Окнянський районний суд Одеської області
Справа № 506/1147/24
Провадження № 2/506/22/25
24.04.2025 року селище Окни
Красноокнянський районний суд Одеської області в складі
головуючого судді Чеботаренко О.Л.
за участю секретаря судового засідання Смернової Д.Ю.
представника відповідача Добровольського М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Окни цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою, інфляційних нарахувань, 3% річних та пені,
31 жовтня 2024 року позивач звернувся до Красноокнянського районного суду Одеської області із вищевказаним позовом.
05 листопада 2024 року позовна заява була залишена без руху.
11 листопада 2024 року позовна заява повторно була залишена без руху.
22 листопада 2024 року після усунення недоліків позовної заяви було відкрито провадження по справі.
Ухвалою від 28.01.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача на його користь як спадкоємця орендної плати за оренду земельної ділянки, і, обґрунтовуючи свої вимоги, посилався на те, що його батько ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №356894 був власником земельної ділянки загальною площею 2,58 га з кадастровим номером 5123183000:01:002:0241, яка розташована на території Новосамарської сільської ради Окнянського району Одеської області. Його батьком ОСОБА_2 20 вересня 2016 року було укладено договір оренди землі та земельна ділянка передана в оренду відповідачу ТОВ «Мрія». У 2018 році після смерті батька він став спадкоємцем 1/2 частини вищевказаної земельної ділянки, отримавши свідоцтво про право на спадщину. 10 липня 2024 року ним була укладена додаткова угода №1 до договору від 20 вересня 2016 року про заміну сторони договору (орендодавця).
Позивач отримав орендну плату трьома платежами - 22 серпня 2024 року було перераховано 3869 грн 06 коп та 2751 грн 17 коп і 21 жовтня 2024 року було перераховано 8253 грн 52 коп, а всього 14872 грн 75 коп , але позивач вважає, що орендна плата виплачена не в повному обсязі, виходячи із вартості зерна (пшениці) та соняшника і така заборгованість з 2018 по 2024 рік складає 15870 грн 75 коп.
Крім того, позивач вважає, що відповідач як боржник прострочив виконання грошового зобов'язання і тому , починаючи з 01.01.2019 року по 30.09.2024 року відповідач має сплатити інфляційні витрати у сумі 11145 грн 67 коп.
Крім того, позивач вважає, що за порушення строків грошового зобов'язання, відповідно до ст.549 ЦК України, відповідач має сплатити пеню за період з 31.12.2023 року по 30.06.2024 року у розмірі 1398 грн 63 коп.
Крім того , позивач вважає, що згідно із ст.625 ЦК України, відповідач має сплати 3% річних за період з 31.12.2018 року по 07.11.2024 року у сумі 2787 грн 77 коп.
Таким чином, позивач вважає, що станом на 07 листопада 2024 року відповідач має заборгованість з орендної плати і загальна сума боргу складає 31202 грн 82 коп.
Позивач звертався до відповідача з вимогою про добровільну сплату вказаних сум , однак такі вимоги СТОВ «Мрія» у досудовому порядку виконані не були , тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, однак надав суду письмові заяви, у яких наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі та просив розглянути справу у його відсутність. Тому справа розглянута у відсутність позивача, що відповідає вимогам ст.223 ЦПК України.
Представник відповідача СТОВ «Мрія» в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що між батьком позивача ОСОБА_2 , який на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №356894 був власником земельної ділянки загальною площею 2,58 га з кадастровим номером 5123183000:01:002:0241, яка розташована на території Новосамарської сільської ради Окнянського району Одеської області ,та СТОВ «Мрія» 20 вересня 2016 року було укладено договір оренди землі і земельна ділянка передана в оренду СТОВ «Мрія» строком на 10 років. Згідно із вказаним договором, орендна плата вноситься у розмірі 1000 кг зерна та 70 кг соняшника у строк до 31 грудня поточного року.
У липні 2018 році ОСОБА_2 як орендодавцю було виплачено по платіжній відомості орендну плату за 2018 рік у сумі 5530 грн . У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувся із письмовою заявою про видачу йому в рахунок майбутньої орендної плати за 2019 рік коштів у зв'язку із необхідністю лікування і 29 жовтня 2018 року на картку ОСОБА_2 було перераховано 5530 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 доньці ОСОБА_2 - ОСОБА_4 у зв'язку із смертю батька на поховання було виплачено у рахунок майбутньої орендної плати за 2020-2021 рр кошти у сумі 11060 грн , які були перераховані на картку ОСОБА_4 . У подальшому розрахунок не проводили, так як очікували, поки спадкоємці оформлять документи про право на спадщину.
09 липня 2024 року до СТОВ «Мрія» звернувся спадкоємець ОСОБА_1 , надавши свідоцтво про право на спадщину №НТА 22795 від 13 травня 2024 року на 1/2 земельної ділянки загальною площею 2,58 га з кадастровим номером 5123183000:01:002:0241, яка розташована на території Новосамарської сільської ради Окнянського району Одеської області. 10 липня 2024 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Мрія» була підписана додаткова угода щодо вищезазначеної земельної ділянки. 22 серпня 2024 року позивачу ОСОБА_1 було проведено нарахування орендної плати за 1/2 земельної ділянки, що належала останньому , за 2023 рік - 2765 грн та за 2024 рік - 3888 грн 50 коп.
21 жовтня 2024 року ОСОБА_3 було виплачено орендну плату за 2020-2022 роки.
На думку представника відповідача, підстав для нарахування за 2018-2019 роки немає, так як орендна плата за ці роки була виплачена безпосередньо батьку позивача - ОСОБА_2 .
Що стосується орендної плати за 2020-2021 роки , то відповідач повідомив , що вони вважали, що СТОВ «Мрія» розрахувалося і за ці роки ,виплативши на поховання орендну плату доньці ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , розраховуючи на те , що спадкоємці ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розберуться між собою щодо цих витрат на поховання. Але потім було вирішено , що СТОВ краще повторно сплатить кошти за долю позивача , навіть не зважаючи на строки позовної давності і 21 жовтня 2024 року позивачу було сплачено за 2020-2022 роки у сумі 8295 грн.
Тому, на думку представника відповідача, жодних строків щодо сплати ними позивачу орендної плати порушено не було.
Що стосується цін на зерно та на соняшник, то ціни на зернові щорічно встановлюються наказами по СТОВ «Мрія» і розрахунок цін проводиться із відрахуванням ПДВ, транспортних витрат. Крім того, ціна продажу зерна залежить від періоду реалізації зерна. Так, влітку, коли підприємство розраховується з пайщиками , ціна найменша. Господарство змушено реалізовувати зерно у липні-серпні для підготовки ґрунту під посів сільгоспкультур, сплати податків, заробітної плати, закупки ППМ, запчастин, розрахунку з орендодавцями.
Крім того, у кожного орендодавця є право на отримання орендної плати у натуральній оплаті та самостійній реалізації сільгосппродукції по вартості, яка буде влаштовувати орендодавця.
Заслухавши сторони, допитавши свідка ОСОБА_5 , вивчивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Так, 20 вересня 2016 року між ОСОБА_2 та СТОВ «Мрія» на 10 років був укладений договір оренди землі б/н щодо строкового платного користування земельною ділянкою загальною площею 2,58 га з кадастровим номером 5123183000:01:002:0241, яка розташована на території Новосамарської сільської ради Окнянського району Одеської області. Відповідно до п.п.12,14 вказаного договору , орендна плата вноситься у розмірі 1000 кг зерна та 70 кг соняшника у строк до 31 грудня поточного року. ( а.с. 29-32, 84)
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.25).
13 травня 2024 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 2,5833 га з кадастровим номером 5123183000:01:002:0241, яка розташована на території Новосамарського старостинського округу Окнянської селищної ради Подільського (колишня назва Окнянського) району Одеської області.( а.с.34)
Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Частиною 6 ст.32 Закону України « Про оренду землі» ,перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка передається в оренду для закладання та/або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду), не може містити положень про зміну його умов або припинення договору у зв'язку з переходом права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізацією юридичної особи.
10 липня 2024 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Мрія» в особі директора Добровольського М.П. була укладена додаткова угода №1 до договору оренди землі без № від 20 вересня 2016 року з тими ж умовами ,строком на 20 років, до 20 вересня 2036 року. ( а.с. 35-36)
09 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до СТОВ «Мрія» із заявою про виплату орендної плати за 2023 рік у грошовій формі по вартості зерна, з перерахуванням коштів на картку.( а.с. 114)
22 серпня 2024 року СТОВ «Мрія» двома платежами ОСОБА_1 було перераховано орендну плату за земельний пай за 2023 та 2024 роки відповідно 2751 грн 17 коп та 3869 грн 06 коп ( а.с. 37,38 ).
23 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся з листом -претензією до СТОВ «Мрія» про сплату орендної плати за 2018-2022 роки у розмірі 2000 кг зерна та 140 кг кукурудзи (у грошовому еквіваленті ) у строк до 30 жовтня 2024 року. (а.с. 41) .
21 жовтня 2024 року СТОВ «Мрія» було перераховано ОСОБА_1 орендну плату за земельний пай в сумі 8253 грн 52 коп ( а.с. 39 )
Відповідно до довідки-розрахунку СТОВ «Мрія» ,за період з 2020 по 2024 рік ОСОБА_1 було нараховано за земельну ділянку площею 1,2917 га з кадастровим номером 5123183000:01:002:0241 орендну плату на загальну суму 18569,56 грн ,з яких було відраховано ПДФО 3342,52 грн та військовий збір 278,54 грн і до виплати 14948,50 грн (а.с.118).
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5123183000:01:002:0241 складає 107072,34 грн /а.с.40/.
Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ( з подальшими змінами ) Податкового кодексу України , визначено, що орендна плата не може бути меншою за розмір земельного податку:
для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;
для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Виходячи із вартості нормативної грошової оцінки 1/2 земельної ділянки, що належить позивачу, відповідачем дотримано вимог законодавства щодо розміру орендної плати.
Що стосується ціни сільськогосподарської продукції ,з якою не погоджується позивач, то наказами СТОВ «Мрія» за 2020-2024 роки затверджена вартість виробленої сільськогосподарської продукції (пшениці та соняшника),і при цьому зазначено ,що у разі відмови від грошової оплати кошти повертаються та проводиться видача зерна за ціною не нижче її собівартості у відповідному році.( а. с. 166-170).
Даних про оспорювання, скасування або зміну цих наказів суду не надано.
Таким чином , позивач, не погоджуючись із визначеною СТОВ «Мрія» ціною на сільськогосподарську продукцію , має право повернути отриманні ним в рахунок орендної плати кошти та отримати сільгосппродукцію в натурі, як визначено в договорі оренди та додатковій угоді до договору оренди.
З урахуванням зазначеного, правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати за 2020-2024 роки немає.
Що стосується орендної плати за 2018 рік , то ОСОБА_2 відповідно до платіжних відомостей у липні та серпні 2018 року отримав орендну плату на загальну суму 5530 грн (490 грн + 5040 грн ) ( а.с. 91-96 ).
23 жовтня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до СТОВ «Мрія» з заявою про виплату йому авансом орендної плати за 2019 рік на лікування і 29 жовтня 2018 року ОСОБА_2 на картку було перераховано 5530 грн як орендна плата за 2019 рік. (а.с. 97,98).
Вказані обставини у судовому засіданні підтвердила і свідок ОСОБА_5 , яка повідомила, що є рідною сестрою ОСОБА_2 і коли останній захворів, саме вона спочатку звернулася про виплату авансом орендної плати за 2019 рік, так як були потрібні гроші на лікування, але їй пояснили, що потрібна заява від ОСОБА_2 . Той написав таку заяву і кошти були перераховані на картку брату. Коли брат помер, то за заявою його доньки, а її племінниці ОСОБА_4 , останній була перерахована авансом орендна плата за 2020 та 2021 рік на поховання. Про смерть ОСОБА_2 свідок повідомила мати позивача, але остання повідомила, що позивач не приїде на поховання. Фактично поховання ОСОБА_2 здійснювала свідок і кошти, отримані донькою ОСОБА_2 , також були витрачені на поховання ОСОБА_2 .
Таким чином , судом встановлено, що орендна плата за 2018-2019 роки була отримана за життя ОСОБА_2 , тому правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати за вказані роки немає.
Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань, пені та 3% річних, то суд прийшов до такого.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України ,на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 549 ЦК України визначає поняття пені - пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як встановлено судом, позивач є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 і відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України , незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Таким чином, у позивача дійсно виникло право на спадщину і часом відкриття спадщини, відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України є день смерті особи.
Разом з тим, для проведення всіх коректних розрахунків щодо орендної плати за використання земельної ділянки орендодавець мав надати орендарю документи, які підтверджують його право власності на визначену свідоцтвом про право власності в порядку спадкування частку.
Так, позивач 13 травня 2024 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 2,5833 га з кадастровим номером 5123183000:01:002:0241, яка розташована на території Новосамарського старостинського округу Окнянської селищної ради Подільського (колишня назва Окнянського) району Одеської області.
Виходячи із дати написання заяви про видачу орендної плати за 2023 рік , вказане свідоцтво про право на спадщину було надано відповідачу 09 липня 2024 року.
Відповідно до ч.5 ст.31 Закону України «Про оренду землі» , особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов'язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.
Стаття 148-1 Земельного кодексу України передбачає , що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
У разі переходу права власності на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні, від держави до територіальної громади або від територіальної громади до держави до набувача земельної ділянки переходять права та обов'язки власника земельної ділянки за правовідносинами постійного користування нею.
Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов'язана повідомити про це її користувачів із зазначенням:
кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки;
найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім'я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника;
місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси;
платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).
Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.
Позивач не надав суду доказів того, що він у повному обсязі виконав вимоги вказаних норм.
Таким чином , до 09 липня 2024 року у відповідача не було жодних зобов'язань щодо проведення розрахунків та виплати позивачу орендної плати.
При цьому слід зауважити, що відповідно до договору про оренду землі від 20 вересня 2016 року та додаткової угоди від 10 липня 2024 року, орендна плата виплачується до 31 грудня поточного року. Враховуючи, що позивач надав правовстановлюючі документи на земельну ділянку у 2024 році , то відповідач зобов'язаний був провести повний розрахунок не пізніше 31 грудня 2024 року.
Як встановлено у судовому засіданні, розрахунок з позивачем був здійснений 22 серпня 2024 року та 21 жовтня 2024 року, тому ,на думку суду, жодного порушення строків зобов'язань відповідачем допущено не було, тому відповідальності за прострочення зобов'язань у відповідача немає.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Частинами 1 та 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача».
Аналізуючи зазначені норми процесуального та матеріального права, правові висновки Верховного Суду, з'ясовуючи вказані обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, та оцінюючи належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів, на предмет пропорційності співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою у контексті конституційного принципу верховенства права та права на справедливий розгляд, та керуючись критерієм «поза розумним сумнівом», суд вважає, що позивач має право на захист свого права у випадку порушення його СТОВ «Мрія», але у даному випадку в судовому засіданні позивачем не доведено належним чином, що відповідач порушує його права, тому у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України його право не підлягає судовому захисту.
Отже, позовні вимоги позивача є необґрунтованими ,не мають правових підстав і тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 10, 13, 76-81, 257, 259, 263-265 ЦПК України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (адреса: с.Новосамарка Подільського району Одеської області, код ЄДРПОУ 30820612) про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою, інфляційних нарахувань, 3% річних та пені відмовити повністю.
Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд Одеської області або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 05 травня 2025 року.
СуддяО. Л. Чеботаренко