05 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/8831/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, відповідно до якого просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України ««Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»» за період в межах визначеного Законом строку позовної давності;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України ««Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»», що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством етапом на і січня календарного року виплати пенсії, за період в межах визначеного Законом строку позовної давності.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є непрацюючим пенсіонером та проживає в населеному пункті Волинської області, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а тому, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018, з 17 липня 2018 року має право на щомісячне отримання встановленого статтею 39 Закону №796-ХІІ підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 про відмову у відкритті провадження у справі №140/8831/24 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві просить відмовити у його задоволенні. Вказує, що згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII (далі - Закон України №1774-VIII) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві та відзиві, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .
Позивач відповідно до паспортних даних проживає в селі Матейки Камінь-Каширського району Волинської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Листом від 12.08.2024 відповідач повідомив представника позивача, що рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17 липня 2018 року порядок виконання статті 39 Закону України ««Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»» не установлено, а тому підстав для проведення нарахування та виплати з 17 липня 2018 року підвищення до пенсії, як особі яка не працює та проживає на території гарантованого добровільного відселення немає.
Вважаючи бездіяльність щодо непроведення нарахування та виплати підвищення до пенсії, як особі яка не працює та проживає на території гарантованого добровільного відселення протиправною, позивач звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд виходив з того, що рішенням від 28.04.2024.2024 у справі №140/34145/23 судом було вирішено спір між тими ж сторонами, який виник з аналогічних підстав та по суті тих же спірних правовідносин (з того ж предмету позову) відповідно до заявлених позовних вимог (матеріально-правових вимог).
Суд звертає увагу, що підстави позову в обох випадках зводяться до одних і тих же обставин: позивач проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, є непрацюючим пенсіонером; рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 визнано неконституційним підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №76-VIII Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України, яким було виключено статтю 39 Закону №796-XII.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач вказував на те, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2024.2024 у справі №140/34145/23 зобов'язано відповідача у справі провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, тоді як в даній позовній заяві позивач просить зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату вказаних виплат у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2024 у справі №240/19227/21.
Вказане, на думку позивача, свідчить про наявність іншого ніж у справі №140/34145/23 предмету позову, оскільки просить для визначення розміру спірних виплат застосувати іншу розрахункову величину.
Суд не погоджується з такими твердженнями, з огляду на наступне.
Предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен постановити рішення.
У даній позовній заяві і у позовній заяві у справі №140/34145/23 предметом позову було визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії на підставі та в розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ.
Судом при вирішенні спору у справі №140/34145/23 вирішено питання розміру спірних виплат, зокрема, враховуючи розрахункову величину дві мінімальні заробітні плати згідно із законом про Державний бюджет на відповідний рік.
Отже, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 у справі №140/34145/23 вирішено спір між тими ж сторонами, який виник з аналогічних підстав та по суті тих же спірних правовідносин (з того ж предмету позову) відповідно до заявлених позовних вимог (матеріально-правових вимог).
Позивачем не наведено, що після винесення вказаних судових рішень змінилося законодавче регулювання спірних правовідносин.
При цьому, зміна правової позиції судом касаційної інстанції в аналогічних правовідносинах, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2024 у справі №240/19227/21, на яку посилається позивач у цьому позові, не свідчить про наявність іншого предмету спору у цих правовідносинах.
Крім того, приписами частини першої статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відтак, нормами процесуального закону встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для зобов'язання відповідача належним чином виконати рішення суду.
Вказані правові норми мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
За своєю суттю цей спір виник у зв'язку із незгодою позивача з діями відповідача під час виконання Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 у справі №140/34145/23, а заявлені позовні вимоги у новому позові спрямовані на виконання цього судового рішення після набрання ним законної сили. Як вбачається зі змісту позовної заяви, фактично позивач не погоджується із способом виконання вказаних судових рішень у справі №140/34145/23 щодо нарахування підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з двох мінімальних заробітних плат, а не з двох прожиткових мінімумів.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а, від 06 лютого 2019 року у справі №816/2016/17, а також в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15.
У постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі №522/10140/17 та від 21 листопада 2019 року у справі №802/1933/18-а висловлено позицію, відповідно до якої якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися її права, свободи чи інтереси, то вона повинна була звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права; вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) при виконанні судового рішення в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі №522/10140/17 та від 21 листопада 2019 року у справі №802/1933/18-а.
У спірному випадку нарахування та виплата підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із застосуванням розрахункової величини двох мінімальних заробітних плат проводиться відповідачем на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 у справі №140/34145/23.
Таким чином, оскільки законодавче регулювання спірних правовідносин не змінилось, у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є судове рішення, що набрало законної сили, тому суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 243-245, 246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ф.А. Волдінер