05 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3408/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій неправомірними, скасування постанов, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся із позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з наступними позовними вимогами:
1) визнати дії по відкриттю виконавчого провадження №77618000 за постановою №742 від 04.11.2024, виданою ІНФОРМАЦІЯ_1 неправомірними;
2) зобов'язати закрити виконавче провадження №77618000;
3) скасувати постанову про арешт коштів боржника від 27.03.2025, винесену в рамках виконавчого провадження №77618000.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправними діями відповідача, а саме: 27.03.2025 позивач дізнався про існування постанови про арешт його коштів, як боржника від 27.03.2025 ВП №77618000, накладений старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Недумовою Анною Олегівною при примусовому виконанні постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №742 від 04.11.2024.
28.03.2025 ОСОБА_1 звернутися до відповідача та попросив надати копію постанови №742, яку позивачу було надано. Однак, постанову про відкриття виконавчого провадження №77618000 позивач не отримував, при цьому, відповідач повідомив, що дане виконавче провадження було відкрито 26.03.2025.
ОСОБА_1 зазначив, що у відповідності до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Відтак, виконавчий документ, пред'явлений відповідачу до виконання, а саме постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 №742, був складений 04.11.2024, а пред'явлений до виконання лише 26.03.2025, тобто з простроченням граничного терміну його подачі, більше ніж один календарний місяць.
Вважає, що саме відкриття відповідачем виконавчого провадження з виконання постанови №742 та винесення в рамках даного виконавчого провадження постанови про арешт коштів боржника від 27.03.2025 є незаконним та таким, що прямо суперечить нормам чинного законодавства, а тому відповідно до частини 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів, з оскарженням дій відповідача по відкриттю виконавчого провадження та накладенню арешту на належні йому грошові кошти.
Ухвалою судді від 14.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом, та ухвалено розгляд справи проводити за правилами розділу 2 Глави 11 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України, без повідомлення учасників справи, у порядку, визначеному статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представником позивача 18.04.2025 подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог в обґрунтування якої зазначила, що оскільки ВП №77618000 було відкрите з порушенням норм ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (після закінчення граничного терміну подачі виконавчого документу до виконання), старшим державним виконавцем відповідача Недумовою Анною Олегівною, протиправно 04.04.2025 було відкрите ще одне виконавче провадження №77704347 з тим же стягувачем - ІНФОРМАЦІЯ_1 , з таким самим простроченим виконавчим документом (від 04.11.2024), але простроченим вже майже на два місяці, про що позивач дізнався 17.04.2025 через застосунок «Дія». Відповідачем в рамках відкритого виконавчого провадження №77704347 винесено постанови, зокрема, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 04.04.2025, тощо. На адресу позивача від відповідача не надходило жодного документу, як про відкриття виконавчого провадження, так і про винесення в його рамках будь-яких інших постанов.
Враховуючи зазначене, представник позивача просила прийняти заяву про збільшення розміру позовних вимог, а саме:
1) визнати протиправними дії відповідача - Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції в особі старшого державного виконавця Недумової Анни Олегівни по відкриттю виконавчого провадження №77704347 відносно ОСОБА_1 ;
2) зобов'язати Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції в особі старшого державного виконавця Недумової Анни Олегівни закрити виконавче провадження №77704347 відносно ОСОБА_1 та скасувати всі постанови, винесені в рамках даного виконавчого провадження.
У поданому до суду відзиві представник відповідача позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що відповідно до пункту 10-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», в редакції Закону України від 15.03.2022 №2129-IХ, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Згідно ч. 5 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішення: у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Представник відповідача вважає, що спірні постанови винесені з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для їх скасування відсутні.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
При примусовому виконанні постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №742 від 04.11.2024 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Недумовою Анною Олегівною прийнято постанову про арешт коштів ОСОБА_1 , як боржника від 27.03.2025 ВП №77618000.
Позивач зауважив, що виконавчий документ, пред'явлений відповідачу до виконання, а саме постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 №742, був складений 04.11.2024, а пред'явлений до виконання лише 26.03.2025, тобто з простроченням граничного терміну його подачі, більше ніж один календарний місяць, з порушенням вимог статті 12 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Недумовою Анною Олегівною відкрито виконавче провадження №77704347 від 04.04.2025 в рамках якого винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 04.04.2025.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач просив закрити виконавчі провадження №77618000 від 25.03.2025, №77704347 від 04.04.2025 та скасувати всі постанови, винесенні в рамках даних виконавчих проваджень.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Положеннями статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Приписами статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Пунктом 6 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Разом з тим частинами першою та другою статті 12 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
При цьому відповідно до статті 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Отже, недотримання строків пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання є підставою для повернення такого виконавчого документа стягувачу без його виконання.
Водночас, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває на даний час.
Станом на момент виникнення спірних правовідносин та станом на сьогоднішній час строк дії воєнного стану продовжений.
Відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII, доповненого Законом України від 15.03.2022 №2129-ІХ, який набрав чинності з 26.03.2022, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Звертаючись до фактичних обставин цієї справи, спірні постанови про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, у виконавчих провадженнях №77618000, №77704347, прийняті відповідачем 25.03.2025 та 04.04.2025, тобто після набрання чинності Законом №2129-IX від 15.03.2022.
Оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом №1404-VIII, як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №260/2595/22.
З огляду на те, що постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 №742 від 04.11.2024, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф в розмірі 25500 грн виконується уповноваженим на те органом у порядку, визначеному Законом №1404-VIII, суд вважає обґрунтованим врахування відповідачем чинних законодавчих змін у порядку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Таким чином, у державного виконавця були відсутні правові підстави для повернення виконавчого документа стягувачу та ним правомірно відкриті виконавчі провадження з виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №742 від 04.11.2024 та винесені спірні постанови.
Аналізуючи вищевикладене та беручи до уваги наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 243-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (43608, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 27А, код ЄДРПОУ 35041461).
Суддя В.В. Дмитрук