про залишення позовної заяви без руху
05 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4408/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Плахтій Н.Б., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та сум додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи розміру прожиткового мінімуму плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704);
зобов'язання провести перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи розміру прожиткового мінімуму плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 Постанови №704 та додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких визначається виходячи з окладу за військовим званням, а виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язання провести перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 Постанови №704 та додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких визначається виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, а виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язання провести перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 Постанови №704 та додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких визначається виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, а виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язання провести перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 Постанови №704 та додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких визначається виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, а виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум;
визнання протиправними дій щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі - Порядок №1078) при обрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 01.08.2024;
зобов'язання здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 01.08.2024 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та з урахуванням раніше виплачених сум.
визнання протиправною бездіяльності щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 29.01.2020 по 18.07.2022 включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 29.01.2020 по 18.07.2022 включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт;
визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії військового стану» (далі - Постанова №168) за період з 24.02.2022 по 01.06.2022;
зобов'язання провести нарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно відповідно до Постанови №168 за період з 24.02.2022 по 01.06.2022.
визнання протиправною бездіяльності щодо не виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна;
зобов'язання виплатити грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна в сумі 16624,55 грн;
визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019 та 2023 роки;
зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019 та 2023 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44).
визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутнього першого заступника начальника установи за період з 02.12.2023 по 27.02.2024;
зобов'язання нарахувати та виплатити доплату за виконання обов'язків тимчасово відсутнього першого заступника начальника установи з 02.12.2023 по 27.02.2024.
Згідно з пунктами 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Позовна заява містить такі недоліки.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Водночас Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків:
Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») (пп. 65.1 - 65.2 п. 65 постанови).
Отже, судовою палатою Верховного Суду в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 наголошено, що період з 19.07.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Як слідує з позовної заяви, позивач у період з 28.12.2019 по 15.01.2025 проходив службу у ДУ «Маневицька ВК (№42)».
Враховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом у справі №460/21394/23, в цій справі до вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення, грошової компенсації та доплати під час проходження військової служби у період з 29.01.2020 по 18.07.2022 застосуванню підлягає частина друга статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом №2352-ІХ, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Щодо періоду з 19.07.2022, то як зазначено в позовній заяві, позивач відповідно до наказу ДУ «Маневицька ВК (№42)» від 13.01.2025 №4/ОС-25 звільнений та виключений із списків особового складу (копію наказу про звільнення позивач до позову не долучив), тобто під час дії статті 233 КЗпП України в новій редакції.
В силу вимог частини першої статті 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Отже, позивач при звільненні з військової служби та отримання відповідного письмового повідомлення мав бути обізнаним про всі суми, що йому були нараховані та виплачені. Відтак, саме з цього часу для нього розпочався тримісячний строк звернення до суду.
Оскільки позивач, як він безпосередньо зазначає, звільнений зі служби 15.01.2025, то до суду з цим позовом повинен був звернутися до 15.04.2025. Проте адміністративний позов подано до суду 25.04.2025, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті, тобто з порушенням тримісячного строку, визначеного частиною другою статті 233 КЗпП України, без наведення поважних причин пропуску строку звернення до суду.
При цьому отримання позивачем листів відповідача на його звернення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивач не подав заяву про поновлення строку звернення до суду, матеріали позову не містять доказів звернення позивача до суду в строк, визначений частиною другою статті 233 КЗпП України.
Крім того, суд звертає увагу, що предметом даного спору є, серед іншого, вимога про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та сум додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи розміру прожиткового мінімуму плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704 (п.1 прохальної частини позовної заяви), а також визнання протиправною бездіяльності щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 29.01.2020 по 18.07.2022 включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (п.9 прохальної частини позовної заяви), які є тотожними та виключають одна одну.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу у зазначений строк необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом подання до суду:
заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій вказати підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин пропуску цього строку;
нової редакції позовної заяви з чітким викладенням змісту позовних вимог, які необхідно узгодити між собою, з долученням до позовної заяви доказів, які підтверджують заявлені вимоги (копії наказів про прийняття, звільнення зі служби, копії послужного списку тощо).
Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 171, 248 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя Н.Б.Плахтій