Справа №522/9033/25
Провадження по справі №1-кс/522/2890/25
(повний текст)
01 травня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , представника комунального підприємства Одеської міської ради "Узбережжя Одеси" - ОСОБА_4 , представника Департаменту комунальної власності ОМР - ОСОБА_5 , представника володільця майна ТОВ " Точка побутових послуг" - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025163510000273 від 23.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, про арешт майна,
Старший слідчий СВ відділу поліції №5 ОРУП№1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №12025163510000273 від 23.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.
Стислий виклад клопотання слідчого.
Посадові особи однієї з комунальних установ Одеської міської ради без дозвільних документів, здійснюють знищення майна комунальної власності за адресою: м. Одеса пляж Дельфін.
Встановлено, що рішенням Виконавчого комітету ОМР № 849 від 08.10.2024, КП «Узбережжя Одеси» (надалі КП) визначено замовником проведення робіт з реалізації проекту благоустрою території в районі Траси здоров'я (між траверсами № 12 - № 13 в місті Одесі).
Відповідно до проекту благоустрою території в районі «Траси здоров'я» між траверсами № 12-13, передбачено будівництво спортмайданчика з тренажерами (інклюзивний), спортивний майданчик для занять боксом, вело-парковка, парковка (інклюзивна), роздягальні та душові санвузли (інклюзивні), тощо.
На виконання цього рішення КП, 20.01.2025 укладено трьохсторонній договір підряду між КП, ТОВ «Точка побутових послуг» та ТОВ «Максімінхаусбуд» про благоустрій вищевказаної території в рамках проекту благоустрою за позабюджетні кошти.
23.01.2025 КП отримано дозволи від Департаменту з благоустрою міста ОМР №№ 174, 175 про проведення робіт, передбачених проектом з благоустрою території в районі Траси здоров'я (між траверсами №12-№13 в місті Одесі), строком до 31.05.2025.
23.04.2025 було проведено огляд місця події, за адресою: м. Одеса, Траса Здоров'я, біля пляжу Дельфін, (між траверсами № 12 - № 13), під час якого було виявлено будівельну техніку та нежитлову будівлю із ознаками руйнування (юридична адреса пров. Санаторний 1/1).
Відповідно відповіді Департаменту комунальної власності до них звернулися представники ТОВ «ТОЧКА ПОБУТОВИХ ПОСЛУГ», щодо надання згоди на проведення ремонту нежилого приміщення загальною площею 41,5 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса провулок Санаторний, 1/1 (яка знаходиться у користуванні у ТОВ «ТОЧКА ПОБУТОВИХ ПОСЛУГ» згідно договору оренди від 16.07.2019 №526/с (зі змінами до договору від 04.11.2019, за резузльтами розгляду було зазначено, що згідно з п. 4.2. «а» договору орендар зобов'язаний забезпечувати збереження об'єкта оренди, своєчасно проводити за власний рахунок капітальний і поточний ремонт приміщень, запобігати їх пошкодженню і псуванню. Відповідно до п. 4.4. Договору капітальний ремонт, реставрація, реконструкція, технічне переобладнання об'єкта оренди, викликані особливостями господарської діяльності Орендаря, проводяться лише з дозволу-погодження Орендодавця, з наданням проєктно-кошторисної документації, виготовленої за рахунок орендаря до початку проведення робіт і затвердженої у встановленому порядку. Відповідно до п. 153 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 орендар має право за письмовою згодою балансоутримувача майна за рахунок власних коштів здійснювати поточний та/або капітальний ремонт орендованого майна. Для отримання такої згоди орендар звертається до балансоутримувача із клопотанням, у якому обґрунтовує необхідність проведення такого ремонту.
Однак, на теперішній час у ТОВ «ТОЧКА ПОБУТОВИХ ПОСЛУГ» відсутня згода щодо надання згоди на проведення ремонту нежилого приміщення загальною площею 41,5 кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса провулок Санаторний, 1/1 - від балансоутримувача, яким є КП «Узбережжя Одеси».
Тобто, на теперішній час, невідомі особи, за допомогою будівельної техніки, без передбаченого на те дозволу, проводять будівельні роботи, пов'язані із повним руйнуванням та зміною нежитлової будівлі за адресою: пров. Санаторний 1/1 в м. Одесі, яка знаходиться у користуванні у ТОВ «ТОЧКА ПОБУТОВИХ ПОСЛУГ» згідно договору оренди від 16.07.2019 №526/с (зі змінами до договору від 04.11.2019) -балансоутримувачем якої є КП «Узбережжя Одеси».
Згідно інформаційної довідки з єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, власником нежитлової будівлі за адресою: м. Одеса, пров. Санаторний 1/1, є Територіальна громада міста Одеси в особі ОМР.
Приймаючи до уваги, що вказана нежитлова будівля розташована за адресою: м. Одеса, пров. Санаторний 1/1, може бути предметом кримінального правопорушення, з метою уникнення в подальшому будь яких будівельних робіт та користування, незаконних дій щодо відчуження вказаного майна, та те, що незастосування арешту майна може призвести до зникнення, втрати або пошкодження даного майна та настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженні, слідчий просить накласти арешт на вказану будівлю з метою забезпечення можливості проведення експертизи у кримінальному провадженні, збереження речових доказів.
У зв'язку з чим вбачається необхідність накласти арешт на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Одеса, пров. Санаторний 1/1.
У зв'язку з вищевикладеним, слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.
Позиція учасників.
У судовому засіданні слідчий ОСОБА_3 підтримав подане клопотання, просив задовольнити його з наведених підстав, окрім цього повідомив, що в рамках вказаного кримінального провадження призначено судову будівельно-технічну експертизу для з'ясування яким саме чином були спричиненні пошкодження вказаного об'єкту, умисно чи з необережності. На думку органу досудового розслідування, були порушені будівельні норми, умисно частково знищено будівлю з метою проведення її капітального ремонту на що у орендаря не було дозволу власника, що призвело до часткового знищення
Представник володільця майна (орендаря) ТОВ «Точка побутових послуг» - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти накладення арешту на майно, вважав клопотання слідчого необґрунтованим.
Представник КП «ОМР «Узбереження Одеси» ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого, надавши письмові заперечення, відповідно до яких вважають, що поточний ремонт нежитлової будівлі здійснюється правомірно, орендарем (ТОВ «Точка побутових послуг») було отримано дозвіл на проведення поточного ремонту відповідно до пункту Порядку КМУ № 483 від 03.06.2020. Окрім цього, на всі запити ВП№ 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області було своєчасно та в повному обсязі надано усю необхідну інформацію. В цілому, на думку представника КП «ОМР «Узбереження Одеси», будівля не була об'єктом злочинного посягання, не є знаряддям чи предметом злочину, а також не може бути майном набутим злочинним шляхом, а тому просили відмовити в накладенні арешту на зазначений об'єкт нерухомості.
Представник Департаменту комунальної власності ОМР - ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого, надавши письмові заперечення першого заступника директора Департаменту комунальної власності ОМР ОСОБА_7 , відповідно до яких повідомили, що було укладено договір оренди від 16.07.2019 за № 526/С, термін дії якого до 16.06.2052, орендарем якого є ТОВ «Точка Побутових Послуг». 30.07.2024 ТОВ «Точка Побутових Послуг» звернулось із проханням надати дозвіл - погодження на проведення ремонтно-оздоблювальних робіт на об'єкті оренди. В ході проведення ремонтних робіт була обвалена стіна, про що письмово було повідомлено Департамент. Станом на теперішній час договірні зобов'язання між сторонами не припинено. На думку представника Департаменту, у клопотанні слідчого не доведено, що нежитлове приміщення є доказом у кримінальному провадженні за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, зокрема воно не було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а бо зберегло на собі його сліди, або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ у вказаному кримінальному провадженні.
Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, заслухавши думку учасників, приходжу до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви слідчого судді.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову. стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В даному випадку перед слідчим суддею доведено існування підстав вважати, що обумовлені слідчим предмети, а саме нежитлова будівля, яка розташована за адресою: м.Одеса, провулок Санаторний, 1/1,є доказами в рамках даного кримінального провадження, що свідчить про наявність у слідчого судді підстав для застосування в рамках заходу забезпечення кримінального провадження - арешту майна.
Одночасно при розгляді зазначеного клопотання у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Положення зазначеної вище норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Водночас, приписами ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні, 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку необхідності збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим відділенням відділу поліції №5 Одеського районного управління №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування по матеріалам кримінального провадження №12025163510000273 від 23.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.
Вказане кримінальне провадження було відкрите на підставі заяви за фактами здійснення знищення майна посадовими особами однієї з комунальних установа ОМР.
З наданих пояснень слідчого та представника КП ОМР «Узбережжя Одеси» в судовому засіданні встановлено, що був наданий лише дозвіл на поточний ремонт, а не на капітальний. Зазначений факт також був підтверджений в письмових запереченнях КП ОМР «Узбережжя Одеси», відповідно до яких представник зазначив: «..Проведення поточного ремонту не передбачало втручання в несучі конструкції чи фасадну стіну».
09.04.2025 надійшов лист з ТОВ «Точка побутових послуг» щодо поточного ремонту, який вони погодили, проте потім сталась руйнація однієї з стін цього об'єкту.
21.04.2025 представником КП ОМР «Узбережжя Одеси» стало відомо, що трапилось пошкодження комунального майна, про що було складено акт, орендар звернувся до арендодавця з листом, в якому вказав, що готовий його відновити. Всю інформацію вони надали СВ ВП №5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області.
З пояснень сторін в судовому засіданні також було встановлено, що ТОВ «Точка побутових послуг» є інвестором, вони звернулись за дозволом на ремонт будівлі, під час виконання ремонту і отримали дозвіл на проведення поточного ремонту , проте орендатором проводиться капітальний ремонт зазначеної у кримінальному провадженні будівлі.
Проте, на думку слідчого судді необхідно прийняти до уваги, що при вирішенні питання про арешт майна у кримінальному провадженні внесені відомості до ЄРДР відносно посадових осіб ОМР за ст. 364 КК України, тобто особи, які приймали участь в судовому засіданні як представники власника майна прямо чи опосередковано зацікавлені в результатах досудового розслідування кримінального провадження.
Слідчим суддею під час дослідження матеріалів встановлено, досудове розслідування проводиться за фактом допущених порушень будівельних норм, що призвело до часткового знищення будівлі.
З повідомлення слідчого встановлено, що в рамках вказаного кримінального провадження призначення судову будівельно-технічну експертизу для з'ясування яким чином були спричинені пошкодження вказаної будівлі.
На думку органу досудового розслідування, орендарем було умисно знищено частину будівлі з метою її подальшого капітального ремонту, дозвіл на який орендарем у власника отримано не було.
Постановою старшого слідчого СВ ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 від 24.04.2025 зазначену нежитлову будівлю було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № №12025163510000273 від 23.04.2025.
Метою накладення арешту є забезпечення збереження такого майна у якості речового доказу.
КПК України, також окрім мети арешту майна формулює його завдання якими є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Мета - це те, до чого прагнуть, чого хочуть досягти, очікуваний кінцевий результат, то завдання - це конкретні проблеми, які потрібно вирішити задля досягнення мети
Інакше кажучи, завдання є засобом досягнення мети. Слід погодитися, що розв'язання завдань, що стоять перед кримінальним судочинством, обумовлює досягнення його цілей.
Намагаючись досягти мети як кінцевий результат діяльності необхідно виконати низку конкретних завдань. Вирішення завдання є етапом на шляху досягнення мети, Саме тому, як встановлено законодавцем, завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Враховуючи досліджені матеріали клопотання та пояснення сторін у судовому засіданні, слідчий суддя дійшов висновку, що завданням арешту зазначеного майна є запобігання можливості його пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, забезпеч
ення можливості проведення експертизи у кримінальному провадженні.
Щодо способу накладення арешту на майно, яке є речовим доказом, слідчий суддя приходить до такого.
Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Тому, у кожному конкретному випадку спосіб накладення арешту на майно визначається пропорційно задля досягнення завдання такого арешту, а саме для запобігання настання зазначених ризиків.
Вжите в абзаці другому ч. 1 ст. 170 КПК України законодавцем формулювання «запобігання можливості» свідчить про те, що під час вирішення питання про існування/не існування ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна застосовується стандарт «достатніх підстав».
Наведений стандарт в контексті доведення існування згаданих ризиків не вимагає від сторони, яка заявляє про існування таких ризиків надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об'єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв'язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
Разом з цим, при визначенні способу арешту слід враховувати його наслідки для власника (володільця, розпорядника майна), які мають бути пропорційними завданням кримінального провадження.
За ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Виконання такого завдання кримінального провадження як забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду кореспондується з обов'язком сторони обвинувачення довести обставини, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК України (ч. 1 ст. 92 КПК України), яке полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2 ст. 91 КПК України)
Доведення такої обставини як настання події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України) можливе шляхом збирання доказів та вжиття заходів, щоб такі зберігались в розпорядженні сторони обвинувачення у спосіб, визначений КПК України, зокрема, шляхом накладення арешту на речові докази.
При вирішенні цього питання слідчий суддя також враховує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте ці положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила:
1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном;
2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями;
3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах.
Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (зокрема рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України" від 23.01.2014, заява № 19336/04, § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтується таке втручання на національному законі, чи переслідує легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (зокрема рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011, заява № 29979/04)
Також слідчий суддя враховує, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.
Відтак, арешт майна не позбавляє особи права власності, а лише встановлює певні тимчасові обмеження, які є необхідними для виконання завдань кримінального провадження.
При цьому, запропонований спосіб зберігання тимчасово вилученого майна відповідає критеріям тимчасового позбавлення його власників (користувачів, розпорядників) права відчуження, розпорядження та користування майном.
З огляду на кваліфікацію кримінального правопорушення та спосіб його вчинення, слідчий суддя приходить до переконання, що на вказаний об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, пров. Санаторний 1/1 необхідно накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження, проведення будь-яких будівельних робіт та заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об'єкту нерухомого майна.
Такий спосіб накладення арешту на тимчасово вилучене майно не сприятиме настанню будь-яких негативних наслідків, він буде пропорційним завданням кримінального провадження, у якому проводиться досудове розслідування і дозволить зберегти речові докази у кримінальному провадженні для проведення експертиз у кримінальному провадженні. Без проведення експертиз неможливо досягти цілей зазначеного кримінального провадження.
Зокрема, накладення арешту в такий спосіб забезпечить органу досудового розслідування проведення з ним слідчих дій та судової будівельно-технічної експертизи, інших експертиз у разі необхідності.
Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку про можливість задоволення клопотання старшого слідчого СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 та накладення арешту на зазначене в клопотанні слідчого майно.
Керуючись ст. ст. 167-173 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження, проведення будь-яких будівельних робіт та заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, пров. Санаторний 1/1, яке згідно інформаційної довідки з єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, належить Теритріальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської рад, код ЄДРПОУ 04056919, реєстаційний номер обєкта нерухомого майна №1953193051101.
Виконання ухвали покласти на с старшого слідчого СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 або інших слідчих з групи у вказаному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали слідчого судді складено та проголошено 06.05.2025 о 10:00 годині в залі суду № 131.
Слідчий суддя ОСОБА_8