Пересипський районний суд міста Одеси Справа № 523/7835/25
Провадження №1-кп/523/1344/25
05.05.2025р. Пересипський районний суд м. Одеси у складі:
судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши обвинувальний акт у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження у кримінальному провадженні за №12025167490000104 від 16.04.2025р. відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Одеси, неодруженого, студента 2-курсу Державного навчального закладу «Одеський професійний ліцей морського транспорту», проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення за встановлених органами дізнання наступних обставин.
16.04.2025р., приблизно о 17год. 20хв., ОСОБА_3 перебуваючи на території автозаправної станції «БРСМ-НАФТА» ТОВ «ЄвроСмартПауер», розташованої по вул. Чорноморського Козацтва,175 в м. Одесі, в результаті раптово виниклого словесного конфлікту на ґрунті неприязних особистих стосунків із раніше йому незнайомим ОСОБА_4 , діючи умисно, з прямим умислом на спричинення тілесних ушкоджень, наніс один удар кулаком правої руки в ділянку голови останнього. В результаті вищевказаних дій, ОСОБА_5 спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді забою (садна) м'яких тканин лівої скроневої ділянки, яке не було небезпечним для життя, має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цим критерієм, відповідно до п.п.2.3.5 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р. відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані матеріали кримінального провадження №12025167490000104, вважає доведеним, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України.
За вимогами частини 2 статті 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин, зазначаються встановлені органом дізнання обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Відповідно до заяви від 30.04.2025р., потерпілий ОСОБА_4 не заперечує щодо розгляду обвинувального акту у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, без його участі. Потерпілому також роз'яснено, що відповідно до ч.2 ст.302 КПК України, у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку на підставі розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені у результаті дізнання обставини.
Згідно заяви ОСОБА_3 від 30.04.2025р., останній в присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 , беззаперечно визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, а також згоден із встановленими дізнанням обставинами та розглядом обвинувального акту за його відсутності.
Дерлі роз'яснено зміст встановлених у результаті дізнання обставин, а також те, що відповідно до ч.2 ст.302 КПК України у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку, він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені дізнанням обставини.
Дерлі згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Добровільність беззаперечного визнання винуватості обвинуваченим, його згоду із встановленими в результаті дізнання обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності підтвердив захисник - адвокат ОСОБА_6 .
За таких обставин, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, оцінивши всі обставини у сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 у скоєному кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, доведена в повному обсязі.
При призначенні покарання ОСОБА_5 , суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, умови життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку.
Так, ОСОБА_5 є особою раніше не судимою, вперше скоїв кримінальне правопорушення та притягується до кримінальної відповідальності, скоїв кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії кримінальних проступків, неодружений, є студентом навчального закладу, де характеризується позитивно, маючий постійне місце проживання, де проживає разом із батьками.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 , передбачені ст.66 КК України, суд визнає: повне визнання вини та щире каяття, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , передбачені ст.67 КК України, судом не встановлено.
Згідно зі статтями 50,65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
На підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання по даному кримінальному провадженню, враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини кримінального провадження, беручи до уваги особу ОСОБА_5 , який є особою раніше не судимою, вперше скоїв кримінальне правопорушення та притягується до кримінальної відповідальності, скоїв кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії кримінальних проступків, неодружений, є студентом навчального закладу, де характеризується позитивно, маючий постійне місце проживання, де проживає разом із батьками, приймаючи до уваги наявність обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому - повне визнання вини, щире каяття, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, з метою запобігання вчиненню обвинуваченим нових злочинів, суд приходить до висновку про те, що виправлення останнього можливе без його ізоляції від суспільства із призначенням покарання у виді громадських робіт.
В даному випадку, за переконанням суду, покарання у виді громадських робіт, передбаченого санкцією ч.1 ст.125 КК України, повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Водночас, вирішуючи питання про призначення покарання за вчинений кримінальний проступок, судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи.
При цьому, суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у Постанові від 28.05.2020 року (справа №753/13972/17; провадження №51-986км20), згідно якої, Верховний суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.
Крім того, приймаючи таке рішення, суд серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004.
Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950.
Долю речових доказів, суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.110, 373-374, 382 КПК України, суд-
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк ста годин, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.
Запобіжний захід до набрання вироку законної сили обрати відносно ОСОБА_3 у вигляді особистого зобов'язання.
Речові докази: диск із відеозаписами - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до положень ч.1 ст.394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя ОСОБА_1