Справа № 127/5733/25
Провадження № 33/801/401/2025
Категорія: 327
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шидловський О. В.
Доповідач: Панасюк О. С.
05 травня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Панасюка О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_1 - адвокатки Вакулич О. Ф. на постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн 00 к. на користь держави за те, що вона неналежно виконує свої батьківські обов'язки, внаслідок чого її малолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснив наїзд на малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , завдавши останньому тілесні ушкодження.
Захисниця ОСОБА_1 - адвокатка Вакулич О. Ф. подала апеляційну скаргу на цю постанову, у якій, посилаючись на неправильне застосування суддею суду першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, які суддя вважав встановленими, просила скасувати постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2025 року, а провадження у справі закрити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при дослідженні доказів не врахував вимоги статті 254 КУпАП, відповідно до якої протокол про адміністративне правопорушення у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Дорожньо-транспортна подія відбулася 25 жовтня 2024 року, лише 13 листопада 2024 року ОСОБА_4 написано заяву про кримінальне правопорушення та іншу подію. За результатами розгляду цієї заяви відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020010001857. Тобто впродовж 19 днів працівники поліції не складали протокол про адміністративне правопорушення, до відділу поліції не викликали, протокол під розписку не вручали.
В порушення статті 254 КУпАП 04 лютого 2025 року, лише на 41 день з моменту коли було виявлено особу правопорушника, складено протокол про адміністративне правопорушення. При цьому працівниками поліції ОСОБА_1 для складання протоколу не викликалася, як наслідок примірник протоколу під розписку не вручався.
Звертала увагу на те, що ОСОБА_1 та її захисницю не було належним чином повідомлено про час, дату та місце розгляду справи на 24 березня 2025 року, тому що повідомлення про день розгляду справи не направлялось засобами поштового зв'язку. Відкладення розгляду справи на третій день від попередньої дати, причому другий і третій день - вихідні дні, що унеможливлює завчасне, за три дні повідомлення особи, що притягується до відповідальності про розгляд справи, свідчить про порушення права на захист, а відтак порушення статті 277-1 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно з статтею 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП установлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД 668697 від 04 лютого 2025 року ОСОБА_1 неналежно виконує свої батьківські обов'язки, внаслідок чого її малолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснив наїзд на малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , завдавши останньому тілесні ушкодження.
Визнаючи ОСОБА_1 виною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУПАП, суд першої інстанції виходив із того, що її вина доведена матеріалами справи.
Апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, є необґрунтованим, оскільки в порушення вимог статті 280 КУпАП суд не з'ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення.
Адміністративна відповідальність за частиною першою статті 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей і тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона).
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Об'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини.
Об'єктивна сторона цього адміністративного правопорушення проявляється у невиконанні батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, зокрема: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за проведенням дозвілля); незабезпечення дитині безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.
При цьому стаття 184 КУпАП за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму статті 184 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння. Тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Крім того під ухиленням від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей необхідно розуміти як пряме невиконання батьками або особами, які їх замінюють, цих обов'язків та свідомого нехтування ними.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з статтею 12 цього ж Закону на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Статтею 150 Сімейного Кодексу України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини:
- батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;
- батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;
- батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;
- батьки зобов'язані поважати дитину;
- передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї;
- забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини;
- забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Таким чином ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а під ухиленням розуміється саме невиконання обов'язків, які чітко передбачені законодавством.
Відповідно до статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі. У ньому, крім іншого, зазначаються місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи (частина перша статті 256 КУпАП).
Складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам статті 256 КУпАП, тому що в ньому не викладено суть адміністративного правопорушення, в тому числі всіх ознак об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, зокрема у чому саме полягає ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків виховання свого малолітнього сина. Натомість протокол містить лише формальне посилання на порушення допущені ОСОБА_1 без конкретизації від яких саме передбачених Законом обов'язків щодо забезпечення необхідних умов виховання свого сина вона ухилилася та без посилання на норму спеціального закону, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.
При цьому суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оскільки наявними у справі доказами не доведено поза розумним сумнівом факту ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов'язків по відношенню до сина ОСОБА_2 , апеляційний суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтею 294 КУпАП апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_1 - адвокатки Вакулич О. Ф. задовольнити.
Постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати, провадження у справі закрити.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: О. С. Панасюк