Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 травня 2025 року Справа№640/20157/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Трейд» до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.08.2022 року №00171820902, №00171830902, №00171850902, №00171870902, -
21 листопада 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Трейд» до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 10 серпня 2022 року №00171820902, №00171830902, №00171850902, №00171870902.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням ДПС у м. Києві за результатами фактичної перевірки складено акт від 08.07.2022 року №16242/ж5/26-15-09-02/39530873. Відповідно до висновків акту встановлено порушення ТОВ «Інкам Трейд»: 1) п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України; 2) вимог ч. 8 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»; 3) пункту б абзацу 6 п.п.230.1.2 п.230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, а саме: не зареєстрований акцизний склад в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового; 4) пункту 63.3. ст. 63 Податкового кодексу України в частині неподання до контролюючого органу відомостей щодо 11 об'єктів оподаткування.
На підставі вищевказаного акту відповідачем прийнято спірні податкові-повідомлення рішення.
Позивач зазначає, що ним були надані відповідачу документи відповідно до зазначеного запиту, що підтверджується в самому акті перевірки. Разом з тим надати вичерпну кількість документів на невичерпний перелік неможливо.
Позивач звертає увагу, що має ліцензію на право торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі (з пересувних акцизних складів). Враховуючи відмінність понять «реалізація пального» та «торгівля пальним», на думку позивача він правомірно здійснив зазначені в акті перевірки операції та не порушував вимог Податкового кодексу України та Закону № 481.
Окрім того, представник позивача зазначає, що приміщення та територія позивача за адресою: Полтавська обл., Лохвицький район, м. Заводське, вул. П.Мирного 7-б, яка зазначена в акті перевірки в якості «акцизного складу» товариства, не є акцизним складом. Зазначене в тому числі підтверджується і отриманою позивачем ліцензією від 24.03.2020 року за №16170414202000907 на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою: Полтавська обл., Лохвицький район, м. Заводське, вул. П.Мирного 7-б, даними бухгалтерського обліку та наданими під час перевірки поясненнями.
Також, ТОВ «ІНКАМ ТРЕЙД» подавалась інформація за формою 20-ОПП щодо об'єктів оподаткування.
Виходячи з наведеного, позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними.
30 листопада 2022 року Окружним адміністративним судом міста Києва постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі.
17 лютого 2025 року справу № 640/20157/22 прийнято до провадження Донецького окружного адміністративного суду. В ухвалі було запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження. Також з Головного управління ДПС у м. Києві витребувано всі матеріали на підставі яких приймались оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.08.2022.
25 березня 2025 року представником ГУ ДПС надано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач зазначає, що 08.07.2022 складено акт №16242/Ж5/26-15-09- 02/39530873, згідно якого встановлено ряд порушень з боку позивача, а саме: вимог п.85.2 ст.85 ПКУ, ч.8 ст.15 Закону № 481/95-ВР, пункту «б» абзацу 6 п.п.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПКУ, п.63.3 ст.63 ПКУ.
Представник Головного управління ДПС у м. Києві вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інкам Трейд» є юридичною особою, зареєстроване 04.12.2014 р., ідентифікаційний код 39530873, місцезнаходження: 03038, місто Київ, вулиця Лінійна, будинок, 17.
28 червня 2022 року посадовими особами податкового органу проведена фактична перевірка ТОВ «Інкам Трейд».
За результатами вказаної перевірки контролюючим органом встановлено:
- ненадання ТОВ «Інкам Трейд» посадовим особам контролюючого органу до перевірки документів, пов'язаних з предметом перевірки, чим порушено п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.
- реалізацію ТОВ «ІНКАМ ТРЕЙД» пального з акцизного складу за адресою: м. Київ, вул, Лінійна, буд. 17 (уніфікований номер 1009173) на адресу контрагентів-покупців без отримання ліцензій на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі, чим порушено вимоги ч.8 ст.15 Закону № 481/95-ВР;
- неподання ТОВ «Інкам Трейд» відомостей до контролюючого органу (не відображено в 20-ОПП) щодо 11 об'єктів оподаткування, що є порушенням п.63.3 ст.63 ПКУ;
- не зареєстрований ТОВ «Інкам Трейд» акцизний склад в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, чим порушено пункт б абзацу 6 п.п.230.1.2 п.230.1 ст. 230 Податкового кодексу України.
За результатами проведеної перевірки складено акт № 16242/ж5/26-15-09-02/39530873 від 08.07.2022 р.
Листом від 05.08.202 року відповідачем розглянуто заперечення на акт перевірки.
На підставі вказаного акту відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.08.2022 року:
- форми «ПС» №00171830902, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020 грн. - ненадання платником податків посадовим особам контролюючого органу після початку перевірки всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки; ненадання платником податків контролюючим органам у повному обсязі документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених ним Кодексом;
- форми «С» №00171850902, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 500 000 грн. - за реалізацію пального з акцизного складу без отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі;
- форми «ПС» №00171870902, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 000 000 грн. - за відсутність з вини платника, податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового;
- форми «ПС» №00171820902, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020 грн. - за неподання відомостей про об'єкти оподаткування, пов'язані з оподаткуванням до контролюючого органу.
Вищевказані рішенні позивачем оскаржено у досудовому порядку. Рішенням Державної податкової служби України від 20.10.2022 року скаргу ТОВ «Інкам Трейд» залишено без задоволення, а рішення без змін.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з п. 75.1 ст. Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Пунктом 80.1 ст. 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно з п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав визначених вказаним пунктом, зокрема, у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 ст. 75 ПК України.
У відповідності до п. 75.1.3. ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (п. 80.7 ст. 80 ПК України).
Відповідно до абз. 1 - 4 п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених ПК України, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених ПК України, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Згідно з абзацом першим п. 86.5 ст. 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених ст. 80 ПК України, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу (абзац третій п. 86.5 ст. 86 ПК України).
Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (п. 80.10. ст. 80 ПК України).
Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені ПК України, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені ПК України.
Пунктом 86.5. ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях (пункт 86.7 статті 86 ПК України).
Згідно з пунктом 86.8 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Щодо ненадання позивачем контролюючому органу документів пов'язані з предметом перевірки, суд зазначає наступне.
Так, згідно п. 85.2. ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
У відповідності до п. 85.4. ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
У відповідності до п. 121.1. ст. 121 ПК України […] ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Судом встановлено, що згідно запиту від 28.06.2022 року, податковий орган запропонував ТОВ «Інкам Трейд» надати (завірені копії) здійснення господарської діяльності Товариства з питань, що стосуються предмету перевірки, а саме:
- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт торгівлі пальним або зберігання пального;
- документи підтверджуючі придбання або оренди ємністю за адресою: Полтавська обл., Лохвицький район, м. Заводське, вул. П. Мирного, 7-Б, місткість та використання в господарської діяльності;
- договори купівлі-продажу пального, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, акти прийому передачі, умови транспортування тощо;
ТТН, акти приймання - передачі товару та акти звіряння залишків пального між Вашим підприємством та зберігачами/поклажедавцями;
- акти зливу нафтопродуктів за формою 5-НП, акти приймання - передачі товару та акти звіряння залишків нафтопродуктів між ТОВ «ІНКАМ ТРЕЙД» та зберігачами;
- інформацію щодо реєстрації акцизного складу у системі електронного адміністрування реалізації пального розпорядником акцизного складу (у разі наявності)-,
- довідку про розпорядника акцизного (-их) складу (-ів) пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри (у разі наявності);
- накази на проведення інвентаризації, акти інвентаризації та акти списання пального за перевіряємий період;
- картки рахунків та оборотно-сальдові відомості бухгалтерського обліку, в яких відображено залишки пального на кінець кожного місяця в розрізі кодів УКТ ЗЕД за перевіряємий період (рахунок 281, 203 та/або інші, де відображений рух пального);
- картки рахунків та оборотно-сальдові відомості по рахунками 36, 63 та іншим, де відображались операції оприбуткування (придбання) та продажу пального, зберігання пального за перевіряємий період;
- інформацію щодо наявності транспортних засобів та місткість їх паливних баків, дату введення їх в експлуатацію, дані бухгалтерського обліку по рахунку 10 (картки обліку основних засобів);
- інші документи, які не ввійшли до зазначеного переліку, але безпосередньо пов'язані із здійсненням фінансово-господарських операцій при придбанні, зберіганні та реалізації пального.
Як визначено пунктом 1 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за № 1300/27745 (далі Порядок № 727), акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. До акту (довідки) документальної перевірки додаються інформативні додатки.
Відповідно до підпункту 12 пункту 3 розділу ІІІ Порядку №727 загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) повинні містити такі дані, зокрема, інформація про складені акти про ненадання у визначений у запиті строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації, акти відмови керівника платника податків або уповноваженої ним особи від підписання зазначених актів.
Згідно з підпунктом 1 пункту 5 розділу ІІІ Порядку № 727 висновок акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: зазначається опис виявлених перевіркою порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку № 727 залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать, зокрема, акт про ненадання платником податків документів (їх копій), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки у визначений у запиті строк (у разі його складання), акт відмови від надання або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації.
Порушення податкового законодавства та порушення вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України (п. 109.2 ст. 109 ПК України).
Отже, для можливості накладення штрафних санкції на платника податків, які передбачені статтею 121 ПК України, обов'язковим є встановлення вчинення ним податкового правопорушення, як це зазначено у статті 109 цього Кодексу.
У постанові від 08 листопада 2021 року у справі №640/21601/19 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого «в частині ненадання документів під час здійснення податкового контролю склад вказаного правопорушення полягає саме в поведінці платника податків, направленої на ухилення ним від виконання обов'язку з надання контролюючим органам оригіналів чи копій документів на їх законну вимогу, тим самим створюючи перешкоди для здійснення податкового контролю.
Заперечуючи правомірність зазначеного податкового повідомлення-рішення, позивач вказує на те, що на запит посадової особи контролюючого органу були надані копії документів в обсязі, що визначений у запиті від 28.06.2022 року, про що свідчать сторінки 1,3 акту перевірки.
В свою чергу, в матеріалах справи відсутні відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку № 727 акт про ненадання платником податків документів (їх копій), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки у визначений у запиті строк (у разі його складання), акт відмови від надання або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації,
В акті перевірки посадові особи контролюючого органу не зазначили, які саме документи, що необхідні для проведення перевірки, не були надані підприємством на запит від 28.06.2022 року та як вони пов'язані з предметом перевірки.
Відсутність конкретно визначеного контролюючим органом переліку документів, які, як зазначає відповідач, не були надані підприємством під час перевірки, унеможливлює встановлення факту допущення позивачем порушення, зокрема, наявності вини позивача у вчиненні такого порушення, умислу на його вчинення, та взагалі, перевірку доводів контролюючого органу з приводу ненадання певних документів, наявності у позивача запитуваних документів.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставинами, суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем п. 85.2 ст. 85 ПК України, а відтак податкове повідомлення-рішення №00171830902 від 10 серпня 2022 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 000 000 грн. за відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, суд зазначає наступне.
Згідно акту перевірки, посадовими особами контролюючого органу встановлено наступне.
ТОВ «Інкам Трейд» придбано та оприбутковано ємність металеву для зберігання пального місткістю 10 тис, літрів, (видаткова накладна № 470 від 14.06.2019 року). Дата вводу в експлуатацію від 15.06.2019 року підтверджується наданим витягом з рахунку 104 бухгалтерського обліку Товариства.
Також до перевірки надано технічний паспорт, в якому зазначено місце встановлення (ємності) резервуару за адресою: Полтавська обл., Лохвицький район, м. Заводське, вул. П. Мирного, 7-6. Повірка резервуару проведена своєчасно.
Відповідно Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним ТОВ «ІНКАМ ТРЕЙД» отримано ліцензію від 24.03.2020 року за №16170414202000907 на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою: Полтавська обл., Лохвицький район, м. Заводське, вул. П. Мирного, 7-Б.
За даними бухгалтерського обліку по рахунку 203 встановлено, що у зазначеної ємності зберігається пальне для власного використання, що також підтверджується наданим поясненням.
Переміщення пального в ємність відбувається на підставі накладних на переміщення із пересувних акцизних складів. Після використання пального складаються акти списання, передбачених інструкцією.
Таким чином перевіркою встановлено наявність ємності для зберігання пального та наявність пального в неї.
Згідно п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 ПК України розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.
Відповідно п.п. 230.1.2 пункту 230,1 статті 230 ПК України, платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту, етилового.
Відповідно до абзацу другого п.п.14.1.6 п.14.1 ст.14 ПК України акцизний склад це:
а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Вказаний пункт Податкового кодексу України містить також визначення приміщень або територій, що не є акцизним складом, до яких віднесено в т.ч.:
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Разом з цим, викладені обставини в акті перевірки дають підстави для висновку, що кількість отриманого пального було менше 1000 кубічних метрів протягом календарного року; зберігалось пальне загальною місткістю резервуарів, що використовувалось для зберігання пального та не перевищило 200 кубічних метрів; пальне використовувалось виключно для власних потреб позивача.
Під час фактичної перевірки посадові особи відповідача не встановили кількість отриманого пального, не проводили інвентаризацію пального в місці зберігання, не знімали залишки пального. Окрім того, акт фактичної перевірки не свідчить про зберігання позивачем пального місткістю резервуарів, що перевищило 200 кубічних метрів.
Таким чином, відповідачем не доведено, що позивач є розпорядником акцизного складу, в розумінні податкового законодавства, який не зареєстровано в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту, етилового.
Враховуючи встановлені судом обставинами, суд дійшов висновку про відсутність порушень позивачем п. «б» абз. 6 п.п. 230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України, а відтак податкове повідомлення-рішення №00171870902 від 10 серпня 2022 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо неподання відомостей про об'єкти оподаткування, пов'язані з оподаткуванням до відповідного контролюючого органу, суд зазначає наступне.
Згідно п.63.3 ст. 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об'єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.
Згідно з пп.75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Суд звертає увагу, що з'ясування питання щодо дотримання платником податків вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України не може бути предметом фактичної перевірки (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України), оскільки повідомлення про об'єкти оподаткування (форма 20-ОПП) не стосується здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками, не пов'язане із отриманням дозвільних документів тощо.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 15.03.2023 справа №440/1262/21.
Враховуючи зазначене, податкове повідомлення-рішення від 10 серпня 2021 року №00171820902 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято не у відповідності до вимог Конституції та законів України.
Щодо реалізації пального з акцизного складу без отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі, суд зазначає наступне.
В акті перевірки зазначено, що відповідно даних СЕАРП та СЕ ТОВ «ІНКАМ ТРЕЙД» виписано та зареєстровано акцизні накладні №500 від 11.06.2020 року щодо відвантаження пального з акцизного складу (уніфікований номер 1009173) на пересувний акцизний склад (державний номер НОМЕР_1 ) палива дизельного (код УКТ ЗЕД 2 710194300) в кількості 20 000 літрів або 15 000 кг, що в свою чергу зменшило ліміт (доступний обсяг) для реєстрації АН по акцизному складу 1009173. В подальшому відвантажений обсяг пального, відповідно акцизних накладних від 11,06.2020 № 501, 502, з пересувного акцизного складу (державний номер НОМЕР_1 ) відвантажено до ТОВ «ПАЛИВНА КОМПАНІЯ «ПІТ-ЛЕЙН» (код 39930793), що підтверджено отримувачем реєстрацією примірника № 2 акцизної накладної.
Перевіркою встановлено реалізацію ТОВ «ІНКАМ ТРЕЙД» пального з акцизного складу за адресою: м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17 (уніфікований номер 1009173) на адресу контрагентів-покупців без отримання ліцензій на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі, чим порушено вимоги ч. 8 ст. 15 Закону № 481.
В підтвердження вищевказаного порушення, відповідачем надано акт фактичної перевірки, реєстраційні дані, обортно-сальдову відомість по рахунку 105 за липень 2019 - серпень 2022 року, квитанцію № 2 до документа № 9087877213, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, таблиці № 2, 3, акцизна накладна №444.
Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 73 КАС України).
За приписами статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У відповідності до частини 1 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1, 3 статті 90 КАС України).
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідачем не надано, в тому числі на вимогу суду, докази, що підтверджують факт реалізації ТОВ «ІНКАМ ТРЕЙД» пального з акцизного складу за адресою: м. Київ, вул, Лінійна, буд. 17 (уніфікований номер 1009173) на адресу контрагентів-покупців, а саме: видаткову накладну, товаро-транспортну накладу на відпуск нафтопродуктів щодо відвантаження дизельного палива з пункту навантаження - ДО «Комбінат РЕКОРД», м. Житомир, вул. Вільський шлях, 281 до пункту розвантаження: Рівненська обл., смт. Мізоч, вул. Вокзальна, 1.
Тобто, обставини, зазначені в акті перевірки не підтверджено відповідачем належними та допустимими доказами, що унеможливлює встановлення факту реалізації позивачем пального без отримання ліцензій на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення №00171850902 від 10 серпня 2022 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, з урахуванням принципів адміністративного судочинства, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, що викладені у акті фактичної перевірки та свідчать про допущені позивачем порушення податкового законодавства.
Таким чином, позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Трейд» до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.08.2022 року №00171820902, №00171830902, №00171850902, №00171870902, підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Трейд» до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 серпня 2022 року №00171820902, №00171830902, №00171850902, №00171870902 - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 10 серпня 2022 року №00171820902, №00171830902, №00171850902, №00171870902.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Трейд» (місце проживання: 03038, м. Київ. вул. Лінійна, буд. 17, код ЄДРПОУ 39530873) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 22530 (двадцять дві тисячі п'ятсот тридцять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Лазарєв