06.05.2025 Справа № 756/13597/24
Ун.№756/13597/24
Пр.№2/756/1103/25
24 квітня 2025 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Майбоженко А.М.
секретаря Любін А.Ю.
за участю
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідачів ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом
ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації про визнання договору дарування недійсним, визнання права користування житловим приміщенням,
Законний представник малолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про захист прав малолітньої дитини шляхом визнання недійсним договору дарування квартири, визнання за дитиною право користування нею.
Заявлені вимоги обґрунтовані наступним.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_1 і ОСОБА_4 .
Батьки позивача перебували у шлюбі з 08.08.2015 по 13.06.2019.
В період шлюбу, а саме 26.09.2015 ОСОБА_4 на підставі договору дарування квартири набуто право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Ця квартира була єдиним житлом у власності родині і під час шлюбу і на момент народження сина.
В березні 2024, з аналізу декларацій ОСОБА_4 представнику позивача стало відомо про те, 08.04.2019 ОСОБА_4 подарував зазначену вище квартиру ОСОБА_5 .
Право користування цією квартирою мав малолітній позивача, а іншого нерухомого майна у його батька - відповідача ОСОБА_4 не має.
Отже, відповідачем порушено свій обов'язок як батька щодо забезпечення дитини житлом, оскільки при безоплатному відчуженні квартири не набуто іншого рівноцінного житла.
Ухвалою суду від 06.11.2024 відкрито провадження у справі і залучено до її участі в якості третьої особи Службу у справах дітей та смі'ї Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації.
У відзиві відповідачі проти позову заперечували, посилаючись на його необґрунтованість, мотивуючи позицію тим, що квартира була подарована одним братом іншому у зв'язку зі збігом сімейних обставин. Подружжя ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , а також їх син ОСОБА_6 у спірній квартирі ніколи не проживали. Після припинення шлюбних стосунків, ОСОБА_4 проживає разом з матір'ю в с.М.Олександрівка Бориспільського району Київської області. Відповідач ОСОБА_4 як власник квартири мав право на її відчуження, оскільки ця квартира була у його приватній власності і право користування нею малолітній син не мав, його місце проживання було зареєстроване за іншою адресою.
В судовому засіданні законний представник позивача ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала, просила позов задовольнити. Звернула увагу суду на те, що їх спільний син з ОСОБА_4 має батьків, які не мають належного їм на праві власності житла. Визнавала факт того, що малолітній син ОСОБА_6 з моменту народження не мав зареєстрованого місця проживання у спірній квартирі і родина в ній не проживала. Зазначила, що закон гарантує малолітній дитині право користування житлом батька за фактом народження, нехалежно від проживання чи реєстрації у ньому.
Представник відповідачів просив відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві.
Від третьої особи до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, про що постановлено відповідну ухвалу суду.
Заслухавши учасників справи, показання свідка, дослідивши зібрані у справі письмові докази, суд вважає, що заявлені у справі вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_1 і ОСОБА_4 .
Батьки позивача перебували у шлюбі з 08.08.2015 по 13.06.2019.
В період шлюбу, а саме 26.09.2015 ОСОБА_4 на підставі договору дарування квартири набуто право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
08.04.2019 ОСОБА_4 подарував зазначену вище квартиру ОСОБА_5 .
Іншого житла у власності ОСОБА_4 не має.
З 06.09.2022 позивач - малолітній ОСОБА_7 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . До цього, з моменту народження, а саме з 09.01.2018 він теж мав зареєстроване місце проживання за іншою адресою, а саме в квартирі АДРЕСА_3 .
Згідно зі статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першої-третьої, п'ятої, шостої статті 203 цього Кодексу.
Частиною шостою статті 203 ЦК України визначено, що правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
У статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Передбачене статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» положення про необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке мають діти, спрямоване на захист майнових прав дітей, тому підставою для визнання такого договору недійсним за позовом їх батьків є порушення майнових прав дітей унаслідок укладення такого договору, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування на його укладення.
Отже, вчинений батьками (усиновлювачами) правочин стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини: звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує її права та інтереси щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.
Системний аналіз статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» дає підстави для висновку про те, що попередній дозвіл органу опіки та піклування при відчуженні нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким, в разі використання його як житла, має дитина, надається лише в разі, коли власниками відчужуваного майна є батьки або особи, які їх замінюють, а також коли останні укладають угоди від імені неповнолітніх.
Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 06 травня 2019 року у справі № 639/5828/15-ц, провадження № 61-29627св18.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Судом при розгляді справи встановлено, що спірна квартира ніколи не використовувалась відповідачем ОСОБА_4 як місце проживання сина.
Позивач мав зареєстроване місце проживання з моменту народження в квартирі АДРЕСА_3 .
За час шлюбу батьків проживав з ними за адресою: АДРЕСА_2 , в якій зареєстрований з вересня 2022 року. Після розірвання шлюбу між батьками - постійно проживає з матір'ю.
Зазначене, на думку суду, виключає підстави вважати, що позивач мав право користування спірною квартирою і, відчужуючи її, його батько порушив права сина на житло.
З цих підстав суд залишає позовні вимоги без задоволення.
Інші доводи сторін, зокрема виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків, наявність боргу по сплаті аліментів тощо, мотиви відчуження квартири, на думку суду, не впливають на ті висновки, що викладені вище, а тому докази, які їх підтверджують є неналежними доказами у розумінні ст.77 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 274, 279 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації про визнання договору дарування недійсним, визнання права користування житловим приміщенням - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 06.05.2025.
Суддя А.М. Майбоженко