05 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/8291/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелка В.Л., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у цій справі позов задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ) у редакції Закону України від 06 червня 1996 року №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №230/96-ВР); зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області перерахувати з 05 лютого 2024 року та виплачувати ОСОБА_1 основну пенсію відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком (з урахуванням раніше виплачених сум).
25 квітня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у цій справі щодо нарахування пенсії за період з 01 березня 2024 року відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахункової величини - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений законом станом на 01 січня 2023 року, а не згідно із Законом про Державний бюджет України на календарний рік нарахування та виплати пенсії та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.
Заяву розглянуто в порядку письмового провадження протягом десяти днів з дня її отримання.
У письмових поясненнях відповідач зазначив, що на виконання рішення суду від 25 вересня 2024 року у даній справі Головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 05 лютого 2024 року, загальний розмір пенсії встановлено в сумі 16744,00 грн. Розрахунковою величиною для визначення мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що перерахунок пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, який здійснюється з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року, проводиться з 01 березня 2024 року разом із здійсненням щорічної індексації пенсій, передбаченої частиною другою статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відтак, розмір пенсії обчислено з урахуванням прожиткового мінімуму встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2023 року №2710-ІХ - 2093 грн. Виплату перерахованого розміру розпочато з квітня 2025 року, доплата за період з 05 лютого 2024 року по 31 березня 2025 року становить 133217,54 грн та буде виплачена у порядку, встановленому чинним законодавством.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновків, що зазначену заяву необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Як установлено статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За правилами частин першої - третьої статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із частинами першою, другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Як слідує з матеріалів справи, на виконання судового рішення у даній справі 04 березня 2025 року Волинським окружним адміністративним судом стягувачу був виданий, зокрема, виконавчий лист №1607/2025 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області перерахувати з 05 лютого 2024 року та виплачувати ОСОБА_1 основну пенсію відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком (з урахуванням раніше виплачених сум).
14 квітня 2025 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за виконавчим листом 1607/2025 від 04 березня 2025 року відкрито виконавче провадження №77784313.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про вжиття стягувачем усіх можливостей для примусового виконання рішення суду у цій справі.
Згідно із частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
За приписами частин першої, четвертої - сьомої статі 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
В Рішенні Конституційного Суду України №4-р(І)/2024 від 03 квітня 2024 року констатовано, що на виконання імперативних вимог статей 3, 16, 50 Конституції України парламент у частині четвертій статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР зазначив, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного суду у постанові від 10 грудня 2024 року у справі №240/1121/24 не знайшла підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а також констатувала, що внесеними Законом №1584-IX змінами до статті 54 Закону №796-XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону №230/96-ВР, а тому законодавець вчергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати норми Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.
Вирішуючи спір по суті, у судовому рішенні у справі 140/8291/24 суд зазначив, що до спірних правовідносин слід застосувати норми частини четвертої статті 54 Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР, якими передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
За приписами частини першої статті 28 Закону України від 09 липня 2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України “Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-XIV (далі - Закон №966-XIV), прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею7 Закону України від 09 листопада 2023 року №3460-IX “Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Статтею 7 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-IX “Про Державний бюджет України на 2025 рік», установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Тому, на виконання судового рішення відповідач був зобов'язаний здійснити нарахування та виплату позивачу основної пенсії по інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону №796-XII, із застосуванням розмірів прожиткового мінімуму на рівні 2361,00 грн.
Із рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №907080129730 від 19 березня 2025 року слідує, що з 05 лютого 2024 року розмір пенсії позивача становить 20930,00 грн, у тому числі 16744,00 грн (2093,00 х 8) розмір пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Отже, на виконання судового рішення у даній справі позивачу проведено перерахунок пенсії та застосовано розмір прожиткового мінімуму 2093,00 грн.
Виконуючи рішення суду, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області керувалося пунктом 8 Розділу “Прикінцеві положення» Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік», за змістом якого перерахунок пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, який здійснюється з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом на 01 січня 2024 року, проводиться з 01 березня 2024 року разом зі здійсненням щорічної індексації пенсій, передбаченої частиною другою статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 7 Закону України від 03 листопада 2022 року №2710-IX “Про Державний бюджет України на 2023 рік», установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.
Відтак, нарахування позивачу пенсії із застосуванням прожиткового мінімуму на рівні 2093,00 грн до 01 березня 2024 року є правомірним.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено нарахування пенсії із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2093,00 грн ((2093,00 х 8) = 16744,00 грн) і після 01 березня 2024 року, що суперечить нормам чинного законодавства та постановленому у цій справі судовому рішенню, оскільки після 01 березня 2024 року при нарахуванні пенсії відповідач повинен застосовувати розмір прожиткового мінімуму на рівні 2361,00 грн.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області під час виконання рішення суду від 25 вересня 2024 року у справі №140/8291/24 в частині здійснення ОСОБА_1 з 01 березня 2024 року перерахунку та виплати основної пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР, повинно було обчислювати вказану пенсію у розмірі восьми прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням Закону про Державний бюджет України відповідного календарного року виплати пенсії, оскільки така величина щороку є змінною.
Проте, виконуючи рішення суду у цій справі, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області протиправно не здійснює нарахування пенсії позивачу відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ з урахуванням зміни розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на відповідний календарний рік такої виплати, обмежуючи таке нарахування та застосовуючи розмір прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2023 року.
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про порушення відповідачем норм чинного законодавства при виконанні рішення суду, а тому у даному випадку наявні усі правові підстави для застосування заходів судового контролю у порядку статті 383 КАС України.
Крім того, у порядку частин першої, п'ятої статті 249 КАС України відповідача (боржника) необхідно зобов'язати вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та встановити йому строк для надання відповіді.
Керуючись статтями 248, 249, 383 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Волинській області, вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 у справі №140/8291/24 щодо нарахування ОСОБА_1 основної пенсії за період з 01 березня 2024 року відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06 червня 1996 року №230/96-ВР “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахункової величини - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений законом станом на 01 січня 2023 року, а не згідно із Законом про Державний бюджет України на календарний рік нарахування та виплати пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, ідентифікаційний код 13358826) вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі №140/8291/24 в частині здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 основної пенсії за період з 01 березня 2024 року відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06 червня 1996 року №230/96-ВР “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом станом на 1 січня календарного року виплати пенсії.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Волинській області строк для надання Волинському окружному адміністративному суду відповіді щодо вжитих заходів за цією ухвалою - тридцять календарних днів з дня набрання окремою ухвалою законної сили.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В. Л. Шепелюк