Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 травня 2025 року Справа№200/290/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення заборгованості з пенсії,
ОСОБА_1 через представника Гуревича Р.Г. звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив стягнути заборгованість з пенсії за період з 01.08.2017 по 30.11.2018 в розмірі 162313,80 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що є пенсіонером та перебуває на обліку у відповідача. Позивач не отримав пенсійні виплати з 01.08.2017 по 30.11.2018. Бездіяльність щодо невиплати заборгованості з пенсії позивач вважає протиправною, в зв'язку з чим просить стягнути з відповідача невиплачену пенсію в загальному розмірі 162313,80 грн.
Ухвалою від 20 січня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 07 лютого 2025 року відкрито спрощене позовне провадження по справі без виклику сторін.
Відповідач надав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що нарахована пенсія за період з 01.08.2017 по 30.11.2018 в сумі 162313,80 грн, як така, що не передбачена бюджетом Пенсійного фонду потребує додаткового фінансування, буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу. Механізм виплати передбачений положеннями Постанови КМУ № 1165 від 10.11.2021 «Про затвердження порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території».
Зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області вживає всі можливі заходи з метою виплати заборгованості, яка станом на 19.02.2025 складає 151272,76 грн з врахуванням виплат за 2023, 2024 роки. Отже відсутня протиправна бездіяльність в діях відповідача.
Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. До основних засад судочинства відноситься, зокрема, розумний строк розгляду справи судом. Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. За визначенням пункту 11 частини першої статті 4 КАС України розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Відповідно до наведених норм, враховуючи здійснення судочинства в умовах збройної агресії проти України та період відпустки головуючого у справі, справа розглянута впродовж розумного строку, необхідного для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач зазначив, що з 01.08.2017 виплату пенсії ОСОБА_1 автоматично призупинено на підставі статті 12 Закону України № 1706-VII від 20.10.2014 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
На підставі заяви № 5270 від 16.05.2018 виплату пенсії ОСОБА_1 поновлено з 01.08.2017.
Починаючи з 01.12.2018 до теперішнього часу виплата пенсії ОСОБА_1 проводиться шляхом включення нарахованого місячного розміру пенсії до сформованої відомості на виплату пенсій з подальшим зарахуванням на поточний рахунок, відкритий в банківській установі АТ «Ощадбанк».
Відповідач стверджує, що заборгованість за період з 01.08.2017 по 30.11.2018 складає 162845,98 грн, як така, що не передбачена бюджетом Пенсійного фонду України та потребує додаткового фінансування, буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу.
Згідно наданого відповідачем витягу з ІКІС: Підсистеми «Призначення та виплати пенсій» від 01.02.2025, заборгованість з пенсійних виплат позивача складає 151272,76 грн.
Позивачу виплачена заборгованість в листопаді 2022 року в сумі 530,00 грн, в грудні 2022 року - 2,18 грн, в липні 2023 року - 557,32 грн, у вересні 2023 року - 2093,00 грн, у жовтні 2023 року - 1303,00 грн, у листопаді 2023 року - 4,10 грн, у грудні 2023 року - 0,62 грн, у жовтні 2024 року - 2361,00 грн, у листопаді 2024 року - 2361,00 грн та у грудні 2024 року - 2361,00 грн. Таким чином, загальна сума пенсійних виплат за минулий період, які виплачені ОСОБА_1 складає 11573,22 грн.
В зв'язку з відмовою у виплаті заборгованості позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.
У відповідних положеннях Конституції України закріплено основи соціальної спрямованості держави:
Стаття 3
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Стаття 19
[...] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх [...] у старості [...].
Стаття 92
Виключно законами України визначаються:[…] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].
Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) передбачено:
Стаття 5. Сфера дії Закону
1. Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Стаття 46. Виплата пенсії за минулий час
[…] 2. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Стаття 49. Припинення та поновлення виплати пенсії
1. Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
2. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону […].
Чинний механізм виплати пенсій, який поєднує право на пенсію з реєстрацією пенсіонера як внутрішньо переміщеної особи, призвів до численних звернень до суду з адміністративними позовами про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії відповідними територіальними управліннями Пенсійного фонду України.
Частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Враховуючи те, що відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами, в тому числі постановами Кабінету Міністрів України.
Законом № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як з підстав перевірки місця фактичного проживання.
За змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Тому суд зазначає, що не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанови Кабінету Міністрів України з приводу здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам є підзаконними нормативно-правовими актами, які обмежують встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.
З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у зразковій адміністративній справі № 805/402/18-а від 03 травня 2018 року.
Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Крім того, згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При розгляді справи встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке припинило виплату пенсії позивачу з 01.08.2017 по 30.11.2018. Заборгованість з пенсійних виплат за цей період склала 162845,98 грн.
Станом на час розгляду справи заборгованість складає 151272,76 грн. з урахуванням виплачених сум за 2022, 2023, 2024 роки в розмірі 11573,22 грн.
Враховуючи наведене, втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року встановлено, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
За таких обставин суд не приймає посилання відповідача на норми постанови КМ України від 10.11.2021 № 1165, оскільки застосування відповідачем вказаної постанови суперечить наведеним нормам спеціального закону Законом № 1058-IV та Статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які мають вищу юридичну силу перед підзаконними актами Кабінету Міністрів України.
Таким чином, при розгляді цієї справи судом встановлені протиправні дії відповідача - суб'єкта владних повноважень щодо припинення та невиплати належних позивачеві грошових сум всупереч вимогам закону.
Крім того, суд враховує, що до моменту порушення прав позивача, йому була призначена пенсія, отже, витрати на її сплату були заплановані та передбачені відповідним бюджетом Пенсійного фонду.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення боргу з пенсійних виплат суд зазначає, що відповідно до змісту частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю[…].
Вказаним нормам кореспондують норми статті 5 КАС України.
При розгляді цієї справи судом встановлений факт протиправних дій відповідача, який знаходиться у безпосередньому причинному зв'язку з негативними наслідками для позивача, пов'язаними з неотриманням останнім належних йому сум пенсії. Крім того, судом встановлено, що вказана бездіяльність суперечить встановленим функціональним обов'язкам відповідача та не відповідає спеціальним нормативним актам, які регулюють його діяльність. За вказаних обставин допущені відповідачем порушення виходять за межі його компетенції та містять всі ознаки деліктного правовідношення, що є підставою для застосування пункту 6 частини 2 статті 245 КАС України шляхом стягнення з відповідача майнової шкоди, заподіяної його протиправною бездіяльністю, в розмірі невиплаченої пенсії.
З урахуванням викладеного, судом встановлена протиправна бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.08.2017 по 30.11.2018 за відсутністю передбачених законом підстав. Вказаними діями відповідача майновим правам та інтересам позивача спричинена шкода у сумі 151272,76 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі пункту 6 частини 1 статті 5 та пункту 6 частини 2 статті 245 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що при поданні позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 1298,50 грн, наведена сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про стягнення заборгованості з пенсії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010) щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованості з пенсійних виплат за період з 01.08.2017 по 30.11.2018 в сумі 151272,76 грн, яка утворилась з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.08.2017 по 30.11.2018 в сумі 151272 (сто п'ятдесят одна тисяча двісті сімдесят дві) грн 76 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1298 (одна тисяча двісті дев'яносто вісім) грн 50 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення виготовлений та підписаний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Г.А. Чекменьов