1 травня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42025164690000010.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
підозрюваний - ОСОБА_5 ,
захисник - ОСОБА_6 .
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 10.06.2025 р. включно.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Узагальнені доводи апелянта.
Захисник ОСОБА_6 зазначає, що рішення слідчого судді є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
На думку апелянта, стороною обвинувачення не надано доказів на доведення існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, і його роль у вчиненому кримінальному правопорушенні, як за першим так і за другим епізодами викладена лише у письмовому повідомленні про підозру, оскільки ніхто, з можливо причетних до вчинення кримінального правопорушення осіб, не повідомляв про ОСОБА_5 , як про особу, яка збувала наркотичний засіб, при цьому останній будь-яких грошей не отримував, а показання свідка ОСОБА_8 є сумнівними, так як скопійовані з повідомлення про підозру.
Захисник вважає, заявлені стороною обвинувачення ризики не доведені, оскільки ризик переховування від слідства та суду обґрунтований лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, що є недопустимим, при цьому підозрюваному не має сенсу переховуватись. Ризик знищення, сховання або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають значення для досудового розслідування є формальним та необґрунтованим, оскільки ОСОБА_5 не отримував будь-яких грошових коштів, а відтак не може їх знищити. Ризики впливу на свідків, інших підозрюваних, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином не доведені. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є формальним, не доведеним та безпідставним.
Захисник просить звернути увагу на те, що ОСОБА_5 раніше не судимий та позитивно характеризується.
На переконання апелянта слідчий суддя безпідставно не визначив розміру застави, оскільки, в даному випадку, визначення застави є правом слідчого судді, і з урахуванням обставин справи та даних про особу підозрюваного розмір застави мав бути визначений.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
Слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42025164690000010, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 31.03.2025 р. майстер-сержант ОСОБА_9 , діючи за попередньо змовою з групою осіб, спільно та у взаємній згоді з ОСОБА_5 , з метою особистого збагачення, досягнення єдиної злочинної мети, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи у м. Києві, більш точного часу та місця досудовим розслідуванням не встановлено, користуючись мобільним месенджером «WhatsApp» домовився зі свідком ОСОБА_8 (анкетні данні змінено відповідно до ЗУ «Про забезпечення безпеки осіб що приймають участь у кримінальному судочинстві») про збут психотропної речовини - амфетаміну на суму 20 000 грн. на 01.04.2025 р. о 19.00 год.
01.04.2025 р. о 21.13 год. майстер-сержант ОСОБА_9 та ОСОБА_8 зустрілись біля торгового центру «Квадрат», розташовано за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 2 А, та сіли до транспортного засобу CITROEN C4 р/н НОМЕР_1 , на якому приїхав ОСОБА_9 .
О 21.33 год. майстер-сержант ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вийшли з автомобіля, та підійшли до терміналу біля вказаного торгового центру «Квадрат», де ОСОБА_8 передав ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 20 000 грн., що були попередньо видані ОСОБА_8 для проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки наркотичних засобів та психотропних речовин. З вказаної суми ОСОБА_9 здійснив поповнення невстановленої на даний час банківської картки на суму 5 000 грн., решту коштів у сумі 15 000 грн. ОСОБА_9 повернув ОСОБА_8 .
У подальшому о 23.39 год. ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , знаходячись у дворі будинку № 25 по вул. Василя Липківського у м. Києві, зустрілись з ОСОБА_5 , в цей час до них під'їхав автомобіль CHEVROLET CRUZE реєстраційний номер НОМЕР_2 , з якого вийшов ОСОБА_5 , який з рук в руки передав ОСОБА_9 згорток з поліетиленовим zip-пакетом, запакований у гумову рукавичку чорного кольору, після чого останній, з метою особистого збагачення, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, передав вказаний згорток з рук у руки ОСОБА_8 , здійснивши збут психотропної речовини амфетамін, маса амфетаміну в перерахунку на амфетамін-основу складає 36,235 грама, що є особливо великим розміром психотропної речовини, та отримав від ОСОБА_8 решту грошових коштів у сумі 15 000 грн. які майстер-сержант ОСОБА_9 , перерахував та поклав до карману для подальшого розподілення з ОСОБА_5 .
Крім того 11.04.2025 р. ОСОБА_9 , діючи за попередньо змовою з групою осіб, спільно, та, у взаємній згоді з громадянином України ОСОБА_5 , з метою особистого збагачення, досягнення єдиної злочинної мети, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 11.04.2025 р., перебуваючи у м. Києві, більш точного часу та місця досудовим розслідуванням не встановлено, користуючись мобільним месенджером «WhatsApp» домовився зі свідком ОСОБА_8 , про збут психотропної речовини - амфетаміну на суму 100 000 грн. на 12.04.2025 р., на території Херсонської області.
12.04.2025 р. о 18.00 год. майстер-сержант ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 зустрілись біля АЗК «ОККО», розташованого у с. Посад-Покровське Чорнобаївської сільської громади Херсонського району Херсонської області на 167 км автошляху Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (М-14)., де ОСОБА_8 сів до автомобілю CITROEN C4 реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому приїхав ОСОБА_9 як пасажир та ОСОБА_5 .
У подальшому, перебуваючи в салоні транспортного засобу ОСОБА_8 передав грошові кошти, які були видані для проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки у сумі 100 000 грн. ОСОБА_9 , після чого ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , з метою особистого збагачення, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, повідомив ОСОБА_8 місце розташування у салоні автомобілю CITROEN C4 реєстраційний номер НОМЕР_1 згортку з психотропною речовиною амфетамін загальною масою 333 гр., розфасованого на два zip-пакети, що становить особливо великий розмір. Після отримання ОСОБА_8 психотропної речовини амфетамін ОСОБА_9 перерахував грошові кошти та підтвердив їх отримання.
12.04.2025 р. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також збуті психотропних речовин, в особливо великих розмірах, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, вчиненому повторно.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Своє клопотання слідчий мотивував наявністю обґрунтованої підозри ОСОБА_5 , тяжкістю кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п. п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Врахувавши, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, характер ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, який не працює, доведення прокурором наявності ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
З урахуванням даних про особу підозрюваного та зважаючи на початкову стадію досудового розслідування, обставини кримінального провадження слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави у кримінальному провадженні.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного слідує, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Конвенцією покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має перебувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Вказані вимоги закону та норм міжнародного права слідчим суддею дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при обранні запобіжного заходу.
Застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Так, наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання слідчого, зокрема дані протоколів допиту свідка ОСОБА_8 від 12.02.2025 р. та від 12.04.2025 р., огляду від 02.04.2025 р. та від 12.04.2025 р., огляду (вилучення психотропної речовини) від 02.04.2025 р. та від 12.04.2025 р., обшуку транспортного засобу від 12.04.2025 р. та інші матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_5 , а тому доводи захисника про те, що матеріали клопотання слідчого не містять доказів підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення - є безпідставними.
Крім того, на даному етапі провадження, апеляційний суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, встановлювати факт наявності чи відсутності в діях підозрюваного складу того чи іншого кримінального правопорушення з огляду на представлені стороною обвинувачення докази, адже такі висновки опосередковано пов'язані з питанням винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Крім того, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні, отриманими під час досудового розслідування. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 р. суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Вирішуючи питання про необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою, апеляційний суд доходить висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують прийняття такого рішення.
Так, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливого здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна, що свідчить про можливість вчинення підозрюваним дій направлених на переховування від слідства або суду.
Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на свідків або інших підозрюваних, апеляційний суд враховує те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення пов'язаного з незаконним збутом наркотичних речовин спільно з іншою особою, обізнаний про єдиного свідка подій, а відтак є ризик незаконного впливу на іншого підозрюваного або свідка подій.
З огляду на обставини кримінального правопорушення, кількість епізодів злочинної діяльності, пов'язаної з незаконним збутом наркотичних засобів апеляційний суд вважає, що, в даному випадку, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому ОСОБА_5 підозрюється також має місце.
Отже, доводи захисника про недоведення прокурором існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України є безпідставними, в цій частині, рішення слідчим суддею прийнято на основі об'єктивно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому досліджені всі матеріали провадження та наведені в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, і, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, про що просить апелянт, не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Відсутність у підозрюваного ОСОБА_5 судимостей та позитивних характеристик, в даному випадку, не є підставами для зміни обраного запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновків слідчого судді про можливість вчинення ним дій, передбачених ст. 177 КПК України.
Крім наведеного, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про відсутність, на даний час, підстав для визначення підозрюваному певного розміру застави, з урахуванням положень п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, зважаючи на початкову стадію досудового розслідування кримінального провадження та обставини справи.
Отже, оскільки рішення слідчого судді, станом на день розгляду клопотання слідчого, є обґрунтованим та вмотивованим, а прокурором доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, ухвала слідчого судді відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підстав для її скасування та вирішення питання про обрання підозрюваному ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу апеляційний суд не вбачає, апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
_____________________ ______________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3