Справа № 2-3233/11
18 лютого 2013 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі:
головуючого судді Масленикова О.А.,
при секретарі Д'яченко М.В.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про
розподіл майна
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлений позов та пояснив, що 23 жовтня 1975 року він перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2 придбав за договором купівлі-продажу ? частину житлового будинку, розміщеного по АДРЕСА_1 . З 1984 року ОСОБА_2 виїхала за межі України та з того часу не проживає з позивачем, в зв'язку з чим 5 лютого 2008 року шлюб між ним за рішенням суду було розірвано. Після смерті матері позивача - ОСОБА_3 позивачем була успадкована ? частка вказаного будинку. Оскільки позивач самостійно несе витрати на утримання будинку та сплачує комунальні платежі, він просив суд розділити в натурі житловий будинок АДРЕСА_2 , виділивши в рахунок належних йому ? частин вказаного будинку приміщення, зазначені в матеріалах технічної інвентаризації під номерами 1-4, 1-5, 2 та 3.
Відповідач, ОСОБА_2 , повідомлена належними чином шляхом направлення доручення судових документів, які їй були вручені Красноармєйськім міським судом Саратовської області Російської Федерації, повторно в судове засідання не прибула, про причини неявки не повідомила заяву про розгляд справи за її відсутності суду не надала.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи за відсутності відповідача, що відповідає положенням ст. ст. 169, 224 ЦПК України.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані ним докази, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:
За договором купівлі-продажу, посвідченим 23 жовтня 1975 року секретарем виконавчого комітету Вилківської міської ради та зареєстрованим в реєстрі за № 187, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали у ОСОБА_1 ? частину житлового будинку АДРЕСА_2 .
Як вбачається з свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11 березня 2003 року державним нотаріусом Кілійської районної державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 798, ОСОБА_1 отримав у спадок після смерті матері - ОСОБА_3 ? частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 .
Згідно витягу, виданого КП «Кілійське РБТІ та РОН» право власності на ? частину вказаного будинку зареєстровано за ОСОБА_1 19 березня 2003 року за реєстраційним номером 358416.
Згідно технічного паспорту, складеного 18.08.2011 р. КП «Кілійське РБТІ та РОН», житловий будинок, розміщений по АДРЕСА_1 , складається з: житлового будинку - літ. А; літньої кухні - літ. Б; сараю - літ. В; сараю - літ. Г; надвірних споруд - № № 1-2, І. При цьому зазначено про належність ? частин вказаного будинку ОСОБА_1 та ? частини будинку ОСОБА_2 .
При розгляді і вирішенні справи судом враховано відповідні положення законодавства:
Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як зазначено в ст. ст. 68-69 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Статтею 70 СК України закріплено положення, відповідно до якого у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Як зазначено в ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 10 ЦПК України /Змагальність сторін/ - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 11 ЦПК України /Диспозитивність цивільного судочинства - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Судом на виконання приписів ст. 10 ЦПК України щодо сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи роз'яснювались позивачу положення ст. 143 ЦПК України щодо призначення експертизи у справі на обґрунтування та уточнення позовних вимог щодо можливості розподілу в натурі спірного будинку між співвласниками, як те передбачено положеннями ст. 71 СК України, призначити яку за змістом вказаної статті можливо лише за заявою сторони у справі і яка містилась в позовній заяві ОСОБА_1 . Однак позивач в судовому засіданні відмовився від проведення такої експертизи та наполягав на розгляді справи без її проведення, мотивуючи це відсутністю в нього необхідних коштів для оплати судової експертизи.
Крім того, позивачем суду не було надано будь-яких доказів щодо перебування ним у шлюбі з відповідачем та його розірвання, відповідно.
До того ж, надані ним докази підтверджують факт володіння позивачем лише ? частиною спірного будинку відповідно до свідоцтва про право на спадщину, оскільки договір купівлі-продажу від 23.10.1975 року стосується будинку, розміщеного по АДРЕСА_3 , і доказів стосовно зміни нумерації будинку та відповідної державної реєстрації права власності на нього за позивачем та відповідачем, як те передбачено положеннями ст. 182 ЦК України, суду також не надано.
З наданих позивачем та досліджених судом доказів суд, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог, на підставі чого відмовляє йому в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.10,11, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК, ст. ст. 355, 368 ЦК, ст. ст. 68-71 СК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна - відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Згідно ст. 228 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников