05 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/16359/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Сухопутних військ Збройних сил України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Сухопутних військ Збройних сил України, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 18.04.2024 №193-РС;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.05.2024 №133 (по стройовій частині);
- поновити ОСОБА_1 на посаді водія 3 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 з 18.04.2024;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 включити ОСОБА_1 до усіх видів забезпечення при ІНФОРМАЦІЯ_6 з 18.042024;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.04.2024 по 01.07.2024 включно.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що звільняти його із займаної посади наказом від 18.04.2024 були відсутні законні підстави, оскільки будучи обмежено придатним до військової служби він не міг бути призначеним на бойову посаду до військової частини, оскільки мав проходити військову службу в роті охороні, роті забезпечення ТЦК та СП та навчальних закладах, а тому таке призначення суперечило вимогам законодавства, а згоди на таке переведення позивач не надавав.
Позивачем зазначено, що командувачем Сухопутних військ ЗСУ від 18.04.2024 №193-РС було протиправно зараховано його на посаду водія мінометного взводу мінометної батареї ВЧ НОМЕР_1 , ВОС-790037А, начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 безпідставно видано наказ про зняття позивача з усіх видів забезпечення, а тому такі накази підлягають скасуванню.
З жодним з наказів позивач стверджує, що його ознайомлено не було та накази не внесено до військового квитка.
По завершенні лікування позивача було прийнято назад на військову службу як такого, що прибув у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Таким чином шляхом прийняття ряду наказів позивача було звільнено з посади, позбавлено всіх видів виплат, і на даний час період перебування на лікуванні не було оплачено позивачу, як такому, що ніби то був звільнений зі ІНФОРМАЦІЯ_8 в період з 18.04.2024 по 02.07.2024. Крім того, позивач вважає за необхідне зазначити, що у зв'язку із незаконним звільненням є правомірною вимога про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Після усунення позивачем недоліків позову, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
15.10.2024 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_8 надійшов відзив на позов вх. №56699/24, в якому відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що заперечує, що оскаржувані позивачем накази не були доведені до відома позивача, оскільки позивачем 07.05.2024 був поданий рапорт щодо ненадання згоди на будь-яке переміщення, у зв'язку із відсутністю висновку ВЛК щодо визначення ступеня придатності або непридатності до військової служби, вказаний рапорт поданий з порушенням процедури (поданий не на ім'я безпосереднього командира). Стосовно згоди на переміщення позивача на нове місце проходження військової служби, то відповідач зазначає, що позивач, проходячи військову службу за призовом, переміщується у зв'язку із службовою необхідністю та за станом здоров'я на нове місце військової служби без його згоди. Крім того, відповідач зазначає, що переміщення позивача, як обмежено придатного, не суперечило висновку ВЛК. Стосовно припинення виплат грошового забезпечення, то відповідач вказав, що позивач після подачі рапорту щодо ненадання згоди на будь-яке переміщення на нове місце служби 07.05.2024 відмовився від отримання припису для відправки у Військову частину НОМЕР_1 та 08.05.2024 не з'явився у ІНФОРМАЦІЯ_9 для відправки в іншу частину, що підтверджується витягом з наказу про призначення службового розслідування виданого на підставі рапорту командира роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо самовільного залишення частини позивачем. Отже виплата грошового забезпечення була призупинена з дня самовільного залишення військової частини, а саме: з 08.05.2024. Стосовно перебування позивача у лікувальних закладах з 08.05.2024, то відповідач вказує, що до позовної заяви позивачем не додано доказів того, що позивачу було надано дозвіл (рішення) командування залишити розташування військової частини.
16.10.2024 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_10 надійшов відзив на позов вх. №56932/24, в якому відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що згідно позовної заяви будь-які позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_10 не пред'явлено, будь-яких протиправних дій ІНФОРМАЦІЯ_10 не констатовано. За таких обставин ІНФОРМАЦІЯ_11 не є належним відповідачем та не може бути стороною у даній справі, а позов підлягає залишенню без руху для надання часу на виправлення недоліків, а саме уточнення суб'єктного складу учасників. Стосовно скасування оскаржуваних позивачем наказів, то відповідач вказав, що наказ Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 18.04.2024 №193-РС та наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 07.05.2024 №133 є індивідуальними правовими актами одноразової дії, дія яких закінчилась та осанні залишись без реалізації.
Таким чином, скасування наказів Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 18.04.2024 №193-РС та начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 07.05.2024 №133 не спричинить будь-яких наслідків для позивача, дія цих наказів закінчилась, а самі вимоги наказів позивачем не виконувались. Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то відповідачем зазначено, що позивачу призупинялась виплата грошового забезпечення у зв'язку із нез'явленням вчасно на службу за ознаками кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.
У позовній заяві позивачем заявлено вимогу про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19.04.2024 по 01.07.2024. Разом з тим, позивач у вказаний період з військової служби не звільнявся, а припинення виплати грошового забезпечення здійснено відповідно до положень Порядку №260.
18.10.2024 до суду від Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позов вх. №57323/24, в якому відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву відповідач, що на підставі затвердженого плану переміщення осіб рядового та сержантського складу, наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 18.04.2024 №193-РС солдата ОСОБА_1 звільнено з посади водія охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_7 та призначено водієм мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_3 в порядку просування по службі. Однак, відповідач звертає увагу суду на те, що наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 14.07.2024 №399-РС пункт 35 наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 18.04.2024 №193-РС про призначення солдата ОСОБА_1 водієм мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_3 скасовано як нереалізований. Також відповідачем заперечується стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 20000 грн, оскільки розмір такої допомоги є необґрунтованим та завищеним.
Відповідно до положень частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що солдат ОСОБА_1 , як обмежено придатний до військової служби проходив військову службу за висновком ВЛК в роті охорони ІНФОРМАЦІЯ_8 .
У зв'язку з істотним погіршенням стану здоров'я направленням від 19.04.2024 був скерований на стаціонарне лікування до КНП «Обласний медичний центр реабілітації» Житомирської обласної ради.
Позивач стверджує, що про його стан здоров'я було відомо командуванню ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Станом на 19.04.2024 позивача замість скерування на лікування та забезпечення його права на належну медичну допомогу наказом за підписом Начальника відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_7 капітана ОСОБА_2 , в якому вказано дату що ще не настала - 20.04.2024, однак вже наявним, стало відомо, що позивача переводять до ВЧ НОМЕР_1 АДРЕСА_1 в зону бойових дій.
Цього ж дня, звернувшись за правничою допомогою, ОСОБА_1 , через адвоката Лавренчука О.В. був направлений рапорт на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 шляхом вчинення ЕЦП, оскільки можливості подати такий рапорт наручно у ОСОБА_1 19.04.2024 не було.
За результатом поданого рапорту 20.04.2024 ОСОБА_1 було надано направлення на проходження стаціонарного лікування від 19.04.2024 № 6522 Військової частини НОМЕР_4 в КНП «Обласний медичний центр реабілітації» Житомирської обласної ради.
У період з 22.04.2024 до 06.05.2024 позивач перебував в КНП «ОМЦР» відділення реабілітації.
З 08.05.2024 позивач проходив обстеження у гастроентеролога.
09.05.2024 екстреним викликом швидкої допомоги позивача було доставлено в приймальне відділення КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Житомирської обласної ради з ректальною кровотечею. Внаслідок неможливості проведення обстеження без наявного направлення військової частини 10.05.2024 він проходив обстеження лікарем-проктологом у приватній клініці де було постановлено діагноз гостра кровотеча з нижніх відділів ШКТ.
Після цього, військовою частиною НОМЕР_4 (військовим госпіталем) було надано направлення для проходження лікування позивача у КНП «Звягельська багатопрофільна лікарня» Звягельської міської ради.
20.05.2024 позивача було скеровано до Житомирської обласної клінічної лікарні м.Житомир для консультації проктолога, цього ж дня було видано направлення на стаціонарне лікування з причини необхідності екстренного оперативного втручання.
Згідно консультативного висновку від 20.05.2024 позивачу було встановлено діагноз комбінований кровоточивий геморой ІІІ ст.
21.05.2024 позивача було прооперовано та у період з 20.05.2024 по 29.05.2024 він перебував на стаціонарному лікуванні.
Відповідно до виписки позивачу було встановлено обмеження та лікування строком на 1 місяць.
За наслідками лікування та скеруванням лікарів 28.05.2024 ОСОБА_1 проходив ВЛК. Відповідно до висновку ВЛК було встановлено потребу у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою на 30 календарних днів.
З причини відсутності фінансового забезпечення позивач не міг самостійно завершити необхідне обстеження і лікування власним коштом, а тому звертався до ІНФОРМАЦІЯ_8 з рапортом про скерування його на лікування, оскільки це передбачено соціальними гарантіями військовослужбовця.
30.06.2024 ОСОБА_1 було подано рапорт про направлення на ВЛК.
02.07.2024 було подано рапорт про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_7 для подальшого проходження військової служби.
Наказом від 02.07.2024 ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 наказом від 07.02.2024 №46-РС було призначено на посаду стрільця - помічника гранатометника 2 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_12 .
Позивач погодився на призначення на вищевказану посаду.
Позивач посилається на те, що в його військовому квитку інших наказів окрім призначення на посаду до ІНФОРМАЦІЯ_8 та призначення на посаду ІНФОРМАЦІЯ_12 від 02.07.2024 не зазначено, що свідчить про їх відсутність та неправомірність.
Позивач стверджує, що звільняти його із займаної посади від 18.04.2024 були відсутні законні підстави, оскільки будучи обмежено придатним до військової служби, він не міг бути призначеним на бойову посаду до військової частини, оскільки мав проходити військову службу в роті охороні, роті забезпечення ТЦК та СП та навчальних закладах, а тому таке призначення суперечило вимогам законодавства, а згоди на таке переведення сам позивач не надавав.
На думку позивача, командувачем Сухопутних військ ЗСУ від 18.04.2024 №193-РС його було протиправно зараховано на посаду водія мінометного взводу мінометної батареї Військової частини НОМЕР_1 , ВОС-790037А та начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 безпідставно видано наказ про зняття ОСОБА_1 з усіх видів забезпечення, а тому такі накази підлягають скасуванню.
Позивач стверджує, що з жодним із оскаржуваних ним наказів його не ознайомлювали та ці накази не внесено до його військового квитка.
По завершенні лікування ОСОБА_1 було прийнято назад на військову службу як такого, що прибув у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Таким чином, на думку позивача, шляхом прийняття ряду наказів його було протиправно звільнено з посади, позбавлено всіх видів виплат, і на даний час період перебування на лікуванні не було оплачено, як такому, що ніби то був звільненим зі ІНФОРМАЦІЯ_8 у період з 18.04.2024 по 02.07.2024.
Оскільки позивач вважає його звільнення з військової служби незаконним, то, на його думку, є правомірною вимога щодо стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, тобто з 19.04.2024 по 01.07.2024.
Вважаючи наказ Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 18.04.2024 №193-РС та наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.05.2024 №133 по (стройовій частині) протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до наказу (по стройовій частині) начальника ІНФОРМАЦІЯ_13 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_14 ) №269 від 09.11.2023 солдата призваного під час загальної мобілізації ОСОБА_1 призначено на посаду водія 3 взводу охорони роти охорони з 09.11.2023 (а.с.123).
На підставі наказу Командувача Сухопутних військ Збройних сил України від 18.04.2024 №193-РС (на звороті а.с.139) та інформаційного повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.04.2024 №7/756 начальником ІНФОРМАЦІЯ_15 видано наказ №133 від 07.05.2024 про переміщення солдата призваного по мобілізації ОСОБА_1 на посаду водія мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 (а.с.122).
Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_15 №133 від 07.05.2024 та наказ Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 18.04.2024 №193-РС щодо переміщення до нового місця служби, доведений до позивача. Позивачем не заперечується доведення наказів на переміщення до нового місця служби, так як в цей же день (07.05.2024) солдатом призваним по мобілізації ОСОБА_1 подано рапорт (на звороті а.с.46) щодо ненадання згоди на будь-яке переміщення, в зв'язку з відсутністю висновку ВЛК щодо визначення ступеня придатності або непридатності до військової служби.
Щодо визнання протиправним та скасування наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 18.04.2024 №193-РС, суд зазначає наступне.
Відповідно до співдоповіді начальника кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України, встановлено, що на виконання окремого доручення командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 01.04.2024 №48788 було створено та відряджено робочі групи до підпорядкованих територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з метою перевірки обліку особового складу та виявлення придатних за станом здоров'я осіб, які можуть бути залучені до виконання завдань за призначенням у складі бойових бригад Сухопутних військ Збройних Сил України.
Також, за результатами проведення вищезазначених заходів було сформовано списки військовослужбовців, які були сплановані для переміщення до бойових бригад Сухопутних військ Збройних Сил України до яких було включено солдата ОСОБА_1 .
Тому на підставі затвердженого плану переміщення осіб рядового та сержантського складу, наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 18.04.2024 №193-РС солдата ОСОБА_1 звільнено з посади водія роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_7 та призначено водієм мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_3 в порядку просування по службі.
Однак, наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 14.07.2024 №399-РС пункт 35 наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 18.04.2024 №193-РС про призначення солдата ОСОБА_1 водієм мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_3 скасовано, як нереалізований.
Отже, станом на час розгляду справи відсутній предмет спору у наведеній частині.
Стосовно визнання протиправним та скасування наказу від 07.05.2024 №133 щодо переміщення на нове місце служби без згоди військовослужбовця, суд зазначає наступне.
Відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 109 Положення №1153/2008 вибуття до нового місця служби військовослужбовця здійснюється після надходження витягу з наказу відповідного командира (начальника) військової частини про призначення, в тому числі доведеного технічними засобами передачі документованої інформації.
Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини має відбутися після здавання посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання військовою частиною зазначеного витягу з наказу або іншого письмового повідомлення про переміщення по службі військовослужбовця.
Відповідно до пункту 112 Положення №1153/2008 переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків: неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії; неможливість проживання членів сім'ї військовослужбовця за станом здоров'я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують; потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім'ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.
Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв'язку із службовою необхідністю та за станом здоров'я на нове місце військової служби без його згоди.
Позивач, проходячи військову службу за призовом, не мав підстав, передбачених п.112 Положення №1153/2008, за яких необхідною є його згода на переміщення.
З огляду на зазначене вище ІНФОРМАЦІЯ_14 при виданні наказу від 07.05.2024 №133 (по стройовій частині) щодо переміщення позивача на нове місце військової служби діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства.
Стосовно відмови позивача від переміщення до нового місця служби без висновку військово-лікарської комісії щодо визначення ступеня придатності та непридатності до військової служби слід зазначити наступне.
Як зазначає сам позивач у позовній заяві, він визнаний обмежено придатним рішенням військово-лікарської комісії.
Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Медичний огляд проводиться військово-лікарською комісією з метою визначення придатності, зокрема: до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю.
За визначенням у пункті 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей.
Згідно з пунктом 6.1 Положення №402 направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров'я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.
Будь-яких рекомендацій лікарів, щодо направлення позивача на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності позивач до ІНФОРМАЦІЯ_15 не надавав, інших підстав, визначених Положенням №1153/2008, та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454 для направлення позивача на медичний огляд ВЛК не було.
Крім того, відповідно до підпункту "г" п.20.3 глави 20 розділу ІІ Положення №402 (у редакції, чинній на момент отримання позивачем висновку ВЛК про обмежену придатність) при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту: "Обмежено придатний до військової служби".
Одночасно з постановою ВЛК в індивідуальному порядку з урахуванням військової спеціальності, займаної посади, віку, роботи, що фактично виконується, пристосованості до неї того, хто пройшов медичний огляд, у постанові у довільній формі вказується, які види служби та роботи протипоказані цій особі. Особи, визнані обмежено придатними до військової служби, - непридатні до служби у Десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах (за винятком підрозділів забезпечення). Військовослужбовці, визнані обмежено придатними до військової служби, придатні до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, ТЦК та СП, установах, організаціях, навчальних закладах.
Переміщення позивача, як обмежено придатного, не суперечило висновку ВЛК, так як Військова частина НОМЕР_1 не відноситься до Десантно-штурмових військ, плавскладу, морської піхоти, спецспоруд.
Таким чином, оскаржуваний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.05.2024 №133 по (стройовій частині) є правомірним та обґрунтованим.
Стосовно призупинення виплати грошового забезпечення позивачу та перебування позивача в розпорядженні начальника ІНФОРМАЦІЯ_15 , суд зазначає наступне.
Після подачі рапорту щодо ненадання згоди на будь-яке переміщення на нове місце служби 07.05.2024 солдат ОСОБА_1 відмовився від отримання припису для відправки у Військову частину НОМЕР_1 та 08.05.2024 не з'явився у ІНФОРМАЦІЯ_14 для відправки в іншу частину, що підтверджується витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_15 №82 від 08.05.2024 про призначення службового розслідування (а.с.120), виданого на підставі рапорту командира роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_15 щодо самовільного залишення військової частини солдатом призваний по мобілізації ОСОБА_1 вхідний №4421 від 08.05.2024 (а.с.121), актом службового розслідування (а.с.114-117), наказом про результати службового розслідування (а.с.112-113), витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження: 62024240020001893) (а.с.104), повідомленням про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні Державного бюро розслідування вхідний №6677 від 01.07.2024 (а.с.103), повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_16 вхідний №5951 від 13.06.2024 (а.с.100) щодо стану досудового розслідування в кримінальному провадженні 62024240020001893.
Отримання припису передбачено п.3 розділу V (особливості організації і ведення обліку особового складу під час переміщення військовослужбовців) наказу Міністра оборони України від 15.09.2022 №280 «Про затвердження Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України» в якому зазначено, що під час відправки одного військовослужбовця у нього повинні бути: припис, документи, що посвідчують особу військовослужбовця, військово-перевізні документи, продовольчий і речовий атестати, грошовий атестат, а в опечатаному пакеті - обліково-послужна (крім осіб офіцерського складу) і службова картки, медична книжка.
За результатом службового розслідування видано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_15 від 16.05.2024 №44 «Про результати завершення службового розслідування за фактом вчинення солдатом ОСОБА_1 дій, що містять ознаки кримінального правопорушення», яким прийнято рішення притягнути до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_1 після прибуття до нового місця служби, та направити повідомлення про кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 4 статті 402 Кримінального кодексу України (непокора) та частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України (самовільне залишення військової частини або місця служби) до територіального управління Державного бюро розслідування.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Відповідно до п.15 Розділу 1 Порядку №260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_15 (по стройовій частині) від 08.05.2024 №134 призупинена виплата грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 , з дня самовільного залишення військової частини, а саме з 08.05.2024 до дня повернення. Вказане спростовує доводи позивача, що виплата грошового забезпечення призупинена позивачу з 19.04.2024, оскільки виплата була призупинена саме з дня самовільного залишення ОСОБА_1 військової частини, а саме 08.05.2024.
Матеріалами службового розслідування підтверджується, що позивач вважається таким, що 08.05.2024 не з'явився вчасно на службу до ІНФОРМАЦІЯ_17 , у зв'язку з чим призупиняється виплата грошового забезпечення. Призупинення виплати грошового забезпечення на час самовільного залишення місця служби є правомірним.
Відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення №1153, зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо подальшого їх службового використання допускається в разі якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.
На підставі підпункту 14 пункту 116 Положення №1153 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_15 (по особовому складу) від 13.06.2024 №40-РС солдата призваного по мобілізації ОСОБА_1 зараховано в розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_15 (а.с.108).
02.07.2024 солдат ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_15 . Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_15 (по стройовій частині) від 02.07.2024 №189 (а.с.107) солдата призваного по мобілізації ОСОБА_1 , який перебував в розпорядженні начальника ІНФОРМАЦІЯ_15 з 02.07.2024 зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_15 призначено на посаду стрільця - помічника гранатометника 2 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_15 на підставі рапорту про прийом справи та посади солдата ОСОБА_1 від 02.07.2024, у зв'язку із чим ОСОБА_1 була поновлена виплата грошового забезпечення.
Після прибуття позивача 02.07.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_15 після самовільного залишення місця служби, позивач був призначений на вільну рівнозначну вакантну посаду (4 тарифний разряд, «солдат»).
Слід зазначити, що відповідно до пункту 257 Положення №1153 призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення №1153.
Стосовно доводів позивача про його перебування у лікувальних закладах з 08.05.2024, що тим самим спростовує залишення ним самовільно військової частини, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-ХІV (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України), про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Згідно зі статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
За нормами статті 254 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
Відповідно до п.4-1 положень Постанови КМУ від 18.10.1999 №1923 «Про затвердження Порядку надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями» під час дії особливого періоду командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації, закладу) для надання медичної допомоги має право направляти підпорядкованих йому військовослужбовців до військово-медичних закладів інших військових формувань за територіальним принципом.
Відповідно до п.2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Аналізуючи вищевикладені положення законодавства, військовослужбовець, що має потребу в отриманні медичної допомоги, звертається до безпосереднього керівника для подальшого направлення до медичного пункту частини. Лікар (фельдшер) медичного пункту частини з'ясовує попередньо характер захворювання/травми військовослужбовця, і в залежності від характеру хвороби направляє для лікування.
Про стан хворого доповідається безпосередньому керівнику військовослужбовця, а направлення на лікування узгоджується додатково та підписується командиром військової частини. Формою звернень військовослужбовців є рапорт.
Позивач, після відмови вибути на нове місце служби 07.05.2024 встановленим порядком для направлення на лікування не звертався та не з'явився вчасно на службу до ІНФОРМАЦІЯ_8 , незаконно перебував за межами військової частини.
В матеріалах справи відсутні належні докази того, що позивач вибув з військової частини на підставі рішення (з дозволу) командування, яке б надавало позивачу право залишити розташування військової частини.
Посилання позивача на проходження лікування жодним чином не свідчить про те, що позивач залишив розташування військової частини з відома командування чи за рішенням командування.
Вимоги спеціального законодавства передбачають випадки, коли відсутність на місці несення служби пов'язане із поважними причинами, у тому числі, із лікуванням, однак таке лікування здійснюється на підставі направлення відповідного командира, а не у самостійному порядку, як відбулось у даному випадку.
З огляду на зазначене вище, ІНФОРМАЦІЯ_14 при призупиненні позивачу виплат грошового забезпечення діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачами доведено правомірність видання наказу від 18.04.2024 №193-РС та наказу від 07.05.2024 №133 (по стройовій частині), а тому позов не підлягає задоволенню.
Стосовно позовних вимог про поновлення на посаді та нарахування виплат середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає, що такі позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки під час розгляду даної справи відповідачами підтверджено правомірність оскаржуваних позивачем наказів, крім того, позивач у вказаний період з військової служби не звільнявся, а припинення виплати грошового забезпечення здійснено відповідно до положень Порядку №260.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), Сухопутних військ Збройних сил України (04119, вул. Дегтярівська, 19/7, м. Київ, код ЄДРПОУ 22991037) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Гурін
05.05.25