Справа № 510/1219/20
Провадження № 2/510/111/25
(заочне)
25.04.25 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді Сорокіна К.В.,
при секретарі Івановій Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу, -
Представник позивача - адвокат Самойленко П.М. звернувся до суду із позовом до відповідача про відшкодування збитків в порядку регресу, мотивуючи свої вимоги тим, що між Приватним Акціонерним Товариством «Українська пожежно-страхова компанія» (далі за текстом ПрАТ «УПСК») та позивачем укладено договір № 13/03/2020 про відступлення права вимоги, відповідно якого ПрАТ «УПСК» відступив (передав), а позивач отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих ПрАТ «УПСК» по договору страхування у розмірі 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування за Полісом № АЕ/7080555 від 04.04.2016 року, що складає 4003 грн. 59 коп.
Позивач до судового засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності та без участі його представника, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення сповіщався належними чином, в порядку ч. 3 ст. 128 ЦПК України, причини неявки суду не відомі, відзив на позовну заяву не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що причини неявки відповідача є неповажними, відзив на позовну заяву не надходив, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, тому є всі підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
В ході дослідження доказів по справі судом були встановлені наступні обставини.
04.04.2016 року між ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_3 було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/7080555, зі зменшеним розміром страхового платежу на 50 відсотків, оскільки страхувальник є пенсіонером, що передбачено ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чинного на час дії зазначеного Полісу (далі за текстом - ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
У відповідності до умов вказаного Полісу страхування ПрАТ «УПСК» взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «Ford Transit», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам.
11.03.2017 року о 11 год. 35 хв. по проспекту Свободи в м. Одеса, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Форд», н/з НОМЕР_1 під керуванням відповідача, та автомобіля «Тойота», н/з НОМЕР_2 .
Внаслідок вищевказаної ДТП транспортному засобу «Тойота» було завдано механічних пошкоджень, а власнику вказаного автомобіля - матеріального збитку.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 04.04.2017 року по справі №520/3302/17, відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
В свою чергу, власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля «Тоуоtа Tercel», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », - ОСОБА_4 , звернулась до ПрАТ «УПСК» із заявою про виплату страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/7080555 від 04.04.2016 року.
На підставі страхового акта № ОЦ/123/450/17/0158 від 04.07.2017 року, ПрАТ «УПСК» було виплачене страхове відшкодування з врахуванням безумовної франшизи в розмірі: 8 007 (вісім тисяч сім) грн. 18 коп., що підтверджується платіжним дорученням №743 від 06.07.2017 року.
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно п. 1 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Враховуючи вищенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат ПрАТ «УПСК» склав: 8 007 (вісім тисяч сім) грн. 18 коп.
16.03.2020 року між ПрАТ «УПСК» та позивачем укладено Договір №13/03/2020 про відступлення права вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор (Позивач) отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору.
У разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення
коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування, що регламентовано п. 38-1.1. ст. 38-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
В свою чергу, п. 13.2. ст. 13 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, інвалід II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об'єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.
Таким чином позивач отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді 50% виплаченого страхового відшкодування за Полісом №АЕ/7080555 від 04.04.2016 року.
Сума спричинених відповідачем матеріальних страхових збитків у добровільному порядку не погашена.
Вищевказане і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки доводи позивача знайшли своє належне підтвердження у судовому засіданні.
Згідно ст. 993 ЦК України, до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Як передбачено ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу марки «Ford Transit», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 » була застрахована у ПрАТ «УПСК» згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7080555 від 04.04.2016 року.
У зв'язку з чим, ПрАТ «УПСК» сплатила власнику транспортного засобу пошкодженого внаслідок ДТП - ОСОБА_4 , суму матеріального збитку з урахуванням зносу та франшизи у розмірі 8007,18 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням.
16.03.2020 року між ПрАТ «УПСК» та позивачем укладено Договір №13/03/2020 про відступлення права вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор (Позивач) отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору.
Згідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, є договори та інші правочини.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, переданим ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).
Таким чином позивач отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді 50% виплаченого страхового відшкодування за Полісом №АЕ/7080555 від 04.04.2016 року, що складає 4003 грн. 59 коп. (8007,18 х 0,50 = 4003,59).
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про відшкодування збитків в порядку регресу є правомірними і законними, та підлягають задоволенню.
У відповідності із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп.
Крім того, згідно ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 зазначила наступне.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009р. №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
КС зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу
При цьому, Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16, роз'яснила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З матеріалів справи вбачається, що 30.01.2019 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та адвокатом Самойленко П.М. було укладено договір №30/01/19 про надання правової допомоги та додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 12.05.2020р.
Вартість наданих послуг адвоката Самойленко П.М. складає 3700 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.05.2020 року.
Зазначені грошові кошти у розмірі 3700 грн. за надання правової допомоги були сплачені позивачем, відповідно до платіжних доручень від 12.05.2020 року.
З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 3700 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 81, 89, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280-283, 289 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 512-514, 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», -
Позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) завдані збитки в порядку регресу у розмірі 4 003 (чотири тисячі три) грн. 59 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на правову допомогу у розмірі 3 700 (три тисячі сімсот) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя К.В. Сорокін