Провадження № 1-кп/734/216/25 Справа № 734/1333/25
іменем України
06 травня 2025 року селище Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференцзв'язку кримінальне провадження № 42024272300000368, відомості про яке 24 липня 2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стерче Глибоцького району Чернівецької області, українця, громадянина України, із загальною середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , військове звання - старший солдат, зареєстрованого і жителя АДРЕСА_2 , не судимого, перебуває під вартою з 05 лютого 2025 року,
із участю сторін кримінального провадження - прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, із 05.30 години 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.
13 квітня 2024 року ОСОБА_3 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 2, п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу.
Старший солдат ОСОБА_3 із 13 квітня 2024 року почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації та набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України, отже є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14 квітня 2024 року № 105, військовослужбовця, призваного за мобілізацією, солдата ОСОБА_3 призначено на посаду курсанта, зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення. Під час проходження військової служби старший солдат ОСОБА_3 , як військовослужбовець Збройних Сил України, повинен керуватися вимогами ч. ч.ч. 1, 3 і 9 ст. 1, ч.ч. 1-4, 6 і 13 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 4, 9, 11, 16, 127 і 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов'язують його, окрім іншого, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та не допускати негідних вчинків, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою. Старший солдат ОСОБА_3 відповідно до положень Військової присяги і вимог ст.ст. 11, 16, 127 і 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3 і 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
У свою чергу, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_3 , грубо порушуючи встановлений порядок проходження військової служби, в порушення вимог ст.ст. 17 і 65 Конституції України, п.п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3 і 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів, із метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, а саме: близько 08.00 години 16 липня 2024 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка на той час дислокувалася у АДРЕСА_1 , мала чіткі межі (периметр, огорожу, КПП) та до 05 лютого 2025 року перебував за адресою свого місця проживання, де обов'язки військової служби не виконував, проводив час на свій власний розсуд, до органів державної влади, військового управління або медичних закладів не звертався. У подальшому, о 10.10 годині 05 лютого 2025 року старшого солдата ОСОБА_3 затримано у порядку ст. 208 КПК України уповноваженою особою П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві.
Обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе у вчиненні кримінального правопорушення визнав і показав, що призваний 13 квітня 2024 року у зв'язку з мобілізацією на військову службу, яку проходив у військовій частині НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 . Самовільно залишив розташування військової частини 16 липня 2024 року через сімейні обставини, так як має брата з інвалідністю і матір із захворюваннями, яким хотів допомагати.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) підтверджується такими доказами:
солдат ОСОБА_3 призваний 13 квітня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 (другий відділ) за мобілізацією до Збройних Сил України (;
згідно з довідкою військово-лікарської комісії № 581/76, що видана 13 квітня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 , солдат запасу ОСОБА_3 є придатним до військової служби; згідно з карткою обстеження та медичного огляду № 581, що видана 13 квітня 2025 року КНП «Новоселицька лікарня», ОСОБА_3 є придатним до військової служби;
згідно з витягом із наказу № 138 від 13 квітня 2024 року «Про призов на військову службу під час мобілізації» начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (з основної діяльності) солдат ОСОБА_3 призваний і направлений для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військовозобов'язаних та резервістів у складі команди НОМЕР_1 ;
згідно з витягом із наказу № 105 від 14 квітня 2024 року командира військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 , - військовослужбовець за мобілізацією, з 14 квітня 2024 року зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення;
повідомленням військової частини НОМЕР_1 № 2932 від 23 липня 2024 року про вчинення військовослужбовцем, призваним за мобілізацією, військової частини НОМЕР_1 старшим солдатом ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України; актом службового розслідування проведеного у період із 16 липня 2024 року до 20 липня 2024 року командиром військової частини НОМЕР_1 , за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 старшим солдатом ОСОБА_3 ;
згідно з додатковим рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 17 вересня 2024 року, що набрало законної сили, у задоволенні заяви ОСОБА_3 про призначення його опікуном на недієздатним ОСОБА_6 відмовлено;
свідок ОСОБА_7 показав, що ОСОБА_3 призваний на військову службу, проходив базову військову підготовку у військовій частині НОМЕР_1 . Близько 08.00 години 16 липня 2024 року ОСОБА_3 самовільно залишив військову частини, проводився його розшук. ОСОБА_3 не звертався за дозволом щодо залишення військової частини. Проявів нестатутних відносин не було. Проведене службове розслідування. До військової частини ОСОБА_3 не повертався;
свідок ОСОБА_8 показав, що ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Близько 08.00 години 16 липня 2024 року, під час перевірки, виявлена відсутність ОСОБА_3 , організовані його пошуки, які не дали результату.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Правовими нормами ч.ч. 1 і 2 ст. 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1)у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2)відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3)враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
При встановлених обставинах, оцінюючи перевірені докази, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), що згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу винного, який позитивно характеризується за місцем проходження військової служби у Збройних Силах України, і вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі на певний строк. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відсутні. Призначене обвинуваченому ОСОБА_3 покарання буде достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. До набрання вироком законної сили продовжити строк застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'явлений. Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 і 376 КПК України, суд
визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
До набрання вироком законної сили продовжити строк застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Строк відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_3 відраховувати з моменту фактичного затримання, - з 05 лютого 2025 року.
На вирок суду може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів із дня проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_3 , який перебуває під вартою, - у такий же строк із дня вручення копії вироку суду. Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя