Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 травня 2025 року Справа№200/2352/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.03.2025 № 213050033202 про відмову ОСОБА_1 в призначені/переведенні з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.02.2025 та зарахувати до її стажу державної служби період роботи на посадах в органі місцевого самоврядування а саме з 04.07.2001 по 30.04.2016.
В обґрунтування позову вказано, що рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 05.03.2025 № 213050033202 відмовлено у здійсненні перерахунку. При цьому відмова ґрунтується на тому, що у заявниці відсутні 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, станом на день набрання чинності Закону № 889-VIII.
До стажу враховано періоди роботи з 16.03.1993 по 03.07.2001, період роботи з 04.07.2001 по 30.12.2022 на посадах в органі місцевого самоврядування не зараховано до державної служби.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в перерахунку пенсії від 05.03.2025 № 213050033202 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась за захистом порушеного права.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази у відповідачів, яких, на думку суду, не вистачало для всебічного та об'єктивного розгляду справи.
Відповідачем у встановлений судом строк наданий відзив на позовну заяву, де зазначено наступне.
ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 працювала на посадах, що відносяться до посад органів місцевого самоврядування, має 08 років 03 місяці 18 днів, таким чином відсутні підстави для переведення позивача з пенсії за віком відповідно до Закону №1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
З урахуванням положень пункту 12 розділу XI ''Прикінцеві та перехідні положення'' Закону №889-VIII позивач не має права на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону №3723-XII.
Отже, Головне управління дійшло висновку, що у спірних відносинах відсутня протиправна бездіяльність з його боку.
Фактичні обставини, встановлені судом у справі, такі.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Херсонській області з 26.02.2023.
25.02.2025 позивач звернулася з заявою про здійснення перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України « Про державну службу».
Звернення було опрацьовано за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України Донецькій області.
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 05.03.2025 № 213050033202 відмовлено у здійсненні перерахунку. Відмова ґрунтується на тому, що у заявниці відсутні 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, станом на день набрання чинності Закону № 889-VIII. До стажу було враховано періоди роботи з 16.03.1993 року по 03.07.2001 року, період роботи з 04.07.2001 року по 30.12.2022 року на посадах в органі місцевого самоврядування не зараховано до державної служби.
Правова позиція суду обґрунтована таким.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах, Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 (далі - Положення № 28-2) (зі змінами) Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами Пенсійного фонду України.
Пенсійним фондом України впроваджено новий механізм розподілу та опрацювання звернень щодо призначення/перерахунку пенсій за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України" (далі - постанова № 25-1) передбачено опрацювання заяв про призначення/перерахунки пенсії бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця подачі заяви та місця проживання пенсіонера.
Відповідно пункту 4.2 розділу IV постанови № 25-1 після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Отже, відповідно пункту 4.2 розділу IV постанови № 25-1 заяву позивача розглянуто Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
До 01 травня 2016 року умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом України «Про державну службу» №3723-ХІІ.
01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, що регулює, зокрема, порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.
Статтею 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Водночас, відповідно до пункту 10 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" в редакції від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" в редакції від 10 грудня 2015 року № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, у випадку відсутності в особи стажу визначеного підпунктами 10 та 12 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Водночас, за умов наявності в особи стажу понад 10 чи 20 років, в сукупності з дотриманням інших вимог, визначених пунктами 10 та 12 зазначеного закону, у такої особи виникає право на одержання пенсії державного службовця.
При цьому, виходячи з аналізу змісту положень пунктів 10 та 12 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, у питаннях пенсійного забезпечення законодавець розрізняє державних службовців та осіб, які перебувають на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, зокрема в частині набутого стажу.
Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Верховний Суд, у постанові від 22.05.2024 у справі №500/1404/23 зазначив, що для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є необхідним дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ і «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Тобто, за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
В оскаржуваному рішенні перелічено положення законодавства та констатовано відсутність підстав для проведення перерахунку. Також у рішенні зазначено, що посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, а тому періоди роботи на посадах службовців а органах місцевого самоврядування при переході на посади, віднесені до відповідних категорій посад органів місцевого самоврядування, не можуть бути зараховані до стажу державної служби.
Отже, спірне рішення прийнято з підстав назарахування до стажу державної служби періодів роботи позивача в органах місцевого самоврядування.
Згідно із записами трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 наявні наступні записи періоду роботи:
16.03.1993 прийнята на посаду завідувача відділом соціального захисту громадян в поряду переводу з відділу соціального забезпечення згідно ст. 36 п. 5 КЗпП України ( запис № 14);
01.01.1994 присвоєно 13 ранг державного службовця України( запис № 15)
15.03.1994 прийняла присягу державного службовця (запис № 16) 01.04.1996 року переведена на посаду старшого соціального працівника, головного спеціаліста соціального-побутового відділу (запис № 17)
04.07.2001 присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування(запис № 18)
09.07.2001 прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування (запис № 19)
01.08.2002 призначена, за підсумками стажування, на посаду начальника управління соціального захисту населення райвиконкому. Присвоєно 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування (запис № 20)
11.10.2002 створено управління праці та соціального захисту населення у зв'язку з реорганізацією управління соціального захисту населення (запис № 21)
01.08.2004 присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування(запис № 22)
11.04.2011 створено самостійне управління праці та соціального захисту населення Комсомольської районної у м. Херсоні ради (запис № 23)
01.04.2011 переведена на посаду начальника управління праці та соціального захисту населення районної у місті ради (запис № 24)
16.03.2016 переведена на посаду завідувача відділу призначення соціальних доплат управління праці та соціального захисту населення районної у місті ради (запис № 25)
Станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015) позивач працювала на посаді завідувача відділу призначення соціальних доплат управління праці та соціального захисту населення районної у місті ради, тобто працювала на посадах які відносяться до посад в органах місцевого самоврядування.
Щодо зарахування спірного періоду роботи до стажу державної служби, суд зазначає наступне.
Закон України від 07.06.2001 № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначає порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування, правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус.
Відповідно до статей 1-2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-ІІІ від 07.06.2001, служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.11 Закону №2493, громадяни України, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування (за винятком посад, зазначених в абзаці другому частини першої статті 10 цього Закону), у день прийняття відповідного рішення складають Присягу.
Із запису №19 трудової книжки позивача (09.07.2001) вбачається, що вона прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 15 Закону №2493, при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад.
Стаж державної служби до 01 травня 2016 року обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі Порядок №283), який втратив чинність 01.05.2016 у зв'язку з набранням чинності Закону № 889-VIII.
Згідно з пунктом 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховувалася робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону про службу в органах місцевого самоврядування, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених КМУ до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Аналогічне положення також закріплено у пункті 4 чинного Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі Порядок №229).
Отже, Порядок №283 і чинний Порядок №229 передбачають, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2493-III передбачено, що дія Закону №3723-ХІІ поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі №351/1792/17, зазначив, що після набрання чинності Законом №889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до ст.46 Закону №889-VIII та пункту 4 Порядку №229 час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.
У постанові від 06.03.2020 у справі №1.380.2019.000417 Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування зараховувалась до стажу державної служби у порядку та відповідно до Порядку №283, спірний період слід зарахувати до стажу державної служби для виплати надбавки за вислугу років.
Отже, період роботи з 04.07.2001 по 30.04.2016 повинен бути зарахований до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу державної служби позивача періоди роботи з 04.07.2001 по 30.04.2016, а відтак оскаржуване рішення про відмову в перерахунку пенсії, є протиправним та підлягає скасуванню.
Вказане є підставою вважати позовні вимоги є обґрунтованими, внаслідок чого суд приймає рішення про їх задоволення у повному обсязі.
Щодо судового збору.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що наразі складає 1211,20 грн.
Водночас, відповідно ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, оскільки позивач звернувся до суду в електронній формі, то розмір судового збору має складати 968,96 грн.
Таким чином, суд, на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України, стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 968,96 грн. Про інші судові витрати суду не заявлено.
В іншій частині надміру сплачений позивачем судовий збір підлягає поверненню позивачу за правилами установленими ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84116, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.03.2025 № 213050033202 про відмову ОСОБА_1 в призначені/переведенні з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.02.2025 та зарахувати до її стажу державної служби період роботи на посадах в органі місцевого самоврядування, а саме з 04.07.2001 по 30.04.2016.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84116, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 06 травня 2025 року.
Суддя І.В. Буряк