05 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/14812/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною бездіяльності щодо не здійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 02.08.2017 з урахування січня 2008 року, як базового місяця;
зобов'язання здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 02.08.2017 з урахування січня 2008 року, як базового місяця;
визнання протиправною бездіяльності щодо не здійснення перерахунку та виплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 29.12.2018 по 30.06.2022 із застосуванням щомісячної індексації - різниці у щомісячному розмірі - 4391,90 грн, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі - Порядок №1078);
зобов'язання здійснити перерахунок та виплату у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 29.12.2018 по 30.06.2022 із застосуванням щомісячної індексації - різниці у щомісячному розмірі - 4391,90 грн, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнання протиправною бездіяльності щодо не здійснення перерахунку та виплати щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.12.2015 по 02.08.2017 з урахуванням в складі, з якої вона обраховується, індексації грошового забезпечення;
зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.12.2015 по 02.08.2017 з урахуванням в складі, з якої вона обраховується, індексації грошового забезпечення, та раніше виплачених сум;
визнання протиправною бездіяльності щодо не здійснення перерахунку та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2015 - 2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік з урахуванням в складі, з якої вони обраховуються, щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення;
зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2015 - 2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік з урахуванням в складі, з якої вони обраховуються, щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнання протиправною бездіяльності щодо не здійснення перерахунку та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2019 - 2022 роки з урахуванням в складі, з якої вона обраховується, індексації грошового забезпечення;
зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2019 - 2022 роки, з урахуванням в складі, з якої вона обраховується індексації грошового забезпечення та раніше виплачених сум;
визнання протиправною бездіяльності щодо не здійснення перерахунку та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2022 роки в розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням в складі при їх обрахунку посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії та індексації грошового забезпечення;
зобов'язання здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2022 роки в розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням в складі при їх обрахунку посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії та індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019-2021 роки;
зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019-2021 роки;
визнання протиправною бездіяльності щодо не здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 30.06.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704);
зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 30.06.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (РТЦКСП) з 18.03.2014 по 10.03.2015, з 24.03.2015 по 02.08.2017, з 29.12.2018 по 25.01.2022 (13.07.2021 зміна назви посади), з 26.08.2022 по 05.10.2023 (01.09.2023 зміна назви посади), фінансове забезпечення здійснювалось ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 з 26.01.2022 по 05.08.2022, фінансове забезпечення здійснювалось ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 05.08.2022 фінансове забезпечення здійснювалось військовою частиною НОМЕР_2 .
Позивач зазначає, що звернувся до відповідача із заявою від 17.09.2024, в якій просив здійснити перерахунок та виплату: індексації за період з 01.12.2015 по 02.08.2017 із встановленням базового місяця січень 2008 року; індексації за період з 29.12.2018 по 19.07.2022 відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078; грошової допомоги для оздоровлення за 2015-2018 роки та матеріальної допомоги за 2015-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення та з урахуванням індексації; грошової допомоги для оздоровлення за 2019-2022 роки та матеріальної допомоги за 2019-2022 роки з урахуванням індексації; щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.04.2013 по 02.08.2017 з урахуванням індексації; грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 19.07.2022, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2022 роки, матеріальної допомоги за 2020 - 2022 роки з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704); компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2018-2022 роки.
Відповідач листом від 30.09.2024 №ВФЗ/1134 надав відповідь неповну, якою фактично відмовив у вирішенні порушених питань, які зазначені у заяві від 17.09.2024, лише долучив картки особових рахунків.
Позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача та зазначає, що індексація є невід'ємною складовою частиною грошового забезпечення і відповідач повинен проводити її нарахування відповідно до вимог Порядку №1078. Крім того, позивач вважає, що має право на перерахунок інших складових грошового забезпечення з урахуванням індексації та щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення. Також вказує, що має право на компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019-2020 роки.
Разом з тим, ОСОБА_1 вважає дії відповідача щодо застосування при нарахуванні грошового забезпечення та інших виплат за період 2020 по 2022 розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, протиправними.
З наведених підстав позивач просив задовольнити позов повністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.41-42).
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с.45-52) позовні вимоги позивача не визнав та зазначив, що фінансування ІНФОРМАЦІЯ_7 здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету. Відтак, ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснює платежі виключно за рахунок виділених для цього бюджетних асигнувань. З огляду на встановлені законами України про Державний бюджет на відповідні періоди бюджетні асигнування на фонд оплати праці, у Міністерства оборони України у межах наявного фінансового ресурсу не було можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України.
Крім того, на думку представника відповідача, доводи позивача про необхідність застосування січня 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) не є обґрунтованими, оскільки обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення здійснюється індивідуально для кожного працівника (військовослужбовця) та залежить, в тому числі, від його просування по службі. Індексація грошового забезпечення позивача проводилась відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджується інформацією в картках особового рахунку, доданих до позовної заяви, і підстав для проведення додаткових перерахунків або доплат немає. Також підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відсутні.
Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
У відповіді на відзив позивач заперечив доводи відповідача та просив позов задовольнити (а.с.67-68).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 провадження у цій справі було зупинене до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №460/21394/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними (а.с.71-72).
Ухвалою суду від 05.05.2025 поновлено провадження у справі (а.с.75).
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 18.03.2014 по 10.03.2015, з 24.03.2015 по 02.08.2017, з 29.12.2018 по 25.01.2022 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 ), з 26.01.2022 по 05.08.2022 - у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебував на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_8 ) по 30.06.2022, що підтверджується військовим квитком позивача серії НОМЕР_3 (а.с.30-36зворот) та не заперечується відповідачем.
Відповідно до витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 05.08.2022 №164 старшого головного сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення (а.с.28).
17.09.2024 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявою, у якій просив здійснити:
нарахування (перерахунок) та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 02.08.2017 із застосуванням базового місяця січень 2008 року;
перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 29.12.2018 по 19.07.2022 відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078;
перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2018 роки, матеріальної допомоги за 2015-2018 роки у щомісячному розмірі грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення та з урахуванням індексації грошового забезпечення;
перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2019-2022 роки, матеріальної допомоги за 2019-2022 роки у щомісячному розмірі грошового забезпечення з урахуванням включення до складу при їх обрахунку індексації грошового забезпечення;
перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік за 15 діб з урахуванням в складі при її обрахунку індексації грошового забезпечення;
перерахунок та виплату щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.04.2013 по 28.02.2018 з урахуванням в складі при її обчисленні індексації грошового забезпечення;
перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, матеріальної допомоги за 2020-2022 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704;
перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 19.07.2022 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, з урахуванням виплачених сум;
перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2018-2022 роки з урахуванням в складі при її обрахунку індексації грошового забезпечення (а.с.15зворот-16).
Листом від 30.09.2024 №ВФЗ/1134 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що розміри грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 2015-2022 виплачувалися відповідно до вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра України від 11.06.2008 №260 постанови наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260. При цьому направив копії його карток особових рахунків (а.с.17).
19.12.2024 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою тотожного змісту заяві від 17.09.2024 (а.с.29).
У листі від 27.12.2024 відповідач відмовив позивачу у задоволенні вимог його заяви (а.с.66).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III (далі - Закон №2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Статтею 19 Закону №2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частини друга і третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.2001 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Як визначено у статті 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За приписами статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону №1282-XII встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Законом України від 24.12.2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у частині першій статті 4 Закону №1282-XII цифри «101» замінено цифрами «103».
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Приписами частини другої статті 5 Закону №1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з статтею 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком №1078.
Як встановлено пунктом 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету (пункт 6 Порядку №1078).
Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Абзацами першим-п'ятим пункту 5 Порядку №1078 (у редакції Постанови №1013, застосовується з 01 грудня 2015 року) установлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Аналіз наведених норм дає підстави суду дійти висновку, що за загальним правилом для індексації заробітної плати необхідно знати два взаємопов'язаних елемента: базовий місяць та коефіцієнт індексації. При цьому базовий місяць - це місяць підвищення тарифних ставок (окладів) незалежно від розміру підвищення, а коефіцієнт індексації обчислюють на основі щомісячних індексів інфляції, які публікуються Держстатом. Розрахунок ведеться наростаючим підсумком до перевищення порогу індексації. Визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу) та нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця.
Слід зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
До набрання чинності Постановою №1013 абзац перший пункту 5 Порядку №1078 був викладений та застосовувався у такій редакції: «У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації».
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення, внесеними змінами передбачено ряд новел в порядку проведення індексації грошових доходів населення. Зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови №1013 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування. Крім того, якщо раніше базовий місяць (місяць підвищення) визначався в разі, коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Починаючи з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.
Крім того, пунктом 1 Постанови №1013 передбачено підвищення з 01 грудня 2015 року посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників. При цьому підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою №1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери, окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.
Схеми посадових окладів військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб були затверджені відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294), яка набрала чинності у січні 2008 року. Надалі зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01 березня 2018 року у зв'язку з набранням 01 березня 2018 року чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704).
Тобто, підвищення тарифних ставок (окладів) після 01 січня 2008 року, в тому числі у період перебування позивача на військовій службі, що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.
Таким чином, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача з грудня 2015 року по лютий 2018 є саме січень 2008 року.
У такому порядку нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовців, яке відбулося у березні 2018 року, відповідно до Постанови №704, яка набрала чинності 01.03.2018, та наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 №90 «Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України».
Отже, якщо підвищення тарифних ставок (окладів) мало місце у січні 2008 року, то для розрахунку індексації з 01.12.2015 цей місяць і є базовим, а обчислення індексу споживчих цін слід проводити з лютого 2008 року (наступного місяця після місяця підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець). Відповідно до положень пункту 10-2 Порядку №1078 з 01.12.2015 це правило застосовується і для новоприйнятих працівників.
Пунктом 14 Порядку №1078 визначено, що роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Відповідно до роз'яснення Мінсоцполітики від 08.08.2017 №48/о/66-17 на запит Департаменту фінансів Міноборони від 18.07.2017 №248/3/9/1/863 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.
У роз'ясненні Мінсоцполітики від 18.04.2018 №28/о/66-18 також вказано, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.
З урахуванням наведеного суд погоджується із доводами позивача, що у спірний період з 01.12.2015 по 02.08.2017 необхідно було застосовувати як базовий місяць січень 2008 року (посадові оклади військовослужбовців за посадами з січня 2008 року по лютий 2018 року включно були незмінними).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.05.2022 у справі №580/3335/21, від 19.05.2022 у справі №200/3859/21, від 28.06.2022 у справі №420/4841/21 та ін., в яких Верховний Суд дійшов висновку про те, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, оскільки в період з 01.01.2008 по 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців були незмінними.
Застосування відповідачем іншого місяця, а саме січня 2016 року, про що зазначено у відзиві на позовну заяву, для обчислення індексації у спірний період з 01.12.2015 по 02.08.2017 є протиправним, оскільки в зазначений період не вносилися зміни саме до посадових окладів військовослужбовців.
При вирішенні спору суд відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 19.07.2019 року у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі №825/694/17 відповідно до яких: індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті; виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Отже, не нарахування відповідачем індексації грошового забезпечення у встановленому розмірі порушує право позивача на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов'язком відповідача.
За встановлених у цій справі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо неврахування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, та зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 02.08.2017 включно із встановленням січня 2008 року як базового місяця (місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін) з урахуванням виплачених сум.
Вирішуючи позов в частині позовних вимог, які стосуються перерахунку і виплати індексації грошового забезпечення за період з 29.12.2018 по 30.06.2022, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, суд зазначає, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
Право на отримання поточної індексації виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац другий пункту 1-1, абзац шостий пункту 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци другий, п'ятий пункт 4 Порядку №1078).
Як можна зрозуміти з матеріалів справи, правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 01 березня 2018 року не є спірними. Індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року і був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року.
Поряд з тим спірним є питання застосування відповідачем абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку №1078, якими врегульовано питання виплати індексації у місяці підвищення посадових окладів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів). У наведених положеннях йде мова про індексацію, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку №1078.
Так, відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 у редакції, чинній станом на березень 2018 року, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
За загальним правилом індексація в місяці підвищення заробітної плати/грошового забезпечення проводиться шляхом порівняння суми підвищення та суми поточної індексації, зокрема, якщо в результаті такого порівняння сума підвищення зарплати/грошового забезпечення: більше суми індексації, то зарплату/грошове забезпечення в цьому місяці не індексують; менше суми індексації, то в цьому місяці необхідно розрахувати індексацію, як різницю між сумою можливої індексації (яка могла бути нарахована в місяці підвищення доходу) та сумою підвищення.
Для правильного застосування абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 необхідно встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення друге абзацу п'ятого пункту 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Указані висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 11 травня 2023 року у справі №260/6386/21, а тому враховуються при вирішенні цієї справи.
Наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260, що був чинним до 07.06.2018, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція №260).
Відповідно до пункту 1.2. Інструкції № 260 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.
Згідно з пунктом 1.9 вказаної Інструкції грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.
Тобто фактично в картці особового рахунку військовослужбовця зазначається у березні 2018 року виплата грошового забезпечення за лютий 2018 року, в свою чергу у квітні 2018 року - за березень 2018 року.
Судом встановлено, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 8269,92 грн (оклад за військове звання - 50,00 грн, посадовий оклад - 685,00 грн, надбавка за вислугу років - 197,14 грн, НзОПС - 492,86 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 3121,31 грн, премія - 3723,61 грн), за березень 2018 року 8341,17 грн (оклад за військове звання - 810,00 грн, посадовий оклад - 3000,00 грн, надбавка за вислугу років - 1487,50 грн, НзОПС - 573,75 грн, премія - 2469,92 грн), тобто дохід збільшився на 71,25 грн (а.с.23зворот).
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн * 253,30% / 100 = 4463,15 грн) (вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №520/6243/22).
Оскільки грошовий дохід позивача в березні 2018 року збільшився на 71,25 грн, тому починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 має виплачуватися у розмірі 4391,90 грн (4463,15 грн - 71,25 грн) до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення.
Зазначена позиція суду відповідає правовій позиції, викладений у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №520/6243/22.
Встановлені судом обставини справи свідчать, що відповідач протиправно в період з 29.12.2018 по 30.06.2022 включно не виплачував позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення в розмірі, розрахованому відповідно до вимог абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078, що становить 4391,90 грн, а тому такі дії відповідача слід визнати протиправними та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити позивачу нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період з 29.12.2018 по 30.06.2022 в сумі 4391,90 грн на місяць.
Щодо вимог позивача здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2020-2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017, 2019-2022 роки, щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.12.2015 по 02.08.2017 з врахуванням в складі при їх обрахунку індексації грошового забезпечення та раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи слідує, що протягом 2015-2017 років позивачу виплачувалась щомісячна додаткова винагорода. Грошова допомога на оздоровлення була виплачена позивачу у квітні 2015 року, в жовтні 2016 року, в червні 2017 року, в квітні 2019 року, в січні 2020 року, в лютому 2021 року, у вересні 2022 року, а матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачена у грудні 2015 року, в грудні 2020 року, в жовтні 2021 року, в листопаді та грудні 2022 року (а.с.18-19, 24зворот-27зворот).
Абзацами першим та другим частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до статті 9 Закону №2011-ХІІ, Постанови №704 наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який набув чинності 20.07.2018 (далі - Порядок №260).
До набуття чинності Порядком №260 грошове забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України виплачувалось відповідно до вимог Інструкції №260.
Відповідно до пункту 30.3 Інструкції №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Як передбачає пункт 33.3 Інструкції №260, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Згідно з пунктом 6 розділу XXIII Порядку №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
За правилами, визначеними у пункті 7 розділу XXIV Порядку №260, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», яка була чинною до 01.03.2018 (далі - Постанова №889), установлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема, 2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Суд констатує, що право позивача на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2020-2022 роки, грошову допомогу на оздоровлення за 2015-2017 роки та 2019-2022 року, щомісячну додаткову грошову винагороду за період з 01.12.2015 по 02.08.2017 було реалізоване шляхом виплати відповідних сум.
Спірним питанням є включення до складу цих виплат індексації грошового забезпечення.
Оскільки в межах даної справи суд встановив, що відповідач порушив право позивача на отримання індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 01.12.2015 по 02.08.2017 та з 29.12.2018 по 30.06.2022, тому доходить висновку, що позивач має право на перерахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, щомісячної додаткової грошової винагороди з врахуванням індексації.
Водночас суд враховує, що оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснював фінансове забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_9 та військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_10 до 30.06.2022, тому підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік відсутні, оскільки виплата таких проводилась у вересні, листопаді-грудні 2022 року відповідно і у вказаний період фінансування відповідачем не здійснювалось.
Також відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2015 рік, оскільки грошова допомога на оздоровлення була виплачена позивачу у квітні 2015 року і у вказаний період у відповідача не було правових підстав виплачувати позивачу індексацію грошового забезпечення з врахуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін. Крім того, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачена у грудні 2015 року, в розрахунок якої також не може входити індексація грошового забезпечення з врахуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, проведення якої підлягало з грудня 2015 року.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткове задоволення позовних вимог в цій частині шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_7 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017, 2019-2021 роки, щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.12.2015 по 02.08.2017, обчисливши їх розмір з урахуванням індексації.
Вирішуючи питання наявності правових підстав для перерахунку та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки з урахуванням в складі, з якої вони обраховуються, щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення, суд враховує наступне.
Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.
До грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.
Отже, у зв'язку з тим, що позивач додаткову грошову винагороду отримував щомісячно під час проходження служби і вона входила до складу грошового забезпечення, то, відповідно, вказана винагорода повинна включатися до розрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення.
Подібні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №295/5200/18, від 14.04.2020 у справі №820/3719/18.
З карток особового рахунку позивача слідує, що в період з 2015 року по 01.03.2018 позивач щомісячно отримував грошову винагороду, отже така носила постійний характер та відповідно входила до складу грошового забезпечення.
Водночас доказів врахування щомісячної додаткової грошової винагороди при обрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік, грошової допомоги на оздоровлення у 2015-2017 роках відповідач суду не подав.
Враховуючи наведене є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги в цій частині шляхом визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо неврахування при розрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки позивача щомісячної додаткової грошової винагороди та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки, з урахуванням в складі, з якої вони обраховуються, щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019-2021 роки.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII), відповідно до статті 4 якого ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать, зокрема, учасники бойових дій.
Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час (стаття 5 Закону №3551-XII).
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону №3551-XII учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Статтею 4 Закону України «Про відпустки» від 05.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ.
Дана позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, вказаними в постанові від 21.08.2019 у зразковій справі №620/4218/18 (Пз/9901/4/19).
Разом з тим, суд зазначає, що право на додаткову відпустку, передбачену статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ, мають лише військовослужбовці, яким встановлено статус учасника бойових дій.
В силу вимог Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413, статус учасника бойових дій надається, зокрема, на підставі рішень комісій з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін'юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Офісі Генерального прокурора, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС (пункт 6).
Водночас рішення відповідної комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій є підставою для видачі посвідчення учасника бойових дій, що передбачено Інструкцією про порядок видачі в Міністерстві оборони України посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків «Ветеран війни - учасник бойових дій» та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 07.05.2015 №200 (чинна на момент виникнення спірних правовідносин.
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 08.08.2018, відповідно до якого має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.15).
Таким чином, позивач набув право на додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ за період 2019-2021 роки, під час проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 ), а відтак і право на грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за вказаний період.
Крім того, до суду не надано доказів використання позивачем календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019-2021 роки або виплати відповідної компенсації, наказ від 05.08.2022 №164 командира військової частини НОМЕР_1 , яким позивача з 05.08.2022 виключено із списків особового складу частини не містить вказівки про виплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку.
Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Щодо вимоги позивача про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 30.06.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 - 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2022 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, суд виходить з наступного.
З 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, якою підвищено грошове забезпечення відповідних категорій осіб рядового і начальницького складу та закладено механізм щорічного збільшення його розміру у подальшому.
Так, відповідно до пункту 4 цієї Постанови у редакції, що була чинною до 24.02.2018, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З 24.02.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України №103 (далі - Постанова №103), пунктом 6 якої пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року.
Водночас Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнав протиправним та нечинним пункт 6 Постанови №103.
Наведене свідчить, що, починаючи з 29.01.2020, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (далі -Закон №1774-VIII) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом (01.01.2017) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
З аналізу наведених правових норм висновується, що з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.
Таким чином, ураховуючи зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», виникли підстави для перерахунку грошового забезпечення, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, висловлених, зокрема, у постановах від 19.10.2022 та від 15.06.2023 у справах №400/6214/21 та №380/13603/21 відповідно.
Верховний Суд у постанові від 15.11.2023 у справі №120/965/22-а звернув увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих, згідно з Постановою №704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Так, статтями 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX, «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-IX, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX, установлено з 1 січня прожитковий мінімум для працездатних осіб 2101грн, 2270 грн та 2481 грн відповідно.
Враховуючи вищенаведене, у період з 29.01.2020 (а не 01.01.2020 як помилково зазначає позивач) по 30.06.2022 грошове забезпечення позивача та його складові мали обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 відповідно.
Разом з тим, суд повторно наголошує, що у 2022 році грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік виплачена в вересні, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік виплачена в листопаді-грудні, а тому, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 у вказаний період не здійснював фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_5 , тому і відсутні підстави для покладення на нього обов'язку щодо перерахунку вказаних допомог виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 30.06.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 - 2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2021 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_7 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 30.06.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 - 2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2021 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, які заявлені до стягнення у розмірі 3000,00 грн, суд враховує такі положення КАС України та правові висновки Верховного Суду.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.
У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа №815/1479/18), від 15.07.2020 (справа №640/10548/19), від 21.01.2021 (справа №280/2635/20), від 03.08.2022 (справа №280/4264/21).
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги від 16.12.2024, акт приймання-передачі наданих послуг правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги адвокатом б/н від 16.12.2024 (а.с.62-62зворот).
Згідно з договором про надання правової допомоги від 16.12.2024, який укладений між адвокатським бюро «Валерії Василюк» (далі - Бюро) та ОСОБА_1 , попередня вартість професійної правничої допомоги за цим договором складає 3000,00 грн, яку сторони вправі змінити в залежності від її обсягу шляхом укладання додаткової угоди до цього договору. За результатами надання професійної правничої допомоги за цим договором сторонами складається Акт, в якому вказується її обсяг та вартість. Оплата клієнтом професійної правничої допомоги здійснюється на підставі акту виконаних робіт за цим договором у строк до 01.08.2025 шляхом внесення коштів на рахунок Бюро (розділ 2 договору).
З акту акт приймання-передачі наданих послуг правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги адвокатом б/н від 16.12.2024 слідує, що вартість послуг, наданих адвокатом Кучабському Я.Я. на суму 3000,00 грн, включає: надання юридичної консультації, проведення правової експертизи документів наданих клієнтом, аналіз судової практики з формуванням структури доказової бази, підготовка позовної заяви до суду, групування доказів, додатків до позовної заяви, їх роздруківка, сканування, подання позову до суду.
Представник відповідача не надав будь-яких заперечень проти заявленої правової допомоги.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неврахування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період із 01.12.2015 по 02.08.2017.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_11 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 02.08.2017 включно зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базового місяця).
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 29.12.2018 по 30.06.2022 із застосуванням щомісячної індексації - різниці в розмірі 4391,90 грн, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_11 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 29.12.2018 по 30.06.2022 із застосуванням щомісячної індексації - різниці в розмірі 4391,90 грн, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_11 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017, 2019-2021 роки, щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.12.2015 по 02.08.2017, з урахуванням в складі при її обрахунку індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неврахування ОСОБА_1 при розрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_11 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки, з урахуванням в складі, з якої вони обраховуються, щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019-2021 роки.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_11 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019-2021 рокии.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 30.06.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 - 2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2021 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_11 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 30.06.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 - 2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2021 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати на правничу допомогу у сумі 1500 грн (одна тисяча п'ятсот грн 00 коп.).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 );
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_11 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій