Справа № 522/9011/25
Провадження № 2-к/522/4/25
02 травня 2025 року
Приморський районний суд міста Одеси у складі :
головуючого судді - Науменко А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Зелінської К.Ю.,
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову в порядку визначеному ст. 466 ЦПК України по цивільній справі за клопотанням представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_3 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_3 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.
Разом із вищевказаним клопотанням подано заяву про забезпечення позову, у якій представник заявника просить суд: забезпечити позов шляхом доручення органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до прийняття судом рішення у справі про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, відібрати неповнолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у її матері ОСОБА_3 та передати її батьку громадянину Республіки Польща - ОСОБА_5 .
Свою заяву мотивував тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження№ 69080985 з примусового виконання виконавчого листа № 522/97/20 про зобов'язання ОСОБА_3 повернути неповнолітню доньку ОСОБА_4 до місця постійного проживання в Республіці Польща. У разі відмови добровільно повернути дитину, зобов'язати ОСОБА_3 передати дитину для забезпечення повернення дитини на територію Республіки Польща. ОСОБА_6 не виконує рішення суду ухвалене по справі № 522/97/20 у зв'язку з чим, 26.04.2024 року ухвалою суду задоволено подання про розшук боржника та неповнолітньої дитини ОСОБА_7 . Здійснення розшуку боржника покладено на Приморський відділ поліції у м. Одесі ГУНП в Одеській області. У зв'язку з викладеним, у заявника виникли опасіння того, що ОСОБА_6 буде та може всіляко перешкоджати виконанню на території України рішення іноземного суду ухваленого Районним судом для столичного міста Варшави, VI Відділу сім'ї та неповнолітніх від 09 серпня 2023 року у справі VI Nsm 948/20.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали позовної заяви у межах вирішення зазначеної заяви позивача, судом встановлено, що у задоволенні такої слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно ч.ч. 1, 6, 7, 11 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
За таких обставин, забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі №381/4019/18 зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суд має перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Відповідно до правового висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 15.08.2023 у справі №742/2468/22 невиконання одним з батьків судового рішення щодо визначення місця проживання дитини з іншим з батьків, яке набрало законної сили, відсутність законодавчого врегулювання примусового виконання рішення суду про визначення місця проживання дитини є підставою для захисту прав позивача в порядку, визначеному статтею 162 СК України, шляхом пред'явлення позову про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.
Суд дослідивши матеріали заяви вважає, що така вимога представника заявника забезпечення позову підлягає розгляду в порядку позовного провадження як підстава для захисту порушеного права, таким чином заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст.149-154, 466 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову в порядку визначеному ст. 466 ЦПК України по цивільній справі за клопотанням представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_3 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду відмовити у повному обсязі.
Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя А.В. Науменко