05 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/4352/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я з 2015 по 2022 рік;
- зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за додаткову відпустку за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 2015 по 2022 рік, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з Військової частини НОМЕР_1 , пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах у відповідності до "Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я", затвердженого постановою КМУ від 01.08.2012 року №702.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначає, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ; наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.12.2023 року № 342 був виключений зі списків особового складу та усіх видів забезпечення цієї військової частини.
Стверджує, що за час перебування на посаді начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту та екологічної безпеки, з 14.12.2015 року до 14.04.2022 року набув право на щорічну додаткову відпустку відповідно до постанови КМУ №702 від 01.08.2012 року із збереженням грошового та матеріального забезпечення відповідно до пункту 4 статті 10-1 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
З посиланням на норми Закону № 2011-ХІІ вказує, що його право на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі дні невикористаної додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації, гарантується державою.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти вимог позивача та просив відмовити у їх задоволенні. Звертає увагу на те, що згідно наданого позивачем Витягу із послужного списку майора медичної служби вбачається, що на посаді начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту позивач перебував лише за період з 2020 по 2022 роки, що не відповідає обставинам, викладеним у позовній заяві.
Також відповідач зазначає, що позивач за весь час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 жодного разу не звертався з приводу надання йому додаткової відпустки чи компенсації за неї.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив таке.
З наявної у матеріалах справи копії Витягу з послужного списку майора медичної служби ОСОБА_1 (позивача у справі) вбачається, що наказом КВ Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (відповідач у цій справі є частиною забезпечення бойової діяльності ОК " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") №76-РС від 14.12.2015 року позивача було призначено на посаду начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту та екологічної безпеки ВОС 1110003 у НОМЕР_2 окремому батальйоні радіоелектронної боротьби ОК " ІНФОРМАЦІЯ_1 . Період перебування на цій посаді з 14.12.2015 по 21.04.2020 року.
Також згідно наказу КВ ОК " ІНФОРМАЦІЯ_1 " № 111 від 21.04.2020 року позивача було призначено на посаду начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту - начальника екологічної безпеки ВОС 1110003 у НОМЕР_2 окремому батальйоні радіоелектронної боротьби ОК " ІНФОРМАЦІЯ_1 . Період перебування на цій посаді з 21.04.2020 по 01.03.2022 року.
Крім того, у період з 01.03.2022 по 14.04.2022 року на підставі наказу ком. НОМЕР_2 окремого батальйону РЕБ від 01.03.2022 № 49 позивач перебував на посаді начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту.
Отже, фактично з 14.12.2015 по 14.04.2022 роки позивач виконував обов'язки за посадою начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту.
Іншого належними та достовірними доказами відповідачем не спростовано.
Згідно Витягу із наказу №342 від 06.12.2023 року командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу В/ч НОМЕР_1 у зв'язку з вибуттям до нового місця служби.
У зазначеному Витягу перелічено види грошового забезпечення, які виплачено ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з ненарахуванням та невиплатою позивачу компенсації за невикористані у період з 2015 по 2022 роки щорічні додаткові відпустки пропорційно часу виконання обов'язків за посадою начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту у зв'язку з підвищеним нервово-емоційним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та позовним вимогам в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення та невиплати позивачу грошової компенсації щорічної додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я з 2015 по 2022 роки, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 10-1 Закону № 2011-XII регламентовано право військовослужбовців на відпустки і порядок їх надання та відкликання з них.
Абзацом першим пункту четвертого статті 10-1 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України (абз. 2 п. 4 статті 10-1 Закону № 2011-XII).
На виконання пункту четвертого статті 10-1 Закону № 2011-XII Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 01.08.2012 № 702 "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах".
Відповідно до пункту 488 Додатку 2 "Переліку військових посад Збройних Сил, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищенням нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку" цієї постанови посада начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту, на якій позивач перебував під час проходження військової служби з 14.12.2015 по 14.04.2022 р.р., наявна в переліку посад, перебування на яких надає право на щорічну додаткову відпустку відповідно до статті 10-1 Закону №2011-ХІ. Максимальна тривалість такої щорічної додаткової відпустки за цією посадою - 7 календарних днів.
З огляду на викладене, враховуючи, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ОБ РЕБ) та займав посаду начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту, яка в силу наведених положень Постанови № 702 є посадою, виконання обов'язків військової служби за якою пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, суд дійшов висновку, що позивач мав право на щорічну додаткову відпустку відповідно до статті 10-1 Закону України №2011-ХІ.
Відповідно до пункту 8 статті 10-1 Закону № 2011-ХІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Абзац 3 пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІ передбачає, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
В свою чергу, згідно зі статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
За змістом пунктів 17-19 статті 10-1 Закону № 2011-ХІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами першим, шостим та дванадцятим цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
Визначення поняття особливого періоду наведене у законах України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII та Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 № 1932-XII.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Положеннями статті 1 Закону України "Про оборону України" визначено особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Аналіз вказаних вище норм дозволяє дійти висновку, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, у тому числі додаткової відпуски. Однак, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
Норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке може бути реалізовано у один із таких двох способів:
1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін;
2) грошова компенсація відпустки особі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у справі № 620/4218/18 висновувала, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпустки. Однак, Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби. Водночас, у разі невикористання додаткової відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
У вказаній зразковій справі предметом спору була виплата позивачу грошової компенсації лише за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проте суд вважає, що такі висновки доречно враховувати і щодо спору про виплату грошової компенсації за невикористані інші додаткові відпустки, в тому числі, передбачену частиною 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
З наявного у справі Витягу із наказу № 342 від 06.12.2023 року командира Військової частини НОМЕР_1 судом встановлено та не заперечується відповідачем у цій справі, що позивачу не надавалась додаткова відпустка як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2023 рік та грошова компенсація за таку відпустку не виплачувалась.
Щодо щорічної додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, або компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за 2015-2022 роки пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах у Витягу із наказу №342 від 06.12.2023 року не зазначено.
При цьому, суд звертає увагу, що додаткова відпустка учаснику бойових дій передбачена пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону № 3551-XII, а додаткова відпустка за виконання обов'язків військової служби, які пов'язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, передбачена абзацом 1 пункту 4 статті 10-1 Закону № 2011-XII. Обидві ці відпустки є додатковими відпустками.
На відміну від відпустки, передбаченої абзацом 1 пункту 4 статті 10-1 Закону №2011-XII, право на яку мають військовослужбовці, відпустка як учаснику бойових дій надається не лише військовослужбовцям, а й будь-якій особі, яка не є військовослужбовцем, однак має статус учасника бойових дій або особам, прирівняним до них.
Разом з тим, відповідно до абзацу 3 пункту 4 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
У межах спірних правовідносин позивач претендує на компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2015 - 2022 роки під час несення ним військової служби, виконання обов'язків за якою пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я.
Як випливає зі змісту пункту 11 "Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищенням нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я" постанови № 702, щорічна додаткова відпустка військовослужбовцям, зазначеним, зокрема, у пункті 488, надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.
Отже, з огляду на встановлені у справі обставини та враховуючи вищенаведене нормативне регулювання спірних правовідносин, наявні підстави для висновку про протиправність непроведення відповідачем на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, за період з грудня 2015 по квітень 2022 року, передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702.
Як вказувалось вище, позивач в прохальній частині позовної заяви просив обчислювати грошову компенсацію за невикористані протягом 2015 - 2022р.р. щорічні додаткові відпустки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з Військової частини НОМЕР_1 пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах відповідно до постанови КМУ №702.
Суд зауважує, що механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, в тому числі компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення, визначено "Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженим наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 за № 745/32197.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з урахуванням викладених у рішенні висновків суду.
Підстави розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 9 , 241, 243, 245, 246, 255, 257, 262, 295 КАС України,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (смт Гуйва, Житомирський район, Житомирська область, 12442, РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я з 2015 по 2022 рік.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за час виконання ним обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, на посаді начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту, екологічної безпеки за період з 2015 по 2022 рік, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою, пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби на зазначених посадах у відповідності до "Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я", затвердженого постановою КМУ від 01.08.2012 року №702.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко