунок пенсії, у разі встановлення вини пенсійного органу під час судового розгляду.
Суд вважає необхідним вкотре звернути увагу на тому, що Верховний Суд послідовно у своїх судових рішеннях наголошує на тому, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами і труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
З метою забезпечення реалізації права позивачки на доступ до правосуддя, суд вважає за необхідне продовжити строк усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду в частині періоду заявлених вимог з 09 лютого 2024 року по 25 вересня 2024 року, у якій вказати інші підстави для поновлення строку та надати докази поважності причин пропуску цього строку (або уточненого змісту заявлених вимог у межах шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом).
Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Визнати неповажними вказані у заяві від 24 квітня 2025 року підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду та продовжити строк залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 , встановлений ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року, на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Копію цієї ухвали надіслати позивачці не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк встановлений судом, позовну заяву в частині позовних вимог за період з 09 лютого 2024 року по 25 вересня 2024 року буде повернуто позивачці.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.Г. Приходько