05 травня 2025 року Справа 160/12463/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов, -
30 квітня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач) до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 20.03.2025 старшого державного виконавця Нікопольського відділу державної виконавчої служби управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кутової Т.В. про стягнення виконавчого збору по виконавчому провадженні №77567829, якою прийнято рішення про стягнення з військової частини НОМЕР_1 виконавчого збору в розмірі - 32000 грн.
- скасувати постанову від 20.03.2025 про стягнення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження №77567829, якою визначено суму мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі - 368,00 грн.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність постанов відповідача, які є предметом оскарження.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/12463/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Способи захисту визначено у ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зміст та обсяг порушеного права і виклад обставин, якими воно підтверджується, у кожному конкретному випадку можуть бути різними, але разом із цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних з визнанням позовної заяви прийнятною / неприйнятною.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.09.2024 року у справі №990/220/24.
Згідно підстав позову «Військова частина НОМЕР_1 не погоджується з постановою державного виконавця … про відкриття виконавчого провадження». Тобто, позивач в підставах позову прямо вказує предмет спору.
Всупереч власним підставам позову в позовних вимогах позивач оскаржує лише постанови про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат мінімальних витрат виконавчого провадження, в той час як постанова про відкриття виконавчого провадження не згадується.
Отже, виклад позовної заяви має суперечність, яке унеможливлює остаточне визначення предмету спору: підстави позову не узгоджуються з предметом позову щодо того, які саме постанови позивач має намір оскаржити за поданим позовом.
Серед іншого, в клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивач просить поновити строк саме на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, що вказує на його намір оскаржити цю постанову також.
В уточненій позовній заяві позивачу належить узгодити предмет та підстави позову, наприклад, доповнити позовні вимоги проханням скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження чи в інший спосіб.
Відповідно до ч.3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2025 становить 3028 грн.
Розміри ставок судового збору визначені у ст.4 Закону №3674-VI.
Згідно із приписами ст. 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову:
- немайнового характеру юридичною особою розмір судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- майнового характеру юридичною особою розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 3 ст. 6 Закону №3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Згідно наявної редакції позовних вимог позивачем оскаржено дві постанови майнового характеру, ціна позову складає 32000+368=32368,00 грн. З цих підстав позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Окремо суд зауважує, в аспекті вищевказаного зауваження до суперечності предмету та підстав позову, що в разі дійсного наміру у позивача оскаржити також і постанову про відкриття виконавчого провадження, оскарження останньої являтиме собою позовну вимогу немайнового характеру.
Відповідно, в такому випадку розмір судового збору складатиме 3028,00 (за майнові вимоги) +3028,00 грн (за немайнову вимогу) = 6056,00 грн.
До позовної заяви не додано квитанцію про сплату судового збору.
Водночас, в наявності клопотання про відстрочення/розстрочення сплати судового збору. В обґрунтування клопотання позивач посилається свій статус бюджетної установи та запровадження в Україні воєнного стану. Неплатоспроможність підтверджується відсутністю грошових асигнувань згідно кошторису на 2025 рік та поданою заявкою на отримання коштів для оплати судового збору та окремого рішення Департаменту Соціального забезпечення Міністерства оборони України від 04.11.2024 року №220/13/9088.
Вирішуючи таке клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 8 Закону №3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
В нормі частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України відсилання до норм Закону №3674-VI передбачене лише щодо звільнення від сплати судового збору. Це означає, що відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 року у справі №990/263/23.
Згідно з ч. 1 ст. 77 кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Законодавець у вищевикладених нормативних положеннях передбачив застосування пільг щодо сплати судового збору за результатом врахування майнового стану особи. Такий спосіб правового врегулювання свідчить, що недостатнім є посилання на неприбутковість позивача, оскільки законодавець передбачив пільгу не відносно стану прибутковості, натомість спрямував правозастосування на оцінку майнового стану в цілому.
Як наслідок, сам по собі стан збитковості позивача не є самодостатньою підставою для застосування пільг щодо сплати судового збору.
В даній справі майновий стан позивача не підтверджено жодним чином. Позивачем лише до позовної заяви надано документи на підтвердження вжиття заходів для отримання фінансування для виконання рішення суду, щодо примусового виконання якого і було відкрито спірне виконавче провадження. Неможливість відповідача виконати рішення суду не є такою характеристикою його майнового стану, яка задовольняє вимоги ст. ст. 132-133 Кодексу адміністративного судочинства України щодо оцінки майнового стану позивача. Такий майновий стан має бути підтверджено належним чином: виписками, довідками, витягами тощо. До клопотання про відстрочення сплати судового збору не долучено жодного документи.
Слід звернути увагу і на те, що позивач власними діями не забезпечив застосування до нього понижуючого коефіцієнту до ставки судового збору для звернення до суду через підсистему «Електронний Суд», тобто - сам не вжив заходів, які повною мірою залежать від нього та самі по собі надали б результат, про який просить позивач (зменшення ставки судового збору на 20%). Адже позивач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі «Електронний Суд».
Оскільки майновий стан позивача не підтверджено належним чином для доведення факту неможливості сплати судового збору, клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Суд повторно звертає увагу позивача, що йому пропонується усунути недолік позовної заяви у вигляді неподання квитанції про сплату судового збору шляхом долучення квитанції про сплату судового збору на суму 3028,00 грн виходячи з тієї редакції позовних вимог, які заявлені наразі. У випадку додаткового оскарження позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження, позивачу належить сплатити судовий збір у розмірі 6056,00 грн з вищевикладених підстав.
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч. 1, 2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Позивачем оскаржено постанови від 20.03.2025 року. Згідно внутрішніх вхідних штампів позивач отримав такі постанови 06 квітня 2025 року. Отже, строк на їх оскарження розпочав свій перебіг 07 квітня 2025 року та сплив 16 квітня 2025 року. Позовна заява подана до суду нарочно 30 квітня 2025 року. Отже, позивач пропустив строк звернення до суду.
Суд звертає увагу на те, що строк звернення до суду з цим позовом обчислюється в календарних днях, а не робочих.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.07.2022 року по справі №380/10649/21, ухвалах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2022 року по справі №560/1727/22, від 28.12.2022 року по справі №120/1966/21-а.
До позовної заяви долучено клопотання про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого позивач зазначає, що військова частина перебуває у зоні ведення бойових дій.
Вирішуючи таке клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд констатує, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження стверджуваних обставин: ані щодо залучення до виконання бойових дій (наприклад, накази, довідки і тд), ані щодо впливу цих обставин на можливість своєчасно звернутися до суду. Щодо останньої обставини суд зазначає, що факт отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження свідчить, що в наявності принаймні частина військовослужбовців та структурних підрозділів військової частини, які не залучені до безпосередньої участі у бойових діях, в т.ч. виходячи зі змісту їх повноважень (наприклад, канцелярія, юридична служба, фінансова служба і тд). Суд визнає підвищення навантаження на відповідні підрозділи в зв'язку зі збройною агресією проти України, однак ця обставина також має бути підтверджена як така, що стверджується стороною (наприклад, довідкою про обсяг навантаження на юридичну службу, зокрема, на одного працівника).
Прикметно, що в тексті клопотання позивач первинно зазначив додатки до нього, однак в подальшому викреслив їх та засвідчив це підписом представника. Тобто, навіть за поданим клопотанням позивач не надав тих документів, які вважав за необхідне надати.
Отже, підстави для задоволення клопотання про поновлення строку звернення до суду відсутні.
Згідно ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 123, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України..
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин, суд вважає, за необхідне, дану позовну заяву залишити без руху із наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 160, 169, 171, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов - залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду:
- позовну заяву, оформлену відповідно до викладених в мотивувальній частині цієї ухвали зауважень, для суду та відповідача;
- квитанції про сплату судового збору в сумі 3028,00 грн за наступними реквізитами: "Отримувач коштів: УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача -№UA368999980313141206084004632, код класифікації доходів бюджету - 22030101. Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа) або належного клопотання з наданням суду на його підтвердження доказів.
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями), згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко