05 травня 2025 року Справа 160/12322/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування постанов, -
30 квітня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному обсязі мені індексації грошового забезпечення за період з 29.12.2014 року по 02.02.2024 роки.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити мені індексацію грошового забезпечення за період з 29.12.2014 року по 28.02.2018 року відповідно до Порядку №1078, з урахуванням базового місяця січень 2008 року.
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті індексації мого грошового забезпечення в період з 01.03.2018 року по 02.02.2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації мого грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 02.02.2024 року, із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та сплатити мені компенсацію втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманого грошового забезпечення з 29.12.2014 року по день фактичної виплати заборгованості.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/12322/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
В порушення вказаного нормативного положення до позовної заяви не долучено доказів на підтвердження порушення прав позивача за період з 29.12.2014 року по 28.02.2018 року, або ж обґрунтування неможливості їх надання та дійсності такого порушення виходячи принаймні зі стверджуваних обставин.
Отже, позивачу належить додати до суду засвідчені належним чином документи на підтвердження порушення її прав за період з 29.12.2014 року по 28.02.2018 року або обґрунтувати неможливість їх надання з одночасним обґрунтуванням дійсності такого порушення виходячи принаймні зі стверджуваних обставин.
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (ч.6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України).
Положеннями ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 233 Кодексу законів про працю України (в редакції до 19.07.2022 року) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Положення статті 233 Кодексу законів про працю України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 07.09.2023 року у справі №620/1201/23.
До 18 липня 2022 року включно Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Отже, право на звернення позивача з цим позовом не обмежене будь-яким строком.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду у рішенні від 06.04.2023 року у справі №260/3564/22, від 20.11.2023 року у справі №160/5468/23.
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.09.2024 року у справі №580/12642/23.
Згідно п. 1 Глави ХІХ Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Позовні вимоги заявлено за період в т.ч. з 19.07.2022 року, при цьому йдеться про порушення прав позивача на належний розмір грошового забезпечення. Отже, про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатись разом з отриманням грошового забезпечення за цей період, що мало місце за межами тримісячного строку, що передує дню зверненню до суду.
З урахуванням правового висновку, що міститься у постанові Cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2025 року у справі №460/21394/23, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 Кодексу законів про працю України, почався 01 липня 2023 року.
Таким чином, 01.10.2023 року був останнім днем строку звернення для позовних вимог, що заявлені за період часу в межах строку дії карантину.
Тобто, для позовних вимог з 19.07.2022 року строк звернення до суду пропущений.
В позовній заяві позивач заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого посилався на положення законодавства та судової практики.
Вирішуючи таке клопотання, суд зазначає наступне.
Серед усього текстуального викладу клопотання позивач посилається на єдину фактичну обставину - що відповідач не повідомляв позивача про складові грошового забезпечення та не доводив наказ про виключення із списків військової частини під підпис.
Оскільки позивачем долучено до позовної заяви копію наказу про її виключення зі списків військової частини, суд критично ставиться до доводів позивача про обізнаність з таким наказом, оскільки значення має фактична обізнаність, а не спосіб отримання відповідних відомостей. При цьому позивач в цілому не обґрунтовує яким чином такий наказ впливає на її обізнаність про порушення її прав, оскільки в ньому відсутні відомості про спосіб обчислення індексації грошового забезпечення та її розмір.
В свою чергу доводи про недоведення позивачу складових її грошового забезпечення змістовно релевантні спірним правовідносинам, однак містять очевидну суперечність. Так, факт подання позовної заяви щодо захисту порушених прав поза розумним сумнівом свідчить, що особа обізнана про порушення своїх прав, адже вона вчиняє дії щодо їх захисту. Отже, відповідач позивачу не доводив про складові її грошового забезпечення, однак про порушення своїх прав позивач в будь-якому випадку обізнана, адже здійснює їх захист. Оскільки пояснень такій обставині позивачем не наведено, єдиним розумним обґрунтуванням такою ситуації є обізнаність позивача про порушення своїх прав в зв'язку з отриманням грошового забезпечення в неналежному розмірі, що мало місце за межами строку звернення до суду.
Єдині наявні листи відповідача датовані лютим 2024 року, в зв'язку з чим обізнаність про порушення своїх прав позивача виходячи з цих листів також мала б місце за межами тримісячного строку звернення до суду.
Отже, за період по 18.07.2022 року строк звернення до суду не пропущений в силу того, що не обмежувався законодавством. В свою чергу щодо позовних вимог за період з 19.07.2022 року строк звернення до суду позивачем пропущений.
Посилання позивача на спосіб застосування положень законодавства щодо поновлення строку звернення до суду стосуються питання оцінки судом обставин, на які посилається позивач в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду. Проте, жодної фактичної обставини в зв'язку з цим позивачем не наведено. Тобто, позивач наводить доводи щодо того як застосовувати норми права до фактичних обставин, однак самі фактичні обставини не зазначає (наприклад, не пояснює як обставини запровадження воєнного стану впливали на можливість звертатись до суду, який вплив мав згаданий позивачем карантин на таку можливість, не зазначає конкретної дати, коли вважає себе таким, що дізнався про порушення своїх прав і з якої належить обчислювати строк звернення до суду).
Відповідно, позивачу належить подати заяву про поновлення строку звернення до суду із предметним обґрунтуванням існування підстав, які є причинами пропуску строку звернення до суду з вимогами за відповідний період, а також обґрунтуванням їх поважності. Такими підставами можуть бути проходження військової служби (як у відповідача, так і в інших військових частинах), обставини отримання відомостей про порушення своїх прав, які ще не згадані (інші листи, що мали місце до звернення до суду з цим позовом), захворювання, обставини, що зумовлені воєнним станом (зміна місця проживання, отримання шкоди в результаті бойових дій і тд) та ін. Саме способу оцінки таких обставин стосуються правові висновки, згадані позивачем.
Отже, підстави для задоволення клопотання про поновлення строку звернення до суду відсутні.
Згідно ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 123, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України..
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин, суд вважає, за необхідне, дану позовну заяву залишити без руху із наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 160, 169, 171, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування постанов - залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду:
- засвідчені належним чином копії документів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги - в частині підтвердження позовних вимог за період з 29.12.2014 року по 28.02.2018 року;
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями), згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко