Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
06 травня 2025 року Справа №200/3144/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голошивець І.О., розглянувши матеріали позовної заяви Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.04.2025 ВП №77897924 та зобов'язання вчинити певні дії, -
Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Клімової Раїси Дмитрівни про відкриття виконавчого провадження від 24.04.2025 ВП №77897924.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Кодексу), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.
Також, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Тобто, необхідною умовою розгляду судом позовної заяви є сплата особою, яка звертається з цією заявою, судового збору у визначеному розмірі.
Натомість, позивач в позовній заяві зазначає наступне: - «Відповідно до пункту 20 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, його територіальні органи. Відповідно до Положення про Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2023 № 169 Міжрегіональне управління є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.».
Розглянувши зазначене позивачем про звільнення його від сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 8 липня 2011 року, судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
За приписами ст. 2 вищевказаного Закону, платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Суд зазначає, що статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».
Згідно ч. 1 ст. 4 Законом України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставки сплати судового збору визначені статтею 4 Закону України «Про судовий збір», де вказано, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом із тим, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3028,00 гривень.
Таким чином, судовий збір відповідно до заявлених позовних вимог позивача враховуючи вищезазначене складає розмір 3028,00 грн.
В свою чергу судом встановлено, що адміністративний позов був поданий представником позивача засобами зареєстрованого кабінету «Електронний суд».
Приписами ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З урахуванням наведеного - 3 028,00 грн. х 0,8 = 2 422,40 грн.
Отже, станом на час винесення даної ухвали по справі, останньому за подання даного адміністративного позову слід сплатити судовий збір у розмірі 2422,40 грн. за платіжними реквізитами, які містяться на сайті Донецького окружного адміністративного суду.
Щодо зазначеного представником позивача стосовно звільнення його у відповідності до приписів п.20 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідним навести правові висновки з подібного спірного питання, що було розглядом в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №463/12584/21 від 29.08.2024 року, в якому зокрема було зазначено наступне: - «Своєю чергою автор касаційної скарги вказує, що він звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 20 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Так, правові засади справляння судового збору, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України «Про судовий збір», статтею 3 якого обумовлено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду касаційної скарги на судові рішення.
Водночас статтею 5 вказаного Закону передбачено пільги щодо сплати судового збору та визначений перелік фізичних, юридичних осіб, а також суб'єктів владних повноважень, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях в певних категоріях справ.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання надмірному тиску на суб'єктів господарювання» від 04 березня 2021 року № 1320-IX, який набув чинності 27 квітня 2021 року, частину першу статті 5 Закону України «Про судовий збір» доповнено пунктом 20, відповідно до якого включено центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, його територіальні органи.
Разом з тим варто зазначити, що відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:
24) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - за подання позовів, предметом яких є відшкодування шкоди (збитків), у порядку, визначеному статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
25) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, - у справах про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції»;
26) Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення на час дії воєнного стану - за подання позовів, предметом яких є стягнення штрафу;
27) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З аналізу вищевказаної норми висновується, що від сплати судового збору у справах про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», звільняється центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції (п.25), а також у справах в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від сплати судового збору звільняється центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи (п.27).
Аналогічний підхід застосовано до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на час дії воєнного стану (пункти 24 та 26 відповідно).
Наведене свідчить, що вищевказані суб'єкти владних повноважень звільняються від сплати судового збору згідно зі статтею 5 Закону України «Про судовий збір» у справах, в яких діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто реалізовують функції у своїй сфері діяльності.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення № 96), Держпраці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем'єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Отже, з 27 квітня 2021 року законодавцем надано центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та його територіальним органам пільгу щодо сплати судового збору у справах, які стосуються реалізації ними державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
При цьому, як зазначено вище, окрім нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на Держпраці покладаються й інші, окреслені у пунктах 1, 4 Положення № 96, повноваження.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31 цс 21) наголосила на тому, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) полягає в тому, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли, на переконання суду, певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Відсутність у процесуальних кодексах положень про аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Аналогія закону та аналогія права розглядаються в загальній теорії права як засоби заповнення прогалин у законодавстві шляхом їх усунення чи подолання. Прогалини у законодавстві ускладнюють регулювання відповідних суспільних відносин через відсутність у законодавчому акті нормативного припису (норми права), що безпосередньо спрямований на їх врегулювання.
Аналогія закону - це поширення в процесі правозастосування на конкретні неврегульовані правом життєві відносини чинності норм права, які регулюють відносини, які є подібними тим, що потребують урегулювання в рамках цієї галузі права за найсуттєвішими ознаками.
Аналогія права - це застосування до конкретних відносин загальних засад і сенсу законодавства у разі відсутності норм права, що регулюють подібні за найсуттєвішими ознаками відносини. Це означає, що юридично справа вирішується на основі принципів права, таких, як справедливість, гуманізм, юридична рівність тощо, що переважно закріплені у відповідних статтях Конституції України або загальних положеннях законодавчих актів.
Якщо суд виявив прогалину у законодавстві в процесі правозастосування, він зобов'язаний використовувати такі оперативні засоби її подолання, як аналогія закону чи аналогія права з метою вирішення конкретної юридичної справи.
Предметом спору у цій справі є стягнення з на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Тобто, у даному випадку спірні правовідносини стосуються трудових відносин, які виникли між фізичною особою та Держпрацею як роботодавцем.
При цьому судові рішення, які оскаржує Держпраці не стосуються її діяльності як органу, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Варто зазначити, що пункт 20 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» не містить застереження у вигляді пільги щодо сплати судового збору центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю у справах щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у яких органи Держпраці виступають як роботодавці (тобто трудового спору), а тому, застосовуючи аналогію права, відсутні підстави для застосування пункту 20 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у категорії справ щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби.
Такий висновок узгоджується з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», в якому вказано, що від сплати судового збору під час розгляду справ про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі в усіх судових інстанціях звільняються лише позивачі.
Оскільки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та його територіальні органи у даному випадку виконують роль роботодавців, тому вони не підпадають під категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору.».
Відповідно до приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд не вбачає підстав для не врахування вищезазначених висновків Верховного Суду та з урахуванням наведеного вважає за необхідним зазначити, що спірні питання по справі №200/3144/25 виникли між Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці та Покровським відділом державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з питань визнання протиправною постанови державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Клімової Раїси Дмитрівни про відкриття виконавчого провадження від 24.04.2025 ВП №77897924.
В свою чергу, у даному випадку спірні правовідносини стосуються прийняття спірної постанови державним виконавцем про відкриття виконавчого провадження з приводу стягнення з позивача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах по Списку №1 на підставі виконавчого листа №200/5821/24 від 25.02.2025 року виданого Донецьким окружним адміністративним судом.
При цьому спірне питання, з яким звернулося Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці не стосуються її діяльності як органу, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а отже звільненню від сплати судового збору не підлягає.
В зв'язку з вищенаведеним, суд вважає, що позивачем не дотримані вимоги ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі не усунення у визначений судом строк недоліків позовної заяви, яку залишено без руху позовна заява буде повернута заявникові.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.04.2025 ВП №77897924 дії та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду: доказів сплати судового збору (оригінал квитанції) у розмірі 2 422,40 грн.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, за сторінкою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки://court.gov.ua/).
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя І.О. Голошивець