05 травня 2025 рокуСправа №160/2278/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, до Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №046150007334 від 05.11.2024р., зобов'язання вчинити певні дії, -
28.01.2025р. ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, до Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:
- визнати протиправним та скасувати рiшення відповідача-1 вiд 05.11.2024 №046150007334;
- зобов'язати відповідача-2 здiйснити перерахунок пенсiї за вiком згiдно Закону України “Про державну службу» позивачеві з 29.10.2024 з урахуванням довiдки вiд 12.01.2023 №25 про складовi заробiтної плати для призначення пенсiї державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу рокiв) станом на сiчень мiсяць 2023 року та довiдки вiд 23.10.2024 №521 про складовi заробiтної плати для призначення пенсiї особi, яка має не менш як 20 рокiв стажу роботи на посадах, вiднесених до категорiй посад державної служби, i яка на момент виходу на пенсiю не займає посади державної служби, за грудень 2022 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 18.04.2021р. вона отримувала пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та 29.10.2024р. звернулась із заявою щодо перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», до якої надала довідку від 23.10.2024 №521ро складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за грудень 2022 року, проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №046150007334 від 05.11.2024р. ОСОБА_1 було відмовлено в перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю правових підстав, так як їй вже було призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» з 13.01.2023 та Законом України «Про державну службу» №889-ХІІ від 10.12.2015 не передбачено проведення перерахунків пенсій державним службовцям згідно додатково наданих довідок про заробітну плату. Позивач вважає таке рішення відповідача-1 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки вони порушують її конституційне право на отримання пенсії у належному розмірі, а тому позивач звернулася до суду з даним позовом. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на рішення Європейського Суду з прав людини та рішення Конституційного Суду України.
Ухвалою суду від 03.02.2025р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано відповідачів-1,2, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.78).
20.02.2025р. через систему «Електронний суд», на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, від відповідача-2 (Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись, зокрема, на те, що позивачу вже було призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» з 13.01.2023 та оскільки, з 1 травня 2016 року набув чинності Закон № 889-XII від 10.12.2015, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII «Про державну службу», та яким не передбачено проведення перерахунків пенсій державним службовцям згідно додатково наданих довідок про заробітну плату, відсутні підстави для перерахунку згідно поданої заяви; на 01.05.2016 стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, складає 12 років 8 місяців проводити розрахунок пенсії з урахуванням довідки від 23.10.2024 за № 521 немає підстав (а.с.89-91).
18.03.2025р. засобами поштового зв'язку, на виконання вимог вищенаведеної ухвали суду, від відповідача-1 (Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві) на адресу суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому останній просить в задоволенні позову позивача відмовити повністю посилаючись, зокрема, на те, що ОСОБА_1 вже було призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» з 13.01.2023 та оскільки, з 1 травня 2016 року набув чинності Закон № 889-XII від 10.12.2015, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII «Про державну службу», та яким не передбачено проведення перерахунків пенсій державним службовцям згідно додатково наданих довідок про заробітну плату, відсутні підстави для перерахунку згідно поданої заяви (а.с.92-96).
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 05.05.2025р. було продовжено строк розгляду даної справи до 05.05.2025р. (а.с.104).
Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 05.05.2025р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 18.04.2021р. отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що не заперечується учасниками справи.
З 13 січня 2023 року ОСОБА_1 було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, яка обчислена відповідно до п. 4 Порядку призначення пенсій деяких категоріям осіб, затверджений постановою КМУ від 14.09.2016 №622 та згідно довідок від 12.01.2023 за №25 «Про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років)» та за №26 «Про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією)», що встановлено в рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2024р. у справі №160/1404/24, яке набрало законної сили 19.09.2024р. (а.с.40-49) та підтверджується наявними у справі доказами (а.с.53-62).
В подальшому, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2024р. у справі №160/1404/24, яке набрало законної сили 19.09.2024р., позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було задоволено частково та, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області видати ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за формою, встановленою постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 (а.с.40-49).
На виконання наведеного судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачеві була надана довідка від 23.10.2024р. №521 про складовi заробiтної плати для призначення пенсiї особi, яка має не менш як 20 рокiв стажу роботи на посадах, вiднесених до категорiй посад державної служби, i яка на момент виходу на пенсiю не займає посади державної служби, за грудень 2022 року (а.с.38,39,51).
29.10.2024р. ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою щодо перерахунку пенсії - збільшення зарплати (пенсії за спецзаконами) згідно Закону України «Про державну службу», що підтверджується змістом копії оскаржуваного рішення від 05.11.2024р. (а.с.37,52) та не заперечується учасниками справи.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №046150007334 від 05.11.2024р. ОСОБА_1 було відмовлено в перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю правових підстав, так як їй вже було призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» з 13.01.2023 та Законом України «Про державну службу» №889-ХІІ від 10.12.2015 не передбачено проведення перерахунків пенсій державним службовцям згідно додатково наданих довідок про заробітну плату, що підтверджується змістом копії відповідного рішення (а.с.37,52).
Вказаний спір виник у зв'язку із незгодою позивача з рішенням відповідача-1 вiд 05.11.2024 №046150007334, у зв'язку з чим позивач просить відновити її права шляхом визнання такого рішення відповідача-1 протиправним, його скасування та зобов'язання відповідача-2 здiйснити перерахунок пенсiї за вiком згiдно Закону України “Про державну службу» позивачеві з 29.10.2024 з урахуванням довiдки вiд 12.01.2023 №25 про складовi заробiтної плати для призначення пенсiї державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу рокiв) станом на сiчень мiсяць 2023 року та довiдки вiд 23.10.2024 №521 про складовi заробiтної плати для призначення пенсiї особi, яка має не менш як 20 рокiв стажу роботи на посадах, вiднесених до категорiй посад державної служби, i яка на момент виходу на пенсiю не займає посади державної служби, за грудень 2022 року.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Право на пенсійне забезпечення державних службовців визначено Законом України «Про державну службу» № 889-VIII (далі - Закон №889), який набув чинності 01.05.2016.
Закону №889 визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Даним законом, зокрема, визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723).
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до ст. 37 Закону № 3723 на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Так, як встановлено судом з матеріалів справи, з 13 січня 2023 року ОСОБА_1 було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 з урахуванням довідок від 12.01.2023 за №25 «Про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років)» та за №26 «Про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією)» (а.с.40-49,53-62).
Водночас, предметом розгляду у даній справі відповідно є відмова Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії (розрахунок) позивачеві пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідки вiд 23.10.2024 №521 про складовi заробiтної плати для призначення пенсiї особi, яка має не менш як 20 рокiв стажу роботи на посадах, вiднесених до категорiй посад державної служби, i яка на момент виходу на пенсiю не займає посади державної служби, за грудень 2022 року, яка була видана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2024р. у справі №160/1404/24.
Порядок призначення пенсій згідно з Законом №889, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону № 3723, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (далі - Порядок № 622), редакції чинній на момент переведення позивача на пенсію за віком згідно Закону №889 (13.01.2023р.).
Зокрема, пунктом 4 Порядку № 622 передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
- посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
- розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
- у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 року на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць;
- матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Пунктом 5 Порядку № 622 передбачено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям встановлені постановою правління Пенсійного фонду України від17.01.2017 № 1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям".
Такими довідками є:
- про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);
- про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);
- про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Частиною першою ст. 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього ж Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Згідно із ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язове державне пенсійне страхування» до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, має враховуватися при обчисленні розміру пенсії, оскільки як перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, а саме, за наведених обставин ст. 41 Закону «Про загальнообов'язове державне пенсійне страхування».
Враховуючи вищевикладене, позивачка має право на обчислення пенсії державного службовця у порядку ст. 37 Закону України «Про державну службу» із врахуванням усіх складових її заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Для проведення розрахунку та підтвердження розміру заробітної плати, в порядку п. 5 Порядку № 662 та постанови Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 позивачкою надано довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вiд 12.01.2023 №25 про складовi заробiтної плати для призначення пенсiї державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу рокiв) станом на сiчень мiсяць 2023 року та вiд 23.10.2024 №521 про складовi заробiтної плати для призначення пенсiї особi, яка має не менш як 20 рокiв стажу роботи на посадах, вiднесених до категорiй посад державної служби, i яка на момент виходу на пенсiю не займає посади державної служби, за грудень 2022 року, яка була видана на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2024р. у справі №160/1404/24.
У вказаних довідках зазначено, що на всі види оплати праці, включені в них, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.39,51,59).
З аналізу змісту наведених довідок вбачається, що вони складені за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям", та містять відображення складових заробітної плати, на які нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
При цьому, відповідачем-1 не зазначено підстав та не надано достатніх доказів щодо правомірності відмови позивачеві у врахуванні довідки вiд 23.10.2024 №521, яка була видана на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2024р. у справі №160/1404/24, а також і не наведено жодного аргументу на підтвердження невідповідності поданої довідки вимогам встановленого зразка, зокрема формі, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року № 1-3 та не зазначено, в чому саме полягає така невідповідність.
За таких обставин, з огляду на те, що довідка про складовi заробiтної плати для призначення пенсiї особi, яка має не менш як 20 рокiв стажу роботи на посадах, вiднесених до категорiй посад державної служби, i яка на момент виходу на пенсiю не займає посади державної служби, за грудень 2022 року вiд 23.10.2024 №521 була видана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області лише на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2024р. у справі №160/1404/24, тобто, не могла бути подана разом із заявою про переведення на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", то відповідач-1 мав врахувати таку довідку при обчисленні пенсії позивача, а відповідно і провести такий перерахунок пенсії позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача-1 вiд 05.11.2024 №046150007334, є протиправним та підлягає скасуванню.
У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачем-1 не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття рішення відповідача-1 вiд 05.11.2024 №046150007334, з урахуванням аналізу норм вищенаведеного законодавства та обставин справи встановлених судом.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність прийняття відповідачем-1 рішення вiд 05.11.2024 №046150007334, суд приходить до висновку, що відповідач-1, прийнявши оспорюване рішення, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, судом встановлено порушення вищенаведеним рішенням відповідача-1 вiд 05.11.2024 №046150007334, прав та інтересів позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такого рішення протиправним та його скасування, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.
Також, слід зобов'язати відповідача-1 здiйснити позивачеві перерахунок пенсiї за вiком згiдно Закону України “Про державну службу» з урахуванням довiдки вiд 12.01.2023 №25 про складовi заробiтної плати для призначення пенсiї державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу рокiв) станом на сiчень мiсяць 2023 року та довiдки вiд 23.10.2024 №521 про складовi заробiтної плати для призначення пенсiї особi, яка має не менш як 20 рокiв стажу роботи на посадах, вiднесених до категорiй посад державної служби, i яка на момент виходу на пенсiю не займає посади державної служби, за грудень 2022 року, починаючи з 01.11.2024р. та з урахуванням виплачених сум, виходячи з того, що судом встановлено протиправність рішення відповідача-1 про відмову у проведенні такого перерахунку, та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст.9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005р. (остаточне) у справі “Кечко проти України» зазначив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Також і у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України» констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є саме зобов'язання відповідача-1 здiйснити позивачеві перерахунок пенсiї за вiком згiдно Закону України “Про державну службу» з урахуванням довiдки вiд 12.01.2023 №25 про складовi заробiтної плати для призначення пенсiї державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу рокiв) станом на сiчень мiсяць 2023 року та довiдки вiд 23.10.2024 №521 про складовi заробiтної плати для призначення пенсiї особi, яка має не менш як 20 рокiв стажу роботи на посадах, вiднесених до категорiй посад державної служби, i яка на момент виходу на пенсiю не займає посади державної служби, за грудень 2022 року, починаючи з 01.11.2024р. та з урахуванням виплачених сум.
При цьому суд враховує ту обставину, що у силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, то саме цей орган і має завершити процедуру перерахунку позивачеві пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу».
З огляду на зазначене, заявлені позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.
Такий підхід висловлений у постановах Верховного Суду від 24.05.2024р. у справі №460/17257/23, від 07.05.2024р. у справі №460/38580/22, висновки викладені в яких підлягають обов'язковому врахуванню адміністративним судом за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов'язання пенсійного органу здійснити перерахунок пенсії позивачеві саме з 29.10.2024, виходячи з наступного.
Так, згідно ч.4 ст.45 Закону №1058 визначено, що перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки:
- у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
- у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
За викладеного, з урахуванням того, що із заявою про проведення перерахунку її пенсії позивачка звернулася до пенсійного органу 29.10.2024р. (тобто після 15 числа), то вона має право на перерахунок її пенсії саме з 01.11.2024р.
При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем лише згідно квитанції №6823-0041-7739-0594 від 27.01.2025р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог 605 грн. 60 коп., виходячи із розрахунку: 1211,20 грн./2 (а.с.13,77).
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, до Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №046150007334 від 05.11.2024р., зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві вiд 05.11.2024 №046150007334.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м.Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок пенсiї за вiком згiдно Закону України “Про державну службу» з урахуванням довiдки вiд 12.01.2023 №25 про складовi заробiтної плати для призначення пенсiї державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу рокiв) станом на сiчень мiсяць 2023 року та довiдки вiд 23.10.2024 №521 про складовi заробiтної плати для призначення пенсiї особi, яка має не менш як 20 рокiв стажу роботи на посадах, вiднесених до категорiй посад державної служби, i яка на момент виходу на пенсiю не займає посади державної служби, за грудень 2022 року, починаючи з 01.11.2024р. та з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м.Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 грн. 60 коп. (шістсот п'ять грн. 60 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва