05 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/18466/22
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнати протиправними рішення,
встановив:
Рішенням суду від 16.01.2023, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 26.07.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платах (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Позивач подав заяву (вх. від 25.04.2025) в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, вчинені на виконання рішення суду від 19.10.2024 року у справі 240/18466/22, а саме: щодо визначення при перерахунку підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення з 01 січня 2025 року, розмір якого повинно становити 3200,00 гривень.
В обґрунтування заяви зазначає, що з 01.01.2025 відповідач припинив виконання рішення суду, а саме з 01.01.2025 відповідач не здійснює перерахунок та виплату вказаного підвищення до пенсії у розмірі 3200 грн.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України та ч.5 ст.383 КАС України, суд вважає за можливе розглянути заяву в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
За приписами ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якого ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення (ч. 6 ст. 383 КАС України).
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Щодо не здійснення з 01.01.2025 перерахунку та виплат підвищення до пенсії у розмірі 3200 грн.
З 01.01.2025 підвищення до пенсії згідно статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, здійснюється з врахуванням положень статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059 (надалі Закон № 4059), постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 № 1524 «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення» (далі ПКМУ № 1524).
Суд звертає увагу, що ст. 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" були врегульовані розміри, підстави та порядок виплати вищевказаного підвищення (доплати).
Вказаною статтею установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
У Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Якщо під час розгляду заяви особи суб'єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац четвертний пункту 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018).
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 480/7252/23.
Враховуючи те, що відповідач після набрання рішенням законної сили вчиняє дії по його виконанню, а з 01.01.2025 ст. 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", приписи якої є обов'язковими для виконання і відповідачем, були врегульовані розміри, підстави та порядок виплати вищевказаного підвищення (доплати), суд не вбачає протиправності в діях відповідача, який, відповідно доданого до заяви розрахунку пенсії позивача від 26.02.2025, нараховує та виплачує їй доплату до пенсії в розмірі 2361 грн.
Таким чином суд вважає, що позивач не доказав, що позивач протиправно не здійснює йому з 01.01.2025 нарахування та виплату підвищення (доплати) до пенсії.
Враховуючи, що заявником не доведено, як то передбачено ч.1 ст. 77 КАС України, та обставина, що відповідачем протиправно станом на момент подачі заяви не виконується рішення суду (не виплачується з 01.01.2025 року підвищення до пенсії, а судом за наслідками розгляду заяви не встановлено обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, заяву належить залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 383 КАС України, суд
ухвалив:
Залишити без задоволення заяву ОСОБА_1 , подану в порядку ст. 383 КАС України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя М.М. Семенюк