06.05.25
22-ц/812/776/25
Провадження № 22-ц/812/776/25 Головуючий суду першої інстанції Іщенко Х.В.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
06 травня 2025 року м. Миколаїв Справа № 478/190/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Тищук Н.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2025 року , постановлену під головуванням судді Іщенко Х.В., в залі судового засідання в с-ще Казанка, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки,
21 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки.
Позов мотивував тим, що є власником земельної ділянки з кадастровинм номером 4823681100:04:000:0030, яка розташована на території Веселобалківської сільської ради Казанківської територіальної громади Баштанського району Миколаївської області.
10 жовтня 2024 року позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 , чия земельна ділянка є сусідньою з земельною ділянкою ОСОБА_1 , було самовільно та незаконно прибрано мітки меж земельної ділянки позивача та встановлено нові незрозумілі мітки та стовпчики і зорано частину земельної ділянки позивача.
У зв'язку з зазначеними незаконними діями відповідача ОСОБА_1 звернувся з заявою до правоохоронних органів.
Встановлені ОСОБА_2 межі своєї земельної ділянки не відповідають ні фактичному місцю знаходження земельних ділянок за розміром та актами, ні кадастровій карті за теоретичним місцем знаходження та координатами.
Дії які проводились ОСОБА_2 були проведені всупереч діючому законодавству, позивач про них належним чином повідомлений не був та не мав можливості надати пояснення, докази, документи та заперечення. Також позивачем не підписувались акти визнання меж земельних ділянок, які належать ОСОБА_2 та не надавалась згода на розробку технічної документації.
Незаконні дії відповідача призвели до зменшення розмірів земельної ділянки ОСОБА_1 .
Відповідач мав пересвідчитись в розмірі земельної ділянки належної позивачу, зробити її заміри в присутності ОСОБА_1 та за участі інших власників сусідніх земельних ділянок.
Також площу яка виділена на ґрунтову дорогу місцевого значення, яка проходить між межами земельних ділянок, які належать ОСОБА_2 , була розорана та засіяна ОСОБА_2 та перенесена на земельну ділянку позивача.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд зобов'язати ОСОБА_2 повернути самовільно зайняту частину земельної ділянки позивачу, власнику земельної ділянки, привівши її у придатний для використання стан, шляхом звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 26 лютого 2025 року позовна заява ОСОБА_4 була залишена без руху та позивачу було надано строк для усунення вказаних в ухвалі суду недоліків, а саме: для надання доказів на обґрунтування заявлених позивачем обставин, які свідчили про порушення заявлених ним його законних прав та інтересів, в тому числі уточнення предмета позову (площі та розмірів спірної земельної ділянки) та доказів факту самовільного зайняття спірної земельної ділянки з боку відповідача. Зокрема, на підтвердження обґрунтування позовних вимог постала потреба уточнення предмету позову - розміри та площа самовільно зайнятої земельної ділянки. З урахуванням викладеного позивачу було запропоновано надати Акт відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виконаний відповідною землевпорядною організацією, яка має ліценцію на проведення відповідного виду картографічних та геодезичних робіт з використанням сертифікованих приладів вимірювання (із позначенням розмірів та площі накладання спірних земельних ділянок), оскільки розміри та площа земельної ділянки, яка позивачем була ідентифікована як самовільна зайнята з боку відповідача, як вбачається з матеріалів справи була обрахована особисто позивачем.
12 березня 2025 року від ОСОБА_4 через підсистему «Електронний суд» до Казанківського районного суду Миколаївської області надійшла заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2025 року позовну заяву повернуто ОСОБА_4 , як неподану.
Ухвала суду мотивована тим, що зміст заяви ОСОБА_4 про усунення недоліків позовної заяви зводиться до не згоди останнього з висновками суду, які викладені у мотивувальній частині ухвали про залишення позовної заяви без руху та наполягав (без усунення вказаних в мотивувальній частині ухвали суду недоліків) на відкритті провадження за поданим позовом. Фактично у вказаній заяві були наведені ті ж самі обставини, викладені у позовній заяві. Додатково зазначив, що факт самовільного зайняття земельної ділянки є встановленим та підтверджений висновками поліції.
Суд, дійшов висновку, що вимоги, викладені в мотивувальній частині ухвали Казанківського районного суду Миколаївської області від 26 лютого 2023 року, які були конкретизовані та деталізовані, із зазначенням конкретних документів, які необхідно долучити до матеріалів справи, виконавців вказаних робіт та шляхи їх отримання, позивачем не виконано.
Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції взагалі не взято до уваги клопотання подані позивачем та прохальні вимоги, які викладені в позовній заяві та судом першої інстанції взагалі не було ознайомлено з матеріалами справи, не було розглянуто клопотання про залучення третіх осіб у справі, а також не було вислухано доводи відповідача та не вжито заходів з метою отримання доказів, які позивач не може надати самостійно.
Позивачем до позовної заяви були додані фото-докази з Публічної кадастрової карти України, фото-докази самовільного заволодіння відповідачем частини земельної ділянки позивача, докази повідомлень відповідачу з метою врегулювання спору в досудовому порядку та докази повідомлень інженеру-землевпоряднику, які були додані до позовної заяви.
В якості необхідних доказів, в тому числі доведення факту самовільного зайняття частини земельної ділянки позивача з боку відповідача ОСОБА_2 , можна отримати шляхом витребування у Відділенні поліції №1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області матеріалів справи за «єдиним обліком» №7136 від 22 листопада 2024року, за повідомленням про вчинення гр. ОСОБА_2 , неправомірних дій, про що ОСОБА_4 було заявлено клопотання в ході подання позовної заяви та повторно в ході подання клопотання про залучення у справі третіх осіб, але всі клопотання про витребування доказів не були взяті до уваги та були проігноровані судом першої інстанції.
В свою чергу, подати відповідні докази разом з позовною заявою не вбачалось можливим, оскільки надання позивачу копії матеріалів справи та копії протоколів допиту свідків унеможливлюється на підставі статті 11 ЗУ «Про захист персональних даних».
Також подати інші відповідні докази разом з позовною заявою не вбачалось можливим з урахуванням технічних причин, погодних умов, а також сезонного періоду, а саме здійснити визначення меж земельних ділянок та складання Акту відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) як доказу.
Також визначення меж земельних ділянок та складання Акту відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) як доказу потребувало додаткових затрат на встановленням меж відповідача, витрати на які неможливо було б відшкодувати, так-як такі витрати були б понесені не в межах розгляду судової справи а також є ризики невизнання таких доказів відповідачем в позасудовому порядку.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, що не було взято до уваги та було проігноровано судом першої інстанції, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням.
На виконання вимог ухвали суду першої інстанції про залишення позову без руху позивачем, разом з заявою про усунення недоліків позовної заяви, було подано клопотання про залучення у справі третіх осіб, яке не було розглянуто та не було взято до уваги і взагалі було проігноровано судом першої інстанції.
Позивачем було заявлено клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, фізичної особи-підприємця інженера-геодезиста ОСОБА_5 , який має ліценцію на проведення відповідного виду топокартографічних та геодезичних робіт з використанням сертифікованих приладів вимірювання.
Беручи до уваги вищевикладене, для відшкодування в майбутньому понесених витрат пов'язаних з отриманням та визнанням відповідачем в судовому порядку Акту відновлення меж як моєї земельної ділянки в натурі (на місцевості) як доказу, так і в ході встановленням меж земельних ділянок відповідача, позивач не мав об'єктивної можливості подати його одночасно із позовною заявою про що і повідомив суд у своєму клопотанні про залучення третіх осіб.
В ході розгляду позовної заяви, судом першої інстанції також не надано можливість позивачу заявити клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи.
Суд першої інстанції не надав змогу відповідачу надати пояснення, доводи та підстави щодо самовільно зайнятої частини земельної ділянки, що також буде доказом та підтвердить самовільне зайняття відповідачем частини земельної ділянки позивача.
На час розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надходило.
За приписами частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції не відповідає.
Так, приписами частин 1, 2 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
При цьому, одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є принцип пропорційності (пункт 6 частини 3 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, а й щодо національних судів (справа «Дія 97» проти України» (заява № 19161/04) від 21 жовтня 2010 року).
Право особи звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів передбачено і частиною 1 статті 4 ЦПК України.
Пунктами 2-9 частини 3 статті 175 ЦПК України встановлюються вимоги до змісту позовної заяви.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною 3 статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Встановлено, що ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 26 лютого 2025 року позовна заява ОСОБА_4 була залишена без руху на підставі статей 175, 177 ЦПК України та позивачу було надано строк для надання доказів на обґрунтування заявлених позивачем обставин, які свідчили про порушення заявлених ним його законних прав та інтересів, в тому числі уточнення предмета позову (площі та розмірів спірної земельної ділянки) та доказів факту самовільного зайняття спірної земельної ділянки з боку відповідача, а саме: уточнити розміри та площу самовільно зайнятої земельної ділянки; надати акт відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виконаний відповідною землевпорядною організацією, яка має ліценцію на проведення відповідного виду картографічних та геодезичних робіт з використанням сертифікованих приладів вимірювання (із позначенням розмірів та площі накладання спірних земельних ділянок).
Зазначену позовну заяву на підставі статті 185 ЦПК України було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків вказаних в ухвалі.
Отже, залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що вона подана без додержання вимог статей 175, 177 ЦПК України, а саме позовна заява не містить посилань на докази та не долучено доказів, якими обґрунтовуються заявлені вимоги.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції безпідставним та таким, що порушує право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
Так, згідно з частиною п'ятою статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання (частина 1 статті 196 ЦПК України).
За положеннями пункту 3 частини 1 статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.
Відповідно до пунктів 5, 7, 8 частини 2 статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.
Частиною 1 статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
За положеннями статей 84, 182 ЦПК України клопотання учасників справи вирішуються при розгляді справи.
Колегія суддів вважає, що особа, яка подає позовну заяву, вправі очікувати від суду застосування вказаних норм процесуального законодавства, які надають їй право звернення з позовом з можливістю подальшого вирішення процесуальних питань щодо визначення предмета доказування, надання та витребування доказів в установленому порядку.
Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення процесуального закону, яке б гарантувало особі право на судовий захист, зокрема звернення з позовною заявою до суду відповідно до приписів частини 1 статті 4 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи, не маючи на меті захист суспільних інтересів. До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 148/2383/19.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є помилковою, оскільки суд припустився порушення норм процесуального права, виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права особи на судовий захист.
Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Отже ухвала Казанківського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2025 року підлягає скасуванню, а справа за позовом позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки підлягає поверненню до того ж суду для продовження розгляду.
З огляду на положення статті 141 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги, за якою апеляційним судом нове рішення у справі не приймалось та не змінювалось відсутні підстави для розподілу судових витрат, який слід провести за наслідками розгляду справи.
Керуючись статтями 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2025 року скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
Н.О. Тищук
Повне судове рішення складено 06 травня 2025 року.