Справа №:755/7397/25
Провадження №: 1-кс/755/1560/25
"05" травня 2025 р. Слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025100040001507, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.05.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
встановив:
У провадження слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025100040001507, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.05.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подане не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Строки звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна дотримані, оскільки вилучення майна, згідно протоколу обшуку відбулося 01 травня 2025 року, клопотання слідчим подане 02 травня 2025 року безпосередньо до суду.
Отже, клопотання про арешт майна подано з дотриманням строку, визначеного ч. 5 ст. 171 КПК України.
В судове засідання слідчий СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його присутності, клопотання підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити.
Власник майна та його захисник в судове засідання не з'явились.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття учасників у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутності осіб, які не з'явилися, оскільки їх неприбуття не перешкоджає розгляду клопотання на підставі наданих доказів.
Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
З матеріалів клопотання вбачається, що слідчим відділом Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100040001507, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Процесуальне керівництво здійснюється Дніпровською окружною прокуратурою. Кримінальне провадження порушено за фактом того, що 30.04.2025 року, близько о 23 години 50 хвилин, за адресою: м. Київ, пр. Миру, 1, невстановлена досудовим розслідуванням особа, нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді проникаючого колото-різаного порання грудної клітки з пошкодженням верхньої долі лівої легені, із лівобічним гемопневмотораксом, а також, колото-різане поранення лівого плеча (ЄО 33948).
У порядку, передбаченому ч. 3 ст. 233 КПК України, 01 травня 2025 року в період часу з 13 год. 24 хв. по 13 год. 43 хв. слідчим СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , яка входить до складу групи слідчих у даному кримінальному провадженні, проведено невідкладний обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В ході обшуку в квартирі АДРЕСА_2 , було виявлено та вилучено поліетиленовий пакет білого кольору, який поміщено до спец. пакету № PSP 3386375; штани світлого кольору зі слідами речовини бурого кольору, який поміщено до спец. пакету № QHY 0147736; куртку червоного кольору, який поміщено до спец. пакету № QHY 0147737.
Постановою слідчого слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 від 01.05.2025 вилучені предмети визнано речовими доказами в кримінальному провадженні № 12025100040001507.
01.05.2025 року о 14.25 годині ОСОБА_7 затримана в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 02.05.2025 року № 755/7397/25 (провадження № 1-кс/755/1557/25) слідчому СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , яка входить до складу групи слідчих у кримінальному провадженні № 12025100040001507, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або інших предметів, на яких могли залишитися сліди кримінального правопорушення і вилучення доказів вчинення кримінального правопорушення, а саме: поліетиленового пакету білого кольору, який поміщено до спец. пакету № PSP 3386375; штанів світлого кольору зі слідами речовини бурого кольору, який поміщено до спец. пакету № QHY 0147736; куртки червоного кольору, який поміщено до спец. пакету № QHY 0147737.
Частиною 1 статті 131 КПК України визначено, що захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
При цьому, ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, в силу ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
З огляду на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З урахуванням викладеного, арешт майна з огляду на положення, передбачені п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Так, слідчим суддею з матеріалів клопотання встановлено, що тимчасово вилучене майно може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а накладення арешту на нього є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів.
Як постанова про визнання вказаного майна речовим доказом так і клопотання про арешт майна, з посиланням на встановлені у кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, містять відповідні мотиви та підстави на обґрунтування висновку про відповідність такого майна ознакам речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, зокрема посилання на те, що вилучене майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, слідчим суддею не встановлено.
За викладених обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. 98, 170-173, 175, 208, 309, 372, 392, 532 КПК України, -
ухвалив:
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, із забороною відчуження, розпорядження, користування, та з метою збереження речового доказу, яке було вилучено 01.05.2025 року в результаті проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- поліетиленовий пакет білого кольору, який поміщено до спец. пакету № PSP 3386375;
- штани світлого кольору зі слідами речовини бурого кольору, які поміщено до спец. пакету № QHY 0147736;
- куртка червоного кольору, яку поміщено до спец. пакету № QHY 0147737.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Зобов'язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_9